З Днем Вишиванки! 💙💛

Електронні книги / Казка (206)

In vino veritas

Колись в часи прадавні й хворі,

Засмічені тяжким життям і горем,

Смердючі пахощами людського нутра

І брудом спільного немитого ярма.

У ті часи старі і вже забуті

Закинуті в далекий темний кут

Траплялися, часом, діла великі й люті

Та канули спомини їх впусту.

І як сповідувати віру цю ми знаєм

Уже проходили уроки від життя

Та що казати, силою - не правда,

Хотілось жити - час не обираєм.

У ті часи злопам'ятні траплялось,

Що хтось колись і якось захотів

Прожить життя яскраво, не селянсько,

Не в гніті вік недовгий свій дожить.

Хотів піти цей чоловік у город

(чи жінка, хто тепер їх розбере)

Найнятися до пана на півроку

А потім рушити в подальшеє піше

Якби словами міг, він постелився б

Він так собов стелив, що стид та й все

А пан йому на це лиш знай кривився

Не тішив око блазень із печер.

А блазню, знай, весь час одна робота.

Він робить-робить, а життя - нема

Чого чекав у пана на навозі,

Багатств незрівняних і молодість прикрас?

Чого ти скиглиш, ниєш і толочиш

Що не хотів промаяти всю молодість впусту?

Чого вважаєш, що хтось має поміч,

Тобі, пустому зраднику й трясцю?

Я не поет і не поета учень

Я чесний робітник своїх долонь

Нехай не гну у пана горб важкучий

А хтось та й кине той ламаний грош.

Тобі ж сказати хочу лиш однажди.

Ти раб, катів прислужник і слуга

Ти ним родився, виріс, ним і здохнеш.

Змирися з цим - ось послуга моя.

Моя порада була б вельми цінна,

Коли б жила я в ті старі, гнилі часи

Коли нестача цінностей невидна

Коли поетом крутять мужики.

Якби не моя творчая натура

Що зараз запиває пивом сік,

Могла би скласти щось цінніше казки

Не було б в ті часи таких катів.

...

Мертвий Поет

Небесний корабель

І батька не знала, та батько приходив у сни.

Як в море тікала, він каже: не йди проти вітру, на галс поверни.

Стояла на пірсі, вдихала весь бриз.

Та моря було вже їй мало.

Дивилась на зорі. І зорі падали вниз.

О де ж ти коріння! Де рідна земля!

Чому на планеті своїй я чужа!

Від краю до краю вже звідана вся.

Де все ж ту самотність шукати, щоб сісти одна.

Сама із собою влягти та й зітха,

Усюди ж бо втоптано слід чобота.

Кордонів для себе вже жодних нема.

Та батько ізнову приходив у сни.

Гойдав корабель як колиску, шепотіли у моря хвильки.

Що вітру довірся. Себе відпусти.

І вітер тебе віднесе до мети.

І ось вже дівча не дівча. Розвертає штурвал.

Хай шторм все гойдає, насуває знов вал.

І барк мов на крилах у море летить.

Ще мить — і на небо у синю блакить.

Летить вже за хмари той корабель.

У селах й містах не пиячать ужель.

Угору вказа дітлашня: "Летить журавель!"

І пісні старі всі забув менестрель.

Дорослі ж ні краплі у рот не беруть.

Допилися, куме, з гарячкою в море не йдуть.

І в світі тверезім настає усім рай.

На свято ще вип'єм. Лиш барк той із неба сяде нехай.

Випиває лиш в снах самотній моряк.

Що крізь зорі і далі прокладає свій шлях...

...

Олег Карачевський

Дивний край

У дивнім, дивнім краї, де гори і піски,

Чудовиська по ночі блукають залюбки.

Там відьми зорі крадуть собі задля прикрас,

І мавки там співають лише у нічний час.

Люзони між рогозом плетуть собі вінки,

До них чугайстер в гості заходить залюбки.

Песиголовці виють серед густих лісів,

Страдчата там стрибають серед рідких кущів.

Там домовик у хаті шкребеться під вікном,

Нічниці там косаті все крадуть людський сон.

Волхви там чари творять одразу в двох світах,

Покутники блукають навіюючи жах.

Там знахарка, красуня плете нічні нитки.

Там перелесник-туга задурює думки.

Інклюзник бреше щедро про свій таємний скарб,

А сам краде в людини останній хліба шмат.

Там ціле море духів, що сіють смерть і жах,

І саме слабкодухі там відчувають страх.

В тім дивнім, дивнім краї, як сонечко зайде

Ніхто з людей із хати ніколи не піде.

...

Сьюзен Муз

Сновида

Я бачив місяць з білим тлом,

Світив мов зблякле сонце.

А я, вдавивши лоба в скло,

Дивився у віконце.

Те сяйво місячне мені

Тривогою постало,

Хоч звичної не було тьми,

Здалося все кошмаром.

У розпачі бреду у двір –

Будівлі, мов гробниці,

Безладний стосик дров, як звір,

Кущі, неначе птиці.

Так лячно й тихо, ні телень,

Лиш чутно серця стукіт,

Скрізь світло мертве, наче вдень,

Ще й тіні, наче руки.

Здалося з ляку, що прийшов

Печальний ангел чорний,

Він враз прицвяхував гвіздком

Мене в тім царстві соннім.

Від страху кинувся у дім,

Закрив всі штори низько.

Я вперше з місяцем таким

Впритул стикнувся, зблизька.

Відтак змішались ночі й дні –

Знов білий місяць в небі,

Тож тоскно маюсь уві сні,

Безсильний геть, далебі…

...

Г. Король

Літописець

Тіні вогню танцюють на скелях,

Голоси нічних птахів пронизують слух,

Краплі роси застигли в обіймах лілеї,

Терпкий запах гранату роздразнює нюх.

Розтирається в порох земля під його каблуками,

Поступ тихий, наче тут його зовсім немає,

Сліпе світло від зір стелить килим йому під ногами,

У примарний літопис історії крихти збирає.

На очах його закладались підвалини мурів,

Бачив він як спускались народи із гір,

Проводжав каравани скарбів із верблюдів і мулів,

Як держави змінялись, затягнуті в полум’я вир.

Панування людей і ельфійське безсмертя,

Гори золота гномів у бездонних копальнях,

Людський страх, жага крові - усе було в прах розітерте,

Все застигло чорнилом картин в сторінках його літописання.

Скільки раз ті, хто був на межі, дивились на нього,

Скільки раз дим від згарищ роздразнював ніздрі,

Та в істоти цієї окрема, не людська дорога,

І у битві своїй лебедине перо її вістря.

Із кінцем і початком стикається він безупинно,

Споглядає лише, втрутитись права не має,

Так день змінює ніч, існування, як ріка гірська, плине,

Літописець Життя нову зміну епох зустрічає.

В небуття канув розквіт десятків народів,

Хтось в тіні оселився, інші стали людськими казками,

Люди лісу і діти природи…

Дзвінкий сміх і серця застигли у свитку словами.

Медовії очі зустріли черговий світанок,

І розшиті у срібло, скупалися поли в росі,

“Місяць року четвертий, день дванадцятий, ранок…”

Пустилося в танець перо лебедине в руці.

...

Yana

Іскра

Коли зникає світло і землю сніг вкриває,

Коли яскраве сонце ховає вічна ніч,

Народжується диво: з небес Зоря спадає,

Щоб справдити легенду із глибини сторіч.

У неї мало часу, щоб землю облетіти,

Допоки перший промінь осяє далечінь

Кохання відшукати, і разом з ним згоріти,

І знову повернутись до вічних пракорінь.

Він – той, кого на ймення не можна називати,

Він – той, кого бояться всі люди на землі.

У мороку забвіння він змушений страждати

І вірити, що знайде Зоря його в імлі.

Невидимий для світу, він смерть охороняє.

Один про нього спогад – і стигне в жилах кров.

Чому ж у спраглу душу ніхто не зазирає?

Чому ніхто не бачить безмежну в ній любов?

Лиш раз на рік у царстві, де темрява панує,

Легенький промінь сонця пробуджує чуття.

Одна єдина іскра у всесвіті існує,

Лише вона у світі підтримує буття.

А завтра буде сонце, і дощ, і теплий вітер…

Їх жертва недаремна. Їх доля – забуття.

Усе заради того, щоб лиш на мить зустрітись,

І зникнути у прірві . Бо це і є життя…

...

Оксі

Остання пісня

Чарівна пісня крізь долину лине,

Вона відроджує життя в коріннях.

Але в той час, хто грає в муках гине,

Ховає дуб могучий його тінню.

Перед його очима тисячі кривавих битв-

Він переміг і зміїв і драконів.

Але отримав рану він від тих,

Хто був важливіший всіх законів.

Навіть не тіло вже в агонії болить,

А згорає феніксом душа.

Вона неначе полум'я тремтить

І згасає неспішно до кінця.

З друзями вогонь і воду він пройшов

Але прощатися прийшла пора.

Ця пісня для нього і тих хто відійшов,

Його казка вже кінець свій віднайшла.

...

Hua Weisheng
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
З Днем Вишиванки! 💙💛
19.05.2022

Щиро вітаємо всіх аркушиків з Днем Вишиванки! 🙂💙💛

... Детальніше
Блоги
Слава Україні, аркушикиНезнайомка з країни мрій
26.05.2022
Слава Україні , аркушики! "Просто друг , або Дівчина з мого сну" Завершена! Запрошую до читання І щ ... Детальніше
Мій переїзд з ЖЖМ. М. Безрук
26.05.2022
У зв'язку з широкомасштабним російським вторгненням в Україні блокують увесь російський домен Інтерн ... Детальніше
Нове оповідання "Земля крові"Віталій Дуленко
25.05.2022
Написав я оповідання "Земля крові" на тему патріотичної містики. Для мене це було чудовою можливістю ... Детальніше
Таласум 2Айя Нея
24.05.2022
Таласум чоловік може грати на кавалі або на гайді. Таласум може мати форму тварини — буйвола, барана ... Детальніше
🇺🇦 Наші автори на війні 🇺🇦 Івасик АнатольАркуш
24.05.2022

Слава Україні, Аркушики! 🇺🇦

Сьогодні розпочинаємо важливу рубрику "Наші автори на війні". Будемо розповідати про тих талановитих письменників, що відклали свої рукописи і пішли захищати Україну у лавах ЗСУ, ТРО та інших спеціальних формувань. Героям Слава! ✊🇺🇦

... Детальніше
АнгелінаKa_Sy
24.05.2022
Ангеліна, по дорозі додому, неочікувано впала на рівному місці. Біль пронизав все її вгодоване тіло, ... Детальніше
На Аркуші вже:
2654читачів
10885коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: