Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (900)

Ралі

Життя нас звикло кидати з пекла у вогонь.

Там, де пісками зибучими спекотний тлін -

42 градуси... "Тільки душу не чіпай! Охолонь!"

Бо мені знову, плавлячись під сонцем, вставати з колін.

Нервом натягнутим швидкість кидає у "дикий гін"...

Блеф намалює оази-міражі.

Мені б ковток води... Мертва? Знову брехня, без змін.

Як мені доїхати до краю пустельної землі, скажи?

Ралі, де виграшу нема – там порожній п'єдестал.

Фарами-відблисками зірки висвітлять моє "де-небудь"...

У цій гонці з пісками я нескінченно шукав

Те, що вкрала пустеля... А, не турбуйся... Забудь.

~2017~

Кліп на вірш можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Скажи...

Скажи...

А ти бачив Донбасс?

Чи ти чув його стогін і гуркіт?

Ти лягав в його землю? Ти тримав на плечах

Кілограми сталевих вагонів?

Скажи...

А ти спав серед жит і степів?

Чи качав між руками колосся?

Ти дивився у вікна хатинок старих

І завмирав на дорозі?

Скажи...

А ти знав ці стежки?

Чи босоніж топтав подорожник?

Ти хоч раз побував на Артема горі,

Де сердце відмерти не може?

Скажи...

А ти до безтями кохав?

Чи по дому ти лив палкі сльози?

Ти б хотів попри все повернутись назад

І побачити... сонце у лузі?

10.09.2023

...

Данила Чаглій
12+

Жуйка

Як же сильно забути я намагалась!

Та із серцем розбитим знову зосталась.

Знала ж - було вже подібне.

Але знов прийняла рішення хибне.

Я довірилась знову, повірила в намірів щирість.

А тепер на душі зосталась лиш сирість.

"Одна з" я для тебе була, ніким більше.

Прощавай- без проблем знайдеш жуйку іншу.

...

Дара Зульська

Страх

Покрили сумління міазми параної,

Повільно поглинаючи духовну силу,

Тримаючи невтомний розум у неволі

Пануючого жаху, насланням невпинним

Видінь жорстоких пагубних подій,

Примарної руїни доленосної надії.

Спроможні враз змінити часу плин

Небажані прийдешнього видіння.

Ввижаються усюди небезпечні тіні,

Постійно чути кроки за спиною,

Ніяк не вщухне злісне почуття провини,

Від злагоди і скарг стосовно втоми

Від плідної буденності робочих днів,

Невпинної рутини, сповненої остороги

За втрату розвитку у власному житті,

Ціною жертв незнаних у лице героїв.

Соромно читати за лаштунками подій

Рецензії на п'єсу непохитного театру,

Лиш ладен, чого би сильно не хотів,

Лишатись боязким актором на підхваті.

...

Інгвар

Мешти

Якби психопатка, то й легше б вдавати

Було, коли раптом

Не ставити крапку на тому, що вже спливло,

Але так і шмига́ють по колу

П’я́ти.

Якби то шиза була, словом за ґрати б

Вело, вкрай незграбно,

Ламаючи стан непритомного, мешт єство.

Як дивак, що замарив додолу

Й втратив.

Якби біполярно та вщент депресивно

Ввійшло мене синє,

Уся маячня стала б мо́лом, мере́жі склом,

А відтак - то не я є умови

Плином.

Якби патології сенс - не каліцтва

Любов, чим у стрічці

Не викроїти по живому мізерних змов...

Голова не спиняє. То ж вдосталь

Відчаю

В річці

Міцно

Злість ця

Розі́йдеться

Змістом

Шва.

...

Квіла Безодня

Туман

Блідий туман густий як свіже молоко

На вулицях старого кам'яного міста.

Відгукуються громом кроки на бруківці,

Руйнуючи цупкої тиші крижаний полон.

Десь здалеку кричать самотні круки,

У мороці нічному не розгледіти й душі,

Тремтять гучним відлунням вітражі,

Що барвами оздоблюють домівку духу,

Святого сина і отця, твердині хрестоносців,

Яка одвіку величаво, непорушно і на мить,

Являється оплотом праведних, святих угідь,

Стоїть посеред майже не освітленої площі.

Спинився, щоб відчути томну благодать

Безлюдного оточення, без лишніх звуків,

Та спокій раптом перевтілився у муки,

Бо Я стою, а за спиною черевики стукотять.

Різко обернувся в пошуках приблуди,

Яка за мною тихим поступом блукає.

Побачив тільки тінь від місячного сяйва,

Свою, формуючи у розумі нестерпну смуту.

На питання "хто там?" відгукнулось ехо.

Може це вечірні марення від втоми?

Та серце паніка тримає хваткою міцною.

Ходу пришвидшив. Йти іще далеко.

Звернув увагу на стрімкіший рух позаду.

Нестримна параноя змусила почати бігти.

Акустика бульвару відбиває шумні ритми

Тандему пар взуття утікача і злого ката.

...

Інгвар

Елегія без просвітку

В темряві народилася нізвідки,

Ох паршивий світ де править сатана,

Потім повертаємося в чорну пустоту,

А де ж сенс в житті бідняка.

Ми живемо трудимось і плачем

І хворіємо в придачу,

А просвітка як не було так і нема.

Із року в рік несемо хрест,

Незнаючи що буде далі,

Адже одинокими народжуємось і з нічим помираємо

І будемо передані забуттю став ніким.

Нас не люблять в реалі лиш бачать можливості,

Використавши все добре в нас до кінця,

Чи є взагалі духовний зв'язок от в чім питання,

А шлюхи і педики користуються популярністю.

Жила в обмані але більше ні

Й істина зробила вільною,

Більше ради щастя ніхто непотрібний,

Адже люди лише проблеми створюють,

Порядок порушуючи і гармонію дому.

...

Діана Гобой

Гуаш

Я любила тебе так сильно,

Що не помічала злоби.

Я не помічала твоїх зривів,

Не помічала своїх сльоз із кров'ю.

Я не помічала білих шрамів,

Які залишила сама ж.

Але я помічала твої очі,

Що були червоні як гуаш.

І цією гуашшю я малювала твій портрет.

З червоно-прозорих відтінків,

Малювала обкусані губи,

А також білуваті, ріднесенькі зуби.

Вони посміхались мені щодня і кричали,

Що люблять мене.

Але вночі вони ображали,

Та за дрібницю мене, твої губи сприймали.

А на ранок все було як завжди.

Побите скло розвалилось по хаті,

А ми на ньому лише танцювали,

Забуваючи минулу, найболючішу ніч.

Твій голос пестив, а руки стискали

мою бліду шию.

Губи ласкаво за вухом цілували,

А очі уві сні сльози із кров'ю пускали.

І під нову грозу і сварку ти пішов,

Залишивши мене одну у хаті.

А я і не повірила тобі,

Та продовжила зі склом

танок спокійний танцювати.

А на ранок я прокинулись від болю.

Тепер ноги і руки нікому перев'язать.

Я залишилась одна, самотня.

Тепер я не можу твій портрет домалювать.

Але я і кинути тебе не можу.

Ти надто дорогий мені, пробач.

Я схопила твій портрет й побігла,

Тебе, або на тебе схожих пошукать.

Але я не знайшла того, кого потрібно.

У них було усе, та це не ти.

Мені пропонували гроші, славу, Божу силу,

Але мені потрібне лиш одне і це - ти.

У моїх очах давно нема надії,

Я перестала бігати по місту із гуашшю.

Я досі танцюю на крихкому склі вночі,

Та досі твої ніжні руки

у сновидіннях бачу.

Але скільки б не пройшло годин чи років,

Я все ще буду на перехожих озиратись.

І якщо хоч краплю я знайду на тебе схожих,

Я знову, як дитина, розридаюсь.

...

Вискребець Поліна

Руїни минулого

Втомилася я, люба, втомилася я дуже.

Руїн минулого не хочу більше споглядати.

Та як же ж відпустити його? Хочу цього дуже!

Так хочу вже майбутнє світле виглядати!

Здається все мені, що не живу - існую.

Наскільки темрява вже встигла мене полонити.

Здається, що не стану переможцем я цього двобою.

Проте їй не забрати точно одного-мого бажання жити.

____________________________________________

Як думаєте, до кого/чого я звертаюся як "люба"? Пишіть свої думки у коментарі!👀

...

Дара Зульська

Пітьма

Що сказав найкращий мій друг?

Що ми потрапили всі у пітьму,

Що все життя закрите від нас,

А від проблем голова, як казан.

Говорив, що помрем ми всі від пітьми,

Що забудуть про нас навіть книжки.

Час все йде, іде та йде,

Але гниємо ми, а не тіє книжки!

Говорю йому, що його слова є обман.

Життя у пітьмі, то є дар,

У пітьмі ми вбачаємо наші страхи

Та ловим ми їх, як кіт, тих, птахів.

А він мені каже: "Заглянь глибше в пітьму,

Побачиш ти там як люди гниють,

Гниють від страху, який не пройшов,

Який кіт, той, не знайшов."

Мої очі у раз чорним стають

Та сльози рікою все йдуть,

Вся тая біль, яку ховає пітьма

Закладена в душах у нас, у серцях.

Час все минає, а очі мої,

Все є чорними від тієї пітьми,

Погруз навіть я у тіїх страхах

Та гнити почав з середини я.

...

tristis_vibe

СОНЕТ НІЖНОЇ ТУГИ І ВСЕОБІЙМАЮЧОГО СМУТКУ

Слова, не вимовлені вчасно, краплями спізнілої роси

Котяться у скаліченої душі безодню глибоку,

Стигнуть у серці потятому отрутою на вічні часи,

Не сказані, звисають над тілом жалю грізним роком.

Слова, сказані невпопад, мимоволі кинуті не до ладу,

Ріжуть зсередини гострої провини лезом холодним,

Розбурхують, терзають вогнем пекельним кров руду,

Не вчасно вимовлені, в аорті в’ються чорним кодлом.

І тріпочеться у грудях метеликів смутку клубок

Всеобіймаючий. За сказані й не сказані слова.

Ллється із очей туги і ніжності стрімкий струмок.

Все розбила вщент, зламала необачності хуга снігова;

Хочеться зробити до хиткого миру крок,

Та слів, що повернути здатні все назад, нема...

...

Лія Гако
12+

Ота усмішка

Ота усмішка знов..ще іноді таке буває..

Мій мозок серце моє знов перевіряє.

Не розумію я,чому усе ще інколи в моїх думках

ця усмішка.

Хоч добре,що не бачу її в снах.

Ті почуття вже наче і прошли,

але як тільки усмішку я ту згадаю

відразу знов я поринаю

у відчуттів тих вир,що вже не повернути.

Мені їх вже ніколи не забути,

не хочу і не зможу повернути,

та зможу знову їх відчути,

але минуле вже не повернути.

...

Дара Зульська

Коли я постарію, як вино

Коли я постарію, як вино,

Стану крихкою, як осінній лист,

І пам'ять-зрадник вмоститься на дно,

І мозок, як в дитини, буде чистий.

Коли за сотню буде мій рубіж,

І я забуду імена внучат,

І правнуків я буду цілувать,

Не чути, навіть, що вони кричать.

Мені хтось із сім'ї наллє вина,

Поверне на колясці у бік моря,

Я залпом випʼю келих той до дна,

Денис бурчить, що бабка-алкоголік.

Онук, розкаже донечці своїй,

Моїй правнучці і можливо Валентині,

Що бабка колись теж була вогонь,

Свіженька, молода, як на картині.

Їй тридцять шість, тільки початок віку,

Її любов - наш старий дід Денис.

Для неї нема краще чоловіка,

І він виконував їй будь-який каприз.

Він посадив їй виноградник у саду,

Купив будинок, той, що біля моря.

І кожну мрію божевільну чи пусту,

Вони здійснили разом, як і долю!

...

Валентина Басан
12+

Я- учениця

Я- учениця. В прославлено-чорних кайданах.

Не маю престижів і айсбергів всіх на меті;

Стараюсь не бути у гострих, болючих обрамах,

Щоб гірко й нестерпно не стало в подальшім житті.

Немає в очах самоти, не підкорена владі,

Не хочу я більш уникати життєвих проблем...

Люд мовить серцями, що щирість- великая вада,

Та саме душевна відсутність- одна із дилем.

Я- учениця. Ще досвід малий за плечима,

Можливо, сердечне коріння ще не проросло,

Та бачу душею я те, що не бачать очима-

Таємне, підступне і тихо приховане зло.

Коли я зустрінуся знов із потоками осені,

Коли відгримить на світанні вже сьома гроза,

Зі мною там, поруч, ітиме нескорений досвід,=

А потім летіти ми будем в самі небеса.

Я- учениця. В незвідано-білій картині.

Носитиму в серці пресвітле майбутнє своє.

Врочисто-прославлена, маловідома година

Мені сили духу завжди й перед всім додає.

Болюча розрада не стане мені назаваді.

В душі я носитиму колір пречистого неба.

Не хочу я бути шедевром розхвалення ради,

Не хочу для всіх, але хочу, можливо, для себе...

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Німота

Мінливі думки

Як сни

Сплелися зміями

Похмурі і німі

Без слів

Без мрій

Без дій

Гливка велична німота

Повільно рота роззявля

Глуха, сліпа

Кричить без слів

А з крихт розтерзаних надій

Знемога пророста

Іду

Бреду

Повзу

Крізь неможу роблю цей крок

У тілі забагато вже дірок

Не зібрати пазл цей нікому

Крізь біль і втому

Свій меч я підійму

І більше кроків не зроблю

Нема сил

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83591коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: