🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Пригоди (1345)

Теплі й лагідні літа

Ось літнє сонце вже на сході

І сміх дзвінкий чуть на городі

В полях, луках і на озерах

У ліжечках, містах і селах

Дитинство тепле процвіта

Воно залишиться як спомин,

про теплі й лагідні літа

Що не вернуть нам вже ніколи, як високо б ти не літав

Але у співі спозаранку чи в чашці чаю на світанку

Ти знов відчуєш смак життя

Солодкого і неземного, як крапля меду золотого

І він наситить враз тебе

Та нагадає про старе, яке минуло вже давно

Та ти згадаєш і спитаєш

Яке воно тоді було?

Оте життя... Таке далеке...

Що не згадають надь лелеки

...

Apolinaria

Спогад

ти йдеш по вулиці і все віддалено знайоме

ти бачиш осінь, місяць, зорі, ліхтарі.

Навколо розум твій здається невагомим,

а хтось кличе з собою з димарів.

Чи був ти там, де світло ллється морем?

Чи бачив, як іде до неба сад?

Як незнайомі вибухають горем,

У височінь тягнеться водоспад?

Чудово бути там, де нічого не знаєш.

Як гарно жити в світі неземнім!

Не розумієш де й куди ти поринаєш,

Створіння там бушують наче грім.

Над головою будуть мерехтіти зорі,

По океанах розпливеться тінь,

Розкинуться рослини у душі прозорі-

Розплющать очі у коханні сновидінь.

Чи сон, чи думка, чи сердечний біль.

Яка причина споминань цих незрівнянних?

Невже дійде це все до божевіль?

Ведуть тисячі душ недоторканних.

Можливо, сон. Можливо, спогад.

Чарівний, неіснуючий той світ.

Питання перетвориться в маленький здогад,

Що чари все ж відновлять свій політ.

...

Світлана

Як живуть міста і річки ?

Десна й Дніпро один одного стороною оминають

Сміла і Конотоп інших лякають

Десь там Варшава і Київ в карти грають

В Дніпрі усі гуляють

(Донецьк Петербург трахає)

Луганщина пізди дає

Хмельницький знов надокучає

А Лютіж хоче й научає

Так Краків йому не дає

Луцьк прекрасно виглядає

Ген у морі , у Одесі хтось щось знов не поділив

А Одеса закричала : до чого ти блять приплив

Поки Вінниця хер зна де літає

Крим тихо читає

І так тихо що кожен знає

Що він ЛГБД вивчає

Кабань паляниця вчить

І так вчить що весь час хуйню пиздить

А Житомир Жито жме

Бо для друга не зажме

А Москва там обісралась

Бо зсу до неї добралась

Берлін на це все дивиться

І на тот світ збирається

...

Miss&Blood

Як все гарно починалося...

Весною написав один хлопчина

Про те, що закохався до нестями,

Що я йому в думки щомиті лину...

Тож мусить запитати мене прямо:

"Чи не віддам йому і руку, й серце?

Чи не зроблю найщасливішим в світі?"

Відмову він не прийме, в палімпсесті

Записано: ми будем разом жити.

Від слів таких й узимку квітнуть ружі,

Не те що почуття в душі самотній.

Одне було лиш трішечки сутужно:

Рушати треба в інший край Європи.

А я в житті ніде і не бувала:

Ні в горах, ні в лісах, ані на морі —

Та піднялася б на вершину валу,

Якщо туди покличе Сальваторе...

{І полишила птаха свою гілку,

Щоб полетіти в край любови й щастя,

В уяві їй кричали гості: "Гірко!",

Міцна рука їй не давала впасти.}

Усе складалося занадто добре,

Та сумніви не проросли у трави

Й тоді, коли мене в Тосканські гори

Повів коханий — споглядать заграву.

Однак все відбувалось не за планом,

Кудись брели і ніби щось шукали...

"Ще трохи, cara!" — запевняв коханий,

Але щоразу йшли все далі й далі...

"Ну годі! Все!!!"

"І справді, ось це місце!"

Лиш усміхнувся — я забула миттю

Усі претензії до італійця

Й пішла на сяйво — змерзлі губи гріти.

Він не зустрів мене напівдорозі

Та не зігрів, як завше, поцілунком:

Увагу прикувала не "штокроза",

Якийсь бур'ян його до себе трунив.

"Кохана, глянь-но! Дике орегано!

З ним пармезан відкриє смак найкраще.

А люди кажуть, що було би непогано

Якби траву зібрала жінка в хащах.

Зірвеш? Але тягни також і корінь,

Цікаво глянуть, як він виглядає".

["Яка дурня!"]

Однак це ж просить Сальваторе,

Тож, сміючись, кажу: "Авжеж, владарю!"

Тягнула я — земля траву тримала,

А чи трава трималася за землю.

Ніхто із нас не переміг. Формально.

Азарт спалив і етикет, і чемність:

Вже на колінах, обома руками

Тягну впертю́ху. І не поступлюся!

Сама завзята, воля мовби камінь,

Хоч плюнути на все — така спокуса.

"Нарешті є!" Я трусонула здобич,

Чекаючи на схвалення, а Сальваторе...

Сховався за кущем?! Його хоробрість

Потанула від крику мандрагори.

Здавалося, мої життєві сили

Живили децибели голосного штурму.

З послаблих пальців випало бадилля,

Однак не припинилися тортури,

І гучності крива здіймалась вгору,

Моя ж свідомість опадала в темінь.

Відчула раптом: хтось в обійми горне,

Настійливо шепоче... У знайомім тембрі

Зринає згадка (казка чи били́ця?):

"Того, хто репетує, колискова

Магічним словом змусить підкориться".

Бабусин спів я чую знову й знову,

За нею думка повторяє приспів

(Чи голос, бо себе ж ніяк не чутно):

"Ой, люлі-люлі, спи дитя капризне,

Спи-засинай — най згине каламута".

Раз позіхнула мандрагорка, й двічі,

Замружила маркітні оченята

І засопла́, забувши "привітальні" спічі.

Навушники не забарився "юда" зняти

І сплячу мандрагору зцупив метко,

Та й миті не минуло — кинув долу!

Все ж на долоні є смертельна мітка:

Солоні сльози їдко линуть в пори,

Печуть вогнем, їх кров несе у серце,

Там скам'яніють. Скам'яніє й тіло,

Бо мандрагорі невідоме милосердя.

Та й вримати її не кожному під силу.

Я заплатила голосами й співом,

Не чую більше, як танцюють звуки,

І на світанку вже не будить півень,

До мене розмовляють тільки руки.

Лиш зрідка уві сні блукаю лісом,

В якому заховала мандрагору:

Русалка там співає з василіском —

До нас втекла, як збагрянíло море...

p.s. але то вже інша історія

липень 2023 р.

...

Яніта Владович

У вирі чарівної метушні.

Сиділи ми у трьох коло багаття,

Нам темний ліс співав свої пісні.

Плювати та розтерти на прокляття,

Ми хитрістю уникнемо біди.

Чаклун дивився в кулю, посміхався.

Співець повільно струни лоскотав.

А я усе заснути намагався,

Та шлях мені забутись не давав.

Засніжені на нас чекають гори,

Попереду зруйновані міста.

Ватагою виходимо на лови,

Скарбів шукати сховані дива.

Не боїмось чудовиськ та драконів,

В печерах темних гноми не страшні.

Чекають нас шалені перегони,

У вирі чарівної метушні.

Підслухаєм в шинках плітки ми дивні,

За келихом кривавого вина.

Пожовклих мап звабливе шарудіння,

Нас тягне у незвідані міста.

В закинутих палацах та підвалах

Шукаємо покинуті скарби.

Дзвін золотих монет та злитків блискіт,

І завжди в нас нагострені мечі.

...

Олександр Мокієнко

"Корабель"

Слова не пишутся тоді - коли мовчить душа,

Наявність слів у пустоті - народження вірша,

І так собі не поспіша, я тишину порушу,

Душі моєї корабель, просто шукає сушу.

Гавань спокою мого, далека й невідома,

Так довго в плаванні один, що вже відчутна втома,

А де та пристань мого судна, що назветься домом?

В бездонних томах океану, я відчуваюсь гномом.

Хоч корабель мій великий, й вантаж важкий може взяти,

Та хто б так просто хотів, океан із ним обійняти?

Кому маршрут той цікавий, і темні води глибокі?

А скільки тих кораблів, що плавають одинокі?

Сталевий, гордий титан, інженерної думки,

З пустотою в середені, що схована за лаштунки,

Усім несе допомогу, і не веде розрахунку,

Та сам тече від пробоїн, не просячи порятунку.

Йому самому цікаво, що він насправді за судно,

Якщо лайнер, чи круїз, то чому так нелюдно?

То чому так самотньо, може: танкер, буксир?

Де його пункт призначення, що його орієнтир?

Грім у штормі як сяйво, освітлює невідомість,

Натомість води попереду показують - непрозорість,

Свідомість хоче безпеки - повернувши штурвал,

Та в океана й корабля - відсутній інтервал.

Так через бурі й тривоги, руйнують кораблі води,

Не збавляючи вузлів, собі шукають пригоди,

Не дивлячись на стан погоди, підкорюють океани,

Рвуть кайдани Посейдона - відважні магеллани.

Всі кораблі кудись пливуть, усі шукають дому,

Хтось призабуту дорогу, хтось землю невідому,

Усім потрібне своє місце, своя тиша й спокій,

Своя крихітна частинка в гавані широкій.

Ми тимчасові в океані, нас туди спустили,

Допоки корпус ще цілий, і хвилі не накрили,

Допоки ще не потопили монстри океану,

Я свою пристань віднайду, і там навік пристану.

2020

...

Vladyslav Derda

У кожного своя дорога

Змалечку все ми вивчаєм,

Але коли дорослішаєм- не все ще знаєм,

Інколи з незнання долю собі ми ламаєм,

Бо як діти незрілі- Бога не знаєм.

У кожного своя дорога

І кожен путь свій вибирає,

Але не відразу прозріння приходить,

Що долю собі він зламає.

У всіх своя дорога,

Але не в усіх вона від Бога.

Кожен щастя в своєму вбачає

І кожен по цьому від Бога має.

Хто добро в світі плекає,

А хтось- зло без сумнівів приймає.

Але хай кожен знає,

Що за вчинки свої перед Богом відповідає.

Добра людина від Бога похвалу має,

А зла- духовно вмирає і у пеклі згасає,

Тоді як добра людина Бога прославляє

І радіє що Бог її до себе навіки приймає.

Вибір постає цей перед вами

У світі життєвої програми,

У кожного своя дорога ,але чи буде це ваша духовна перемога?

...

Діана Гобой

Таке життя

І на цьому слові обірвалася соната,

Десь далеко розірвалася граната,

Війна в душі-війна навкруги,

Настали дні невимовної туги.

Втративши починаєш цінувати те єдине

І знання істини дається через біль,

Правило одне в світі є незмінне,

Любов рятує від бід і смерті окутавши як хміль.

Відкриваються нові двері коли закриваються старі,

Батьки завжди наші праві,

Виводять на світло з пітьми, пробачають все приймають нас які ми є,

Будуть поруч коли останній час проб’є,

Нема нічого солодшого материнської ласки і доброти.

Головне пізнати себе і не втратити душі,

Не загубити добро що горить у добрі.

Світ жорстокий але прихисток знайти все ж можна,

Шукати прекрасне й невинне: стати як мати набожна

І високо до небес від насолоди взлітати,

Бути собою не дозволити нікому себе зламати,

Минуле відпустити не тримати: недругам не мстити

Й в усьому знаходити позитив,

Здійснити свій неймовірний прорив.

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Ірині ФаріонMia
20.07.2024
Можливо хтось скаже кілька слів в пам'ять про цю відважну жінку, яка ніколи не боялася захищати укра ... Детальніше
Завіса таємниці потроху відкривається Максиміліан Степовий
20.07.2024
Всім привіт! З кожним новим розділом книга "Таємниці дому пані Дорсет" стає все дедалі більшою за об ... Детальніше
Графічні описи насилля в літ-ріІя Лін & Ізумі Хо
19.07.2024
Частенько в коментах чи просто балачках трапляються відгуки про якісь книги або авторів, що налякали ... Детальніше
На кого я підписанаМавка (Ганна Заворотна)
19.07.2024
Не співпадає із опублікованим раніше ТОПом) Олена Шапран: https://arkush.net/user/2818 Кумівство)) А ... Детальніше
Сучасний світ Мері Поппінс
20.07.2024
Стільки всього хочеться сказати, стільки думок крутиться у голові, стільки ідей... Але ж як усе це с ... Детальніше
Посмертні присвятиХаотика Душі
20.07.2024
Пишучи свій перший роман, я відчула щось незвичайне. Коли я дійшла до кінця, то вирішила написати пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11842читачів
145191коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: