🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1388)

Безліч і один

Я нічого не чую, нічого не...

У натовпі хворих людей,

Похилилась голова, не видно очей...

Дуже голосно, сум днів і ночей,

У натовпі...хворих...В думках?

Думках, що зникають у строках,

Думках, що виростають у страх.

Сьогодні моя любов – самота

Моя любов безхатько, сирота.

Кимось люто гнана,

А мною любо бажана.

Та не можу й торкнути,

Бо знову в думках і не сам,

Бо знову натовп шум і гам.

Сьогодні я не в собі,

Ніби зло, що на самому дні,

Ну або вийшов із себе,

Ніби в прикрощів небо.

Через людей, заважають

«Хто я такий? Не знаю...»

Сьогдні я сам собі музикант,

Сам собі друг, брат,

Філософ чи Кант.

Сьогодні я сам собі сон,

Бадьорість чи коматоз,

Сьогодні я сам собі музика,

Слово, рима чи ремарка...

Та хто я все таки такий?

В розумі чи безумний,

Поет чи той хто пише,

Новатор чи кліше,

Мрійник чи бездарний,

Хворий чи майже здоровий?

Не знаю...

...

Kruhitka_Dobro

Через стільки років?... Завжди...

Він холодний і похмурий,

Немилостивий , грубий.

І на обличчя непоказний,

Та з губами не виразними .

Він був закоханий лиш раз,

Та їй він був чужим.

Від пристрасті, як від спраги,

Знесилений був він.

Але нема перепочинку -

Наближається удар...

І вижив лише хлопчик,

Наслідував він дар.

І як поводитися з ним?

Адже його мати-ВОНА.

Та, що була кохана

І серцю така жадана...

І, дивлячись на хлопця,

Він згадував про НЕЇ.

І серце билося тихіше,

І голос був ніжніший.

І він тоді поклявся,

Що вбереже того,

Хто й не думав,

Що любить матір його ...

І він тоді загинув,

Двійну ведучи гру .

І свій секрет фатальний

Навік забрав в труну.

То нехай на тому світі

З НЕЮ щасливий буде він!

Він заслужив, повірте...

Досі за-ко-ха-ний.

...

Marlena_Black_

Зорі і місто печалі

Я бачив ті зорі

Що в небі нічному

Над степом і містом

Над містом, що є містом печалі

Бо не тільки цвіркуни гумоніли у листі

Але і лайку, і "рускую речь"

Чув я під небом нічним

Невігластво, грубість і лайка

Побиті дороги, дикі зграї дітей

Побиті бляшанки, "гопота з під'їзду"

Втома і депресивні райони

Ох, Південь і схід

Що же з тобою зробили ті люди

Що мали б зробити тебе центром культури

І знову дивлюся я в небо

І знову дивлюся на зорі, сузір'я

І слухаю гамін цвіркунів

...

Панпа Нацалла

Осінь

Минають дні , минають ночі , минає все що звʼязувало нас .

Барабанить дощ по підвіконню , я слухаю підкаст .

Дивлюсь у дзеркало й дивуюсь , куди поділась та , яка зробила все б заради нас .

Заради тебе й твоєї усмішки , яка так зближувала нас .

Заради повідомлення, яке від тебе я колись чекала .

Минають дні , минають ночі , минає все що звʼязувало нас і тільки дощ нагадує нашу осінь , яка так повʼязала нас .

...

Avdokeya D.
16+

17.12.2023

Доволі часто чую "я втомився" -

Це люди вирішили своєю бідою ділитись,

Їм усім щось болить, щось тисне зсередини,

Їх давить їх гнів, образа, біль,

А я вже просто заєбався.

Мене втомило все, що коїться довкола:

Як гине молодь, влада краде дикі гроші,

Як люди йдуть усі за трендом,

Кидаються почутим фактом,

Женуться за нереальним ідеалом,

Як нищать інших задля гри.

Мене втомило, що люди розівчилися кохати,

Не вміють більше робити перший крок.

Чомусь усі чекають знаку

Та забувають, що вже вийшов срок.

Ідіть до біса, мої милі, любі, файні.

Вас там вже зачекалися давно.

Бажаю вам легенької дороги,

Щоб зі шляху не збились ви.

Звичайно, нехай завжди світить сонце,

Щоб шлях ви бачили завжди.

Нехай дорога буде дуже легка,

А як дійдете - подзвоніть.

...

Воррен Барбара

30.11.2023

Тебе нема вже кілька років,

Та відчуваю на плечі твою могучу руку.

Ти вчив мене як жити,

Формувати світогляд і правила життя.

Ми провели багато часу вдвох,

Який у пам'яті залишиться на вік.

Навчив мене як забивати цвях,

Як класти плитку чи утепляти дім.

Це було складно, але вкрай важливо.

Ти знав про мене більше всіх,

Беріг мої всі таємниці,

Давав цікаві настанови, кидав мене у вир життя.

Та ти пішов, бо вир життя не вічний,

Та твій нащадок досі тут живе.

...

Воррен Барбара

30.11.2023

Заблокуй мене всюди,

Забери змогу написати тобі.

Позбав мене сили дзвонити тобі,

Відпусти моє серце, що ти забрала колись.

Ми не побачимось більше,

Ти в мене не спишеш,

Я тобі не дам Powerbank.

Ми пішли в різні сторони по життю,

Ти за кордон, а я за державу.

Чи може ще бути щось десь колись?

Все може бути, але точно не зараз.

Тому я прошу тебе, благаю стоячи на колінах,

Заблокуй мене всюди,

Забери змогу написати тобі,

Забери в мене сили тобі подзвонити.

...

Воррен Барбара

Бог війни

Біль у скроні, а в очах вогонь,

Зараз в крові не лише долонь.

В крові наші душі і серця,

Будемо ми йти разом до кінця.

Проженемо з нашої землі

Цих проклятих орків-ворогів,

Зсу - ти мій Бог війни.

Разом будемо до кінця ми йти.

Слава, слава, слава Україні,

Бачу сина в кожному я сині,

В кожному герої бачу силу волі, волі.

А в калюжі, а в калюжі крові,

Бачу море, тільки море болю,

І могили моїх героїв, героїв.

Біль у серці, а в душі журба,

Прапор в крові, а в руках верба.

Зсу - це наш Бог війни,

Разом будемо до кінця ми йти.

Слава, слава, слава Україні,

Бачу сина в кожному я сині,

В кожному герої бачу силу волі, волі.

А в калюжі, а в калюжі крові,

Бачу море, тільки море болю,

І могили моїх героїв, героїв.

...

Ашанія

Жива людина

Я граю в життя на своєму полі

Я не знаю правил, я не маю паролів

Я пропускала хід, я втрачала фігуру

Я йшла у брід, бо я не бачу структуру

Я холодна як ніч, я солона як горе

Я похмура як грім, я огорнута боєм

Я статична як струм, я живуча як свічі

Мене вдарили раз, мене вбили вже двічі

Я топилась в озерах, я тонула у річці

Я ховалась у вежах, я нагнула у бійці

Я ходила на суд, я судила безбожно

Я відчуваючи крах кричу переможно

Я говорила без перцю, я ридала без солі

Я казала без правди, я бажала без волі

Я ходила як кіт, як стрибала по даху

Я літала як тінь, як вдарялась з розмаху

Я робитиму те, що я завжди робила

Бо я людина

Бо я блять людина

...

Ума

Вилий душу мені гіркотою...

Вилий душу мені гіркотою,

Спали серце блакитним вогнем.

Покрий тіло моє мерзлотою,

І поріж найгострішим ножем.

Вмий сльозами вродливе обличчя,

Прокричи кілька тисяч проклять.

Розірви на шматки протиріччям,

Не дивись, що ці рани болять.

Спопели мене своїм гнівом,

Розтопчи у багнюку вогку.

Ненавидь мене диким звіром,

Утопи у лісному ставку.

І згаснуть над нами хай зорі,

І хитається тихо гілля.

І в глухому ламкому мінорі

Пригадай лиш моє ім'я.

...

Невідома Аматорка
12+

Біжи вперед

Я знову йду на дно,

Ось і воно,

Темрява поряд,

Дихає у потилицю.

Пальці ніг, уже на краю,

Я не впораюсь, я не впораюсь.

Я підвела себе і тебе,

Пробач мене.

Я більше не можу,

Я думаю про смерть.

Мені знову погано,

Не рятуй мене.

Йди шукай, свою долю,

Свій край.

Я буду тут,

Нікуди тікати від себе.

Я не та, я не весела.

Це вигаданий образ,

Забудь про мене.

Не буде ніяк вже.

Ці почуття, мене обвели,

Вони вбивають мене зсередини.

Я не можу терпіти їх,

Біжи вперед.

Буду вічно молода.

Бувай, забувай мене.

Я нічого не зроблю,

Я нічого не вмію.

Сенсу немає,

Всюди біль та втома в повітрі.

У мене немає питань,

І відповіді теж загубились.

– 17.05.2024

...

Надя Кулик

Моя богиня

О зорі зорі, о скажіть

Чому так серце розриває?

Чи то життя несправедливість,

Чи то кохання так вбиває?

Чому не можу я відчути

Тих дотиків, неначе списаних з книжок

Невже любов забути мушу,

Неначе й не було цього.

Чому богиня серце розриває, чому спокійно жити не дає?

Невже у себе теж щось має, боязко сховавши це.

Я хочу мати в серці квітку, я хочу мати наяву.

Хочу ніколи вже не відчувати

Страшну, таємну пустоту.

Здається мрія нереальна, здалась близькою, як ніколи.

Невже з'явився в мене шанс,

Віддати їй свою любов?

Сиджу на смертному весіллі,

Я знаю, щастя не прийде.

Бо чую тихе, ніжне "так"

Не адресоване до мене.

...

чирик бирик

Вона

Я не могла заснути.

Все думала про неї.

Її волосся на колір подіне до вугілля,

Її очі – глибокі, блакитні,

Немов два озерця.

Її багряні губи – вони були як лаванда.

А її ніжні руки – проте на них всеодно

Досить добре було видно м'язи.

Вона вся була ніжна

І сильна водночас.

А пахла вона

Як весна:

Як щойно розквітша троянда,

Як свіже скошена трава,

Як дощ, що легко пройшовся,

Залишаючи свій незначний слід.

І вона точно не пахла як я,

Але і не як хтось інший,

Бо вона пахла

Як весна – так ніжно, неповторно.

А звали її...

Ох, я й не пригадаю того ім'я,

Зате пам'ятаю її.

...

Аня

"ТОЙ, ХТО РОЗМОВЛЯЄ З ВІТРОМ"

...

День підходив до свого завершення. Сонце давно вже заховалося за верхівками масивних дев'ятиповерхівок. Єдиним світлом, яке хоч якось надихало, були ліхтарі у дворику, та світила в кімнатах втомлених після роботи людей.

Артур сидів на лавочці біля під'їзду, повністю занурившись у нотатки свого телефону, час від часу щось інтенсивно пишучи, та з такою ж інтенсивністю видаляючи.

Вітер поволі огортав теплом не тільки душу, а й думки, підсилюючи історію, яку так кортіло йому розповісти своїй уявній дівчині, яка, як він вважав, колись стане справжньою, але поки що, він той, хто надихається творити, він той, хто пише вірші, і він лиш

"ТОЙ, ХТО РОЗМОВЛЯЄ З ВІТРОМ"

Небо сьогодні красиво

зникає в туманних очах.

Неонові хмари бурхливо

розсіюють втому в серцях.

Вітер поволі шепоче

забирає всю злість й негатив.

малює мазками крізь ночі,

усе, чого я так хотів.

Люди приходять й зникають,

залишаючи шрами на тілі.

А я із вітром собі розмовляю,

вивільняючи все наболіле.

Він єдиний, хто мене розуміє,

і підтримує в важкість років.

Місяць поволі на фоні жевріє,

вдячний, що його

хоч сьогодні зустрів...

Поклавши крапку та зберігши написане, Артур вимкнув гаджет і заховав його в кишенях своєї кофти, поволі піднімаючись з лавочки та йдучи до дверей під'їзду. Востаннє на сьогодні глянувши на зоряне небо, він зник в темноті, закриваючи за собою двері.

"- Пора спати, - тихо промовив він. - Завтра важкий день."

11 серпня 2023

...

KillGard

Коли закінчиться війна

Коли закінчиться війна,вернуться з фронту хлопці, хтось цілий не ушкоджений ,хтось на щиті в коробці.

Хтось буде накривати в дома стіл,за перемогу неньки, а в когось будуть на могилі плакать всі рідненькі.

Ну як же пояснити тим малим,що плачуть над могилов, що татко їх герой,помер за батьківщину.

Ідуть роки,минає час і діти підростають, про те що батько їх герой вони не забувають,та взявши волю у кулак,характер свій клипають.

Хвала богам,усе давно скінчилось,та тільки смуток і печаль,у серці залишились.

...

Roman Andrusyk

Думки перед сном

В ночі на ліжку ти лежиш і намагаєшся заснути, потік думок немов клубок ти намагаєшся розплутать.

Чому життя таке?

Як бути далі?

Чому хтось має все,а хтось обшарпані сандалі?

Чому хтось копає м'яча і получа мільйони, а хтось рятує нам життя

й об нього витирають ноги.

Та годі вже,забий,забудь, це все мабуть так має бути.

Здоровий глузд пручається і зрозуміти намагається!

Чому все так,чому несправедливо?!

І ось вже сон біля вікон крадеться непомітно,та в голові армагедон,не зникне він безслідно!

І як би далі не було, життя б не повернулось,молись богам,щоб сонце усміхнулось.

...

Roman Andrusyk

То невже тобі все одно?

У цьому новому сонеті

Ти скажеш нарешті забути,

Я зберу усі сили і скрути,

Аби дати тобі все забути.

На губах відчуття поцілунку,

Сліди дотиків, пошуку, муки,

Я мав би сказати "Забудьмо",

Та такі ми, зневолені люди.

Ці очі, повні свободи,

І підстави із приводу долі,

Щодня, здавалось мені,

полонили, несли, стерегли:

Тільки якби сказати тобі,

Що слова, переписки, шаблони

Назавжди, здавалось мені,

Пахли попілом, ніжністю й морем.

Та все ще, цей біль не стерпіти,

Все стискає в грудях–

Я хотів би летіти

Униз десь, на шлях.

Утекти від проблеми–

Ось що я хотів.

Полетіти крізь призму і вікна батьків,

Розбитись об постіль старих почуттів.

02.05.2024

...

Облиш
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144452коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: