Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6647)

БОСАНОВА ЗАКОХАНОГО

Хто б ще будив містечко сонне,

Якщо не ти, якщо не ти?

Іще не визирнуло сонце,

А голос твій уже летить.

Дзвенить над теплими дахами,

У кронах піній і олив,

Поміж базарними рядами,

І де шумить морський приплив.

Маріано, О, Маріано!

Якби відчула, те що й я!

Щоб світ хитався, ніби п'яний,

Щоб вигинався, мов змія.

Щоби німіли ноги й пальці,

І дихати забула ти,

Коли тобі я погляд кину,

Коли я поруч буду йти...

Щодня співаєш під гітару

Пісень щемливих про любов,

І день у день довкруг збираєш

Туристів натовп знов і знов.

Не за пісні з віршами платять -

За ще безцінніший трофей:

За стан тонкий, смагляву шкіру,

За карі спалахи очей.

Юрмляться днями біля тебе,

Вдихнути запах їм кортить,

Шепочуть щось тобі на вушка,

Спішать торкнутись хоч на мить.

А ти смієшся білозубо,

Береш Жозе-стариганя,

Цілуєш в зморшкуваті губи

І кажеш їм, що заміжня.

Маріано, О, Маріано!

Якби відчула, те що й я!

Щоб світ хитався, ніби п'яний,

Щоб вигинався, мов змія.

Щоби німіли ноги й пальці,

І дихати забула ти,

Коли тобі я погляд кину,

Коли я поруч буду йти...

Скажи мені що маєш в серці,

Довір якусь із таємниць,

Хоча б на щось я мушу спертись,

Аби не впасти долілиць.

Коли приходиш - я щасливий,

А як ідеш - я геть сумний.

Як кущ сухий, що просить зливи.

Врятуй! Пролийся, дощ рясний!

Чому смієшся ти лукаво?

Навіщо мучиш день у день?

Чому така весела й жвава,

Співаєш ти сумних пісень?

///

Ти ввечері кладеш гітару,

І ми танцюємо в саду.

Шепочеш: "Обійми, коханий.

Тримай міцніше, бо впаду..."

Маріано, О, Маріано!

І ти відчула, те що й я!

І світ хитається, мов п'яний,

І в'ється в петлі, мов змія.

І заніміли ноги й пальці,

І груди стиснув млосний щем,

Коли торкнулися вустами,

Коли з'єднались під дощем.

...

Максим Сальва

У страха очі завеликі

День 708 (01.02.24)

Інфраструктура військова ворожа

Має відчути потужний feedback.

Відповідь наша зовсім не схожа,

Бо обережний пострілів трек.

Бази військові, аеродроми,

Скупчення техніки, склади їх БК

Добре давно вже хлопцям знайомі,

Тож дістає ЗСУ з далека.

Крим - український, тож маємо право

Їх вибивати з своєї землі.

Для москаля бавовна - забава,

Звикли: століття живуть в цій імлі.

Після атаки аеродрому

Довго боялись в небо злітать.

Очі великі страху їх дурдому:

Збилися постріли рахувать.

Вчора атаку знов повторили,

Тільки Бельбек став об'єктом ракет.

Щось не домовляться, скільки же збили,

Кажуть попали тільки в макет.

Розвідка з часом реальність розкриє,

Скільки, чого було знищено там.

Судячи як наш сусід вельми ниє,

Щось у Бельбеку потрощено в хлам.

...

Галина Студінська

ЗА ЩО?

тримаю життя на останньому електричному кабелі,

на прищіпці, на скріпці, на канцелярській кнопці.

хочеш, я розкажу,

хочеш, я покажу,

хочеш, я доведу, що знали ми

всі прислівʼя та приказки, знаки ці,

кількість голок в коробці.

ця квартира наповнена сном моїм, сміхом, ранами,

кожен, хто тут бував, назавжди залишив слід.

кольоровими олівцями,

маркером,

і вугіллям,

і навіть фарбами

вимальовував всю мене у контексті бід.

сміх з війною, я з тобою, страх з мріями

переплетені, склеєні, зшиті.

що для чого?

для кого?

за що

плани з надіями

так жорсткого і болісно зранку були розбиті?

(с) exmari

...

EXMARI

І сходить Сонце

...до слова, я пам’ятаю те чорне поле на тобі,

Пам’ятаю

Блакитні, жовті, червоні та сині квіти,

Що росли на ньому,

І тепер, вони поволі проростають в мені дійсністю минулого.

Окрім того,

Згадуючи те плаття в якому ти шаленіла

Вигойдучи стегнами танець літнього ранку

Я почувався загубленим і обезсиленим,

Аби придумати метафору.

Сонячне сплетіння наливалось малиновим соком,

Як твоя талія дразнила палахкотінням нічної мулети.

І тоді я помирав у тобі і проростав квітами

Які ти так любила носити на тому чорному ніжному полі

В якому зможе загубитися і найвеличніший поет

Роздивляючись, як сходить Сонце.

21.01.2024

...

Володимир Каразуб

Гра в Безуглу

День 707 (31.01.24)

Протистояння, давно що існує,

Штучно створив наш шановний ОП.

Офіс за рейтингом власним полює,

Часом останнім він якось паде.

Тобто не якось, серйозно спустився

Після скандалів відомих усім,

Наш президент від того відхрестився,

Це ж ближнє коло - осіб п'ять чи сім.

Антагонізм, що ця влада проводить

Проти військових, коли йде війна,

Наше суспільство з розуму зводить,

Бо зрозуміло, яка тім ціна.

Дискредитація до головкома,

Що розв'язав той ОП вже давно,

Вийшло за межі вузького кола,

Та не хвилює ОП все одно.

Гра «у Безуглу» вже вкрай затягнулась,

Скільки ще спроб, щоб до «панства" дійшло»,

Що ЗСУ у боях не зігнулись,

Тож розвернути зможуть дишло́.

Хай поводок вже вкоротять Мар'яні

Рейтинг від неї ще нижче впаде.

Буде сидіти тихенько в бур'яні,

Може цей біль у суспільстві спаде.

Встанемо разом за генерала,

Безпрецедентний авторитет,

Наша довіра йому - небувала,

Має народний імунітет.

...

Галина Студінська

Апокриф

Благую вість в народ несли

Давай, народжуйся, ледащо

Які тобі іще часи?

Час не буває підходящим

Всіх первородних повбивав

Союз, до того, як сам згинув

Бог на те глянув і сказав:

Ну з днем народження, мій сину.

*

В пітьмі оливкові сади

Сопуть тихенько учні сонні

А Бог підштовхує: Іди

Це лише два гвіздки в долоні.

Горять покришки і щити

Сніжить на кров лютневе небо

Ти вибач, Боже, час іти

Майдан не станеться без мене

*

Фіалки попри все й весна

В очах холодних побратима

Війна паскудить все, війна

І ”сам не знаю де погину”

(с) грудень 2023 -січень 2024

...

Олександр Панченко

За хмаринкою місяць

Вечір, а точніше майже вже ніч.

Усім сказала, що хочу дуже спати.

Насправді так і було. Десь о 21 лягла,

А заснути не можу. То жарко, то ще щось.

Сіла на ліжко і дивлюся у темноті

У віконце. А там маленька чорна

Хмаринка, а по середині жовтий місяць.

Він то ховається за хмаринку, то вилазить.

Дивовижна краса. Шкода, що через

Вікно не виходить робити гарні фото.

Ніч створена для такої краси і для

Думок, котрі в день були фантазіями.

...

Хвилина душі

Прорив

День 705 (29.01.24)

Є бажання у царя,

Про яке толдичить:

«Піднімайте якоря,

СВО нам личить!

Я чекаю на прорив,

Що РФ потрібен.

Та реальний, а не міф,

На який я здібен!»

Царська воля, то закон,

Тож народ активно

Розпочав, бо заборон

Навкруги не видно.

Теплотраса прорвала

Десь там на болоті,

Та проблем їм додала:

Холодно голоті.

На прорив газопровід

Теж пішов завзято.

Ниє весь москальський рід:

«Це вже забагато!»

І в науці був прорив

В ЗВО Плеханова,

Де клозет, як той нарив

Розірвавсь негадано.

Там зі стелі водоспад

Хлинув на студентів.

Кожен з них прориву рад,

Величі моментів.

В пропаганді теж прорив,

Йде війна із НАТО.

Методичку хтось нарив

Влаштував там «свято».

Головний прорив - це дно,

Що вони пробили.

Що не роблять, все одно

Вже втрачають сили.

Сотні раз прорив на день:

Пруть по всьому фронті.

Має світ від них мігрень -

Смерть на горизонті.

Час прийшов РФ порвать,

Щоб не проривалась.

Кращою вже їй не стать,

У війну загралась.

...

Галина Студінська

Фантазії

Цікаво, а ти напишеш мені

Щось на день народження?

Ха. Навіть якщо і так, то це

Буде лише два повідомлення.

Я навіть уявляю які:

Ти значить побажаєш мені щастя

Або щось з інтернету, а я скажу тобі

Дякую. От і вся наша переписка буде.

Хоча , може ти й не напишеш,

А я просто фантазую.

Ох ці фантазії до добра не доведуть.

Треба з ними закінчувати.

...

Хвилина душі

Прощання

Минуле стає лише обрисом долі...

Вабила тінню жилава бруківка,

Сипав уривисто найманий дощ.

Він і вона - пережита сторінка

Спалених запитом аґрусу площ.

На ньому і досі жага від забави,

На ній же - просякнутий дивом папір.

Світи розділились білесо-вустами

Загнаних в тисняву стомлених дір...

Від нього все также вчувались парфуми,

Вона ще і досі носила шарфи,

Мовби боялася вилити думи...

І плакали стіни, навіси і шви...

Широкі дороги й вузькі тротуари

Мани́ли самотністю дивних ідей.

Він і вона вже не сизі муари,

А люди з їх болем між інших людей...

23.01.2024

...

Сара Ґоллард

Зім'ята парасоля

Заохочені чути - убиті мовчанням...

Запитай мене - хто я у синьому морі,

Хто я в молочнім потоці людей,..

Чому ненароком згасаю в мінорі

Збитих золою жилавих ідей,

Чому я ховаю своє перепуття...

Хай би мов доказ, лише запитай!

Інакше - ні слова, бо рани - відлюддя,

Удавані стани - чужинно-розмай...

І я розкажу, що хвилює октави,

Я передам, що шумить уві сні.

Але донесу лише коло оправи,

Усе первозданне лиши́ться... в мені...

Лише запитай - і скажу, що зумію,

Лише зупинися і в ніч нагадай,

Що віддана досі я зрілому диву,

Що же́вріє в тілі далекий розмай...

20.01.2024

...

Сара Ґоллард

Дванадцята година (2)

Рація працює без утоми,

бубонить Се Жест у мікрофон.

Я хотів би повернутися додому -

та не потрапляє тон у тон

і нечутно плаче та співає

за кермом крилатий Ертебіз.

Що мені збулося я не маю.

Що від мене хочете ви, місс?

Срібний скальпель, наче ієрогліф,

затанцює в пальчиках тонких.

Серце вирвано. Тепер же край дороги

на клінічний можна впасти сніг

...

undyber

Нумерологія

День 700 (24.01.24)

Езотеричне навчання,

Що з цифрами пов'язане.

Від древніх греків надбання,

Бо Піфагором сказане.

Той науковець поєднав

Знання із математики,

Які глибоко сам пізнав,

З природою галактики.

Він вірив у містичний зміст

Між цифрами, подіями,

Та збудував в майбутнє міст,

Навіяний що мріями.

Вже 700-ий день війни

Палає Україна.

Немає нашої вини,

Не встали на коліна.

700 для нас - це добрий знак,

Що ангели схвалили.

Країна стала як маяк,

Свободи світу крила.

Ми надихаємо весь світ

Своєю боротьбою.

Не визнаємо рабства гніт,

Ведемо за собою.

Чекайте позитивних змін,

Вони не за горами.

Підтримка є зі всіх сторін,

Охороняйте брами.

Не дозволяєте чужакам

Зламати нашу єдність.

Не бійтесь бити по рукам,

Паплюжать які гідність.

Ми досягнем у житті

Всього, чого вартуємо.

Свободу маєм на меті,

Тож не здались, воюємо!

...

Галина Студінська

Азовське

Маріуполь – Україна.

Маріуполь повстане з руїн!

Азовське море тепле,

Прекрасне, най-саме…

російські воно-нелюди

Купайтеся, поплескайтеся,

Тимчасові.

Море само себе очищує:

Коли здихатимете,

У Маріуполі,

Награбоване втратить сенс.

російські баби - недалекі,

Сльози ллють на могили своїх ходоків,

І про зниклих безвісти.

Недалекі,

Злодії рідко здихають

Своєю смертю.

...

Кім

Обладунки

Тут, обабіч дороги, я побачив щита схожого на сонце

З вибитим гербом та девізом, якого не розібрати –

Вже так достобіса багато рубців від меча на ньому.

Трохи далі, я роздивився, лежали розкидані лати:

На пшеничному полі — шолом із відкритим забралом,

Я знайшов його там, і пішов до могутнього дуба,

А під дубом була розбита ущент кіраса.

То тут, то там: щитки, солерети і латна спідниця,

А тоді я побачив його — чоловіка, що стояв серед поля

Увесь закривавлений, він, дуже пильно на щось дивився.

Я боявся його злякати, (це ж треба, така чудасія!)

І все ближче та ближче скрадався мов лис до зайця.

І коли вже стояв в кількох кроках у нього за спиною,

То побачив — навпроти мій образ йому віддзеркалювався.

13.01.2024

...

Володимир Каразуб

кращий план — відсутність плану

кращий план — відсутність плану, без очікувань і вагань,

не вестись на чиюсь оману пропозицій сумнівних змагань.

не чекати кращого часу, не шукати знаків і сил,

у суботу ж вітри і зливи, хоча їх ніхто не просив.

будувати мости та мрії, зберігати раптові миті,

рахувати дні-перемоги, а не ті, що сльозами залиті.

відчувати палітру емоцій, нотувати і рухатись далі,

бути тільки на власному боці, щоб без сорому і в моралі.

пити вітаміни й водичку, раз у день набирати маму,

й залишити собі за звичку — не робити зі всього драму.

(с) exmari

...

EXMARI

Вінегрет

День 699 (23.01.24)

Імперські болота́ святкують

Не знамо що вже другий рік,

Щоніч та день нас атакують,

Москаль вбивати, мабуть, звик.

Кремлівська чорна пропаганда

Мети своєї досягла:

Це не країна, просто банда,

Яка під путіна лягла.

Цей хворий дід меню складає

На кожний для кремля бенкет,

Хто йде на м'ясо, визначає,

На що він витратить бюджет.

Коли це «свято» розпочнеться,

Кого і чим вбивати слід.

Під гаслом «Про безпеку йдеться»

Війну знов розпочав сусід.

Готуються в кремлі до «свята»:

Збирають весь металобрухт,

«Спасати» та вбивати «брата»,

Що за два роки ще не вщух.

Коронне блюдо терористів -

Є традиційно вінегрет.

В руках досвідчених чекістів,

Для світу це вже не секрет.

Зібрали всі інгредієнти,

Та кинули разом на нас.

Доволі сильні аргументи,

Що мали певний резонанс.

Із різних напрямків летіли,

Міняли курс та висоту,

Тому, лише частину збили,

Донесли інші «доброту».

Людські є жертви, руйнування,

В тім «перемога» москаля.

Відкрито вже, без маскування

«Вбивать!» - команда із кремля.

Настане день РФ похмілля,

Москаль доїсть свій вінегрет

Та зрозуміє: божевілля

На болотах - менталітет.

...

Галина Студінська

Прифронтове життя

Відчужені товстим причалом,

Тонули ми у власній самоті.

Беззвучно, ми оплакували разом,

Мої останні теплі дні.

Нас хмари захопили у лабети

І страх лишився низько на землі.

Ми забували про зручні намети,

Коли ракети пролітали десь на тлі.

Безумство володіло поміж нами,

Чаровані ми спокоєм і сном.

Ми вже забули руки мами,

Нас гріє вогнище розсіяним теплом.

Час жити, час і помирати,

Таке воно прифронтове життя.

Час опустити зброю й будувати,

Щасливе для країни майбуття.

...

Darì

Санкції

День 698 (22.01.24)

Санкційний пакет до РФ є серйозним,

Найбільший у світі, якщо порівнять.

Навчилось болото утім віртуозно

Обходити санкції - вкотре брехать.

Китай імпортує усе, що потрібно,

Війна - це можливість посилить юань.

Хамелеону Китай є подібним,

Змінює колір переконань.

Індія також війной скористалася,

Перша з дисконтом нафту взяла.

Та, вочевидь, вона дійсно догралася,

Дії спільнота не сприйняла.

Вже другий рік спостерігаємо:

Санкції є, результату нема.

Контролювати санкції маємо,

Хто продає і куди, зокрема.

Навіть сьогодні в ракетах знаходимо

Певні деталі із США,

І європейським країнам доводимо,

Що складові у РФ вируша.

Санкцій достатньо, болото щоб зрушити,

Щоб розвалити на друзки дрібні.

Пильність потрібно усім розворушити,

Коригувати всі дії хибні́.

Вранці почула, нарешті, те бажане,

Що США контролюють процес.

Вже розібрались із «сірими» баржами,

Що негативним робили прогрес.

Під ковпаком в них експорт Туреччини,

Щоб однозначне було сприйняття.

Перевіряють реекспорт Німеччини,

Банкам Китаю змінили життя.

Гайки давно закрутити потрібно,

Та скоротити військовий бюджет.

Щоб не вирішував одноосібно

Хтось вельми хворий планети сюжет.

...

Галина Студінська

є безліч часу, тільки нуль умов

катує те, що ти всього не варта,

болить лише те, чого не бачать очі.

чекаєш щось, а „щось“ приходить завтра,

їсиш себе, для себе ж тамагочі.

смієшся тут, ковтаєш слово правди,

танцюєш безліччю коротких передач.

чекаєш все, навіть німої зради,

дивуєшся усьому, крім невдач.

біжиш. бо що стоять на місці?!

калічиш тільки власний рух життя.

ти можеш бути сто, але бувають двісті —

почуєш це і знов до укриття.

чомусь сама не знаєш, що за поворотом,

йдеш, думаєш, чого чекати там?

щось бачиш, відчуваєш, прив’язує хтось дротом,

даєш себе зламати, тікаєш по містам.

сумнівна ти, сумнівний людський гомін,

сатира поглинає розум мас.

від сонця зажди хтось чекає промінь,

незрозуміло, що чекать від нас.

то чим тебе здивуєш, крапля в морі?

за ким підеш? кого відкинеш знов?

ти хвора. всі тут, знаєш, хворі.

є безліч часу, тільки нуль умов.

(c) exmari

...

EXMARI

(Не)забуте

Казкою неба обірвуться зорі...

Ти вкотре почнеш про незгаслу миттєвість...

Подихом ночі зведеться обман.

Укотре почнеш про даремну чуттєвість,

Аби засвітити осяяння ран,

І тихо напишеш у тому началі...

Стане солодкою змита іржа.

Ти не згадаєш моєї печалі,

Щойно торкнешся липкого пера...

У книзі, дарованій омутом щастя,

Збитій рядками живої зорі,

Ти намалюєш багато напастя:

Менше - до серця і більше - мені.

У місячнім сяйві побілено-сонця

Тільки згадаєш розсипаний мак,

Аби упізнати полишеність мовця,

Аби зрозуміти, що все вже не так...

15.01.2024

...

Сара Ґоллард

Застужене серце

Пам'ятне - усе, що лишиться "на потім"...

Вона натякала, що зможе забути,

Знову забути, як дихає дощ.

Вона обіцяла ще трохи побути

Уявною змінною пінистих рощ.

І сипались попелом давні октави,..

Якось невміло морозила сіль.

Вона ж не змінила живої постави,

Якій ще належало знищити біль.

Увінчане знову вдалося до браку

Стиснутих щелеп і світлих кутів.

Даровані подихи стиглого маку

Лягали на щоки з-за бідних тонів...

Вона не чекала ні честі, ні суду...

Миттю лягали сумні спориші.

Тільки безмовне саджало застуду

Глибоко в серце, мов теплі ножі...

10.01.2024

...

Сара Ґоллард

Дванадцята година (1)

Нас бажає пані чорноока

та в німецьких шоломах синкліт.

Я чекав на тебе стільки років,

полював на тебе стільки літ.

Як опівдень башта проголосить

висне без гальмів автомобіль

і мене одним ударом скосить.

Все було написано тобі.

Все було спотворено й забуто.

Все загрузло в баговинні книг.

Вірші ці – донесхочу отрута.

Стид, ганьба, марудище та сміх.

...

undyber

Хто мені подруга?

Хто мені подруга?

Це я. Сама собі подруга.

Сама із собою сварюся,

А потім мирюся.

І не втечеш же.

І не проженеш.

Не найкраща, можливо,

Але найближча.

Я сама собі подруга.

Звучить сумно, зато правдиво.

А ще, я люблю людей,

Особливо коли вони на відстані.

А вони, знаєте,

Не завжди тої відстані дотримуються,

А потім ще ображаються,

Що я їх не пускаю на свою територію.

Заськи. Моє то моє

І завітати до мене можна

Лише на запрошення.

А, ви про подруг з якими можна чаю попити?

Або вина? Чи погомоніти про те про се?

Так. Є такі.

Є в мене такі подруги.

Люблю їх дуже.

20.01.24.

...

Сіана Море

Як то кажуть, розмірковувати ніхто не забороняв

На папері літері справжні.

Їх з паперу витерти важче.

Майже так само, як із душі.

А душа безтілесна

Але має фрагменти

Має пам'ять крізь вічність

І почуття.

Чи почуття це щось фізичне?

Так, мабуть, почуття це щось фізичне.

Бо душа ж не має кордонів,

Лише якщо тіло це і є кордони…

Якір…

Той ціпок не дає відлетіти далеко

Він і не важкий особливо

Але такий міцний.

Він і не металевий

Але міцний

Ціпок

Яким душа моя прив’язана до тіла.

В мене є люди які мене заземляють

А є такі, що окриляють.

От цікаво які в них ціпки?

Чи від довжини залежить сприйняття реальності?

Бо якщо ж ціпок короткий

То далеко ти не побачиш.

А якщо довгий, то цікавіше

Але й складніше

Бо Всесвіт бачиш ширше

І розумієш, що вище також є простір

А ти на ціпку.

Але ж мій ціпок не важкий.

Але ж простір такий великий.

20.01.24.

...

Сіана Море

Розставання

Любов перша закінчується,

Буденність перемагає.

Справи не закінчуються,

Обіцянок не виконають.

І біль цей буде у душі,

Не буде більше радості наразі.

Хочеться покластися на людей поряд,

А їх майже немає.

Твої зелено-карі очі я не забуду,

Твій голос приємний та сміх.

Такий вже ти був, трудоголік,

Досяг того, чого зміг.

Все тимчасово, все минає.

Що б не було, я буду поруч із собою,

Я буду тут, сидіти, і чекати,

Коли настане спокій, тиша.

Ці сльози підуть, цей настрій піде.

Вийде сонце із під хмари,

Дощ стихне, я зачекаю,

Коли це буде, а поки постраждаю.

– 18.11.2023

...

Надя Кулик

Невдячна праця Багряного Горбуна

Горбун не спить, не знає втоми.

Його звуть Фатумом і Роком.

То він людців - огидних гномів -

Жахливим вибалушеним оком

З початку часу споглядає,

Весь час тамуючи відразу.

Постійно долі він ламає,

Та все одно тремтить від сказу.

В Пурпурний Башті він постійно

Худими довгими руками

Із доль плете своє плетіння,

Змагаючись із павуками.

О! Як кортить йому зуміти

Набравшись досить злого вміння

Життя, що на землі буяє

На мертве і сухе каміння

Перетворити! Адже ясно:

Життя - безладний хаос дикий.

Де кожен вбити поспішає,

Аби своє нутро набити!

А ці людці! Найгірші тварі,

Себе "розумні" називають!

Весь час вбиваючи в угарі -

Свій злочин у слова ховають.

Слова красиві і облудні,

Про Віру, Батьківщину й Мати,

Та для одного лиш присутні -

Для права більше убивати.

Для того, щоби катувати,

Щоб вільно нищити народи,

Щоб власне плем'я розділяти

На кольори і на породи!

Щоби собі подібних мати

Рабами, що безмовно служать.

До скону ладні прославляти

Того, хто їх життя паплюжить!

Вони готові плазунами

Повзти до будь-якого трону,

Несуть царям дари жахливі -

Життя синів і доньок лона!

Вони мовчать і терплять горе,

Від болю отупілі й кволі.

Не визнають вони ніколи,

Що королі суцільно голі.

Але не так! Не від насильства

І рабства стали ви такими!

Від того лиш, що кожен має

В душі стать деспотом надію!

І як не може убивати

І нищити собі подібних,

То у брудній халупі душить

Надії й волю власних "рідних"!

Роками сочить кров по краплі,

Аж поки всіх навкруг не зробить

Подібною до себе тваррю,

Що інших потім люто гнобить!

О люди! Ниці, злі створіння,

По вуха у гріхах й пороках -

Молитви ще читати сміють,

І лають руку Злого Року!

"За що?!" Питають гнівно небо,

Коли вчергове біль приходить.

Немовби вже не пам'ятають

Як кожен злу щоденно годить!

Клянуть богів, чи навіть Бога,

І проклинають Долю, Фатум,

Хоча жорстокість Бога й Долі

Із злом людським не порівняти!

Іще й тому вже безліч років

Горбун гнівиться й шаленіє,

Що хоче ліпшої тортури,

Та про людські - лиш тільки мріє!

Ті хробаки в подобі Бога

Катують краще Злого Року,

І як би Фатум не старався -

Попереду на кілька кроків!

Горбун сичить, пряде руками

І б'ється ніби в пропасниці.

Він нитки війн, страждань і муки

Тримає у страшній десниці.

Штовхає він найслабші душі

В безодні ницого пороку,

І владою їх наділяє,

Аби служили Злому Року.

І ллється кров, горять країни,

Жіночі зойки й плач повсюди!

Сміються деспоти безумні

Щомиті гинуть в світі люди.

Свій чорний трон Горбун прикрасить

Людей кишками і кістками.

І шлях до Башти Злого Року

Людськими мостить черепами.

Несе він смерть, несе руїну,

Безумство й фанатизм віками.

Та без людей - він геть безсилий,

Бо робить все лиш їх руками...

* * *

Приходить Лицар до порогу

І владно браму відчиняє.

Заходить в Башту і до трону

Без страху й трепету ступає.

Він дивиться на павутиння,

Що сплів господар в залі темній,

На Горбуна павучі руки,

Такі ж як Меч у ножнах древні.

Той Меч, що носить Лицар здавна

І що боронить світ від згуби,

Той Меч, що б'є у людські душі,

І ті - надіються і люблять.

І люди діляться останнім,

І руку дружби простягають,

І повстають проти свавілля,

Й коханих ніжно обіймають.

І ладні замість незнайомців,

Що зовсім їх добра не знають,

Зійти вчергове на Голгофу,

Де їх катують і вбивають...

Та ні, ніяк не можуть вбити.

Бо Лицар вічний у людині.

І Меч торкне чергову душу,

І та любитиме віднині.

...

Максим Сальва

Спогад першого танцю

Якось він запросив її на танець.

Хоч вона танцювати геть не вміє,

Але з радістю погодилася та

Отримувала навички танцю.

Кумедно було, адже вона

І справді не вміє танцювати

Спокійні танці. Весь танець

Їй показували як треба.

Вона не погано впоралася,

адже це досить весело було

Сьогодні вона переглядала

Старі фотографії та відео

Згадавши той перший танець.

...

Хвилина душі

Рецептуальні препарати

Лікарка прописала мені пігулки

і сказала, що все стане добре

Тому я кидаю їх у землю

небо

колони під "Пливе кача"

перетираю їх у порошок і

посипаю ним

фотокартки рідного міста

бабусі

втираю у фасади будівель

власні скроні

посилаю до близьких

і не дуже

у конвертах

кидаю у річки:

може, хтось у них скупається,

і буде дієвіше за Водохреща?

Краще не стає,

проте до чого тут

лікарська некомпетентність?

"Приймати перорально

2-3 рази на добу

після їжі"

І все-таки "добре" —

поняття суб'єктивне

9 січня 2024 р

...

Валерія Саранча

В зоні досяжності

День 694 (18.01.24)

Санкт-Петербург став нам ближче сьогодні,

Впевненість щодо безпеки пройшла.

Більшість людей із війною там згодні,

Що там казати, москальська душа.

Дуже далеко військові події,

Тож не хвилюється в місті народ.

Знають, що поряд живуть лиходії.

Та власних проблем невпроворот.

Дрон дальнобійний змінив цю картину,

Тисячу триста до них подолав.

Не зрозуміло чого цю новину

Санкт-Петербург негативно сприйняв.

Дрон не цікавився містом наразі,

А за мету нафта база була.

Занервував Петербург в тому сказі,

Злобно тривога коли загула.

Влучно попав, спричинив там пожежу,

Шкода, що швидко здолали її.

Хоч і маленьку та вельми ведмежу

Послугу дрон приніс на спині.

Не розслабляйся, північна столиця,

В гості чекай на війни бумеранг.

Тож обери чи кремля ти служниця,

Чи проти рабства заміните ранг?

...

Галина Студінська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
За лаштунками проєкту...Ія Лін & Ізумі Хо
25.06.2024
Збірка "За лаштунками..." поповнилось ще одним інтерв'ю. Сьогодні це Наталя Касінова (або ж на Арку ... Детальніше
29 медових років або як швидко опублікувати фінал історії!Петро Ковальчук
24.06.2024
У зв'язку з сьогоднішнім святом, я вирішив опублікувати фінал історії!! Автор випадково дізнався, що ... Детальніше
Перші кроки у жанрі трилер.Пан Д
24.06.2024
Вітаю вас шановні Аркушники та Аркушниці! Спробував, перший раз, себе у жанрі трилер. Та от замислив ... Детальніше
Вільний - фінал. Мій власний катарсис.Пан Д
24.06.2024
Дорогі Аркушники та Аркушниці, Вітаю вас на цьому захоплюючому етапі (для мене так точно) нашої літе ... Детальніше
Доповнення Ріна Бейкер
24.06.2024
Любі читачі, хто слідкує за оновленнями розділів «Руйнації», наполегливо рекомендую перечитати розді ... Детальніше
Меметика?!Мейлі Рейн
24.06.2024
Привіт, аркушики. Коли я читав книгу Егоїстичний Ген Річарда Докінза, мені стало дуже цікаво, коли в ... Детальніше
На Аркуші вже:
11471читачів
137217коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: