🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Коли важко дихати взимку

Здається, що скоро вибухне всесвіт,

й усі галактики щезнуть.

Не буде ні зірок, ні планет, ні орбіт.

так дивно мороз малює пензлем

по вікнах, калюжах, спить на гіллі.

і душить своїм снігом, стискає,

вдихнути вільно не смій,

по трохи мороз убиває

й злу кацапню на війні.

Вмирайте рогаті й додому,

валіть в дирявих мішках,

гублячи руки і ноги,

чи вітром завіє ваш прах,

до рідного руського дому,

й ляже як пес під порогом,

бо всесвіт не буде готовий,

жертвувать всіма за ваш прах.

...

Citrus _S_M

Несправжність

Ти знаєш, кажуть, що все не справжнє

Несправжня осінь, несправжнє листя,

Несправжні книги в старій книгарні,

Несправжні люди,

Несправжнє місто.

Ти чуєш, кажуть - ми теж несправжні,

Що ми примари, що нам не раді.

Гуртом зібравшись, такі відважні

Несправжній морок

Ганяють в хаті.

Ти бачиш, кажуть, що нас немає,

Що ми не люди, а жмут омани,

Кудись несемось, чогось шукаєм,

Не вмієм жити

Як всі нормальні.

Та й біс із ними, нехай торочать

А ми майнемо кудись край неба

Де справжні зорі і справжні ночі

Для них ми справжні.

А що ще треба?

2021

©slava_shtorm

...

Слава Шторм

Гай

Гай, вітер, дихання твоє.

О, мій чарівний вітер,

який ти ніжний, теплий,

легкий та неймовірно чарівний.

Який чудовий тихий Гай.

Тут лише ми з тобою.

Нас оточує лише трава,

квіти, дерева та птахи.

Вітер ти мене обіймаєш

своїми легкими руками,

вони такі, що й не відчуваю

їх зовсім на своїх плечах.

Тут ми з тобою немов

у тихому, спокійному

раю де так і хочеться

залишитись тут назавжди.

Так хочу бути тут з тобою

та нікуди не йти до тої

реальності, що оточує

мене у тому іншому світі.

НЕ хочу йти, бо там рутина.

Одне і теж кожен день

усе без змін й так завжди.

Та й самотність ходить

наступаючи на п'яти.

О, мій рідний тихий Гай.

Ти острів тиші, спокою,

тепла, гармонії оазис.

Ти мій рідний дух.

Так хочу бути тут з тобою

бо ти мій мовчазний

коханець, який приходить

до мене, що ночі у сні.

Гай, о рідний ти мій

порятунок ти, той хто

допомагає мені жити

в реальному житті.

5.11.22

...

Тетяна Фан

Мрія

Говорять мріяти не шкідливо

мріяти так важливо, адже щастя

дає нам сили, віру в краще.

В зміни, які можуть відбутись.

Мріяти зараз дуже важлива

те той потрібний човен, який

рухає нас та наше життя вперед.

Як ціль, яка стоїть перед нами.

Мрії у кожного вона свої

є важливими в житті людей.

Наші рішення є рухом до

реалізації їх у цьому світі.

Мрії будуються з наших бажань

Мрії те, що веде нас у перед

Мрії важливі для людей

Мрії це сила, яку знаємо тільки ми Українці.

Наша мрія це покійний сон без тривог.

Наша мрія це зорові найрідніші люди

Наша мрія це щоб кожен повернувся живим додому.

Наша мрія це мир та спокій на нашій Землі.

Наша мрія це щоб ворог згинув, зник та більше ніколи нікого не чіпав.

Наша мрія це щоб світ був без хворих на голову людей.

12.10.22

...

Тетяна Фан

Осінь

Чай, плед, книга.

Холодний вітер за вікном

Каплі дощю барабанять по вікну

Зонт, плащь, гумові черевики.

Опадає листя з дерев воно

Жовте, а ще шуршить під ногами.

Дощь, вітер, холод.

Неспішна прогулянка під зонтом.

Сильний подих вітра, який пробирає до кісток.

Вечір, темно, сумно.

Ароматний чай в чашці.

Приємна насолода, яка смакує з книгою.

Ранок, дощь, кіт.

Те маденьке пухнасте створіння.

Будильник, який просить його погодувать.

Сон, відпочинок, медитація.

Можливість для відновлення.

Черговий шанс не впасти в апатію чи депресію.

Темна нічь, мрія, бажання.

На пречах теплий плед перед очима улюблений

філь, якій тішить, бо немає інших обіймів.

Осінь, жовтий колір, новини.

Час коли нормальне звичне життя зупинилось

настав момент змін, дій, руху, віри, рішучості, чесності.

02.10.22

...

Тетяна Фан

Верлібри

Я приручу – та не одразу, потихеньку,

Я приручу – неспішно, непомітно,

Я покажу тобі смішні картинки

І розкажу історію веселу.

Я приручу – ти навіть і не ойкнеш,

Повідаю наївні всі секрети

І яблуком розкритим серцевинним

Тебе приворожую, зачарую.

Спочатку одягну, а потім я зніму вериги,

Навчу тебе забутим пісням злаків,

Що з глибини століть нам кличуть воду…

І станемо з тобою дуже схожі,

Неначе під одним зродились знаком,

Неначе дихали весь час одним повітрям,

Неначе жили ми під шкірою одною…

Ну... і тоді нарешті поговоримо.

***

Вранці місто – великий пустир:

Безвітря. Кроки – ефір.

Не шипить шланг. Тиша з квартир.

Не шарудить папір.

Крок, найкоротший навіть,

Чути під скрип колючий

Іржавого заліза тих кочетів

Човна, що розгойдується…

Човен – каретка-гойдалка.

Тихо, ладейко су́мненька!

Бо у мене ранкове повернення.

Підборами...

...

Олена Шапран
18+

Справжні українські пиріжки

Отара орків під Херсоном

Зелений клянчить коридор

Як ні, то будуть бить лаптями

А може кидатись лайном...

©slava_storm

Петро й Степан гуляли днюху

Їх під забором стрів Василь

Теперь вони побрались двоє

Aле не знають хто і з ким)))

©slava_shtorm

Олег ціпком потицяв хащі

Відтіль хтось плюнув навмання

Мабуть там знов хропе Аркадій

Так мітко тілько він плює

©slava_shtorm

Не мстися оркам, це брутально

На вухо прошептав Макрон

"Їбать усіх, як тузік грєлку"

З кущів не згодився Борис

©s_storm

Я подзвоню тобі надвечір

І щось таємне розкажу

Відкіль на Білорусь.. пардоньтє

Це винен гугл перекладач

©s_storm

...

Слава Шторм

Настане

Настане той час

коли буде тиша

не буде отих

страшний серен.

Настане той час

коли почуємо знову

той щасливий, гарний

пташиний переспів.

МИ знову зможемо

спокійно спати

не біжучи про

всяк випадок в коридор.

Ми станемо щасливішими

та спокійнішими бо

рідко бувають вдома

сини, доньки, чоловіки

дружини та батьки.

Ми будемо жити

створювати, зростати,

процвітати наче та

калина в батьківському саду.

Спокій пануватиме в серцях.

В руках триматимемо

синьо жовтий прапор.

А на очах в нас будуть

сльози, бо найбільше

у цьому світі ми цінуємо

Людські життя.

У церкві спокійним

мирним дзвоном.

Богослужитель відспіває

панахиду за всіх

кого з нами вже нема

та не ходить по цій твердій землі

Він згадає всіх від великого до мало

від найменшої дитини яка

так і не отримала життя

разом із матір'ю своєю

до великого який собою

прикрив своїх найрідніших

Ми будемо разом

та не забудемо ніколи

Та нестимемо в пам'яті

кожного із наших людей

За рази них усіх

За ради майбутнього

наших поколінь

ми станемо незламною силою

та створимо нову квітучу Україну.

20.08.22

...

Тетяна Фан

Коли

Коли сил вже не має

та впали крила,

а руки опустились

ноги не тримають.

Так хочеться знайти

той спокій, той затишок

в печері тихій

де можна сховатись.

Де знайти ті сили ?

Так хочеться стати

На ноги, підняти руки

Відростити нові крила.

Так хочеться бути

сильним та безстрашним

рухатись вперед

Де віднайти втрачене?

Проб'ється промінь сонця

в печеру наповнену безсиллям

покаже шлях яким

можна піти вперед.

Робити крок за кроком

нічого не бояться

отримувати з кожним

кроком силу, віру, опору, тепло.

І знову буле світло.

І знову будуть люди рідні.

І знову буде віра в серці.

І знову буде сила в крилах.

20.08.22

...

Тетяна Фан

Пекло

Пекло

О як же боляче

о боже чому мені так спекотно туп.

Довкола мене наче густий туман в якому я прикутий.

Я йду в перед і водночас стою на місці.

Невже це пекло?

тут так спекотно й важко.

я так хочу вирватись звідси

але не можу, бо не бачу.

Не знаю за, що я таке заслужив.

Я вірний чоловік своєї жінки.

Я вірний син своєї матері та землі.

Я люблячий і надійний батько.

Що це, що це таке ?

Довкола мене мої товариші

когось я знаю, а когось ні

але ми єдині, об'єднані одним.

Єднання духу, єднання сили

це те, що тримає нас на цій землі

не тільки наші рід, але й наша віра

єднає наше серцебиття.

Але на жаль мене вже більше нема

на цій моїй рідній землі.

Моє тіло перетворилося на попіл,

але дух мій тут і він все одно.

Буде захищати найдорожче на цій землі.

17.08.22

Присвячується військовим Україні, яких стратили в Оленівці. Їх безсоромно вбили нізащо.

Вони захищали себе, свій дім, свою сім'ю, свою землю ба батьківщину, за рідну Україну.

...

Тетяна Фан

Давай

Давай будем жити

По правді, по слову.

"Так-так", чи "ні-ні".

І щоб біле було білим,

А чорне - чорним.

І ніякої сірої тіні в вікні.

Щоб людські стосунки не були примарою.

Честь-честю, по слову,

Без жодних відступів.

Щоб душу не вкрило темною хмарою

(Від лукавих думок

І дешевих виступів...)

Я не пропоную тобі щось більше за правду.

І не пропагую щось більше за світло.

Але якщо життя мало бути чорним,

Навіщо ж білим розквітло!?

03.07.2019

...

Onra

Не з цього світу.

Не з цього світу? Так і є.

Не внім шукать мені відраду.

Сприймаю все як Бог дає.

А Бог веде до свого саду.

А що мені ? Що день що нічь.

Що соничько що блискавиці.

Не можна шляхом навпростець

Щоб колос не зломить пшениці.

А колос гнеться до земли

Його Господарь доведе до ладу.

Полову вітер обнесе.

Полову не візьмуть до саду.

За кроком , крок. Як завдання.

Збагачую своє знання.

Лиш перед Богом відповісти змушу,

Якщо пораню чуюсь душу.

А часом стану , зупинюсь .

До Татка в небо подивлюсь.

Тай просю в Нього силу волі.

Щоб перед часно на вітру половою не впасти в полі.

Абрамов Андрій.

...

Onra

Місто

Терпке темяне у душі. Вже йду з сивою головою. По вуличкам своїй душі , бруківку викладаю свою .

Цим містом карбував життя. Ним загартовував стосунки.

Щось в ніц. Щось в біль. Щось в каяття.

Такі вже з камню візерунки.

І що роки? А що роки? Менули наче літо тепле.

Лиш спомени якісь глевгі. А кроки помню в дицеметрах.

І шлях до лісу помню й сню. Той ліс всім сердця я люблю.

Той ліс не місто, внім життя. Внім є турботам забуття.

Але я містом крокувати мушу.

Щоб у бруківку вкласти душу .

Хочу с граніту мати сердце.

Не буть крихкому як люстерце.

...

Onra

Вего

Начебто усе вірно , по слову. Поважаю кабанця, не ображаю корову. Вухатого й курку тримаю лиш на втіху.

Що б не набратися якогось гріху.

Одним словом я Вего, принаймі так підсказує моє его.

Ні рибу ні птаха в житті не ображу.

Відбілюю душу, струшую з неї сажу

Переважно вживаю одну городину.

А на свято полюбляю малину й смородину.

От так і тримаюся набожно й свято.

Але ж так посерцю печіночка брата.))

От наче й живемо в мирі й любові

Мозок виїдаємо, а шану корові.

...

Onra

Мавпеня

Осінє листя падає з гілля.

Та що поробиш то життєве коло.

За журавлило в теплії края.

Пожовкле листячко лягає долу.

От так і я тримаюсь все життя.

Вчепившись лапкою за гілоньку холодну.

У перехожих прошу навмання.

Весняну вісточку погодню.

То може в ній зігріється душа.

То може доля буде вже без лиха.

От так весю як мале мавпеня.

Кому на чуйність а кому на втіху.

...

Onra

Красуня

До Господа в небо маленька красунька на хмарці летить.

Вже навіть не страшно ні що не гуркоче ні що не болить. А Татко небесний зустріне красуньку прижме до грудей. Тут з ранку зібралось і всі передчасно, багато людей.

А деж моя Мамо? Красуня питає. А може мене вона досі шукає.

А може чекає мене у лікарні , тож ми розминулись і пошуки марні.

Тож просю тебе мій небесний Татусю.

Я Маму не лишу я з нею буть мусю.

Маленька красунька від сердця просила.

Я світу не бачіла , я навіть не жила.

Питала маленька Небесного Тата.

Чуму убиває дітей війна клята.?

За що нас Росія сьогодні бомбила.

Мій Батечку Боже чім я завенила???

...

Onra

Стою я і дивлюся як верби зеленіють

3 місяці. 3 місяці отут стою і бачу як верби зеленіють

З холодної лютневої зими коли ще були сиві

Стою у слухаю їх ніжний шепіт, літній вітер віє

Вже сонце світить геть інакше, розкриваючи усмішки милі

Та не сховати серця мого важкі рани

Жодним із можливих, знаних способів

Вже не забуде пам'ять всіх обличчь тиранів

І не забуде весна своїх ворогів

Вона впізнає кожне рило, що не дало цвісти її бузку

Впізнає кожні руки що дітей невинних поганьбили

Впізнає тих що змусили ступать на стежку збиту і вузьку

Вона впізнає, обличчя всіх синів котрих нещадно вбили

І знов стою я і дивлюся як верби зеленіють

З холодної лютневої зими коли ще були сиві

І від краси спокійної і тихої немов вуста німіють

Волосся крутиться-в'юниться від літньої тихОї зливи...

26.05.2022

...

Птаха

Безліч і один

Я нічого не чую, нічого не...

У натовпі хворих людей,

Похилилась голова, не видно очей...

Дуже голосно, сум днів і ночей,

У натовпі...хворих...В думках?

Думках, що зникають у строках,

Думках, що виростають у страх.

Сьогодні моя любов – самота

Моя любов безхатько, сирота.

Кимось люто гнана,

А мною любо бажана.

Та не можу й торкнути,

Бо знову в думках і не сам,

Бо знову натовп шум і гам.

Сьогодні я не в собі,

Ніби зло, що на самому дні,

Ну або вийшов із себе,

Ніби в прикрощів небо.

Через людей, заважають

«Хто я такий? Не знаю...»

Сьогдні я сам собі музикант,

Сам собі друг, брат,

Філософ чи Кант.

Сьогодні я сам собі сон,

Бадьорість чи коматоз,

Сьогодні я сам собі музика,

Слово, рима чи ремарка...

Та хто я все таки такий?

В розумі чи безумний,

Поет чи той хто пише,

Новатор чи кліше,

Мрійник чи бездарний,

Хворий чи майже здоровий?

Не знаю...

...

Kruhitka_Dobro

ельфів дощ...

...йшла степом днина вистрибцем,

хмарки ловила, гавила -

сміялись з неї весело

всі ельфи у квітках.

гоготуни аж покотом,

каталися на спинках

і по дитячі смішно так

чаклунно-чарівні

здригалися, хиталися

від сміху не утримного

і крильцями, і ніжками

потішні пустуни.

а потім ці бешкетники

і сміхуни над квітами,

над дниною

легкі водили хмарки

у синіх небесах -

від обрію до обрію

у просторі безмежності

гуртом водили, бавились,

футболили хмарки.

дзвонили милозвучно їх

дзвіночки-балабончики

на кистях, тонких пасиках,

у стрічках і бантах...

і припустився сонячний

у спеку прохолодний,

такий чудовий дощ!

аж днина спішно радісна

сховалась під вербою,

замріялась, дивилася

в степу як сяє дощ.

і шелест крапель в листі

їй чувся наче піснею

і дзвониками ельфів

усміхнених в квітках...

...........................................................

...отак мені надумалось,

у дощ в степу привиділось

щаслива безтурботна

під небом днина ця.

...

Ем Скитаній

Дозволь... Довоєнне

Дозволь розтрощити

твою самотність.

Дозволь не лишати

тебе в самоті.

Як душі у тілах

Потрібні як гості.

То я завітати

до твоєї б хотів.

Посмішка,

знаю,

ховає усмішку,

Погляд

відводиш,

але бачиш все.

Жінка - мелодія,

зірка і кішка.

З раю єдине офіційне лице.

Знаєш,

я зовсім тебе не тяну.

Знаєш,

ти краща в мільйони раз.

Я вже не дивлюсь

як біжить Кріштіану.

Я прозріваю

з кохання в сто назв.

...

Роман Коцький

Про Мудрість

Мудрість, розливається Нілом

По світу, холодна немов Юпітер

І, в обіймах безликого Німа

Німа людина говорити зуміла

То, добре, нема зла, та, й не безодня

За весною зима, вічно котиться колісниця.

Часу. Без чаю й жалю час гаю

В гаЮ блукаючи, я бачив сни

Де син і батько читали біля ґанку

Сварились й домовлялись до ранього світанку

Бо мудрість не втратиш як розбиту склянку.

І завтра знову читання та розмови, до свіданку.

...

Voker De Grey
Уривок

Мовчи

Писати - як дихати, чи як задихатись?

Від емоцій та почуттів, що були несказàнні...

Писати - це проживання своїх же думок,

Чи не змога виправлення чужих помилок?

Уся писанина це наслідок німих дій,

Слова, що встали смиренно в ряди,

Чекали озвучення вічність, чи дві...

А ти й надалі, просто пиши й мовчи...

...

Meraki Kaizen
Уривок

Самотність

Я самотній, чи мене просто здолав недуг?

Мені бракне сили, чи я у них замість слуг?

Хто ж мені той, що найкращий друг?

Чи є я для когось? Чи я просто звичний рух...

Я... Не оговтався навіть, як сонце зійшло,

Від роздумів бурі, всю ніч очей не зімкнув.

Я наче сам, один проти вальсу з кісток,

Що невпинно руйнували міфи з мрійливих казок...

Терпкість вина вертає забуту залежність,

Від спогадів й реальності, що мені не належить,

Я згадую важкість своїх же лімітів,

Що здавлюють серце мов ті кляті віти...

...

Meraki Kaizen

Світ

Узбережжя. Кам'яниста варта.

Блима оком велетень-маяк.

Поки є життя, запалюй ватру:

Чиясь ніч темніша, ніж твоя.

Десь гучніші грози, вищі хвилі,

Дужчий вітер, більша мілина.

Волорогий Велес чарку хилить,

Хмура Мара море п'є до дна.

Як човни у темряву поринуть,

Як чорти навіють переляк,

Викрути на максимум горіння,

Капітанам дай гарячий знак.

Хай усі спотворені суденця

Кинуть якорі в безодню літ.

Як умруть боги, то доведеться

Нам самим освітлювати світ.

...

Юлія Красіна

Зозуля

Відколи вродило поле,

Зозуля співа про долю,

Кладе в зеленаві руки

Округле каміння звуків.

Смакує цукрову вату

Липневий нероба-дощик.

Купив би "ку-ку" багато,

Та їй не потрібні гроші.

Ти маєш тавро поранень,

Якими, напевно, гордий.

Даремні твої надбання:

"Ку-ку" не почесний орден.

"Ку-ку" - і в очах нуртує

Прозора солона суміш.

Зозуля тебе врятує.

Ти чуєш її? Ти чуєш?

...

Юлія Красіна

Латаття

Верба до плеса нахилила пасмо

Густого посивілого волосся.

В соборі неба - білохмарна паства.

В соборі лісу - літнє суголосся.

Крізь воду випинається стеблина,

Хапає лисий місяць пелюстками.

Скажи, русалко, то чия провина,

Що не лише птахи летять над нами?

Латаття влітку розрослося рясно.

Латаття не буває забагато.

Латаття - це русалчина прикраса.

Русалка не боїться помирати.

...

Юлія Красіна

Останній втік

День 875 (17.07.24)

Втрати російського флоту великі:

Двадцять плюс сім, ще й підводний один.

Кожному з них підібрали ті ліки,

Допомогли які виправить чин.

З нашого Криму кремля терористи

Базу військову створили, на жаль.

Мають за це цілком відповісти,

Майже прибрали звідти ту шваль.

Вивели вчора останній вже човен,

Сторожовий, але хто його зна.

Крим пацюками з болота ще повен,

Тобто не орана там борозна.

В Новоросійськ заховали всі дупи,

Але і там їх дістануть усіх.

Ще й на Азовське море до купи

Щось позбирали зі страху поспі́х.

Знає вражи́на - кінець недалеко,

Смерть відчуває та дихає ще.

Як не доб'ємо, є небезпека -

Буде вбивати дурне і злюще.

Переговори можливі як звільнять

Крим та Донбас від па́далі тій,

По Україні стріляти припинять,

Стихне, нарешті, війни буревій.

...

Галина Студінська

Край моїх розбитих мрій

Край моїх розбитих мрій,

щоночі мимоволі сниться,

море, рідний дім, столиця…

А втім - яка тепер різниця?

Тебе давно пожер вже Вій.

Останнєє посланіє любови,

Підпало під численні заборони,

Вночі шука ворожі дрони,

Рано - палаючі дитячі стони,

Захлинаються від крови.

Не чути моря солоного,

Підірвалась на міні надія,

Й згасла моя ностальгія.

Тліє жовто-синя мрія,

З присмаком червоного.

Інстинкти древнії, ображена ти будиш:

Мир - це війна -

ця формула давно відома,

Свобода - рабство,

навіть у себе вдома,

Правдою - брехня,

ухвалена в законах,

Ненавидиш- а значить більше любиш.

Отруєний дощ заливає нам душу,

Хто був нічим, умить став всім,

Дотла спалив ненависний той дім,

Що був чужим, а став тепер своїм.

Ненавидіти не хочу, але мушу.

Проклянеш, забудеш, але знай,

Останнім істини розбитим дзвоном,

Неписаним історії законом,

Хто вбив дракона - сам стає драконом,

Розбитих мрій моїх єдиний край.

...

Oleksandr Shevchenko

Очі

Ті очі, що наповнюють життям,

І сміх, що чую я крізь простір,

За нього все що хочеш я віддам,

І взамін нічого не попрошу.

З тобою так хочеться жити,

Як не хотілось мені уже давно,

Лише з тобою так смачно було пити,

Дешеве чилійське біле вино.

Та усмішка - для мене справжня мрія,

Лише про неї небо я молю,

І на вустах моїх, застиглая надія,

Три вічних слова: я тебе ...

Прогулянка під руку по Варшаві -

В безкрайнєє небо натхненний політ,

І погляд твій, так ніжний і яскравий,

Розтопить найтвердіший антарктичний лід.

Розтопила ти й мою поранену душу,

І пришвидшився ритм серцебиття,

І нехай всі межі заразом я порушу,

Але ти жінка, що варта самого життя.

В тому житті не все як має бути,

Але прошу - забув я весь мій страх -

Адже тебе ніколи не зможу я не забути,

З'являйся! З'являйся, пташечко, мені у снах!

І хай душа твоя завжди радіє,

І любов із серця буде литися,

Твої майбутні діти даруватимуть надію,

Я буду за тебе молитися.

Не хочу говорити слова "прощай",

Я дякую тобі...

Я дякую за все!

Літай!

...

Oleksandr Shevchenko

808

Во дні чергового царя,

За Україну воювали,

І як один усім народом стали,

проти лютневої навали,

І говорили правильні слова…

Та час повзучою рукою,

Вбиває все, й не до покою.

Літає смерть над головою -

Вісімсот восьмий день війни.

І вже немає юродивих,

І не залишилось сміливих,

І в тих лісах, колись цнотливих,

Ходити за-бо-ро-не-но.

А той народ, колись єдиний,

Тепер один в усьому винний,

І з європейської родини,

Йтиме він один на смерть.

Не дочекались Вашингтона,

З новим і праведним законом,

Для нього стали полігоном,

Прости, Тарасе, все було дарма.

Не обнялись брати твої і сестри -

дарма просив, дарма благав,

Ти б й зараз їх усіх впізнав,

І слова б ті самі їм казав,

Але… не допомогло б.

Бо грязь Москви, варшавське сміття - їхні пани,

Посивілі патріоти, псевдогетьмани,

Ми самІ в ті сАмі ліземо кайдани,

За двісті років ніц не віднайшли.

Революція гідності, нова українська надія,

Європа, безпідставна наївная мрія,

Корупція, лютий, злочинна атака росії.

Тривога. Війна. Дитина щосили втікає,

Минуле було. Майбутнього, боюся, немає.

...

Oleksandr Shevchenko

Санторіні (акровірш)

Сніжно-білі будинки і блакитні дахи́,

А на обрії небо із морем зійшлось,

Наче з дивної казки чорні піски́,

Тут мінойське минуле з сучасним сплелось.

Острів, що пахне солодким «Vinsanto»,

Рай, де на скелях – прекрасні міста́.

Історія мовить до тебе відверто,

На кожному кроці дивує цей край,

І ніби говорить: «Живи і кохай!»

25 січня 2023 року

...

Катерина Єфіменко
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11805читачів
144245коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: