Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6647)

Кульбабно

Ніжність кульбабно розквітла в цілунку.

Радісно, тепло і щемко мені.

Став ти найкращим в житті подарунком -

Втілив собою всі блага земні.

Втілив собою всі радості неба,

Загадки моря і полум'я хіть

Плачу, сміюсь, шаленію від тебе!

Квітну кульбабно у вирі століть.

...

Валерія Матвієнко

Ірися Ластівка.

Ірися Ластівка

Кілометраж пробігу некритичний,

та дозволяє оцінити такт.

Дивлюсь на речі трішички незвично,

та це вистави тільки перший акт...

В антракті хід подій і мрій логічний,

тепер вагомість має неба знак.

В пріорітеті дім душі, що вічний,

а в нім прозоро, світло й тихо так...

Світ зради й недовіри потойбічний

і це вже безапеляційний факт.

Мій простір чистий, басовий, скрипічний

і це ауфтакт, лишень ауфтакт.

© Ірися Ластівка (грудень 2022 р.)

#

...

Ірися ластівка

Доля

Блукаю сторінками долі,

шукаю знаки та сліди.

О! Як же їх було доволі,

а після - спалені мости.

Ось будівнитство, там руїна,

мрійливі кольорові сни...

То було вчора, а сьогодні:

вперед і тільки вгору йти!

Цнотливий аркуш, подих волі,

без сумнівів на самоті.

На полотні Його любові

вже відбудовано мости.

Зховались рани, вщухли болі,

жасмин і м'ята зацвіли.

Я усміхаюсь своїй долі,

бо в серденьку тепер є ти.

© Ірися ластівка (жовтень 2022 р.)

...

Ірися ластівка

СИЛА ПЕРЕМОГИ

Наша українська перемога

Залежить від ЗСУ та Бога,

Здобувається силою зброї,

Яку мають всі наші герої.

Здобувається силою духу

Та силою народного руху.

Силою держави і культури,

Силою козачої натури.

Ще сила у нашої єдності,

У нашої правди та чесності

І нашого вміння працювати

Разом, щоб ворога подолати.

05.12.2022.

...

Мирослав Манюк

Партія

Зіграємо в шахи? (ми мали колись зустрітись),

Розставиш фігури (тобі це вдається краще).

Ти знов – темний ферзь, а я, безперечно, біла

Сумна королева, що втратила своє царство.

Обличчя навпроти осяяне місячним світлом,

Волосся зі снігу і непроникний погляд.

З якої ти зірки, точніше, з якого ти світу?

І взагалі – ти поряд, чи це лише спогад?

У розпачі я, і у сутінках ти, несумісні

(Як чорне і біле), загублені у кімнаті.

Я хочу піти. Завжди залишаюсь на місці.

Я знаю сюжет: я маю тобі програти.

Втрачаю фігури, із ними – усю надію.

–Зіграємо ще раз? А ставкою буде спокій.

Якщо я тебе обіграти й на цей раз зумію –

То знов повернусь, а ні - то облишу на роки.

Вишукую профіль, загублений у кошмарах,

Якими блукаю щоночі (вже майже вічність)

У них ти смієшся і граєш зі мною в шахи,

І в сміху твоєму лунає щось потойбічне...

Навіщо мені потрібна та перемога?

І скільки б не билась, не можу я пригадати.

Та ніч наближається (з нею – моя тривога).

Ти прийдеш у сон – і змусиш мене зіграти.

...

Мрійка

Монолог жінки

Монолог жінки

Без початку, а може й без кінця.

Я не одна, та серце без вінця.

І не тужу, але й не веселюсь,

Ой скоро, мамо, з небом одружусь!

Одягну білу плахту, усміхнусь,

У шати святості й покори огорнусь.

Тепер я світло, Божеє дитя…

Ой мамо, це моє нове життя.

Ще не тямуще, спрагле немовля,

В молитві манни просить у Отця:

«Дай, Господи, до тебе доторкнусь...»

Ой мамо! Я назад вже не вернусь

Щасливе, чисте, щире янголя

Крокує з трепетом в душі до вівтаря.

Я більше вже нічого не боюсь,

Коли з Творцем, ой мамо! В небо підіймусь

© Ірися Ластівка (листопад 2022 р.)

Thank God for everything.

...

Ірися ластівка

Сестрички зорі

Сестрички зорі, розділіть мій сум,

адже не гоже сни на те губити,

щоб серед тисячі примарних дум

одну у казані всю ніч варити.

Вона стара,чіпляється до слів,

із неї страви точно не зліпити.

Стрімка, прутка, гучна, неначе грім,

аж хочеться фіранки затулити.

Казки,вмовляння - все не до ладу.

До ранку, - каже - буду гуркотіти!

Я до світ сонця, мабуть, присягну,

що серце вже не буде розговіти.

Коли б знатти,що буде й де впадеш,

стелити б долі,не перестелити.

Відтак не знати,що і де знайдеш,

тож будем далі зі старою гомоніти...

© Ірися ластівка (жовтень 2022р)

...

Ірися ластівка

Сивочолий маестро

Що замислився ти, сивочолий художник?

Може, ти щось хотів змалювати мені?

Я до тебе звернуся з віршем, якщо можна.

Розповім про картину, що бачив вві сні.

Не сумуй, не журись, сивочолий маестро.

Твоя паличка – пензель, кольори – солов’ї.

І зумієш ти бути диригентом оркестру,

Де співатимуть вільно онуки твої .

Натягни свої струни на чарівній палітрі,

Коли барви – то ріки, полотно – виднокрай.

Розкажи про ставки, про дерева, повітря,

Про веселку у небі, і пісню зіграй.

На широкому тлі, на загальному фоні

Буде сонце удень, буде Зірка вночі.

Від плеча кидай ноти кольорових симфоній.

Ми побачим. Ми вдячні твої глядачі.

Рідне небо Вкраїни велике й просторе.

Відірвись від землі, відірвись хоч на мить.

Твоя сила – Любов і твоя непокора.

То злети в височінь, як хотів ти злетіть.

...

Сергій Кузнєцов

Чайка Джонатан

Після перемоги над простором залишається тільки Тут.

А після перемоги над часом – тільки Зараз.

Річард Бах, «Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон»

Я переміг і Час, і Простір.

І що тепер? Не знаю сам.

Приходжу сам до себе в гості,

Де чорна з білим полоса.

Весь Простір в мене під ногами,

Весь Простір в мене у руках.

Я розраховуюсь з боргами,

Життя – краплина у віках.

У всіх часах є загадковість:

Існує Завтра – майбуття.

Що зранку – зорі світанкові?

А ввечері – кінець життя?

Я пам’ятаю все, що вчора

Було зі мною наяву.

Я уявляю все, що скоро

Зі мною станеться вживу.

Але існує лиш Сьогодні –

Змінить цього не може хист

І, навіть, каверзи погодні –

Кружляє вихор-падолист.

До чого ж філософський галас?

Хоч плач, хоч смійся, хоч молись:

Я Тут існую тільки Зараз,

А не Отам і не Колись.

...

Сергій Кузнєцов

Ранок

13 убитих, оце так ранок,

Ще більше поранено

Під обстрілами люди зустрічають світанок,

Кілька будинків, чиїсь життя уже зламано,

Уже не вийдуть вони на ґанок,

Не спалять яєчню, не зроблять кави наново...

І хай! За що нам та плата?

За що катівня від «брата»?

Перебиті, сплюндровані, нескíнченна страта,

Роками ведуть нас на плаху.

І все! Хтось від відчаю вже дістає гранату,

А в когось більше немає над головою даху.

Плескіт води вперемішку із кров'ю калата,

В їх мертвих очах все ще бачаться відгóлоски страху.

...

Віадала Роса

Війна і ти

Війна і ти, чи це не дивно,

що між зимою й в літньому теплі,

шукаючи її в тобі невпинно

я зупиняюсь на багрянім тлі?

І споглядаючи ізюмські трупи,

в сліпих очах я бачу відображення тебе,

Винні усі отплатять їхні муки, винні усі помруть утративши лице!

І ти зостанешся одна посеред лука,

дивлячись на себе в зламане скельце.

я хапаюсь за твої холодні руки,

і дивно - сонце ж так безжалісно пече!

Війна і ти, вона в тобі безрадісно вирує, колише кров і сліпить доторки мечей.

Війна в тобі, вона тебе руйнує, примушуючи сльози литися з очей.

...

Віадала Роса

Дощ

Плаче небо депресивно,

сумно, тихо, безупинно.

Плаче зранку і вночі,

а приречено сумні 

голі віття як уві сні 

як в кошмарі навесні...

та зимою, що без снігу,

восени з вороним співом,

не танцюють вже від вітру,

бо волосся все облізле

разом з ґрунтом вперемішку

промовляє духом "пізно":

Пізно їсти Седавіт.

...

Citrus _S_M

Який з мене до біса класицист

Який з мене до біса класицист!

Я рвати ладен голими руками

цей вірш, щоб виючи вовками

рядки у світ тікали через міст

кленовий... До сонета, бач, заліз,

і в нього душу вклав, неначе камінь

мертвотно магнетичний. Заарканив

я зграйку рим. І вбив їх до заліз.

Як тиші хочеться поглухлому мені

від плачу й стогонів, коли вони одні

зі мною Чорним шляхом шкутильгають...

Такої тиші - аж кричить вона

і б’є крилом врата закриті Раю...

А бог на неї лається з вікна.

...

undyber

Ой, не дорікай нам мамо

Ой, не дорікай нам мамо, ми хотіли жити,

Та хто ж тоді край наш буде боронити?

Хто ж калину тую червоную буде підіймати?

Ми ж повинні, мамо, святую волю кров'ю вражою скропити.

Нас згадають, мамо, як згадають неньку,

Бо ми її любії діти.

Бо нема на землях українських сиріт,

Всі українці з козацького роду,

Всі українці - бандерівські діти.

...

ElizaLoiren

Червоні ниті

Хотілось красиво, корисно і свято жити,

Чи зовсім не жити — так легше, але ніяк…

Лежать серед міста сніги,

Червоною ниткою вовчої крові зшиті.

А як воно вийшло?

А біс його знає — як.

Кричали на мене мовчанням віки й дороги.

І тихо, як полумʼя свічки, світило в мені моє.

У пʼянці буваємо ніжними-ніжними,

А у любові — строгими.

А перед смертю простими.

Так воно є.

Хотілось красиво, корисно, весільно… хоч якось — жити!

Я танцював на воді, на душу накинувши світ,

До горла любов підкотила.

Болючого щастя миті

Стояли над серцем, неначе пекельний лід.

Не хотілося спати.

Вкривалися ніжним словом.

У вечір наївний тілами пахла трава.

Усе відбувалося за вічним законом крові,

З якої то янгол, то інший якийсь випливав.

...

Табакєра

ГОЛОВНЕ

Я російською вірші писав,

Українською я говорив

На дозвіллі англійську вивчав,

А у Франції бути хотів.

У Італії друзів я мав,

А в Білорусі юність провів.

Я китайські товари купляв,

У Польщі працювати хотів.

Телевізор німецький придбав

Та всі індійські фільми любив,

Американську жуйку жував

І ще турецький одяг носив.

Де б не був я і що б не робив,

За якою не йшов країною,

У житті я одне зрозумів:

Головне – залишатись людиною.

23.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Біжить орда підтиснувши хвости

Біжить орда підтиснувши хвости,

Зоставивши в трофей своїх солдатів.

Біжить, зриває за собою всі мости.

Під гнівні пости полихаючої "вати".

Куди тікати? Хай хіба що на той світ.

Де вже і так зібралось вас чимало,

Аби послухати пісні минулих літ,

Як героїчно там діди ще воювали.

Що, вже не тішить фраза "Можем повторить"?

І гній що ллють з телеекранів пропаганди?

І замість "Київ за три дні", тепер біжіть

Бо ВСУ вас дожене по самі гланди.

Сьогодні кожен з нас щиро радіє,

Надія й віра переповнюють серця.

Жовто-блакитний стяг вже над Херсоном мріє,

І так ми будемо йти далі, до кінця.

Настане день, і повернемо наше все.

Бо в серці кожного – навіки Україна.

Вона для нас завжди понад усе

І вона стане вільна та єдина!

...

Валькірія

9 ВАЖЛИВИХ ПРАВИЛ

1.Не бійтеся, бо все у ваших руках.

Найбільша перешкода у житті – страх.

2.Піднімайтесь і слідуйте за рухом.

Найбільша помилка – це впасти духом.

3.Ви не прислухайтесь до брехні з трибун.

Найнебезпечніша людина – брехун.

4.Ви не виставляйте напоказ життя,

Бо заздрість – найпідступніше почуття.

5.Пробачайте, щоб помсти не бачити.

Найкрасивіший вчинок – пробачити.

6.Хай наповнюється радістю чаша.

Найкращий захист – це посмішка ваша.

7.Ви вірте і доля не буде сіра.

Найпотужніша сила – ваша віра.

8.Сподівайтесь – буде добра подія.

Найкраща підтримка – завжди надія.

9.Кохайте і не бійтеся зізнання.

Найкращий подарунок – це кохання.

22.11.2022.

...

Мирослав Манюк
12+

🍷 in vino veritas multum mirgitum

то не істина у вині.

у вині

істина

тоне.

чия вина?

чи я,

чи вона німа..

чи нема, що сказати.

долий ще вина

/й олії в багаття/.

істину садять за ґрати,

обводять муром

похмурим /навколо пальця/,

закорковують у склотару,

ліплять на неї цінник -

цент за ковток

або долар за келих.

тонна істини у вині.

істина

тоне..

...

ТиХоТи

як залишають музи нас...

як залишають музи нас,

вогонь натхнення швидко гасне.

зникає мріяний Парнас,

стрімкий політ в зірках пегаса.

кохання слово як вінок

зроню я в цю пустельну тишу.

зроблю неспішно напівкрок,

печальний, ліру там залишу.

затим в задумі увійду

до себе в дім спізнілим гостем.

в каміні ватру розведу... -

тепла так мало в пізню осінь!

але ті омахи руді

не відігріють порожнечі... -

в уяві образи бліді,

в душі і зреченість, і втечі.

...біля каміну сів сумний

у крісло...плечі вкриті пледом.

дощ за вікном і сад старий

мені нашіптують сонети...

...

Ем Скитаній

ЖИТТЄВІ ІСТИНИ

Вашу особистість формують люди,

З якими ви проводите час буття.

Не витрачайте час на тих, хто буде

Явно отруювати ваше життя.

Бути вільним – значить не залежати

Від всіх рішень інших людей у всьому,

Що може у житті вам належати

І що стосується вашого дому.

Щоб досягти чогось у кожні сфері

Потрібна енергія як фізична

Так і духовна. Відкривайте двері

Туди, де є енергія незвична.

Намагайтеся всім допомагати.

Не чекайте вигоди, бо маєте

За своє життя більше віддавати,

Не шкодуючи, що щось втрачаєте.

Швидко відвикайте від незмінності,

Ніяк не зраджуйте істинам своїм,

Чітко визначайте свої цінності

І не соромтеся слідувати їм.

19.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Марево

І Краків плакав, так що лило всюди

Він проводжав її таку тендітну

Здавалося що зникли усі люди

І сонце заховалось непомітно.

І дощ ішов, коли її не було

Затоплював всі вулички й міста

Він виглядав її з автобусів прибулих

І з літаків ... виходила не та ...

Він все чекав, немов чекав спасіння

Шукав у кожній - схожості її.

В її очах, сірих немов каміння

Із синім сплетились вогні.

Дощ йшов мов вічність, дні тягнулись довго

Бувало так, що час мов завмирав

Літак, автобуси, і знову вкотре

В цю мить, мов марево, зявилася вона.

...

Svitlana.Turchuk

Зима

Зима приходить з мертвими птахами —

Приносить холод й тишу в груди

І чорними, як нафта, небесами

Вкриває найміцніші мури.

Людських тіл і душ розп'яття,

Таємний морок піднебесся,

Зима приносить нам прощання

І тихий шепіт свого серця.

Вона приходить з порожніми містами

І забирає найтепліше

І льодяними, як тіла, мостами

Біжать у ніч, поки не стало гірше.

...

Лев Ковський

Ворона без сиру

Майже байка

Виходжу восени на ґанок…

Зненацька – Хрясь!!! Упав горіх.

От несподіванка на ранок!

Та хоч не стався раптом «гріх»…

Перелякала клята ґава,

Ще й дивиться згори униз.

Їй звісно і самій цікаво –

Горіх розбився об карниз?

Не хоче, бач, довбати дзьобом,

То й кидає на щось тверде.

От хитромудра ж ти неробо,

Ти ж так лякатимеш людей!

Сир у ворон уже не в моді –

Горіхи кидають з даху…

От дати б по крилатій «морді»,

Щоб не робила більш страху!

...

Сергій Кузнєцов

Тост Будьмо

Як правильно казати слово «Будьмо»?

Ось може, по-французькому, БудьмО?

Повітрячка набрати повні груди

Та уявити те, за що п’ємо…

Бувають тости дуже поетичні –

Грузини, чув, у справі цій майстри.

Навіщо стільки тексту, це ж незвично?

Хто змусив вас багато говорить?

Козацький тост до доброї чарчини,

Щоб зранку не боліла голова.

А зайвого не треба без причини…

Отож бо й є – слова, слова, слова…

Бувають тости довгі, урочисті,

Бувають коротенькі та малі,

Як райдуга-веселонька барвисті –

Усякі тости кажуть на землі.

Та ж є один насправді блискавичний,

Короткий, наче постріл у борні.

Ми «Будьмо» кажемо під келих лаконічно,

Він саме цим сподобався мені…

...

Сергій Кузнєцов

home¿

Ці срані стіни знову вводять мене в оману,

Ніби «я там, де і повинна бути».

А на фоні такий знайомий вже відчай безперестану,

Ні, я тут тону і тонути буду.

Ці двері нагадують мені про дитинство,

Як лише вони відділяли мене від злої ганебності.

Цей дім — тіла мого і душі вбивство.

Цей дім — сховище зневірених месників.

Мене долають тут свого минулого привиди,

Куди б я не йшла і не бігла — всюди кути.

На тих самих стінах знову спогади видимі,

Я хочу додому, але й гадки не маю куди.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

/picture VII/

увага

повітряна тривога

смиренно промовляє чоловічий голос

світ заздрить його спокою

у світу тремтять ноги

у світу тремтять пальці

і тіло його голе

сирени розриваються і надсадно стогнуть

звідки стільки сили у зв'язках їх жіночих

світ швидко одягається і вибігає з дому

іде кудись світ-за́очі

а очі -

кровоточать

світ збавив обороти

втомився

став статичним

забився в дальній кут і пробує заснути

і сни його - жахітття

перитравматичні

світ в паніці

шукає

кому б уткнутись в груди

а голос чоловічий і далі тихо каже:

боятися - нормально

бояться навіть боги

але́ треба вставати

із попелу

із сажі

щоб я колись сказав:

увага

наша перемога

...

Іван Бережний

/darkness/

три

два

один

нехай буде темрява

ми всі осліпнемо

щоби нарешті навчитися торкатися один одного

щоби нарешті навчитися відчувати один одного

нехай буде холод

ми всі заклякнемо

щоби нарешті навчитися зігрівати один одного

щоби нарешті навчитися грітися один одним

нехай буде тиша

суцільна та неподільна

шоби нарешті навчитися чути один одного

щоби нарешті навчитися слухати один одного

нехай буде вибух

щоби нарешті навчитися дихати один одним

щоби нарешті навчитися вдихати життя один в одного

нехай

бо тоді це того варте

три

два

один

нехай буде темрява

у якій ми станемо один одному поводирями

...

Іван Бережний

ЛЕГЕНДА ПРО ЧОРТОВІ КАМЕНІ

На ті часи собор Святого Юра

Був дерев’яним і стояв похмуро.

Немало нечистій силі дошкуляв,

Захопити місто Лева заважав.

Чорти вже стали трохи нервувати –

Не знали як собор той зруйнувати.

Врешті решт свій сеймик вони зібрали

І всі разом так радитись почали.

Такий рейвах в окрузі учинили,

Що сплячого п’яничку розбудили,

Місцевого, який вештався без справ,

Який там п’яний в копиці сіна спав.

Спросоння п’яний не міг зрозуміти

Про що так чорти почали галдіти.

З того верещання і белькотіння

Не приходило просте розуміння.

Поки не вслухався і не зрозумів

Про що сеймик клятий чортів той галдів.

Прислухався про що ті говорили,

Що на наступну ніч чорти хотіли

Уламків скель в окрузі назбирати

І ними монастир той закидати.

Після такого п’яничка вже не спав

І щоб чорти забралися чекав.

Коли розійшлися по справам чорти,

П’яничка вирішив до війта піти.

Прийшов і про небезпеку розказав,

Щоб той швидко гінця до Львова послав.

Проте війт і слухати не захотів,

Порадивши щоб той чуть поменше пив.

Він ходив від людини до людини,

Але люди брали його на кпини.

Зрозумів чоловік: не вірить ніхто

І тут йому не допоможе будь-хто.

Чоловік, який був хоча й пияком,

Але був розумним, не зовсім пеньком.

Тоді він свічника та півня накрав

І до темного лісу пошкандибав.

Вибрався на пагорб та став чекати,

Коли кляті чорти почнуть літати.

На півня того шапочку одягнув

Тай той собі мирно на руках заснув.

Аж тут він опівночі не далебі

Почув собі лопотіння крил в небі.

І побачив великі чорні плями,

Що наближались до горба рядами.

То були кляті чорти, без сумління,

Які несли небом брили каміння.

І тоді у темряві навстоячки

П’яничка став запалювати свічки.

Коли той чортів ряд над ним пролітав –

Він шапочку з голови півня зірвав.

Побачив світло, подумав що ранок,

Птах закукурікав як на світанок.

Почувши півнячий крик, кляті чорти

Перелякались, роззявили роти.

Подумали: сонце почне вставати.

Кинули каміння, давай тікати.

Ті всі брили на вершок гори впали,

П’яничку разом з півнем поховали.

Там вони сьогодні перебувають,

Їх чортовим каменем називають.

І ось, коли в гарну, сонячну днину,

Коли там панує тиша єдина,

Коли все довкола як у пустелі,

Прикласти вухо до одної скелі,

То можна, якщо так трохи побути,

Як півень кукурікає почути.

(08.11.22. – 09.11.22.)

...

Мирослав Манюк

Мова солов'їна

Назвали солов'їною її

за мелодійне чистеє звучання.

Із вікової вибралась пітьми

і залишилась мовою кохання.

Цією мовою колись

співала колискову наша мама.

І до сьогодні збереглись

проспівані пісні її вустами.

Цією мовою Шевченківські рядки

народи України до борні вели.

І на вустах з цією мовою батьки

дорогами війни пройшли.

До глибини душі вона долине.

До правнуків, що дальше пронесуть.

Її святе, глибокоє коріння,

її глибоку невмирущу суть.

Хай процвітає наша Україна,

хай буде незалежною завжди.

І щоб звучала мова солов'їна

в устах її народу на віки.

...

Сергій Деркач

ПОРАДИ

Не соромся питати поради

У всіх людей любої посади.

Кожен скаже, судячи по собі,

Ту думку, яка корисна тобі.

Завжди вчися на своїх помилках.

Це твій учитель на твоїх шляхах.

І намагайся їх розпізнати,

Та по життю швидко усувати.

Мислити як всі остерігайся.

Бути нестандартним намагайся.

Краще бути піратом заводним,

Ніж тим військовим моряком простим.

Люди вчинки бачать у квадраті,

Тож зосередься на результаті.

Все обдумай, нічого не забудь,

По житті мірилом якості будь.

07.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Площа Ринок. "Наукова книга"

Площа Ринок. "Наукова книга".

Магазин на розі, як завжди.

Був учора. Та нема інтриги -

Знов заходжу. Надоба душі.

Довго перегортую новинки.

Щось купую. Це передусім.

Потім до полиць. Там є драбинка.

Все знайоме. Майже рідний дім.

Восени приймають видавництва

Лист замовлень на майбутній друк -

Мови, алгоритми програмістів,

Вибране комп'ютерних наук.

Десь там прийде оповістка з пошти.

Стрімголов. Щорічний колобіг.

Спогади - то поетичний поштовх

До всього, що я відчути зміг.

...Виявилось, що "Технічна книга" -

Назва магазину. Так, слова

Трохи інші. Спомин це не крига.

Помилився. Але то бува.

06.09.2022

...

Олександр Винокур

Над Кайзервальдом дим кострищ

Над Кайзервальдом дим кострищ.

Серпанком сизим оповите,

Палає листя. Втаємнич

В давноминуле пережите.

Зціляє спогадів настій.

Сприймай без зайвих перебільшень

І запах затхлий та густий

Напівпідвальних тих приміщень.

Тут естафету передай,

Стривай на повороті плавнім.

Ти чуєш? Дзеренчить трамвай

За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків

Вмить від зупинки по бруківці.

Стоп-кадр на тисячі віків -

Біжить красуня з кіноплівці.

Натхненні наші голоси.

Ми пройдемося парком Стрийським

В той час, як йдуть собі часи

З камінням польським і австрійським.

12.09.2022

...

Олександр Винокур

З ДНЕМ РАКЕТНИХ ВІЙСЬК І АРТИЛЕРІЇ

З днем ракетних військ я Вас вітаю!

Вам, та артилерії бажаю

Завжди над ворогом переваги,

Успіхів, міцності та відваги,

Настрою та духу бойового,

Бравого здоров’я військового.

Ще – правильних позицій у житті,

Завжди давати волю доброті.

Щастя Вам великого достатку,

Щоб було у Вас усе в порядку.

Бажаю виконання всіх завдань,

У кожну мету точних попадань.

Вам, за звільнені села і міста,

Уклін низький та благодать Христа.

За мужність, самопожертву Вашу,

Прийміть велику подяку нашу,

За службу країні і народу

Та за відвойовану свободу.

Долаючи перешкоди, втому,

Живими вертайтеся додому

До дітей своїх, до батька, мами –

Жити в мирі, здобутому Вами!

03.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Одного з довгих мрячих днів

Одного з довгих мрячих днів,

Коли життя - дорога вгору,

Прийшли до кам'яних щаблів

Домініканського собору,

Від вищих сил неподалік.

Задумливий тут грішник кожен:

І пілігрім, і духівник,

І випадковий перехожий.

Часами давній ритуал

Сприймаємо за справжню віру.

Наш світ, як затісний причал, -

Для всіх одні й ті ж самі вири.

Фронтон високо. Не для всіх.

Латинь. Звичайно, ​​"SOLI DEO...".

Душа свята. Та тіло - гріх.

Іще бажання не згінело.

14.09.2022

...

Олександр Винокур

Я ненавиджу тебе

Ненависть до тебе —

Ти знаєш яке сильне це почуття?

Я аж горю, коли пригадую твоє лице —

Ось такі у мене відчуття.

Голос точно не твій —

Бо мед на душу.

Хотів би намастити на хліб

Хіба що твою кров. Ні, це зробити мушу.

А твої очі

Якими б красивими-блакитними були,

Я впевнений — ніхто на них не дрочить.

І навіть як їх буде три-чотири.

Твої частини тіла.

Мені начхати чи достатньо м'язини,

Мені до них немає діла,

Мені начхати чи гладина, чи багата волосина.

Мені також начхати і на душу,

У ній добра і зла я не наважу.

Так чи по-іншому, я руки забрудню — задушу

І в будь-якому випадку власноруч синьоквітом прикрашу.

...

Солом'ян Колос-Рейн

Дні осені неповторимі

Дні осені неповторимі.

Ліси, як мури золоті.

Ясне повітря. Змійка диму.

Багаття - ген на самоті.

Ледь-ледь помітна стежка саду,

Йдемо, крокуєм наздогад.

Нас гріє, вабить ця принада,

Цей пломенистий листопад.

А сонце на ніч завертає

І на жовтіючий ковер

Останні промені кидає.

...Я пам'ятаю і тепер.

16.09.2022

...

Олександр Винокур

На мотив "Вавiлону"

Та й вже,

як то сказав Бубела.

Пірнасті комунарики летять,

дудукаючи в труби тарантелу,

і тільки залишається чекать

гірких подій останнє

розгортання,

яке відоме нам заздалегідь.

Зоря у небі спалахне й розтане

зоря дрібна розтане та мигне

і згасне, мов піщина в колбі.

немов піщина жалюгідна.

Та за мить,

усе що досі міниться й болить

не буде більше та піде до Пана,

безвидну землю залишивши на воді

без кола рятівного.

На дорогу

нам хочеться, далеку, як і решта,

аби кінець -

кукУ мені нарешті -

і видиво криваве Курукшетри.

Такий собі позаторішній герць.

Таке-бо вештання чуже межи століть

не те що вдягнене, але не зовсім голе -

якщо є мить,

тоді питаю - де ж ти? -

де на землі влягає льодовий

щит із прорубаним хрестом –

мов океаном -

і плеще

у безодню водохрещі,

і тільки серце висне на краю.

...

undyber

/dance dance/

пуста квартира пляшка на двох — всі інші вимерли

ковток

ще ковток

відчиняються двері до інших вимірів

відчиняються двері в наш власний паноптикон

де діють наші порядки

наш суд

наш закон

світло погасло

сотові сіли

музика стихла

ти моя вічно відкрита пристрастю стигма

моя найболючіша анімо-рана

ковток

ще ковток

ось ми уже п’яні

ось перед нами з’являються пам’яті привиди

наллємо їм віскі - хай п’ють разом з нами без приводу

хай дивляться з нами на місто занурене в летаргію

хай співають нам колискові

хай співають нам літургії

завтра ми підемо далі

звісно прихопимо із собою пляшку

будемо бігти по мінному полю майбутнього наступаючи на розтяжки

на судному дні проходити в пекло по всім статтям

збирати себе до купи

і називати все це

життям

а сьогодні давай дивитися глибше у мертве обличчя осені

танцювати п’яними

танцювати голими

танцювати босими

танцювати навіть якщо сил танцювати немає

доки час грається в море хвилюється раз

і для нас завмирає

...

Іван Бережний

у тумані дощу

1.

в тебе викрали час бунтівної допитливості.

ти - байдужість сама без бажань і життя,

без радіння і млінь...ти обдурений.

вся покора раба із душею на тлінь згасає що, мається... -

затаївся у схов, за відлигою тінь знеособлена.

і по вадах ріки правиш човен хиткий,

через дим від руїн

правиш в морок і нетрі безобрійні.

супровідниками - марнота і нудьга,

сум і біль, і самотність у томленні.

а десь там онде спів,

танці й музика із феєрверками.

але то не тобі - бо ти зреченість, тінь.

тінь із тінню човна

поринаєш у дні... -

до знекрилених мрій,

у мовчання,

до марень знульованого...

2.

а в обличчя б'є дощ -

він ще той талалій!

лепетить у вітрах,

бо життям у житті

заклопотаний.

міцно стиснеш вуста.

нічні води гребеш,

натискаєш весло...

заскрипіли не змащені

кочети.

у тумані ллє дощ... -

там минуле твоє

мов примара бліда,

незворушна

і місяцеликая.

тобі треба туди!

час неспинний іде -

йому байдуже хто

зі шляху повертає

у пройдене.

берегів там нема.

як і обрію теж.

там пустеля і тиша

в безмірності.

...у тумані втонув,

в білу прірву упав,

захлинувся у колах

незбутності.

захиталися води

колами і

заколисують човен

порожній твій

гойданням.

його вітер веде

під вітрилами крил,

править в дощ, у туман

веслярем замість тебе...

бо ти вже минуле...

в минулості.

...

Ем Скитаній

Від паничів

перекуєм орала на мечі.

здамо ікони й купимо м'ячі.

нехай не плачуть люди, живучи,

але в глибокі падають шезлонґи.

нехай у дзвони дзвонячи та ґонґи

баламкаючи, заспівають зонґів,

із коломийок зроблені й пісень.

про це усі дізнаються ген-ген

із ексклюзиву у газеті "День"

і фолькіше, можливо, беобахтер.

але коли від Сяну і до Сяну

по звичному, хай бізнесовім, пляну

у колонадах між каріатид

у сяйві мармуру постане Україна

що вже нізащо та ніколи не загине,

на межах Азії остання з Атлантид,

я хтів би бачити, що ars так само longa,

що, стиснені в обіймах уночі,

Абесалом щасливий та Етері,

та у густому межизорянім етері

як і колись, перекликаються сичі...

...

undyber

Чорні стрічки

Кожного воїна в землю —

Туди, куди й всіх.

Рятуй їх, Боже, від пекла,

Коли і сонце, і сніг.

Ми вже до цього звикли,

Все менше людей і сліз —

Так ми кидаєм виклик

Для москалів-посланців.

Кожного воїна в землю,

Під вечір зняли чорні стрічки.

Та хоча б хтось поставив

У своєму вікні свічки!

...

Солом'ян Колос-Рейн

Я мріяв стати музикантом

Я мріяв стати музикантом,

Як в мультфільмах на гастролях виступати

Та щоб гордилась мною мати.

Та світ був жорстокий,

Не підтримав мене тато,

Немов стріла,яка влучила в самі плечі,

Він промовив:

-Маячння,краще йди побався до малечі.Та й робота це не мужська,йди на юриста.-а мама додала:

-Або на програміста!

Щоб батьки не каялися в соромі до кінця життя,

Заради похвали знайомих батька,

Я здався.

Також я мрія мандрувати по всьому різнобарвному світу,

Але матір заперечила:

-Здаєтья путній хлопець маєш освіту.Жінка й діти потрібні тобі,будуть вони твоїм світом.

Напевно було б правильно так і зробити,

Втратити себе й йти по рутинні,

Приходити додому,як застрягти у життєвій паутині.

Та й давно я сам себе не знаю-

Я той кого хотіли бачити,

Той,хто чекав похвали від матері

...

міла
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
29 медових років або як швидко опублікувати фінал історії!Петро Ковальчук
24.06.2024
У зв'язку з сьогоднішнім святом, я вирішив опублікувати фінал історії!! Автор випадково дізнався, що ... Детальніше
За лаштунками проєкту...Ія Лін & Ізумі Хо
25.06.2024
Збірка "За лаштунками..." поповнилось ще одним інтерв'ю. Сьогодні це Наталя Касінова (або ж на Арку ... Детальніше
Перші кроки у жанрі трилер.Пан Д
24.06.2024
Вітаю вас шановні Аркушники та Аркушниці! Спробував, перший раз, себе у жанрі трилер. Та от замислив ... Детальніше
Вільний - фінал. Мій власний катарсис.Пан Д
24.06.2024
Дорогі Аркушники та Аркушниці, Вітаю вас на цьому захоплюючому етапі (для мене так точно) нашої літе ... Детальніше
Доповнення Ріна Бейкер
24.06.2024
Любі читачі, хто слідкує за оновленнями розділів «Руйнації», наполегливо рекомендую перечитати розді ... Детальніше
Меметика?!Мейлі Рейн
24.06.2024
Привіт, аркушики. Коли я читав книгу Егоїстичний Ген Річарда Докінза, мені стало дуже цікаво, коли в ... Детальніше
На Аркуші вже:
11471читачів
137234коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: