🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1702)

Полотно кохання

Вона чуттєва ніжна поетеса,

а він музика статний видатний.

На жаль, у них не склалась їхня п'єса,

вона чужа і він зовсім чужий.

Багато бачились у цьому світі,

бо доля зводила шляхи не раз.

В ті миті були сонцем обігріті

і наче навкруги спинявся час.

Та потім, хтось гасив над ними сонце

і як завжди спливав поволі час.

Вони удвох, як ніби незнайомці -

вона Венера, він далекий Марс.

Самотня жінка: на обличчі маска,

душа лише тріпоче у віршах,

серденько жде, коли ж настане казка

й те щастя, що омрієне в думках.

А він - самотній чоловік з грошима,

шукає щастя в тисячі жінках.

У нього дім, квартира і машина,

та радості немає у очах.

І знову доля зводить доріженьки,

та сонце гасне і втікає час...

Вони старі, не мають тата й неньки,

позаду залишився вже їх шанс.

Вона сама... Почала малювати,

щоби урізнобарвити життя,

а він, на жаль, не може більш співати,

лише рахує миті до кінця.

Кар'єра композитора скінчилась,

хоча творіння житимуть повік.

Його душа по-справжньому втомилась,

він хворий і самотній чоловік.

Прихильники про нього не забули,

листи писали, слали все привіт.

Його думки давно би вже заснули,

якби не слава, що вертала в світ.

Він їх кумир, в честь нього починали

концерти, п'єси, виставки картин...

Їх люди благочинними назвали,

життя тривало... День і ще один.

Вона прийшла. Самотня серед шику,

була з своїм художнім полотном.

У нім не було розкоші і крику,

яскравих фарб, та їй це все одно.

У неї було лиш одне бажання -

щоб жив такий чужий їй чоловік.

- Це полотно назвала я "Коханням", -

сльоза скотилась з кутиків повік.

Прості палітри у її картині,

до того ж буро-сірий тьмяний фон.

Дивились всі з захопленням дитини,

так, ніби то був дивовижний сон.

Бо була в тім малюнку світла щирість,

все ідеальне точно є простим.

У нім трагедія і ніжна милість,

кохання сильне і туга за ним.

Здійнялись гучні оплески до стелі,

софіти камер били в очі їй.

Мужчина статний підійшов до неї,

піджак поправив елегантний свій.

- Моя пошана, зірко цього свята,

картина ваша - дотик до душі.

У ній цілунок, гострий, наче м'ята,

їй хочеться присвячувать вірші.

Для неї серцю хочеться співати

про тугу, біль, розлуку і красу.

Для неї жити хочеться й вмирати,

щоб відродитись й бути серед сну.

Я приголомшено дивлюсь: кохання!

Мені не підібрати інших слів.

Це ваш талант, це ваше дарування,

у нім і пристрасть, і колодязь сліз.

Художниця скромненько усміхнулась,

та було чутно ритм серцебиття.

Легенько до грудей своїх торкнулась:

- це не картина, це моє життя.

- Ви вразили мене, ви мужня жінка,

не кожен зможе жити в полотні.

Не всім дано розкритися, мов квітка,

ви вмерли й відродилися у нім.

Ви назавжди залишитесь в картині -

найвищий ранг майстерності митця.

Душа - безсмертна, люди швидкоплинні,

лише мистецтво вічне без кінця.

Вони удвох ще довго розмовляли,

він стрепенувся, наче щось згадав:

- мене ви, леді, ніби зчарували,

чому прийшов, я так і не сказав.

Ця виставка присвячена людині,

що є давно наставником мені.

На жаль, він зараз у скрутній годині,

минають швидкоплинно його дні.

Почув він про "Кохання", про картину

й придбати дуже захотів її.

Спочатку хоче бачити людину,

що залишила думи в ній свої.

Вона погодилась. Прийшла до нього,

а він чекав, хоч немічний старий.

Їй було важко й боляче від того,

як гас в очах його вогонь живий.

Дивився в душу, пізно щось казати,

адже назад нічого не вернеш.

Він знав, що мав тоді її кохати,

коли не було болю, часу, меж.

Дивилась в його очі і тонула...

Тоді вона бажала бути з ним.

Натомість гордості шматок ковтнула

і залишилася тепер ні з чим.

Тривалий погляд. Миті безкінечні...

І той забутий поцілунок з снів.

Хвилина. Дві. І ритми знов сердечні,

коханню не потрібна купа слів.

Слова тут зайві. Час не повернути,

за межами зостались почуття.

Митець помер. Його їй не забути,

на полотні залишилось життя.

(Серпень 2022 Р.)

...

Роман Фещак

Per te

Моя кохана буде мамою,

Найчарівнíшою у світі.

У неї пальчики тендітні,

Душа мов сад, а в ньому – квіти.

Ми повінчаємось у квітні,

Нестиму сонце у руках,

Щоб тільки теплий літній вітер

Мою кохану обіймав.

А потім у серпневий вечір

Торкнешся ніжністю у плечі,

І у душі хитку долоню

Вкладеш слова: «В нас буде доня»,

А в мене – сльози на очах...

Моя кохана буде мамою,

Найщасливíшою у світі.

01.10.2012

...

Роман Миронов

Ти

Ти все йдеш і йдеш вперед

Битими дорогами.

Тільки дим від сигарет

Тягнеться порогами.

Широчезний капелюх

І дорожні чоботи

Ти людина завірюх,

З почуттями робота.

Довгий шарф закрив лице

Шрам на серці − душу,

Силует твій олівцем

Малювати мушу.

Аби часом не забуть

Погляд твій глибокий,

І отруйний, наче ртуть,

Серця мого спокій.

Ти все йдеш і йдеш вперед,

Про мене забувши.

Тільки дим від сигарет −

Наші дні минувші.

...

Євгенія Петрікова

Любов

Любов латала рани чим прийдеться:

Старим ганчір'ям, що згубило блиск,

Й іржавими скобами - просто в серце...

Лиш біль жагучий мав із того зиск!

Любов боялась, як листок, тремтіла

Під поглядом сильнішого з вітрів.

Озноб калічив зубожіле тіло,

Яке ніхто ніколи не любив.

Любов трималась міцно за це серце,

Від страху очі мружила свої.

У неї власні правила та сенси:

Холодна влітку - сонцем для зими.

Любов роняла пахощі травневі

На потьмянілий у вогні пісок.

Любов безкрила, а літала в небі

І опадала, як для мрій бузок.

Любов терпіла, засмагала, кригла,

Губила, ненавиділа, була...

А потім власні винайшла вітрила

І, підкоривши вітер, розцвіла!

...

Ївга Лютневська

Балада про імператора Семи Королівств, Відміченого Пусткою та принцесу Каетану

Авреліус Перший тепер імператор,

Корони Семи Королівств узурпатор.

Заради своєї безмежної влади,

Він вдався до вбивства та підлої зради.

Рахуючи кроки в розкішних покоях,

Від страху за владу не має спокою.

Допоки на світі живе Каетана,

Існує загроза для хитрого плану.

Він вибору іншого просто не має,

Із клану Відмічених тінь викликає,

Щоб до́говір з лицарем Пустки укласти:

Принцесу із іншого виміру вкрасти.

“Вона в своїм роді лишилась остання,

Мені приведи її ти на заклання!”

Над пагорбом тихо зоря зайнялася,

І подорож сина пітьми почалася.

Той, що вільно ходив між світами,

Для нього відкрив між вимірів брами.

Відмічений Пусткою брами минає —

Великий сюрприз на нього чекає!

Не ясно спочатку чия в тім провина,

Та мітка зникає — він знову людина.

Коли він нарешті принцесу знаходить,

Вона з голови увесь час не виходить.

Вперше у серці розквітло кохання,

Після років льодяного мовчання…

“До́говір в прірву, ваганням — мовчати!

Стану довіку її захищати!”

Разом вони, як кажуть, і досі…

Примножують щастя та трупи у льосі.

...

Катерина Скрипка

Скрипаль на даху /Присвячено Харкову - Місту-Герою/

Скрипаль на даху*, розкажи, про що співають тобі небеса?

Що ти бачиш зверху? Чим тебе приваблює це місто?

Твоя мелодія почуттів - у дощах жива сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

Тебе чують закохані, луною повторюють цей мотив,

Переливи та відблиски тих почуттів, що воскресив ти завзято...

Бачиш, хтось поспішає кудись? Їм, на жаль, звук фальшивий...

Та й погода для них у всьому і завжди винна, проклята...

А коли всьому цьому хороводі життя... завмерти на мить...

Неосяжне небо нашіпче посмішки зірок і світлі ритми.

Ти знаєш, скрипаль, у тебе тепер є випадковий двійник.

Він грає твої мелодії, але в якійсь своїй палітрі...

Ти божевільний щасливець, твій світ у всіх на очах,

Але ж ніхто не замінить тобі ні скрипку, ні небо....

Навряд чи хтось зізнається чесно "я так теж зіграю душею в дощах"...

...Пластмасовим складно, коли їхні орієнтири - "видовищ і хліба"...

А ти вільний творець, ти живий, і тобі бути дано,

Твій світ дивовижний, світлий, теплий та чистий...

Мелодія ллється із серця в серця, ласкаво та легко,

Вірою у кохання в океані людей створює свою пристань...

Скрипаль на даху, розкажи про що співають тобі небеса?

Чим тобі зверху бачаться всі ці люди, і в їхніх ритмах місто?

Твоєї мелодії почуттів вторить живого дощу сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

~квітень•2021~

Відеокліп з моєю декламацією можно послухати у вкладці Буктрейлер

*«Скрипаль на даху» — бронзова скульптура скрипаля в Харкові, за задумом авторів, присвячена творчому потенціалу міста. Відкрита 18 квітня 2003 року, розташована на площі Конституції, 18/2, на розі даху будівлі. Робота скульптора Сейфаддіна Гурбанова. Прототипом скульптури ймовірно є альтист Юрій Башмет.

У листопаді 2016 року знамениту скульптуру демонтували із будівлі. Вулиця ніби осиротіла. Незвично було дивитися на порожній дах, адже скрипаля встигли полюбити усі харків'яни та гості міста. На сесії вимагали повернути скульптуру на колишнє місце, але для неї вже підшукали новий будинок – офісно-торгівельний центр на вулиці Сумській. Пам'ятник пообіцяли відновити. За виділені мерією гроші автор скульптури Сейфаддін Гурбанов створив другого скрипаля, котрий є повною копією першого. 15 березня 2017 року триметровий бронзовий монумент було встановлено на колишньому місці. ...Щоправда, тепер у Харкові живуть два брати-близнюки, два скрипалі:)

Задуманий як символ творчості, як образ усіх талановитих людей Харкова, "Скрипаль на даху" уособлює також музику кохання. Адже за легендою один талановитий юнак, студент консерваторії, закохався в прекрасну дівчину. Щоб розповісти про свої почуття та підкорити серце коханої, він, ризикуючи життям, піднявся на дах і на все місто зіграв для неї мелодію кохання. Ця музика продовжує звучати і до сьогодні. Не вірите? Спробуйте прислухатись. Тільки пам'ятайте: почути її може лише той, хто здатний на справжні почуття:)

...

Lexa T. Kuro

Про кохання

Моя кавова душа

Просить міцної любові.

Хоче мучитись, горіти,

Заковатись в ці окови.

Хоче ніжності, тепла,

Віддаватися всеціло.

Прагне пристрасті, емоцій,

Відчувати чуже тіло.

Обіймати, притискати,

До серця якнайближче.

Захлинатися коханням,

І хай логіка не кличе.

Голос серця - він гучніший

За холодні розрахунки.

Голос серця - він хитріший,

Каже красти поцілунки.

Небезпечні ці пориви,

Бо кохання то не гра.

Сьогодні сонце, завтра - зливи,

Втратиш душу задарма.

16.10.22

...

Fröhliche Kitty

Останній раз 💕💕💕

💕💕💕💕💕

Останній раз тебе благаю — не цілуй,

Я присмак губ на келиху залишу,

Я не жадаю пристрасного бризу,

Останній раз тебе благаю — не ревнуй.

Ти був моїм диханнЯм, вітром моїм,

У пам'яті все, прошу зафіксуй

І не веди, ці безглузді бої,

Останній раз тебе благаю —не цілуй.

Ти не зі мною. Та й я не твоя,

Хтось розкинув між нами пітьму,

А твОї слова:"Жадана моя",

А я в останній раз тебе благаю — не цілуй.

Ти обіцяв чарівну казку

Й казав:"Голубка я діждусь",

Я ж потопала в твоїх ласках,

Й в останній раз тебе благаю — не цілуй.

Та дочекатись ти не зміг,

Розлив ту пристрасну текілу.

У згадках лиш зостався сніг...

Й останній раз тебе благаю — не цілуй...

...

Tvoreys

Нічні розповіді

Якщо хочеш, я тобі розкáжу

Про світ таємних і казкових див.

Про вродливих принцес пропажу,

І як лицар у таверні пив.

Розкажу про всесвіт безмежний,

Про планети і зорі ясні,

Про комети і космос бентежний,

Про красу, що бачив у сні.

Я можу згадати про море,

Про незвідані тайни глибин,

Про його чудесні простóри

І про кожну з його диви́н.

Розкажу про своє життя-

Буденне, просте, звичайне,

Про душевне своє каяття,

Що було настільки одчайне.

Як захочеш, можу розповíсти

Про перлини давніх митців,

Про скарби, що лишили флейтисти,

Про секрети пожовклих листів.

Я можу згадати про свято-

Весілля, Різдво, Новий рік,

Розповім про культуру багато

І про традицій старезних вік.

Розкажу про все, що є на світі-

Про країни, людей і міста,

Екзотичні тварини і квіти,

Бо істина в цьому проста.

Я віддам тобі усю себе:

Всі сили, помисли, незлічені слова,

Бо почуття не буває слабе-

Забирає любов на це правá.

І, може, мене не згадаєш,

Не впізнаєш себе у вíрші,

Цінніше, можливо, щось маєш,

Почуття, що мого не гірші.

Без музики й красивих слів

Підійшла до кінця серенада.

Автор: майстриня казок і листів

Твоя незнайома Шахерезада.

...

Невідома Аматорка

Життя

Людські інтриги

Та інтимні листи –

В усіх на слуху.

Для них чомусь цікаві —

Мені ж поєдинки.

Розпалений камін

Дочитана останнія із поем.

У тебе на умі коханіє

У мене ж камера та холода.

Ти говориш про любов

А я про війни...

В тебе весняна пора

Спекотна вона.

Та це не біда.

У мене – зима.

При виді тепла

Тепліють холода.

Розправлені крила

Вже розставлені сіті.

Моє серце – баліста.

Вибрана ціль

Три пострілі

Нуль попадань.

Поставлені на кін життя.

Та по факту серця...

Тут правила свої.

Пройдені світи.

Любов у карих очах

Та палких устах.

Ти ж вибираєш слухи

Я ж продаю совість.

Переможець та переможений

Обоє розбиті.

Не хвилюють відчуття

Тут немає місця почуттям.

Нічого, окрім політики

Та брехні

Вибраний не ти.

Та обручка твоя.

Весільний обряд

А в голові той літній романс...

...

Сандра Мей

Петро Гузiк "Портрет"

І знову сон від мене втік

Як дикий, безпритульний кіт

Щоб врятуватися від ночі

Будую власні загорожі

Холодний чай, пустий мольберт

Я хочу написать портрет

В навушниках лунає джаз

Перетворився в дим «напас»

Мене лякає чистий лист

Час показати власний хист

Беру у руки олівець

Це лиш початок, не кінець!

Скінчилась ніч, як цигарки

А на портреті з під руки

Твій образ встиг уже з’явиться

Той що мені ночами сниться

Той що порушив спокій мій

Той що забрав в країну мрій

Він в грудях запалив вогонь

І я потрапив в твій полон

І кожен день, і кожну мить,

В думках живеш, душа летить

А за вікном уже світанок

Розмалював багрянцем ранок

Скінчилась магія митця

Пора відкласти олівця

Щоб загорнути у пакунок

Для тебе ніжний цей дарунок.

14.06.2024

...

На!Читай
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144452коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: