Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

NO WAR. 24.02.2022

Ти прокинулась вранці не з будильником – з жахом від вибухів.

Це не сон, моя ненька, – підлий напад з великої літери.

Ні, не стримуй свій відчай. Дай емоціям назву й призначення.

Не знецінюй жахливе, зберігай врівноважене бачення.

Ти у сутичці лиха: війна – зовні, всередині – паніка.

Маска і антисептик, у кишенях засушені пряники.

В твоїм крихітнім серці Україна і люди, що виживуть!

Розгортаєш сюжети у віршах під снарядами хижими.

Тебе вже не хвилюють власні втрати, любовні історії.

Коли ворог в країні – не до сну і не до меланхолії.

Боротьба ще триває – котрий день ворог здійснює тріщини.

Але ми не здамося! Наглу силу диявола знищимо!

Мирний Харків і Київ,

Донбас, захід – це стане реальністю!

Україна – це вільна, суверенна і цілісна нація!

25.02.2022

...

Аделіс Енігма

24.02 | 10.10 ~ The breakpoints

24-те лютого, 10-те жовтня –

Два переломних моменти у моїй свідомості.

Чи ви змогли відрізати усе російське

Від своїх щоденних звичок назавжди і повністю?

Від ютуб-каналів, фільмів, плейлистів відкинули

Те, що спонсорує смерті у Одесі, Києві,

Запоріжжі, Львові, Сумах, Вінниці, Полтаві,

На Донбасі?... Навіть більше — у твоїй державі.

Ви зреклися рос.озвучки, всіх кацапцьких пабліків,

Щоб не стати несвідомо потаємним зрадником?

Економіка логічна: фрішне лиш повітря,

Тож перегляд – це купюра в нашому столітті.

Відірви усі присóски, які живлять чудище!

Будь обачним в кожнім кроці – тоді правда буде ще,

Будуть люди, буде воля, буде Україна

Жити, а росія зітре до судин коліна.

24-те лютого, 10-те жовтня –

Два переломних моменти у моїй свідомості.

Я вже давно відрізала усе російське

Від своїх щоденних звичок назавжди і повністю.

11.10.2022

...

Аделіс Енігма

Маленький темний вік

Маленький темний вік,

Чи достатньо вона знає

Про тебе, коли бачить райдугу після дощу?

В літні дні сонцестояння

Чи відчуває прохолоду? Грає в нічию

Із болем? Чує крик,

Коли всюди пісня "Running..."

Тонує жахи світу, консервує стиглий сум?

Про що кажуть її шрами?

Хто п'яний, наче вперше, від її нічних парфум?

Маленький темний вік,

Розкажи мені про неї,

Про кожну її звичку, кожний потаємний хід,

Декадáнс її імперій,

Піднесення її міст; про те, що сказала вслід

Тому, хто по той бік

Її впертих правил. Стелі,

Я чув, її будинку колись билися у дах,

Відривалися панелі...

Це бýло щось прекрасне, неможливе для невдах.

Маленький темний вік,

Ти кохаєш її сукні,

Заношені підбори, кеди (щовесни нові),

Її голос незабутній,

Початки і фінали; те, що в неї в голові –

Великий світлий вік.

13.10.2022

...

Аделіс Енігма

Минуле

Не озирайся і мовчи

Про нього більш не говори

І навіть погляд ти назад не відведи́

Повчання ви́вчене, то йди

Тут бі́льше нічого знайти

Та йди, чого стоїш?

Ну ноги всі в крові́, то що?

Не можеш йти? Давай повзи

То ти не хочеш, ось що тут…

То жить ти хоч тепер як труп

Шкода́, я не знайду на тебе прут

А як же два його брати́ ?

І чуть про них не до снаги ?

То ти з ним значить назавжди́

То озирайся й не мовчи

Мені тебе вже не спасти…

...

Krea

Пиятика

Не мучай ся, друже Єгово,

що марно на світі живу,

не знаючи Божого слова.

"Годуємо всі ми черву

у прихистку нашім конечнім" -

чи цим турбуватись мені?

Не чув ти хіба як негречно

про мене кричала на дні

з веселого дому Адела

на радість моїм ворогам:

мовляв, я охлялий до діла й

кредиту не маю у дам.

Тривожить мене і немало

здоров'я мого гаманця:

бряжчало би в ньому, то я би

в багно не поклав би лиця.

Даремно ви, друзі, псуєте

вино на такі балачки:

усе це давно вже поету

повії сказали, які

на мене щось дуже сердиті

в невдалі останні часи.

"До ката, кричали, іди ти й

торчок одрубати проси,

бо віршами нам не заплатиш,

дивись-но, який легкобит!

Деліцій тобі не видати

у домі веселих кобєт."

Отак посрамили фіндюрки

сумнівну поетову честь.

Що зробиш, як в одязі дірка?

Діркам же тим числення несть.

Даремно сокочете турки.

За мною, як каже маман,

сумує Кирилівська дурка й

Лук'янівська плаче тюрма.

Та що з мене кесарю взяти,

спитайте себе накінець,

коли народити не здатен

розсічений мій гаманець

ні міді, ні срібла тим більше.

"Я душу продам за каденц -"

у книгу велику запише

нехай це Небесний Отець.

Здебільшого я відзначаю

набігом святенницький стан

у товаристві прочанок

і рідше суттєво - прочан.

Єгово, товаришу милий,

скоріше до дна допивай,

і знову ми дзбан перехилим

щоб хлюпнуло через край.

Цей світ - наполохана учта.

За дружбу та вірність я п'ю

і більше даремно не муч ти

безсмертную душу свою.

...

undyber

ВІДНОСИНИ

Для того, щоб прожити разом

Щасливе і лагідне життя,

І щоб не розійтися з часом

Замало одного почуття.

Потрібна взаємоповага,

Бажання змінювати себе,

Щоб приділяти всю увагу

Для того, хто кохає тебе.

Відносини – велика праця,

Що викликає здивування,

Коли двом людям таки вдасться

Пронести крізь життя кохання.

Працюйте вечором і вранці,

Будуйте у любу годину,

Бо результат цієї праці –

Здорова та міцна родина.

12.12.2022.

...

Мирослав Манюк

Гість у голові

Ти жив у моїй голові ніби підписка на нетфлікс чи спотіфай

Кожну ніч приходив у сон, тільки пам'ятати встигай

Ти жив у моїй голові, ніби це твій будинок, твоя студія творчості серед хмаринок

Ти жив у моїй голові, знав усіх тарганів на ім'я

Ти жив у моїй голові, не виходячи ні на хвилину

Холодними й ніжними руками зробив для мене домовину

Ти красива, але чужа мені, тож лягай сюди, лягай.

Взаємності від мене більше не чекай

Ти красива, та не потрібна більше

Ніхто у цьому горі тепер тебе не втішить

...

korfova

Неборак

Всі вийшли заміж подруги. І друзі

ся одружили. Тільки я ще ні..

Все риюся, мов півень у пшоні

на перлами засипаному лузі.

Чого шукає серце заскорузле -

Невже таку, як тебе, Наталі?

Як під собов не чуючи землі

За Лідкою вганяє жвавий Гуслік

біжу до тебе - тільки ти пішла

в концерт, на виставку, чи ще яку дрібницю.

Твій ключ лежить байдужо на полиці.

Помешкання, неначе мангишлак

заселений баскими тарганами,

холодне й темне, хай би трафив шляк.

Так мій до щастя перервався шлях.

По сходинках даремно граю ґаму

уже не в терцію, але секунд-мінор.

А там десь у гарячій світлій залі

тебе ж акорди інші прив'язали

і ти вливаєшся у чужорідний хор.

А десь далеко Віктор Неборак

чи Цибулько, что хто іще не знаю,

на тебе вірші хижо наставляє

морфеми мелючи, мов гаспидський вітряк.

І ти, рядком устрелена з нагана,

схиляєшся в забагрений фотель

знечулена, як Вільгельміна Телль,

безтямна, безпорадна й бездоганна.

...

undyber

Яков

Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло

Буття 32:24 (Куліш та Пулюй)

Чому, я не знаю, здалося:

життю недалеко вже край.

Блукав я в безмежній тривозі

і вийшов до річки Дунай.

І в сутінках тихих вечірніх

зустрівся мені чоловік

високім на пагорбі чільнім

і мене скалічив навік.

Він вийшов і став коло броду й

дорогу мені заступив

на берег, де мого народу

розвихрений вогник горів.

І билися ми на порозі

всю ніч у Дунаю ріки.

і смерть недалеко, здалося,

від злодія злої руки.

Важкого його, наче камінь,

я високо в небо підняв

і кинув на землю, і яму

пробила горбата спина.

А він доторкнувся підступно,

зламавши мене у стегні,

як вигасли зоряні крупи

і сонце збудили на дні.

І був я готовий померти

й хвилини лічити почав,

а він возлетів понад твердю

і горб його крилами став.

І був я готовий пірнати

у пекла палаючий став,

а він обійняв мене братськи й

мене богоборцем назвав.

...

undyber

СВОБОДА

У житті її ви завжди мали

І вмієте її захищати.

Свобода – це не те, що вам дали.

Це те, що неможливо забрати.

Життя і свобода – це не жарти

І постійно треба тримати стрій.

Лиш той життя і свободи вартий,

Хто йде щодня за них у вічний бій.

Свободу не можна пояснити,

Бо її лиш можна відчувати.

Це просто як дихати та жити

І постійно мирно існувати.

03.12.2022.

...

Мирослав Манюк

Віконце

Віконце

У позолочених кронах дерев,

в багряному рум'янці диво-сонця,

я знову бачу, мій милий, тебе,

як хочеться закрити це віконце...

Розмалювать портьєри пустоти,

нанести сріблом щастя волоконця,

щоб цьому диву усміхнувся ти

і зазернув у серденька віконце...

А в нім розмай добра та простоти,

у нім чекають доки прийдеш ти...

Там є багаття - витвір самоти,

але як йдеш, то чао на завжди!

© Ірися ластівка ( жовтень 2022 р.)й

...

Ірися ластівка

Україна мати

,,Україна мати"

Блакитноока золотоволоска,

дівчинка-Мати,юна і доросла,

у вишиванці,щиросердна й боса,

усмішка лагідна,на щічках,гірка роса...

Зажурена сумних пісень співає,

їй християнську душу розриває,

бо ж гіршого жалю в грудях немає,

коли твоїх дітей,Земля приймає...

Від болю,флора рясно розцвітала,

у літку діток щедро частувала,

І вкотре кров життя змивала,

синів,онучків,дочок забирала...

Пройшли обжинки,листя вже опало,

А лихо чорне гульбище справляло,

і щастя раптом неслухняно заблукало,

бо людство,свого,а не божого шукало...

Замерзла і посивіла турбота,

та не завмерла ненена скорбота,

схилила голову,навколішки припала,

і Господа знесилена благала...

Я вірю! всемогутній Боже,

що лиш молитва щира допоможе!

Що віра в тебе долю порятує,

і мир у неньки в серці запанує!

© Ірися ластівка ( листопад 2022 р.)thank god for everything

...

Ірися ластівка

Час любити

Час любити...

Щодень життя ми відкладаємо назавтра,

примарні: буду, вивчу, зхудну чи скажу...

Мовляв: годинка в телефоні - це не втрата,

а я собі на радість в ліжку полежу.

О час, ти непомітна Божа варта,

за обіцянки не вертаєшся назад.

благополучно змінюється дата,

але незмінний лиш секунди зорепад...

Людина самовпевнено гадала,

робота, гроші і новини світові

знімаюьть борг святий із мами й тата,

а почуття в душі народяться самі ...

Та відлік часу й зайнятість байдужа,

Вони ж минуть, бо знаю, що неназавжди.

Настане старість, вільна та недужа,

мені б любить,та вже, на жаль, нема коли...

***

Синочку любий! Доню дорога!

Слова любові не потрібно купувати.

Візьми в обійми, дай душі тепла,

щоб час проведений разом не забувати...

© Ірися Ластівка (листопад 2022 р.)

...

Ірися ластівка

Доки осінь співає свінг

Лише простору жвавий дотик.

Маячня зашкарублих стін.

Живемо ми на світі доти,

Доки осінь співає свінг.

Доки доля нас всіх хвилястих

Розриває смугастим сном –

Ми шукаємо краплі щастя,

Розбавляючи кров вином.

Ні безглуздя, ні світ довкола,

Ні суцільність в житті розлук

Не розірвуть, не знищать кола

Двох закоханих вуст і рук.

То самотності колір втоми,

То сурма грає міддю снів.

Є кохання – це аксіома.

Ти його віднайти зумів…

...

Ляна Аракелян

Часовидло

Він проминув - час вівтарів і жертв

час каменів на кидання й збирання

час для обіймів і на ухиляння

став нерухом, байдужен, хлад і мертв.

Коли він був усе було не так.

Струнким смичкам ставало каніфолі

котило сонце через видноколо

і жили в книжці Наймичка й Варнак -

і раптом вирвалися нагло розповзлися

гадюками в отруєних пісках.

Вогонь горів. Вогонь уже зачах.

Кульгає хтось у кам'яному лісі

та лампочки зриває мов гриби

з гілок. Запалюю тремтливий

на свічці вогник - та раптова злива

його в долоню кидає. Прибив,

зірвав, зім'яв і, загасивши крила,

поклав у руку, що іще дрижить,

метелика... Закінчується мить

життя; мов головешка обгоріла

спадає сонце й котить по шляхах

розбризкуючи ніч густим гудроном

іржуть, тупочучи копитом на іконах,

набогомазані борисоглібські коні

і світу ткань, протерта і шорстка

тріщить на ліктях...

Видно через дірку:

іде у полі невелике військо

у полі, чистому, і так до мене близько -

та у шоломах Дон несе увесь...

...

undyber

Скутара

1.

Ти дивишся в небо в задумі,

де кілька печаток висить.

Пливе хмаровиння до Руму

та сипле дощі через сита,

дрібні вересневі дощі...

Пирій твою землю здушив,

в осоті вмирає оселя,

ти ж крутиш усе для душі

престолів тяжку каруселю.

Сповзають дощі по обличчю,

солоні гіркі слизняки.

Які тебе янголи кличуть,

чорти спокушають які?

2.

Вертають солдати з війни,

дівчата співають веселі:

ти в серці не можеш спинить

престолів тяжку каруселю.

Ти дивишся в небо крізь ями

червоних порожніх очниць,

де привиди, лярви та з’яви

в суворому строї черниць.

Довкілля набат сполошив...

Спалахують дзвони весільні.

А ти ж усе крутиш в душі

престолів тяжку каруселю.

Під баштами хлопці стоять

і мучать акордом гітари,

а ти все ідеш через гать

у зоряну мертву Скутару.

В обіймах зітхають коханки,

цілунків летять косяки,

а ти все блукаєш до ранку

і дивишся в небо з руки.

А гаті кривавій не видно

ні краю, ні дна, ні межі,

і гордого співу Обиди

спинити не можеш в душі.

3.

А здалеку плаче оратель,

і здалеку півень кричить,

що хтось поселився у хаті й

у вікнах несвітськи горить.

Що демон узяв твою хату

під зоряне чорне крило...

Що нібито землю крислату

вогненним стовпом обвело...

...

undyber

Зимове муркотливе

Кицька крутиться під ногами — муркотунка і мишоловка,

Білий сніг засипає ґанок, білий світ засинає мовчки.

Десь у небі летять комети. Десь у місті гудуть машини.

Кицька світить зеленим оком — й відступають у серці зими.

І тікають жалі і біди. Чайник тихо бурчить на кухні.

Кицька треться плямистим боком, муркотливий і древній Ктулху

(коли трішки відвести очі, видно щупальця й голу шкуру).

Ктулху, знаєш, також, буває, що ховають свою натуру.

І міняють всю силу древніх на куточок під синім небом,

Де тепло і знайома миска, де тебе без регалій треба...

Ну а дев'ять життів — то бонус. Як до кави смачна цукерка.

По кутках клубочиться морок і за вікнами ось-ось смеркне...

Ти збудуєш камін з коробок, ти повісиш смішну шкарпетку,

Звариш в джеврі собі какао і з оленями вдягнеш светра.

Плед, герлянда, затишне крісло, капці білі з смішним помпоном...

І повітря пропахле наскрізь апельсинами й кардамоном.

І все правильно, все, як треба — що ще треба? — какао й книжка.

Білий сніг засипає ґанок. Тихо спить на колінах кішка.

(02.2021)

...

Маріка

Етюд

Ця осінь мене дивує,

І літнє просо війни

Стане опалою стужей,

Що обволікує мої сни.

Холод лютує в деталях,

У квітах чи ба у зірковій крупі.

Твоїх очей болотяний спалах

Вбачається мені в напів-світанковій росі

Ця осінь мене дивує,

Тримаючи душу в знедолі приткій,

Цей погляд у голові моїй беззлісно панує,

Стягуючи серце в прив'язі липкій.

Любити неможна ненавидіти,

І сонячний блік пробіжить.

Ми свої маски неправильно граємо:

Емоцій немає чи їх забагато — фінал один.

Етюд, відверто, нечитабельний

Його знаєм лиш я і примарно-синій сатин.

...

Віадала Роса

Очі

Її очі, я не знаю як реагувати

Її голос зачерпає стару блакить

Її руки, мені таки страшно казати

Її погляд — синіх застиглих вод лід.

Вона знає, знає більше, ніж можна,

Моя похибка страх і вигляд тривожний,

Вона наче неба громадного постать,

Рецедив — лівий бік тотожний.

Вона так легко мені говорить,

Сірий дим у моєму бутті.

Мені лячно: лячно знати, що можна, лячно кричати безбожно, лячно вдихнути картань.

Вона — це пташка не та, вона інша.

Такі як вона літають вище

І я зволікаю: це гра?

На мому обличчі біла імла.

...

Віадала Роса

Хто я?

Брудне скло автобуса Та майже жовте небо

нездатним потрібно долю згадати

Я крапну синім над тло тьмяної стелі

і біле вино просиш подати воно в очах твоїх великих і теплих,

аби бути з тобою ким мені потрібно стати ?

Ти тримаєш гордо свій мутний келих. Я повинна це випити? там же ж по вінця крові. Чи розіб'ємось ми з тобою об скелі?

байдуже! бо під моїми ногами ні хвиль, ні скелі, ні тебе поруч

сміюся! божевільна, божевільна Я !

Ти ж станеш моєю потребою? не дивно.

я буду зсихатись пустелею, одна без води, сама не своя.

я заливаюсь! сльозами чи хохотом?

чи це є моя війна? Що ж,

я потону у предвічному спокою

Яка іронія.. А хто ж тоді я?

...

Віадала Роса

У небі роздавили крашанку

У небі роздавили крашанку

і гине на хресті єврей.

Душа, від тіла одірвавшись,

пішла к порогу до дверей.

Стояв я посеред кімнати

розгублено, ні в тих, ні в сих.

Я міг би сльози проливати,

гіркий вдавати міг би сміх,

але дивився їй у спину,

очей не змога відвести,

і в пам’яті, мов у комині,

палив коханої листи.

А я усе кричав: ‘Не йди!’,

а я молився: ‘Повернися!’

незчутно посеред біди,

й не міг на тебе надивиться...

Вона до вулиці зійшла,

де пізні їхали трамваї

і хмара лапами гребла

на хмарочосів вертикалі.

Мовчали всі, ніхто не йшов,

у вікна деякі гляділи,

хтось тіло їв і божу кров,

і споглядав господнє діло.

Вона пройшла, за рогом зникла,

немов ніколи й не була,

мене - як паперову квітку

серед камінного села..

...

undyber

Ой, не дорікай нам мамо

Ой, не дорікай нам мамо, ми хотіли жити,

Та хто ж тоді край наш буде боронити?

Хто ж калину тую червоную буде підіймати?

Ми ж повинні, мамо, святую волю кров'ю вражою скропити.

Нас згадають, мамо, як згадають неньку,

Бо ми її любії діти.

Бо нема на землях українських сиріт,

Всі українці з козацького роду,

Всі українці - бандерівські діти.

...

ElizaLoiren

і в цих святах...

...у цих святах залишися останнім

на ключ замкнути ятку назавжди -

аби ніхто не зміг упасти в яму

і вкрасти маску, вскочити в пітьму.

хай ключ впаде, утопиться в кишені

яскравих у клітиночку штанців... -

в самотність увійдеш мов у пустелю,

де леви в міражі і марабу.

в душі твоїй злеліється надія,

що спека ця скінчиться, лине дощ!

і контур суму зрушиш на барханах

зануриш кроком ступні у пісок...

сліди усі завіє жовтий вітер,

бархани знов сховаються у сум.

...

Ем Скитаній

БУТИ ЛЮДИНОЮ

Бути людиною – це відчувати

Всю свою відповідальність для себе.

Перед убогістю стид почувати,

Який ніяк не залежить від тебе.

Пишатися тою перемогою,

Яку здобули товариші твої

Не тільки з Божою допомогою,

Але ще з допомогою землі.

Усвідомлювати, що долю твою

Тільки ти собі зможеш карбувати.

І що складуючи всю цеглу свою,

Ти допомагаєш світ будувати.

20.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Наближення до перемоги

Нам прийшлося в житті почути,

Звук серени, й тремтіння серця,

Коли чути гуркіт гармати,

Й страх холодить і душу і серце.

Але народ не здається

Нас не можна зганьбити і вбити,

Хтось тримає в руках автомати

Гонить ворога геть з України

Хтось штурвал літака тримає,

Хтось у полі комбайном керує

А хтось форму військовим шиє

А хтось військових лікує

Не знається народ Український

Від малого і до старого

Всі працюють для перемоги

На майбутнє своєї країни

...

Мин Хо

СУТО ТУРЕЦЬКЕ, ХТО БИ ТОДІ СКАЗАВ...

мій вірний друже-аркадаш!

биз ми багато пережили.

дозволь скажу бен-друже милий –

соуз не перерветься наш.

розор і жах по всіх усюдах

але у нас вакіт башка

рука правителя важка

доземно гне нещасні люде й

до праці гонить мов товар

а в нас в умі ґюзель кізляри

газелі й кізки, не доляри

хоча і маємо навар.

мій аркадаше, вірний друже!

не вІзьме нас на абордаж

цей час гнилий, цей час продажний,

бо наше серце – біла ружа

палає сяє та горить.

ми штуки мудрої аскери

ми – міт повернення й печери

в нас танрісальна кожна мить

і щоби ми тюрлю померли

не дочекатись ворогам:

заснем лише, неначе мерлін

межи магічних діаграм

щоби воскреснути йолмезно

могутні радісні кремезні

для віршів і прекрасних дам

...

undyber

За шкалою Ріхтера

А я скажу, на глум Петру Куценку:

ти мов дев’ятибальний землетрус

і серце, й розум взяла ув обценьки,

немов без того я не підкорюсь.

Ти не труси мене, як стиглу грушу,

бо сльози падають, холодні та важкі,

моргулю набиваючи хорошу

і на твоїй же мудрій голові.

Даремно землю зибиш, панно Ріхтер,

в яку я заховався, наче струсь.

Куди від тебе мав би я побігти?

Немов без того я не підкорюсь.

Пісок у мене шелестить у вухах,

пісок скрипить у дзьобі на зубах.

Послухай, що скажу, хоч раз послухай:

тя люблю я за совість, не за страх.

За що ти душу вірну витрясаєш,

немов пахучий з пляшечки парфум?

У грудях серце біга, наче заєць,

а ти стоїш, мов ескімоський чум.

Який із тебе, панночко, начальник?

Туди би краще глянула зпроста,

де (як би це надуто не звучало)

лежать душі поваляні міста.

В руїну ходить критик, божевільний

з рядків моїх, жорстокости твоєї.

Ти тільки дражниш мене круглим кілем

і відпливаєш чиста, мов ідея.

Поглянь, бо з тебе критик увібрався

в штиблети жовті, тюлеву фату, й

в гарлянди електричні обмотався,

не в змозі перенести муку ту,

що нас єдна з Куценком звар’ятілим.

Тож не труси нас, милий землетрус,

і не вищипуй пір’є з мого тилу,

немов без того я не підкорюсь.

...

undyber

ДОБРО

У світі завжди є добро і зло,

Біле й чорне, тепле і холодне.

Є те, що зараз і те, що було,

Є Боже тепло і є природне.

І це треба завжди розуміти

Та відчувати щастя від добра.

Коли щасливий – треба радіти

І відганяти загрозу від зла.

Та головне, щоб кожна людина

Зрозуміла всім серцем і єством,

Що буде щаслива та країна,

В якій люди живуть тільки з добром.

13.11.2022.

...

Мирослав Манюк

homo (et) diabolus

А листя з дерев так швидко опало,

«— Це надто красиво» почулось мені.

Так дивно, що у цьому я лише одне впізнала:

Багряну погань, що з'явилась у плоті.

І ніби ґрунт від крові вже давно сухий,

І ніби небо чисте про добро розповідало,

Але десь там — в тіні забутих і нічних садиб

Сліпі чорти несамовито лепетали.

І смішно мені з вас, сполоханих чортами,

Ви ніби бачите їх вперше за життя.

Навіть і не знаючи — на них ви лицезрієте роками,

Бо чорт - і є людина, що з вогняного всесвіту втекла.

Дерева нагі. Давно вже не осінь.

І ви - незрячі - знову зустрілись.

Ви вам не смішно, що ми пекла боїмося?

Адже «пекло вже порожнє. Всі демони сюди злетілись.»

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

amavi te

— Я тебе любив.

— І я тебе любила.

шкодá, що ти ніколи більше цього не почуєш.

та і нíкому мені тепер про це казати.

скільки ж разів я тебе змогла відгородити

від світу та горюючих образ,

але й ти від самотньої туги мене завжди оберігав.

— Ти мені була потрібна.

— Ти мені потрібен був.

ніби я планета на тобі — своїй орбіті.

ніби я Нептун, а ти — Плутон.

— А пам'ятаєш?

— Безперечно пам'ятаю.

пам'ятаю твої очі і кохані руки елегантні.

і те, як поцілунками ти по мені здійснював свої таємні та інтимні мандри.

— Я любив, коли ти говорила.

— Я обожнювала твій саркастичний сміх.

як тоді…

як тоді вночі під зорями, які нам не судилося дістати.

в одежі літній на набережній біля Дніпра.

говір голосний, веселий сміх, який, до речі, хотів я тоді вкрасти ;)

то все ти — щебетала мені про щось так ніжно, чуже життя на небі вигляда.

— Ти бачив всі мої порізи.

— Ти витирала з мого обличчя сльози.

як там…

як там в малій кімнаті на безіменній старій вулиці,

де щоночі по тєлєку крутять старі кінофільми.

ти мені щось заспокійливе шепочеш, рятуючи із власної в'язниці,

і я засинаю у твоїх міцних обіймах.

...га?

— Сумую.

— Сумуєш?

— Хоч зараз вмерти готова. І так…

До споконвіку сумувати буду.

І рамка на столі збереже всі спогади про тебе.

бо в мені вони всі до єдиного горять.

я досі пам'ятаю річку, ніч, безлюдний берег…

і дві троянди, які тобі востаннє я подарувала,

на землі — біля тебе, коханий, самотні лежать.

я тебе любила.

і я тебе любив.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

timeo

Мене ти питав, що саме є страх:

Агонія відчаю чи майбутній кінець?

Чи то сльози втрати на власних губах,

Хоч і думалось, що свого життя ти борець.

Тобі не втекти, хоч як не старайся,

Це минулого твого несправедлива мораль.

Сядь, дорогий, перед Богом покайся,

Аби припинити дитини печаль.

Чи чуєш, що тобі нашіптують стіни?

Настала твоя черга молити й страждати.

Як дитину в минулому не боялись кривити,

Так і зараз не схочуть тебе рятувати.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ
16+

Зігрій

Там, де хочеш встромити ножа у груди,

Поклади свою руку, зігрій себе.

Бо страждання у світі – воно повсюди,

Біль все рівно когось наздожене.

І здається, що кров – то є шлях свободи,

Шрами шкіри – мов брама в світ забуття;

Ендорфіни – синоніми насолоди –

Лезо звільнить о шкіру своїм тертям.

Розітнути б і серце дістать гаряче,

З болем вирвать навіки з своїх грудей.

Та чи стане легше тоді? Тим паче

Не повісиш на стіну такий "трофей".

Обійми, міцно стисни руками плечі.

Плач, кричи, подушки розривай і бий.

І у холоді, болю і порожнечі

Огорнися любов'ю, себе зігрій.

10.11.2022

...

Іра Соєр

СПОКУСА ЗДАТИСЯ

Найсильніша спокуса здатися

Може часто у нас з’являтися

Наприкінці нашої дороги

І саме за крок від перемоги.

Така вже наша людська натура

І природна життєва структура –

На біль свій звертаємо увагу

І негатив бере перевагу.

Це як перевірка виглядає,

Поріг, хто його переступає,

Той далі просувається вперед

І лідером стає насамперед.

Не здавайтесь! Щоб до кінця дійти,

Потрібен сильний дух і треба йти,

Ніколи на місці не стояти,

Тоді будете перемагати.

05.11.2022.

...

Мирослав Манюк

"На Східному фронті сьогодні без змін"

"На Східному фронті сьогодні без змін",

Це назва майбутньої книги.

Вона про життя серед людських руїн,

Щодення лютневої криги.

Там буде про холод, про бруд і дощі,

Про спеку, про щось до вподоби,

Про те, що стріляють і вдень, і вночі,

Про сморід людей і худоби.

Про жах і надію, про подих сім'ї,

Про біль, про скривавлені жгути.

Про того, хто поруч, про тих, хто в землі ,

Про все, що бажаєш забути.

Скінчиться нарешті війна. І один,

Вже вільний від самоомани,

Напише про битву вершин і низин.

...Війна світова вітчизняна.

04.10.2022

...

Олександр Винокур
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83531коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: