Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6562)

Ви і лише Ви

А ти була така спокійна як океан

Прекрасна і чарівна

Твої очі як Байкал

І в них не я один втопився

Ти прекрасна мов сон

Який сниться мені дуже рідко

І я люблю твій милий голосок

Тільки б чув його я більше

Знати я б хотів

Про твої мрії та думки

А ти думаєш, що ти чужа мені

І я тебе не хочу зрозуміти

Думки ти ці зарий в землі

І більше не кажи такого

Я люблю все, що є ти

І що є зв'язано з тобою

...

Робін

ваша величносте

сміюся невлад

ваша величносте

висипаю в долоні

вчорашній сніг

в ньому щось схоже на лавр

те червоне н

е кров зовсім ні

нехай ваше чуття на цей раз помилиться

вода стікає на ці

від морозів пошерхлі вилиці

щоб лишитися клеймом для наступних мерців

кривавим ластовинням

кати прийдуть по мою голову

і ви

робите вигляд

що не бачили мене голою

доки я роблю вигляд що ви живий

...

Rothaarig

Кирим

Там, високо в небі, сонце стоїть у зеніті.

М’якими солоними хвилями обрій розмитий,

Цей танець небес і швидкої води – хайтарма.

Кирим повернувся, тож все було недарма.

Йому майже сто – і він увесь час бачить сни.

Хороші. Погані. І ті, де приходять вони.

Тоді він плаче, і сльози, мов бризки морські,

Стікають по борознах-зморшках в сипучі піски.

У снах він бачить пустельних гір міражі,

Старі кораблі під грубим шаром іржі,

Застиглих чайок у мертвій тиші небес

Над вічним, мов сонце, полісом Херсонес.

Розпечений камінь зігріє піну морську

І шерехом знов заколише старого мурзу,

Щоб той побачив, як плаче Кирим Ґерай

Фонтаном сліз, що прославив Бахчисарай.

В’язь слів переходить з книжок на старий ятаган.

Ох, скільки ж іще попереду буде змагань?

Тепер вітер виє серед похилених трав,

Але раніше він трави ці лоскотав.

Все піде: гірське каміння зітреться у пил,

Підніметься бурею в цей страшний небосхил,

І воду живу у печерах Чуфут-Кале

Отруїть щось малопомітне, але гниле.

Він знає цю землю, як знають тіло жінок,

Як знає імам давню мудрість святих сторінок.

І, пам’ять замкнувши, мов скриню від зграї бродяг,

Він стане горою – як став колись Аюдаг.

Кирим прокидається. Квітне у зелені сад.

І в’ється над його скронями виноград.

...

Олександра Совська

Хотіла б бути я для тебе морем...

Хотіла б бути я для тебе морем,

Тоді би хвилями віднесла вдалечінь

Увесь твій біль, гіркий і неозорий,

І розчинила б його вод солоних синь...

Пробач мої нестримні поривання...

Моїх вод хвилі не порушать цей кордон,

Якщо нема потреби в цім коханні,

Твойого серця воля – мій закон.

Лиш знай – я буду зовсім недалеко.

Залишусь тінню поміж твоїх промінців...

Хоч часом серце стримати нелегко,

Йому дозволю лиш на відстані цвісти...

...

Сандрін Ірріель

"Просто залишу тут кому"

Просто залишу тут кому,

поставлю у реченні крапку.

Відкину токсичність та втому,

й одягну проблемам всім - шапку

від жабки до вод, кілька кроків,

свобода - обширна свідомість.

Погляди - вічність уроків,

я вивчатиму все, та натомість...

скромність потреба у світі,

розпустість куйовдить волосся.

Життя, то цікаве графіті,

котре прикрашає, щоб трішки здалося,

барвистість від фарби на сукні,

затишок кави віршами.

Ці миті до кінця незабутні,

як і дотики ніжні устами...

(5 липня 2023)

...

KillGard

Смуток

Смуток

В мені осівся, тінню, смуток.

Він закрутився в тугий жмуток,

Розхристаних сліпих думок,

З розірваних рядків ниток.

І в цім війна усім виною,

Закривши небозвід собою,

Заповнила его пітьмою,

Присмачивши дні гіркотою.

Утомою укрила груди,

Загнавши в серце лезом муки.

Розп’яла навпіл душі струни,

Неспокоєм зв’язавши руки.

Мене здолав тужливий смуток.

Він закрутився в тугий жмуток,

Розхристаних сліпих думок,

З розірваних рядків ниток.

...

Марія Чирич

Я збираю натхненно хвилини...

Я збираю натхненно хвилини,

Що могла би довірити снам...

І миттєвості ці по краплині

Я у владу до серця віддам –

Хай таємно знов марить тобою,

І твій лик, мов скрижаль, береже.

Хай у снах лиш відверто говорить

Все, що вимовить хоче... Невже

Вже спливає час снів невблаганно?!

І лишилась коротка лиш мить...

Що ж... Скажу я тобі, мов востаннє:

Моє серце тобою лиш снить...

...

Сандрін Ірріель

минулось

колись вірші писались на раз-два

тепер я ледь слова до купи підбираю

колись, коли я ще була з тобою

моєю мовою були вірші

тепер я зовсім оніміла

колись я вірила що виграла життя це

тепер бажаю не програти

не збитися з шляху. вижити

колись я прагнула до досконалу

я прагнула тебе до тебе і з тобою

тепер я маю сад і котиків безхатьків

колись давно ще на весні

я підходила до тебе говорити

а восени тебе вже не було

колись я мріяла літати

та мої крила забрав ти

чи спеціально чи так вийшло

вже не розкажеш ти мені

і ні цього ні іншого

вже закінчились в нас теми для розмов

вже розійшлись по світу ми

ти прокидаєшся, я - сплю і навпаки

далеко

сумно

боляче

минулось

тепер я знов жива

я нюхаю квітки і на роботі я успішна

я відпустила цю бездонну

я рада, що вибрала себе

...

АЕль

Я піду від тебе…

Я піду від тебе…

Я піду хоч боса не вернусь, не клич.

Я біжу за вітром, там чекає вись.

Ти мене не втримаєш – повір,

Бо за мною вітер прилетів.

Чуєш - крила вже розкрив.

Я кохала любий та нема

В мене вже бажання втримати керма.

Серце рветься з кліті до нових висот,

Доторкнись! Відчуєш… стугонить воно.

Вибач. Спалахнуло, Наразі холодно.

Відпусти… не буде!.. нас, уже не буде!

А одні лиш муки…

Чуєш! Вже розлука стука в двері. Стука.

Ліпше ти мене послухай! Ти мене послухай!

Збережем що було.

Замітає буря. Зносить вітром.

Замітає стежку.

Обережно! Зносить. Обережно!

Я піду від тебе…

...

Марія Чирич

Очі.

Очі ви люстерко?!

О ні, промінь душі!

Маяк у натовпі безликім!

Ядро зорі так ясно не горить,

Як ви горите в задумі великім.

Світло вікна,

Вогонь багаття!

Загубленим у світі вказівник!

Як квітка білого латаття,

Душі моєї ніжний рятівник.

Води живої,

Святі джерельця.

Озера віри повноводні!

Кохайте ви, кохайте серцем!

Не лише вчора, а й сьогодні.

Голодний вовк,

І полохлива лань.

Щоб осягнути вас, життя замало!

Я вам віддамся без вагань!

Хоч ви і дивитесь зухвало.

...

Bodmer

Франсуа.

А в Парижі смачний круасан

І кавуся бадьорить туриста

Зачекався сивий Франсуа

Свою долю під вежею міста.

Прочекав наче день все життя

Обійнявши опору сталисту

Вона знову не змогла, не прийшла

Попід вежу старезного міста.

Почерствішав смачний круасан.

Краще кави вино лиш ігристе.

Вже забрала швидка Франсуа.

З-попід вежі гарнющого міста.

Не марнуйте свої ви роки

Одягайте наплічник туриста

І не їдьте сапати буряки.

А під вежу коханого міста.

Не зігріють у старості дрова

Не збадьорить город і корова.

На єдине зверніть сподівання

На велике і чисте кохання.

© Андрій Абрамов (Onra Onra).

😁😁😁

...

Onra

Сховане сонце.

Там де сонце заходить, далеко за лісом

Ховається сонце, за залізним завісом

Ховається сонце, десь там за горами

Десь там за горами, та й поміж морями

Ховається сонце тай світ поза очі

Обличчя своє показати не хоче

А я піду далеко та й буду шукати

Бо більше не хочу просто чекати

Я піду по полю а потім у гори

Де кінчиться гори там піду у море

У морі дельфіном плавати буду

З русалками може про сонце забуду

Пройдуть мої роки на дні океану

Пройдуть мої роки і я старий стану

Прийду я додому загляну в віконце

І там я побачу заплакане сонце

Там де сонце заходить далеко за лісом

Сховалося сонце за залізним завісом

Сховалося сонце бо заплакані очі

Заплакані очі бо то очі дівочі…

...

Bodmer

Зустрів тебе знов. (Вірші поміж пісень).

І хоч сьогодні я не такий уже й гарний

Хоч і раніше був теж не Аполон

Та душа моя квітне від радощів

Що я зустрів тебе знов

І хоч сьогодні я вже став трохи старший

Чим був тоді коли тебе я знайшов

Та вогонь мого серця не слабне

Бо я зустрів тебе знов

І хоч сьогодні ми з тобою не разом

Я до тебе лиш уві сні прийшов

Та в очах моіх блиск не згасне

Бо я зустрів тебе знов.

І хоч без мене ти вже була щаслива

Та заборони я твої перейшов

Твоя посмішка така красива

Бо я зустрів тебе знов!

...

Bodmer

Ти знаєш, я вдома

Шелест вітру, холод обіймів,

річки шум, та неба блакить.

Заплющуєш очі і зникаєш у мріях,

поки цей світ, зранку ще спить.

Кроки зникають в цілунках туману,

запах весни у скуйовдженім волоссі.

Ми з тобою, мій друже, герої роману,

і так вже у світі, ти знаєш, повелося.

Спокій у серці, тиша в душі,

друг біля ніг і зникає вся втома.

Поставлю тут крапку й допишу рядки,

посміхаючись сонцю, адже я вдома.

(13.04.24)

...

KillGard

Ангел у камуфляжі

Немає наказу вмирати, доводиться жити,

Триматись на світі за тіні розірваних гільз,

На зорі, на місяць, на небо обпалене вити…

Коли відбирають найкращих, який в цьому зміст?

Машина летить. Передок. Їй так страшно не вспіти.

Он каска. Воронка. Тут кров’ю умита земля.

В ній родяться вірші, в ній плачуть майбутнього діти…

Джгути, перев’язки. Машина. Скоріш до нуля!

«Немає наказу вмирати! Ти чуєш! Не сміти!

Он в небі вогні… Я прикрию! Живи!» –

Молитись, співати чи просто отак говорити,

Тримати на світі, як трави тримають, церкви…

Не вірші, а кулі ловити – така тут робота.

Колись це скінчиться і ангел зніме камуфляж.

«Тримайся, солдате, ще доля секунди, ще сота….»

Вогні вільних міст запалили досвітній пейзаж.

...

Галина Філонюк

*** (?)

Щоб було зрозуміло. Написано для двох конкретних і, відповідно, реальних дівчат-сестричок, які вчаться в першому класі. Хоч майбутній автор музики вважає, що текст не варто викладати, у мене своя думка з цього приводу. Ритм другого куплету дещо не співпадає з першим куплетом, але таке допускається.

-1-

Ми веселі дві сестрички,

Є в нас тато й мати.

В кожної по дві косички -

Любимо співати.

- Я Ніколь! - А я - Віола!

Разом з перших кроків.

Разом ходимо до школи

Та вчимо уроки.

Приспів:

Сестра - це щастя, це не роль,

Тому дует у нас, не соло.

- У мене завжди є Ніколь!

- У мене завжди є Віола.

-2-

Посміхнулася Віола,

Посміхнулася Ніколь.

Посміхнулось все навколо:

Посмішка - то наш пароль. (smiley)

Сонце вигляда додолу -

Вдвічі більша наша роль,

Бо є сонечко Віола

Та є сонечко Ніколь.

Приспів.

...

Роман Котляр

"ААР"

Ти пахнеш Люм'єром,

а саме - попкорном

на сукні залишився

відбиток

від фанти,

чи може від пепсі,

а може й від коли,

а біс його знає

не полюбляю

я твої напої.

Та це не важливо,

бо ж ти пахнеш попкорном,

пахнеш периметром

паркових вулиць.

згорілими мріями,

здертими кронами,

та такими приємними

звуками,

що вчулися.

Настінними артами,

вдалими сценами,

жартами,

мовами

цілістю ер,

у тобі прокидаються

жанрові течії,

рядки науковості,

щоб ніхто це

не стер.

І повір,

що згорає усе та й

усі.

Повір,

що зникають

в пітьмі перспективи.

Іскрою пропалює

індивідуальність в тобі

Ноктюрн, що підносить

до тебе всі мрії.

Бо ж ти досі пахнеш

пахучим попкорном,

на сукні залишився

відбиток від пепсі,

чи може від фанти,

чи може від коли,

а біс його знає.

Не розбираюсь

в напоях.

(29 жовтня 2018 р.)

...

KillGard

Надихатися...

Нади‘хатися запахом бузковим

донесхочу, налитися по вінця...

Хай ця весна мене ущерть наповнить

блакиттю неба, зеленню трави.

Вся свіжість ранків дивом веселковим

в одній малій росиночці іскриться –

із квіточки бузку цей дар коштовний

зніму вустами, як нектар живий.

І стане раптом радісно і дивно,

так, ніби я розкрила таємницю,

неначе зрозуміла суть глибинну

диха'ння вітру, проростання трав.

... Колись Всевишній сотворив людину,

навчив її любити і молиться,

та, серце вклавши у бездушну глину,

Він ощасливив нас чи покарав?..

03.05.2023

...

Музика

в інший вимір...

ритмом рваная

поліфонная

інструментальная

какофонія... -

звуки ті струнні

й клавіатурні

крізь колони кристальнії

зростають,

зростають вони!

і звучить естакада

велично токатою

мільйонами граней

осяйно мембранними.

розкраяний реготом

з дзвоном та скреготом

зриваючи зірочки

(зорійні сльозиночки)

кручусь в колапсичному

танці космічному!

по галактикам скойчикам,

туманностям скоченим,

по струнам,

що леза

арфи вселенській

немов би по сходинкам

без вдиху,

без продиху... -

кручусь,

кручусь в колапсичному

танці космічному!

охоплений хугами,

стихіями стругами...

...простір зникає

в агоніях часу.

і маячня є

мені за маячне!

самий лише морок,

лише зневіра

в живе та суттєве,

та в імовірність.

і сам я вже зниклий,

я вже не чулий -

не відчуваю

кручусь чи лечу я.

тіло на дотик -

нема його!

я - часть досконалого!...

матерії маска -

нема мене...

я лиш несмілий

природи

подих

з руїн пірамід

світобудови,

які є свідками

людського світу

від початку,

його постання

і до останнього аж

світанку.......................

...

Ем Скитаній
16+

Інший вимір

Я засинаю в готелі,

а прокидаюся у ліжку в лісі...

Виходжу у вікно, спускаюся сходами до моря,

але повертаю назад –

море перетворилося на болото і знов

таїть у собі жах…

Я заходжу до кафе, бармен наливає абсент...

Якась жінка за столиком лається страшними словами,

широко відкриваючи рот.

Вона схожа на ту, яка була до неї, в іншому сні,

у черевиках із лайна

з її рота вилітали мухи…

У кімнаті – два вікна, я виходжу в те, що веде до лісу

зістрибую з парапету

земля вкрита старою хвоєю

дивлюся, чи є просвіт далеко, вихід із цього лісу...

Бачу, йде чоловік у камуфляжі, його майже

не видно,

він їде, тримаючи за руку маленьку дитину

знаю, що треба знову тікати

Я прокидаюся у своїй кімнаті та ставлю собі

одне й те саме питання:

Скільки мене у цих снах? Хто кому сниться?

Навіщо це все?..

...

Анна Літман

Бажання жити

Життя таке цікаве

Особливо коли виходиш зі старого стану

Сидів в ньому більше року

Здавалось, буває таке

Що вставати не хочеться

Жити не хочеться

Ніц в цьому світі не хочеться

Звичайна рутина

Повторювалася з дня у день

А потім внезапно

Виходить перший, другий

Третій промінчик сонця

Що світить прямо в обличчя

Показує

Ну давай, давай

Ось енергія

Жити бажання

Все шо потрібно для твого життя

І ти оживаєш

Стаєш неочікувано людиною

Живою людиною!!!

Яка нарешті щаслива

Та готова насолоджуватись

Своїм прекрасним життям

...

Пані Аїда

Яка я гидотна. Вагу знов набрала...

Яка я гидотна. Вагу знов набрала

І їсти посміла один шоколад

Як гляну в люстерко - і знов заридала,

Що повна прищів та суцільних лиш вад

А вухо, а ніс, а ці губи, як в квочки

Негарно. Негарно й на цьому усе

Як прикро, що зовні погано удосталь

І інші обходять й говорять про це

Я досі себе не зуміла прийняти,

Бо зАвжди знайду, що могло б зачепить

А думка усіх так важлива насправді

То й мушу удома, зазвичай, сидіть

Я комплексів повна, що вже затопили

Й керують над мною роками підряд

Кажу собі вранці "Ти гарна! Вродлива!"

Та складно у соте мені повторять

І внутрішній голос невтомно пророчить,

Що я залишуся навіки одна

Брехня! — я скажу, але вірить невзмозі,

Що рідні слова мають шанс на життя

Я гарна? Красива? — задам я питання,

Коли за роки компліменти дадуть

Не вірю. І все. Просто гнів мене знАйде

Ображусь на вас, що збрехали з жалю

Чи справді потворна? Невже так погано?

Тихенько в кімнаті своїй зачинюсь

Я справді не можу вже витримать кари

Того, що я зовні себе не люблю

...

Katie.kao

Не зламати

Нас ніколи ніхто не зламає

Ми народ, що віками живе

Попри знищення, зради, знущання

Ми із тих, хто своїх не здає.

Ми готові всі стати під кулі

Аби тільки свободи купить

Ми військовим показуєм дулі

Коли ті наставляють на нас кулемет

Нас не зломлять ні гради, ні буки

Ані вибухи ваших ракет

У ворожих солдат одна доля

Їх чека АТБшний пакет.

Нам начхати на біль і тривогу

Ми свободу свою не здамо

Понад все ми цінуємо волю

Ми за неї усе віддамо.

Евакуація в с.Сокіл 02.04.2022

...

AnaStaSia

Відьма

Народилась у лісі ,серед трав ,

та квітів-серед цвіту червоного .

Я одна з тих - роду не скореного .

Насичена медом , та напоїна росами.

У травах - де ходила ногами

я босими .

Ліс співав колискові - їх люди не чули.

Звірі дикі - няньками були .

Люди чураються , та очі відводять .

Звірі кращі - вони себе так не поводять.

Відвертаються всі - бо кістлява нога .

У спину злобно шепочуть -

Нечисть , Відьма , Яга !!!

...

Юрій Юрсу

Як ти..?

«Як ти?» - бува так важливо почути,

Дізнатись, що важливий в світі ти,

Світити так яскраво людям будеш,

Однак про себе забувать не слід..

«Як ти?» - бува так є просто,

І більше не треба уже,

Бо це мов спокій і тепло,

Турбота про усе..

Такі слова не кажуть просто так,

Якщо це справді щиро,

Коли отак хвилюються за усмішку,

І день той твій один..

Це так ж дивовижно в світі й зорі,

Коли вже розділити можеш ти -

Надій та спокій, щастя та сльози,

Що є та опора і дотик отой..

«Як ти?» - і більш нічого і не треба,

Так просто знати, що в житі ти не один,

Коли цікаво врешті те,

Як швидко б’ється серце..

І навіть хвилювання ти кажи,

Кажи вже навіть отой відчай,

І довіряй ти спокою тому,

Бо та душа і відчуває миті..

«Як ти?» - тебе я питаю,

Бо в світі важливі усі,

Коли вже важко - не тримай так в собі,

Ти жити почни, і все розкажи..

...

Аніла кю Дивад

Натхнення всередині

Щастя і творчіть можна побачити всюди,

Отак у моії, слові та душі,

Отак вже в доторку маленькому єдино,

Ти просто і відчуй оце життя..

Так творчість, спокій і натхнення

Чекають так і на шляху,

Бува ми з вами і не бачим,

Як світ готує цю усю красу..

Краса в квітках, краса в волоссі,

Буває навіть у колоссі,

І в голосі, в поезії та в морі..

Краса в усмішці, щастя поруч,

І є натхнення, сяйвииь біля зОрі..

Натхнення є в простих речах,

Вона вже навіть є і в подушках,

Однак втрачають здатність люди,

Так бачити вже диво у буттях..

Ти врешті так тримаєш книгу,

А вже на тих і сторінках

Історія нова, натхнення,

Нове життя і щастя в простоті,

І щастя є в історії та в полі,

У вітрі, мові й шепоту рослин,

І у воді, і в настрою вже сонця,

І так в проміннях, що просто у життях..

Щастя тримати маєш поруч,

Воно в душі, воно всередині тебе,

Воно вже посмішка і радість в небесах,

І в тих піснях, і в солов’ях,

І так коли літають ті у вирій,

Я хочу знати - щастя у речах,

Коли буває не бачим світло,

Та просто все залежить так від сприйняття,

Коли одне оце буття,

А ж кути і проміжні ті різні,

І бачим шлях той повністю не так..

...

Аніла кю Дивад
12+

В полоні

В полоні (присвячене жінкам)

- Стоїм в холодній камері, замучені і голі,

це так знущаються із нас, в полоні.

І молимось всевишньому. - Дай волі!

Дай сили витримать свавілля долі!

Прикрий наші тіла, хоч подумки! О боже!

Не дай зламатись в цім ворожім кодлі!

Нікчемні, хочуть принизити, добити

та все не можуть зрозуміти,

що перед богом всі ми голі. Треба потерпіти.

Не кидай, боженько, підтримай!

Так хочеться вернутись в рідну Україну!

Послухай!.. Серденька у нас іще гарячі

і матері чекають гірко плачуть!

Повитріщались баньками, регочуть.

Нехай би повилазили їм очі!

Вони принижують не нас, себе,

людські подоби, то не люди, звірі!

Ба навіть, звіри, не катують

током, молотками, кип’ятком собі подібних.

У цім житті, їх душі, вже покалічені і

волоцюгами тиняються по світу,

у моторошній темноті. МерзотаІ

Навряд чи зможуть звідти вихід віднайти.

По розгубили все людське, убили.

І душі ті, давно в могилі.

Нема спокути звірям-зайдам!

І доля вже для них перед начертана,

своє, ще знайдуть!

...

Марія Чирич

Чи не лукавий я з тобою Боже.

Чи не лукавий я з тобою Боже.

А чи не брешу сам собі на лихо.

Бо час тепер в неспокою тривожний.

Біда підкралась вже занадто тихо.

Бо суду час настане не жадано.

В омані лишусь сам тоді з собою.

Тож не лиши мене, а збережи любов'ю.

Щоб не лишитися з сумною головою.

Не вірю Боже що мене залишиш.

Від злого дай для серця порятунку.

Щоб з Попелем навік мені не зникнуть.

А бути скарбом вищого ґатунку.

© Андрій Абрамов (Onra Onra).

...

Onra

Перезавантаження.

Твоє життя тільки починається.

Вони не очікували твого воскресіння.

Хай тепер їхня душа кається.

Хай доживають свого віку.

У тривозі й роздуму.

Ти живесенький хоч і похований

восьмий рік тому.

Ні не безсмертя, просте перевантаження.

А оці курви, напівдрузі.

Чи витримають життєвого тиску.?

...

Onra

Дуб

У дубах мудрість не зпроста

Їх вікові гіллясті крони.

Як Богом вдітії корони.

В смиренні бережуть вуста.

Їх не лякає висота.

Лиш буривії часом в сніг.

Їх розхитають не на сміх.

Тріщіть гілля , гудить земля.

А жолудь спить як немовля.

Чека весняну теплу днину.

А як степліє, в туж хвилину

Із нього вийде стебелець

І зразу в небо навпростець.

Тож хай біжуть часи роки.

Він стане дубом на віки.

Мораль у казці не проста.

Цінуй роки шануй вуста.

Щоб не утнути щось дурного.

Не вкоротивши віку свого. .

А ще щоб стати велетнем гілястим

Спочатку треба з дуба впасти.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra)

...

Onra

Два різних слова.

Два різних слова з єдних вуст.

Одне спроможне оживити.

Друге в могилу схоронити.

Довів людину до межі.

Зштовхнув з життевої стежі.

Два різних слова з Божих вуст.

Колись почуєш ти людина.

Коли страшна буде година.

Година Божого суда.

Тож сторожи свої вуста.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra)

...

Onra

«Вертайтесь -- живими..!»

***

Єдина молитва,

Яку храню-зберігаю

До свої віри --

У серці я :

"Ангели ЗСУ --

Вертайтесь,

Завжди,

Живими..!!!"

Вам вірять всі ті --

Хто з вами живе..,

Хто знає вас

І... не знає,

Але...

Всі ви були і є

Надії та сподівання

Думки живі

Для слави нації

Та України,

Бо молимось

Щиро за Вас усіх

Благословень сльозами :

"Ангели ЗСУ --

Вертайтесь,

Завжди,

Живими..!!!"

-----------------------------

06.02.2024; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005096

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

Застиглі серця

Дрімучий ліс, осики й ниви

Навколо мов і ні душі

Та чути наче шум колише

Поміж товстих стовпів дубів

Це не вітри гуляють лісом

І не шумлять джерела з гір

Це так земля що кров'ю вмита

Вдихає тяжко з під могил

Гуляють лісом душі чисті

Крокують сповнені добра

Та плачуть молоді, бо вбиті

Не вернуться у дім тепла

Їх хата зараз домовина

Їх тіло крижане мов лід

І лиш душа роками гріта

Тепер на небо відлетить

Болить те серце,що не б'ється

Бо мати плаче і кричить

І припадає на коліна

Там син навіки вже лежить

І стихне горе стихнуть крики

Завмре і листя на гілках

Залишиться лиш ненависть у серці

Та біль, застиглий у очах

...

Darì

Відпусти мене.

Тож відпусти. Мене я просю відпусти.

Із року в рік одна лиш мука.

Як ніч настане ти прийдеш.

Чи то на радість вам чи в скуку

Мене сокотити без меж.

Тож доки будиш пантрувати.

Ще рік чи два Чи всі віки.

Мене на відстані тримати.

Допоки не втічуть роки.

Мене у слові можеш чути .

І в тиші також віднайдеш.

Поки живий можеш відчути.

Моє коханнячко без меж.

І як настане час в дорогу.

Вітатись с Господом душі.

Я у раю попросю Бога.

Щоб на хвилинку відпустив.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra)

...

Onra

«Приносимо світло...»

***

Це -- все,

Що Господь мені

Дає

І чим обдаровує --

Є, лише план його

Божественного замислу,

Яким я є, тільки --

Інструмент його дії,

Бо...

Я голим на цей Світ

Прийшов

І... голим, звідси --

Відійду..,

А все решта,

Що залишиться --

По мені --

Є, лише, дарунок

Його милості --

Із Задзеркалля,

Яким -- такі, як я --

Приносимо світло

Оновлення та Воскресіння

Душі...

-------------------------------

01.02.2024; Paris (Aurora) ===============================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004626

(Katynskyy Orest)

==================================

...

Катинський Орест

«До виживання -- Готуйтеся..!»

***

Українці..,

Готуйтеся виживати..!

Виживати любою ціною

Та захищитися,

Бо йдуть, чергою --

Війни

І кожен має бути

Готовий

Зі зброєю в руках,

Чи без неї --

Вміти захистити

Своє життя

Та своєї родини,

Близьких,

Рідних

Та землі Роду

І своєї святої України..!

Готуйтеся серйозно,

Бо кожен --

Хто не буде готовий,

Помре від наглої

Смерті

І ніхто та ніщо

Не врятує вас,

А, лише, ви самі

Себе,

Як підготовлені воїни

Світла,

Бо питання стоїть

Руба :

Або ти, --

Або тебе...

До переможного

Кінця,

А тому --

Готуйтеся..!

------------------------------

26.01.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004093

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

«Сутінки свідомості»...

***

Що ж маємо зараз --

У цьому, нашому,

Випробуваннями --

Житті..?

А маємо ми глобальні

«Сутінки свідомості»..,

Як негатив сприйняття,..

Щоби погубити вібрацій

Силу воскресіння,

Де зріє Духовне --

У тому всьому,

Що є Час, нашого,

Персонального кожному --

Переродження

І...

Сито сіє,..

Магнетар діє,..

Синій Пульсар додає..,

А люди вчепились за гроші

Та хліба кавалок

У страху дня,

Бо...

Так, лише --

Відбором персонального,

Без якогось та чиєгось

Обвинувачення

Цього всього --

Має би зростати,

Як зрілість свого

У самопожертві --

Втратою всього,

Кожного душа,

Як вибрана для свого --

У цього віку

Семаргла-Деміурга-Оновителя

5-о виміру,

Свята суть нашого

Переродження..,

Але маємо ми, чомусь --

«Сутінки свідомості»..,

Які вперто тягнуть,

Діючою владою руйнації

Душі --

До темного погибелі

Дна..,

А тому --

Просніться, шановні,

Бо ніхто Вам не допоможе,

Але, лише --

Ваше, однодумне,

Патріотичне єднання...

---------------------------

17.01.2024; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

"Розумний сам знаходить Суть вдосконалення та шлях свого досягнення, бо це є можливість воскресіння Душі.

Магнетар, Синій Пульсар, Деміург, Час Оновлення, 5-и вимірний простір нашого Віку Срібного Вовка Слов'ян, вібрації Воскресіння душі -- все це можна знайти в Інеті, щоби зрозуміти суть цього віку Семаргла, як Переродження.., бо це не фейк, а дійсність нашого Часу та шансу кожного в собі...

Я даю вам потрібні напрями, а від Вас буде залежати все решта, як можливість Оновлення...

Працюйте самопожертвою для себе та нації, українці.., бо ми маємо шанс стати Наставниками цього віку для народів всієї Землі.

Платячи втратами матеріального -- МИ досягнемо більшого в тому духовному, що зародить зерно Істини життя та прогресу на майбутній Вік для всіх...

З повагою"

---------------------

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003330

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Тримаймо твердо...»

***

Сьогодні,

Читаючи коменти

За зелю --

Я, раптом, зрозумів

Одно..,

Що всі ці гниди,

Які його підтримують :

Не просто прихильники його

Безчинства..,

Не просто тупі, чи дурні

Сліпці --

Ні..!

Це є явні вороги,

Які преклоняються

Перед кремлем,

Телевізора серіалом,

Совком,

Окупацією,

Корупцією

Та зовсім

Байдужі до бід

України,

Бо

Їм не промили мізки,

А вони вже готові були

Прийняти окупацію

Кремля,

Як трутні пустоти,

Що витратили на них

Енергію надій

Батьки,

Родина,

Друзі,

Рідні,

Знайомі

Та й не дуже --

Українці,

Які залишилися

Тими незламними,

Тверезомислячими,

Гідними подиву Світу --

Патріотами,

Які своєю кров'ю відкуплення

Знову тримають

Фронт душі,

Але..

Від нас залежить

Змінити колесо

Історії людства,

Бо, якщо цього не станеться --

То нова війна

2027-29 років

Знищить їх всіх,

Що зараз байдужістю

Мають в собі війни

Та суспільства

Проблеми,

Як ось ці громадяни

України --

Можливість

Бути нацією

У світі

І...

Вибору вже не залишилося --

Для байдужих

Та зрадників,

Бо ввібрало весь непотріб

Сито,

Як всю владу,

Щоби спалити на Вічному вогні

Цю всю полову

Ганьби,

Коли

Ми знаємо з історії :

Якщо би ми не гинули --

То ми би всі згинули,

Але...

Мертві -- встиду не мають,

А живі -- Родом сили,

Як відданість нації,

Перемагають

І.., тому :

Гуртуймо ряди

Та

Тримаймо твердо хребет

Сили,

Бо ми варті пам'яті

Предків,

Які, з нами -- вічно

Живі,

Допоки тече кров

Волі

Та розуміння Братства,

Як заповіт святий

Незламності народу

України...

----------------------------

15.01.2024; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

"Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно."

--------------

(Валерій Залужний)

===========

"Допоки падають чужі бомби на вашу та сусідню хату,.. допоки гинуть ваші рідні та знайомі.., допоки ви слухаєте ворожу мову, як пропаганду чужого -- ви не зможете встояти осторонь тих процесів суспільства, які самі породили своєю байдужістю..."

-------------------

(Автор -- "Аналізуючи сучасну ЗЕ-владу та наслідки війни 2022 року")

=====================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003162

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

Думи

Якби ви вчились так як треба.

Та вчасно слухались батьків .

Нагальна не була б потреба.

Сьогодні в бій кривавий

Посилать своїх доньок, своїх синів.

Що ж ви накоїли панове?

Чого не слухалися Гетьманів -Батьків ?

Через віки до вас визвали -

Сиві Кобзарі.

Правди й вольності отці.

Осліплені московською рукою.

Правди Лицарі -Співці .

- А ви, не слухали нікого.

І правди не пускали до порога...

...

Юрій Юрсу

«Наставництво. . !»

 *** *** ***

 Хилилося

Коливалося,

Світилося,

Нагиналося --

До землі торкалос

І себе питалося :

 -- А, що ж це ми такі

 

 Нещасливі

У собі Боже,

Що нас наказуєш,

Завжди..,

А, що ж це ти не чуєш --

 Не слухаєш молитов

Наших,

Якими тебе просимо

Та молимо : "Прости..!"

А на це Всевишній,

Сердитий на люд нерозумний,

Відповідав :

-- Не я на Вас кару наслав,

А ви самі вибираєте,

Байдужістю та заздрістю,

Свою долю --

До свого ближнього,

Яку губите, в угоду лихого..,

Та смієте мене обвинувачувати

У бідах лиха свого..,

А потім знову закриваєте

Серця на ближнього свого

У його ніщоті,

Бо губите націю так

У виборі влади злодіїв,

Серед себе -- у дні,

Нерозумними діями

Байдужості та обіцянок ласих,

Що є дим на вітрі

І не видно, де він..,

Та ще й не губите злодіїв

І аферистів,

А прощаєте їх,

Бо хочете так щоби і далі

 Вас дурили, як маленьких

Дітей -- фокусами манили,

А треба вже виростати

Та відповідальність на себе

Брати

За свої слова та ті обіцянки,

Якими ви молитви мені

Посилали

Та все просили,..

Та все домагалися..,

Та все хотіли..,

Але час прийшов --

Вже, тепер --

Мій,

Бо даю вам війни науку,

Коли сито пересіє не тільки

Ворогів ваших,

Але -- найперш,

Вас

Пересіє вогнем правди

Та єдності і самопожертви..,

А, лиш, тоді "Я" вже

Проросте із

Духа Святого --

В кожному тому,

Хто зрозуміє,

Що він є -- УКРАЇНЕЦЬ..,

Бо :

Бідний, чи багатий --

Не забувай,

Що ти народжений в землі

Моїй вибраній

Та повагу до себе і нації

Май,

А тому

Міцно серця пожертву

Як віру, тримай..,

Бо решта всі невігласи

Влади будуть знищені --

Від сьогодні...

Я так сказав..!

Так буде..!

Я -- Господь..,

Я відповідаю за слова свої..!

Тому --

Зараз і тут,

Стою оперезаний мечем

Правди --

В рядах ЗСУ,

Як простий солдат,

Який оновленням приймає

Новий вік Деміурга

Щоби возсіяла,

На увесь Світ --

Праведністю наставничества,

Моя

Русь-Україна

У цей новий вік

Срібного Вовка Слов'ян,

Новим духом святого

Семаргла --

І хай її воскресіння

Буде прикладом всім

Та скрізь, у цьому,

Новому --

Моїм Духом

Оновлення,

Від тепер і довіку --

Цілого людського

Світу

В живому...

------------------------------

23.08.2014-07.04.2023;

Paris (С.P / A-a)

===========================

 (!!!)

 "Найпоширеніший образ вовка, у слов'ян -- Семаргл, який вважався хранителем вічно живого вогню.

Це -- вогненний Вовк (собака) з величезними крилами сокола.

У кожному слов'янині живе Семаргл, який бореться з хворобами в тілі людини та злом і несправедливістю в суспільстві.

І зараз прийшов Вік Срібного Вовка Слов'ян для відродження істинної віри та слави Київ-Русі в світі, як серце Всевишнього в його Праведності..."

------------------------------

(Автор -- "Відроджуючи таємні знання предків, або Семаргл душі...") =============================

Автор публікації :::

Катинський Орест

https://enigma.ua/articles/nastavnitstvo_1#google_vignette

(Katynskyy Orest)

 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979492

 ============================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Труднощі перекладуІлва Стрілецька
14.03.2024
Маю питання до тих, хто раніше писав російською, а тепер перекладає свої твори українською. Я теж з ... Детальніше
Не можу читати книжки(((Діана Вінтер
16.06.2024
Так, помітила за собою, що не можу читати книжки, оформлення яких мені не подобається. Як паперові, ... Детальніше
Нова обкладинка для "Моя нова супер-робота"Антон Ейне
16.06.2024
Супергеройське оповідання "Моя нова супер-робота" отримало нову круту обкладинку. Саманта Уошингтон ... Детальніше
Про менеБатько природа
16.06.2024
Вітаю! Я - Батько природа, точніше це мій дуже... незвичайний псевдонім. Я початковий письменник, як ... Детальніше
Перший візит до містичного будинкуМаксиміліан Степовий
16.06.2024
Всім привіт! Трохи вийшла затримка через проблеми з інтернетом, адже нова глава книги "Таємниці дому ... Детальніше
Підсумки рокуВісник Темряви
15.06.2024
Вітаннячка! Вирішив й собі настрочити невеликий пост у блогах. Тим паче, що є привід. У мене річниця ... Детальніше
На Аркуші вже:
11366читачів
134921коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: