Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (900)

У кожного своя дорога

Змалечку все ми вивчаєм,

Але коли дорослішаєм- не все ще знаєм,

Інколи з незнання долю собі ми ламаєм,

Бо як діти незрілі- Бога не знаєм.

У кожного своя дорога

І кожен путь свій вибирає,

Але не відразу прозріння приходить,

Що долю собі він зламає.

У всіх своя дорога,

Але не в усіх вона від Бога.

Кожен щастя в своєму вбачає

І кожен по цьому від Бога має.

Хто добро в світі плекає,

А хтось- зло без сумнівів приймає.

Але хай кожен знає,

Що за вчинки свої перед Богом відповідає.

Добра людина від Бога похвалу має,

А зла- духовно вмирає і у пеклі згасає,

Тоді як добра людина Бога прославляє

І радіє що Бог її до себе навіки приймає.

Вибір постає цей перед вами

У світі життєвої програми,

У кожного своя дорога ,але чи буде це ваша духовна перемога?

...

Діана Гобой

Таке життя

І на цьому слові обірвалася соната,

Десь далеко розірвалася граната,

Війна в душі-війна навкруги,

Настали дні невимовної туги.

Втративши починаєш цінувати те єдине

І знання істини дається через біль,

Правило одне в світі є незмінне,

Любов рятує від бід і смерті окутавши як хміль.

Відкриваються нові двері коли закриваються старі,

Батьки завжди наші праві,

Виводять на світло з пітьми, пробачають все приймають нас які ми є,

Будуть поруч коли останній час проб’є,

Нема нічого солодшого материнської ласки і доброти.

Головне пізнати себе і не втратити душі,

Не загубити добро що горить у добрі.

Світ жорстокий але прихисток знайти все ж можна,

Шукати прекрасне й невинне: стати як мати набожна

І високо до небес від насолоди взлітати,

Бути собою не дозволити нікому себе зламати,

Минуле відпустити не тримати: недругам не мстити

Й в усьому знаходити позитив,

Здійснити свій неймовірний прорив.

...

Діана Гобой

Оманлива осінь

Ти цілувала мою спину,

А після наносила мільйони, а то і більше ножових.

Ти вбивала усіх, а після клала їх тіла до моїх ніг.

Ти кричала що немає нікого, хто краще ніж я,

Але після цього діставала ти з-за пазухи ножа.

Твої очі - луг, який я не вивчила зовсім,

Але я не бачила в них нічого, окрім пелени.

Вона була ніжна, спокійна, солодка,

А за неї ховалися хмари пітьми.

Ти піднесла мене на сьоме небо від щастя,

Ти любила мене так, як не любили вони.

Ти подарувала мені квиток в один кінець,

Квиток у страждання, смуток, бажання бути знову дітьми.

Я не забуду твій барвистий голос,

Який змушував мене сміятись на весні.

Ти закривала мої очі долонями,

кажучи, що це повториться ще раз, але восени.

І я сиджу під деревом вже котру осінь

Ти обіцяла, я вірю, прийдеш.

Моя щока вже повністю солона,

А у вухах дзвенить фраза: ти просто довго йдеш..

...

Вискребець Поліна

Крок

Холодний сніг дує у лице,

Волосся мокре наче від дощу.

Сьогодні знову я перед обривом,

Сьогодні знов про тебе пісню напишу.

Сьогодні лиш маленький крок змінить усе,

Сьогодні здатний я відчути крила птиці!

Але ти знову просиш мене сісти,

І я готовий відкрити таємниці.

Моя душа - темна кімната

Твоя - крихка земля

Здається, начебто безбарвна,

Але здатна провалити в небуття.

Сьогодні рівно рік як ти зробила крок.

Сьогодні рік, як я страждаю.

Страждаю, холодними сльозами плачу,

Та твоє біле плаття обіймаю.

Я потонув в твоїх очах,

Цього я не соромлюсь.

Спробуй ти не потонути в морських хвилях,

Спробуй в них не захлинутись.

Ти була моїм сенсом,

Була життям, яке любив я.

Але для тебе все скінчилось хепі ендом,

А для мене твоїм голосом по венам.

Мені боляче стояти тут годинами,

Дивитися на білі хмари зверху,

І мріяти лише про те,

Щоб знову бути біля тебе..

...

Вискребець Поліна

Агонія кохання

Через біль я йду до тебе

І через вогонь.

Я світу покажу що сильна!

Що йду я за тобой.

Я йду по головах людей,

Я йду, щоб не померти!

Я дістану твоє серце

Щоби знову жити.

Мене ніхто не розуміє,

Нікому не пробачу!

Я по крихкому лойду йду

І світ мене весь бачить!

Я вже на півдорозі, любий!

Я тебе знайду!

Хто, як не я, тебе відчує?

Хто, як не я, до хати приведу?

Ми знову будем разом,

Ти лиш пам'ятай!

І свою кохану жінку

Ти не забувай.

Але моє кохання не настільки сильне.

Твоя любов до неї збила мене з ніг.

Моя подорож закінчилась отут, під снігом

А твоя почнеться через рік.

...

Вискребець Поліна

Учнівський гість

Присвячується моїй вчительці Української мови і літератури і класному керівникові Кушнірук Антоніна Петрівна

Пам'ятаю дні,

Як вчився я у школі.

Була у мене вчителька

Класним керівником.

Були у мене

Питань до чортиків.

Коли я йшов до неї,-

Я був неначе слон.

Із хоботом,

Звисаючим униз,

Ходив і запитував,

І мав із цього зиск.

Який - я розповідати

Вам не стану.

Щоб не піднявся

В мене тиск.

Багато шкоди за часів

Навчання в школі наробив.

Правду скажу,

Було, що і на заняття не ходив.

Чекав на мене батько...

З різкою в стільці сидів.

А я не йшов, Гуляв у парку.

Нових друзів там зустрів.

Дивно так!

Усе мені минулось!

Прийшов додому -

А батько з мамою у сні.

Тишком-нишком йшов навшпиньки.

Прокрадаючись до кімнати,-

Кіт занявкав

І собака загавкав.

Всіх на ноги підняли.

І мене також у тім числі.

Із переляканими очима

На усі їх питання відповів.

Батя навіть усміхнувся.

Запитав мене чи їв.

Мама довго не чекала.

Посадила мене за стіл.

Покормили. Дід повів бровою.

Мовив небагато слів.

Сказав: не будеш вчитися -

У селі пастимеш корів.

Ось, я виріс.

І в житті оцінки в мене різні.

Сам дивуюсь і не вірю я собі,

Що колись такий я був спокійний.

Не турбували зайві звуки.

Мав спокійний темп життя.

І себе також не слухав.

Не зумів опануватися.

Та прийшли нарешті ті часи,

Коли знання були на часі.

Хоч і не всим в житті я скористався.

Мій вчитель знав про це. Дізнався.

Я ходив до нього.

Заходив у його дім.

Хоч не завжди бував я в школі.

Був із мене учнівський гість.

Не міг застати мене вчитель вдома.

Батьки до мене не знайшли підхід.

Не брав я участі ні в чому.

Спасли мене від гніву Божого вірші.

Завдячуючи вірі в Бога

Та наполегливій праці вчителів,

Таки вийшли з мене люди.

Не забуду їх повік.

21.03.2023

...

Олександр Святенко Ю.

Страх м'ячу

Сиджу на лавці, голова на подружці

Сиджу і страшно

М'яч летить

Паніка і страх

Волейбойний м'яч і страх в груді

Свисток і крик, нічого не чутно

Страшно, паніка і біль

Крики, свист

Звук м'яча, який бьється об підлогу

Мати, крики, свист

Пишу я віршв цій атмосфері

Свист

Паніка і страх

Один-Один, третій раунд

А в мене другий програш, страшно

М'яч, перед очима проліта

Ми троє сидимо

Свисток, свистить, подруги говорять

А я пишу, пишу цей вірш

Страшно, відволіктись потрібно

Хто ж виграє, зто знає

Ухил і біль

Голосно, спина болить

Сітка, свист, м'яч

Хто ж програє на цей раз

Звісно, в третє я програю

Однокласниця й каже

Не бійсь. зловила м'яч

Крики, крик, свисток

Одинадядцять-чотирнадцять

Вуха, голосно і дуже

Дванадцять-двадцятьприлетіло їІ ось програла я вже в третє

А переможець, хто ж?

Я знаю, їх четверо

Чотири переможця

А мені, мені все так само страшно

...

Меланія Їнневська

Сон

Я бачила сон, де небо безкрає

Стрілою принозує слід літака,

Високо-високо, де птах не літає...

Чи спогад, чи мрія моя отака...

Лежати у полі, де жито дозріло,

Де жайвір співає, збирає росу,

Де вітер сплітає колосся уміло,

Волошки і маки прикрасять косу.

Вдихнути на повніїї груди повітря

Без запаху пороху, крові, вогню,

Без страху, без болю, з душею, відкрито

Радіти що миті і кожному дню.

Всміхатися щиро, щоб серце палало,

Приймало тепло, дарувало стократ,

Щоб розпачу й горя ніколи не знало,

Щоб хтось повернув його втрачений шмат!

Дивитись на небо, як сонце мандрує,

На хмари, поля і безмежні ліси,

Які вже ніколи й ніхто не сплюндрує,

Ніхто не торкнеться цієї краси!..

Я бачила сон чи то спогад приходив

З далеких, поглинутих часом глибин...

Довкола руїни і небо палає,

В вухах не стихає сирен гіркий дзвін...

...

Катаріна Рейніс

Загиблому герою присвячено

Слава тобі, вільний, світлий герою!

Шану і честь віддаю.

Ти затулив канонаду собою,

Тепер ти уже у раю…

Ще такий молодий, іще б жити й радіти

Приходу весни, щастю, дню.

Сім'ю завести, народить милих діток,

І втілити мрію свою.

Ще б мати світанки, яскраві моменти

І безліч щасливих тривог.

Та станеш навіки для нас монументом,

Розрізавши серце на двох.

Слава тобі, наш загиблий герою!

Вклонюся тобі до землі.

Ти наш присмак миру з'єднав із журбою,

Лишившись в серцях назавжди.

...

ОЛЬГА ДОВЖЕНКО

Офелія

Її хвилясте волосся пахло полином, конями та попелом ночі,

Коли всі гарні дівчата сплять, а не підводять до зорей очі.

Вона вміла гарчати, ричати, вити, кусатись й сміятись,

На столі танцювати фламенко, віддавлюючи іншим палець.

Й дзвін монет у її кишенях вторив співу молитв при службі,

Вихід за рамки вона сприймала як пошук звичайної дружби.

Замурована в лід її очей Смерть хитала на це головою —

Не гарно було сміятися з тих, хто уважав ката святою.

Час байдужо дивився на неї, вона ж слідкувала за кроком

Стрілок на циферблаті, спихуючи на інших мороку.

Бути поруч із кимось буденно ставало нудним і прісним,

Та залишитися на самотині для неї здавалось ще гіршим.

Парадокс її посмішки, думки та віри розкривався з роками, мов квіти.

Офелія чудово знала про вірність, але не вміла любити.

...

Данила Чаглій
12+

Мені страшно

Мені боляче та страшно

Білі цятки на руках

Весь світ стоїть, не бачу я нічого

Тільки страх окутав моє серце

Мої думки зайняті тобою

Боляче і страшно

Що ти скажеш

Що ти скажеш в мої закохані очі

Закохані тобою

Не лякай мене будь ласка

Кричати, плакати не хочу

Не лякай мене будь ласка

Мені страшно і без цього

Мені страшно, як ніколи

Будь тільки зі мною

...

Меланія Їнневська

Не треба

Не треба воно- сумувати

за тими,кого поруч вже нема.

Сумуй за тими, хто хотів з тобою щастя розділяти,

а не за тими, хто лишив,коли була в душі пітьма.

Ті люди, певно вже не згадують про тебе,

живуть вони своїм життям.

Тому, прошу, не перекинь вину за те на себе,

що розійтися довелось тим двом шляхам.

Можливо й приховали вони щось від тебе,

аби зробити те,що правильним для них було.

Або і взагалі вони тебе не цінували,

проте таке відчутно вже б було.

Історії в житті бувають різні,

але повір, не вартий суму твого той,хто сам тебе полишить захотів.

Відкрий себе тепер для іншого,нового

і не турбуйся більш про тих,хто кинув вже за перших "холодів".

...

Дара Зульська

Промінь сонця золотого

Промінь золотого сонця

Темрява ховає за собою.

І між нами знову

Нагло виросла стіна.

Ніч мине, настане ранок ясний,

Щастя вже чекає нас,

Ніч мине, мине й пора нещасна,

Сонце зійде!

Сонце зійде!

Співи припинили птиці,

Світ зірок вже на даху,

В період смутку і печалі

Знайдеш голос мій.

Ніч мине, настане ранок ясний,

Щастя вже чекає нас,

Ніч мине, мине й пора нещасна,

Сонце зійде!

Сонце зійде!

...

Лоліта

Пробач Андрій

Я навчилася сильно любити,

Навчилася я його душею й тілом кохати,

Кому як не тобі це знати,

Адже ти мене навчив «це» знати.

«Це»- то вища небесами дарована любов,

Що покриває всі мої погані нахили знов.

А ти терпеливо все прощаєш,

Бо мене ти сильно кохаєш.

Пробач Андрій за біль, що тобі принесла,

Я не знала що роблю- пробач що була така,

Тепер вже більше не помилюся,

Заради тебе я змінюся,

Щоб радість нашого єднання нічим не затьмарилась,

Жила вічно а не десь там у солодких снах тільки марилась.

Пробач Андрій, що серце тобі розривала,

Пробач що душу твою ледь не зламала

Адже це я винна, що досконало тебе не любила

І що ледь тебе цим не згубила.

І як би я жила тоді без тебе, якби відпустила,

Хто б тоді утішав мене ласками- палко цілував,

Як я про усе шкодую- якби ти тільки знав!

Пробач за болючі розтавання,

Пробач за мої вбивчі признання,

Була я грішною без волі,

Тепер вже я зцілююсь тобою поволі,

Міняюся щоб тебе не втратити

І щоб любов нашу не розтратити.

Ти пробачив- я щаслива,

Мене твоя вдача змінила,

Прийняв мене до себе в черговий раз,

Що ж сподіваюся Ангели подбають про нас

І дадуть мені розум, щоб так більше не робити

І тоді разом ми зможемо все погане із серця змити!

...

Діана Гобой

Поринути у тебе хоч на мить

Поринути у тебе з трепетом усім, що в серці маю

Я за тобою так сумую, ніби в темряві блукаю.

Ніби в казці хочу забути про все і про всіх

І щоб ти зі мною трохи побути зміг.

Душа моя тепер твоя

І не буду вже тепер одна.

Поринути у тебе хоч на мить,

А серце від кохання так солодко бринить.

І рідні теплі руки мене обіймали,

Вони мене бідолашну в полоні любові тримали.

Кохали кохали і не відпускали,

А водночас і губи твої ніжно мене цілували.

Я вся твоя і вся для тебе

І в тихий сумний вечір не забувай ти про мене.

Щоб не загубити твій слід, тінню твоєю стану,

А ти як хочеш стань моєю.

Поринути у тебе хоч на мить

І я стану з тобою одним цілим вмить.

...

Діана Гобой

Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо?

Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо,

Адже краще забути і відпустити,

Ніж душу собі ятрити…

Ми перемогли чи ми переможені,

Ідемо дорогами довгими знеможені

І чекаємо на промінь надії,

Що десь жевріє наче блискавки мрії.

Чекаємо перемін і змін у інших,

Але змінити можемо лиш себе,

Тоді чому ми переживаємо про все?

Адже життя таке непередбачуване

І доленосних речей не уникнути,

Потрібно лиш в закони буття вникнути,

Щоб сльози висохли і тихий мир зійшов,

Ти подивись- він вже прийшов!

...

Діана Гобой

СМІЛИВІ ЗАВЖДИ МАЮТЬ ЩАСТЯ

Не зірвусь, не впаду, не загину,

серед темряви світло знайду.

Чуєш люба, кохана, мила,

я цей шлях тернистий пройду.

Подолаю я всі незгоди,

не лякає мене ця гроза.

Серед смутку та зневіри,

в скронях пульсує любов, жива...

Вона світло, любов, надія,

вона шлях, що потрібно пройти до кінця.

Віднайти свої мрії,

своє єство, та буття.

Варто бути собою завжди,

і пройти сміливо цей шлях.

Бо сміливі завжди мають щастя,

боягузи лише зневіру та крах.

...

Морган Рей

Ода смиренності

Спустився Ангел додолу,

Щоб узяти мене з собою угору.

І зблідло личко моє поворушитися не міг

І раптом гострий меч пронизав,

Як боляче якби Ти тільки знав.

І двадцять сім дощів на мене Ти послав,

Грішну мою плоть покарав.

Землі під ногами я не відчував

І втратив все що мав

І серце хотіло кричати від болю

За те, що сам зламав собі долю.

Знань в цій голові вже нема, добра нема

І стигне від крові земля.

У цю тяжку хвилину якорем іду на дно

І думаю як статися таке могло,

Що гнити душа моя почала,

До смерті й пекла мене вона довела.

Смирення мені бракує

Можливо саме це мене і врятує

І знов мир у моєму серці запанує.

Ангел на пагорбі стоїть і вирок Божий читає,

До страти мене приговорює.

Зі страху я тікаю,

А куди і сам не знаю.

І влучає Ангельська стріла- я падаю,

Свої тяжкі гріхи я згадую,

Так болить нестерпно

І стає в душі моїй так мертво.

Падаю на коліна і плачу,

Врятуй мене Боже, якщо я для тебе щось значу!

Прокинувся від жаху і болю

Не хотів би я собі такої долі.

І став справлятись я в покорі

Й довго дякував я знакам долі.

...

Діана Гобой
16+

Звикнути

Звикнути можна до різної сраки,

До будь-якої біди.

Будеш шукати у ній різні знаки,

Прояви доброти.

А не знайдеш, то плюнеш в колодязь

Долі свого життя.

Далі – терпіти, молитись, боротись.

Далі – лише ниття.

Далі пливеш кожен день у болоті,

Мізки – давно кисіль.

Хочеш втонути, бува, у роботі,

Щоб втамувати біль.

Та не проходить, він не проходить,

Біль нікуди не йде.

Ти його терпиш, він тобі шкодить,

Роки твої краде.

Терпиш і терпиш, звикнувши жити

З раною, що гниє.

Гній той дістати, рану промити –

Може і заживе.

Але стає лишень легше, на більше

Не сподівай, не жди.

Звикнути можна до сраки і гірше

Майже, клянусь, завжди.

09.04.2023

...

Іра Соєр
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83604коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: