***

З лівого боку б'є серце,

А з правого боку – я?

Біла сорочка, здається,

Любови міцна тюрма.

Сніжна тканина, мов ґрати,

Роздряпує шкіру рук.

Знов брешуть гадальні карти

Про нас і зустрічний рух.

Дрімає солодка мрія

Межи павутини вен.

Я б'ю, я хапаю тіні

Десятків схожих імен.

Ти звешся буденно й просто,

Та все навкруги чуже.

Піди мені, серце, на поступ,

Не ріж мені вен ножем.

З лівого боку б'є серце,

А з правого боку – ти?

Біла сорочка – фортеця,

Звідки мені не втекти.

Ти є, твої очі – солод,

П'янкий, манливий полон.

Мовчить про відоме доля,

Мовчить про незнане сон.

Уразливий білий колір

Черствіє плямами сліз.

Чорний не зрадить ніколи,

Чорного повно скрізь.

Зіллюся з пітьмою ночі,

З десятком чужих імен.

Пасує чорна сорочка

Моїй павутині вен.

Темрява засміється,

Відомі секрети їй:

З лівого боку б'є серце,

А з правого боку – ні

Ц!

Серпень, 2023

Збірка "Косу перебинтую стрічкою"

...

Ївга Лютневська

***

Пиши мені листи. Пиши щодня й щоночі.

Читати їх не зобов'язуюсь, адже

Твій почерк для моїх очей відвертий злочин,

Ніби сірник – родитель лісових пожеж.

Я пригорну до серця аркуші паперу,

Яких торкалась пишучи твоя рука.

І хто засудить?.. Навкруги усе химерне,

Окрім вервечки літер у кількох рядках.

У пристраснім вогні не опалити крила,

Проте якщо горіти, то лише дотла.

Пиши мені листи. Читати їх несила,

Але зітліти важче без твого тепла.

Пиши.

Серпень, 2023

...

Ївга Лютневська

Обкладинка для історичних хронік

Моя душа немов картонно-глянцева

Обкладинка для історичних хронік.

Можливо, хтось при владі таки зглянеться,

Сторінки прогортаючи холодні.

І оживе побита градом вулиця,

Контрастне тло відновиться на біле.

Поміж рядків невпинно люди журяться,

Можливо, хтось при владі дасть їм сили.

Моє маленьке серце не броньоване,

Вмістило кадри болю від утрати.

Можливо, хтось при владі на римоване

Збагне й засудить кривдників до страти.

За мить до крапки сльози непобачені,

Молитви недочутої тремтіння...

Дарма просити в когось про пробачення,

Від світлих душ лишились хмурі тіні.

Можливо, хтось при владі таки зглянеться,

Сторінки прогортаючи холодні,

Бо я тепер немов картонно-глянцева,

Обкладинка для історичних хронік.

Липень, 2023

...

Ївга Лютневська

У нашім місті нині сніг

А в нашім місті нині сніг.

Відчуваєш?

Ніби скрижаніло щось всередині?..

Сніг...

Це білосніжжя, порушене чужими кроками.

Ця тиша, порушена гучними плесками.

Ці душі, порушені вогнем.

У нашім місті нині сніг.

Гострокрилі напівпрозорі крижинки —

єдині повноправні господарі —

вже облюбували місця зламу,

забилися в кутки зруйнованих фортець,

лігши покривалом на наші рани.

Рік тому у фортецях був день.

Тепер — непроглядна ніч...

У нашім місті нині сніг.

Сніг вальсує порожніми вулицями,

вдягає гіляччя у сукенки,

малює на склі символи, які ніколи не розтлумачать ворожі очі.

Сніг лягає на пошрамовану землю,

оголюючи чиїсь сліди:

і колеса валіз,

і дитячі кроки,

і біг, і зойк, і биття серця під курткою,

болюче серцебиття — прощання, втеча, біль.

Сніг мовчить, безшумно ступаючи землею,

що тремтить під чужими ногами.

Сніг затягує небо сірим, лаштуючи простір для сходу сонця.

Сніг нагадує про підступ, наступ і брехню,

оголює зчерствілі душі.

Сніг — наш небесний свідок —

їхній страшний вирок!

У нашім місті нині сніг.

Як білий аркуш, чисте тло,

на якому ми напишемо власний гепі-енд,

одне-єдине слово:

"Воля!"

У нашім місті нині сніг,

і він стелить для нас стежину додому.

Дім. Мій дім. Наш дім —

вільний, як сокіл-сапсан, зображений на прапорі й гербі.

У нашім місті нині сніг.

У нашім місті вже витає перемога.

Відчуваєш?

------------------------------------------

*після снігопаду обов'язково зійде сонце!

Лютий, 2023

...

Ївга Лютневська

Вертайся, серце!

Вертайся, моє серце, повертайся,

Біда, немов сірник, зітліє, догорить.

Тебе, мого премилого блукальця,

Зустріне тепле павутиння димарів.

Іди до світла, хай осяє віра

Твій шлях тернистий і підкреслить зла шипи.

Знайдеш серед пітьми своє подвір’я.

Не загорнувши в ніч звитяжної тропи.

Вертайся, моє серце, я з тобою!

Земля під соснами пробудиться від сну.

Там, де блукали ми рука з рукою,

Зустрінеш переможно ти нову весну.

Вона не та, що грубо відтинала

Від твого серця мої руки рятівні.

Вертайся, моє серце, всі вокзали

Тебе чекають з нетерпінням навесні.

Чекаєм ми. Вертайся, рідне місто,

Хай переможе канонаду спів сердець.

Якою б не була між нами відстань,

Вертайся, серденько, мій Сєвєродонецьк!

----------------------------------

Збірка "Луганщина..."

Січень, 2023

...

Ївга Лютневська

Я Вам сподобалась

Я Вам сподобалась –

немовби небо стало ближче.

Я Вам сподобалась!

Прошепотіли Ви на вушко другові.

А я все чула.

Я Вам сподобалася. Я!

Я Вам сподобалась –

Найбільша із похвал!

Я так боялась здатися чужою,

Закритою на тридцять три ржаві замки.

Я Вам сподобалась –

Бальзам на мою душу,

Зітлілу, згублену, втонулу у вогні.

Я полюбила якось безталанно й даремно,

Того, в чиїх очах дзеркалила не я.

А потім ображалася, кидала фото у смітник, ридала...

Любила я. І крапка. І фінал!

А Вам сподобалась.

Доклала всі зусилля:

До дірочок затерла праскою шиття на сукні,

До крові зносила підбористе взуття

Й залила лаку кілотоннами волосся.

Принцеса...

Зображена художниками на портретах,

Вродлива, не потворна, не страшна,

Під макіяжем всі недоліки лягли і сплять.

Я Вам сподобалась.

Хоча ми й не знайомі.

Я усміхаюсь. Я потрібна. Я жива!

Ніколи ще не чула... Яке щастя!

Я Вам сподобалась.

Кохання з першим змахом зафарбованих в три шари вій.

Я Вам сподобалась. Як сонце влітку,

І злива навесні.

Я Вам сподобалась. Прекрасно. Це!..

Дивлюся в дзеркало.

А хто?

Хто Вам сподобався?

Рум'яна лялька?

Без утомлених повік, без кривизни зубів під усмішкою...

Цей маскарад знову звертає не туди.

Принцеса!

Вам сподобалась вона.

Принцеса Вам сподобалась.

Не я.

А я загублена поміж рядків сумних віршів.

А я залюблена невдачею.

Кохання, мабуть, тільки для принцес,

Які подобаються Вам.

...

Ївга Лютневська
16+

Сповідь: потаємне, болюче...

Я не хотіла цього знати.

Ніколи.

Знати про таке ненормально, а відчувати просто божевілля.

Божевілля.

Я стала трохи божевільна.

Трохи.

Стала.

Я не хотіла цього знати:

Як засинати зі страхом під серцем,

Як підриватись з ліжка посеред ночі,

Що перестала бути глухою

І почала волати не по-людськи.

Я не хотіла знати,

Як стискається тіло від шаленої хвилі

І як звучить розбите скло, що слугувало вікном.

Я не хотіла цього знати.

Я не хотіла знати, чому існує стереотип про масову істерію на гречку у будь-якій незрозумілій ситуації.

Я не хотіла знати, як важливо смакувати момент, коли ти можеш спокійно послухати тишу, і як гірко втрачати таку можливість.

Я не хотіла знати, як це дізнаватися про загибель знайомих і боятися почути це знов щодоби, щогодини, щохвилини…

Я не хотіла знати, як це спати в куртці, шапці та взутті й при цьому мерзнути.

Я не хотіла знати, як тремтять руки в очікуванні чергового гучного…

Здається, тоді чутно голос демона з самісінького пекла!

Я не хотіла знати. Я не хотіла цього знати.

Години летять, як божевільні.

Навіть вони збожеволіли.

Який нині день тижня?

Яке нині число?

Яка нині пора року?

Усе сіре.

Згасле.

Мертве.

Я не хотіла знати, що таке можливо.

Минув місяць, а я все ще не вірю, не вірю, не вірю!

Я не хотіла знати, що таке заздрити

Тим, хто засинає і прокидається у своєму ліжечку,

Тим, хто виходить на вулицю,

Тим, хто куштує улюблені страви,

Тим, хто планує свій день,

Тим, хто продовжує жити, як жив.

Я не хотіла цього знати.

Я не хотіла цього знати,

Як болить, коли палає рідне місто,

Коли чорніють його зелені очі.

Я не хотіла знати, як виглядає підвал у моєму домі.

Я не хотіла знати, якими пустими виглядають квартири за розбитим склом.

Я не хотіла знати, як звучить «град», міномет, кулемет…

Я не хотіла знати цього страху.

Я не хотіла знати цього жаху.

Я не хотіла знати цього.

Я не хотіла знати.

Я не хотіла.

Я не…

Я.

23.03.2022

Є. Лютневська, збірка "Луганщина"

...

Ївга Лютневська

Пензлі

Я опала весною під осінь.

Вся робота лахміттями в’яне,

Ніби я навесні була п’яна

Загубила три пензлі в волоссі:

Першим мала б писати про щастя,

Про любов, що уперше приходить.

Сточив нагостро вітер твій погляд,

Пошрамовані стали зап’ястя;

Другим мала б писати про впертість,

Про осліплу небаченим віру.

Грози вмиють забруднену шкіру,

Тільки серце ніколи не стерти;

Третім мала б писати про дружбу,

Щиру посмішку, теплі обійми.

Але холод панує над ними,

Вишкрібає залатану душу.

Я опала весною під осінь.

По малюнках прогулює злива.

Я стою неукрита й журлива:

Мої пензлі лежать на дорозі.

...

Ївга Лютневська

Я до тебе кричала у грози

Я до тебе кричала у грози -

Крик мій вітер сточив, наче камінь.

Я розтала в погодних прогнозах,

Захлинулась в слизькому тумані.

По стежках я блукала сліпая,

Ніби очі віддала у плату

За красу, що в степу, як німая,

Вже стоїть і чекає на страту.

То не осінь, то фарба погана,

Позолотою тане під ноги.

Я до тебе кричала, мов п'яна,

Але чули мене лише боги.

Доки зелень не зникла до літа,

Вітер крик мій хай сточить до граней.

Навесні я з тобою розквітла,

А тепер захлинаюсь в коханні.

...

Ївга Лютневська

Дощ

Я тебе полюбила весною,

Полюбила, як дощ німе скло.

Але серце покрилось журбою:

Ти забув відчинити вікно.

Ти не мав ні потреби, ні хисту,

Щоб вдихати холодну любов,

Бо для тебе ті стежки тернисті -

Вічний страх, вічний біль, вічний схов!

Я до тебе кричати не в змозі,

Скло як терну колючі кущі.

Я не плачу: дощик - не сльози,

А молитва моєї душі.

...

Ївга Лютневська

Паралелі

Поклич мене назустріч безсуміжжю;

Двом паралелям не дозволено зійтись:

Ми народились надто несумісні,

Щоб існувати на одній Землі.

Поклич мене до свого божевілля,

Я прийду, щоб налагодить дроти:

Ми від народження блукаєм поодинці,

Щоб я знайшла тебе, а мене – ти.

Бурхливе місто ще не знає досі

Любові яскравіше, аніж ця.

Ми народилися, щоб в цьому світі

Дві паралельні дійшли до пуття.

Поклич мене назустріч безсуміжжю,

Щоб врешті решт налагодить дроти.

Ми від народження з тобою надто різні,

Щоб я знайшла тебе, а мене – ти

...

Ївга Лютневська
12+

Я буду тобі карою..

Як розпашіла від огню земля,

В руках моїх запопелиться сиве море:

За те, що зруйнував мені життя,

Твоє зламається, як квітка мармурова.

Я стану твоїм найстрашнішим сном,

Корінням проросту в думки твої примарні.

Ти продемонстрував братню "любов",

Я відплачу тобі по-сестринські за рани.

Я стану карою, і змах руки

Надірве щось ламке глибоко в твоїм серці.

Ти не вагався, як зривав дроти,

Я не вагатимусь із гостротою спецій.

Ти на цеглини-пазли розібрав

Мій дім, моє майбутнє, усмішки та мрії.

Я заточила нагостро кинджал,

Щоби в очах твоїх не бачити надії.

Як блискавка, я навпіл розітну

Твоє життя на "до" та на "можливе після".

Бо красти чиєсь щастя - на біду:

Для того, щоб горіти, стане навіть іскри!

...

Ївга Лютневська

Квіти, що згорають

Я була нареченою волі,

Ніби мальвою буйно цвіла.

Доки серце не сталося кволим,

Як забилося квіткою зла.

В цім полоні не справдиться втеча.

Я - камелія! Холод і сум.

Білі хвилі волосся на плечі,

І ненависть по тілу як струм!

Не-забудь-мене, кажеш поволі,

Розбираю слова по вустах.

Квітнуть рутою збиті долоні,

В'яне ірисів цвіт на руках.

Я втонула, забулася, зникла

Із літописів-записників.

Мов акації білої цвітом,

Сніг вогонь у мені погасив.

Та коли анемона розтане,

Хризантеми зів'яне білля -

Тепле сонце розіб'є кайдани,

Що мені змайструвала зима.

Едельвейси - любов, що зростає,

Ніби зорі, високо, в горах:

Там, де слів та інструкцій немає,

Я читаю життя по квітках,

Що згорають.

...

Ївга Лютневська

Принце...

Мій милий принце, ви ще тут?

Не одійшли у світ сновиддя?

Я вас благаю, не ходіть,

Я вас благаю, ся спиніть,

Бо стріне вас жахіття!

А може й ні... Та я молю,

Лишіться ще зі мною.

Я вас боюся загубить,

Я вас боюся погубить:

Любов стала війною.

Точило серце свій кинджал

Доби зо дві, постійно!

Мій принце, ви повинні жить,

Мій принце, вам не полюбить,

Як я люблю, невпинно!

Ви надто бачили принцес:

Тіари, їх обличчя.

Я ж створена з рядків та сліз...

Я зіткана з любові й криз,

Мій принце, вам завіщо?

Мій милий, прошу не ходіть

Без мене в світ сповіддя.

Я вас люблю, мій милий принц,

Я вас пізнаю з сотні лиць,

У будь-якім жахітті!

...

Ївга Лютневська

Шаленая любове

Бувай! Стріла у ритмі танго каліграфічно пущена у літ.

Любов пропахла ароматом твого парфуму, що немов магніт

До мого серця прикипає і залишає свій пекельний слід.

У тебе ж запаху немає. Любов моя ламка, ти - моноліт.

Бувай! Глядач словесного кіно, мені субтитри не потрібні.

Я забиваю баки у бетон і почуття ховаю в хмілі.

Ти забував мене на сході, заході, опівночі та 'півдні,

І я забуду назавжди, як проспівають вранці треті півні.

Бувай! Скажу тобі в емоціях палких, а ти промовчиш знову

Без сорому, без каяття підеш собі із совістю на змову.

Я відпущу. Чи має сенс тримати в клітці синю птаху кволу

Допоки щастя оминає повз притулок мрій і камер схову...

Бувай! Шаленая любове, бувай!

...

Ївга Лютневська

Ті, хто танцюють в цукровій пудрі

Я не танцюю в цукровій пудрі,

Крилець не маю з прозорих тканин.

В мене на глові каштанові кудрі

Замість корони з коштовних перлин.

Усміх - не солод, очі - не злото,

Не схожа на фею, що сонцем ряснить.

Серця не треба дивним істотам,

А я без биття і не можу прожить.

Мавчина ж врода гостра на зуби,

А личко ласкаве зведе нанівець.

Ті, хто танцюють в цукровій пудрі,

Любові не знають і йдуть навпростець.

Тіло - не солод, зваба - не щастя,

Дурману так повно у рухах легких.

В мене ж ціле життя на зап'ястях

І купа звичайних людських почуттів.

Серпень, 2022

Збірка "Косу перебинтую стрічкою"

...

Ївга Лютневська

Глядацька зала

Спорожніла глядацькая зала,

І нічого, крім пилу, нема.

Тут я серце своє залишала,

Як вернулась, його не знайшла.

Збиті вікна й розтрощені сходи,

Золотий оксамит почорнів.

Тут хотіла ковтнути свободи,

Захлинулась – і світ знавіснів.

Сцена літрами крові умита,

Злізла фарба із клавіш для гри.

Тут би піснею серце зігріти,

Але в кризі застигли хори.

Мої мрії пішли за лаштунки,

Вкрились пилом медові слова.

Де раніше були візерунки,

Там тепер кілометри скла.

...

Ївга Лютневська

Німий поет

Ти озирався через кожен крок.

Ти йшов у бій, мені лишивши своє серце.

Його сховала я під ребрами, де б'ється

Моя ламка й незламная любов.

Ти йшов, твої сліди вкривали сніг,

Орнаментом ламким забивши мою шкіру.

Я скрижаніла, вберегла від втечі віру,

Що в твоїм серці починала тліть.

Ти зник, і вороги мій світ прожгли,

Отрута по стіні, немов змія, сповзала.

А я дивилася вслід тобі, я добре знала:

Вогонь не візьме до життя жаги.

Катівські душі ти стирав у пил,

А зелень вже покрила всі шляхи довкола:

Весна минула, а тебе немає вдома.

Коли втекти з-під ребер моїх встиг?

Коли із клітки вирвався, мов птах,

Що крила віднайшов у тій пітьмі імлистій?

Чи я розтанула під сонцем попелистим,

І пастка тріснула, як в скронях страх?

Я на світлинах бачила тебе.

Ти біль. Ти сум. Душа. Любов. Моє зітхання.

Гаряча точка у вогні протистояння,

Де я твій зранений німий поет.

Ти озирався через кожен крок...

...

Ївга Лютневська

Любов

Любов латала рани чим прийдеться:

Старим ганчір'ям, що згубило блиск,

Й іржавими скобами - просто в серце...

Лиш біль жагучий мав із того зиск!

Любов боялась, як листок, тремтіла

Під поглядом сильнішого з вітрів.

Озноб калічив зубожіле тіло,

Яке ніхто ніколи не любив.

Любов трималась міцно за це серце,

Від страху очі мружила свої.

У неї власні правила та сенси:

Холодна влітку - сонцем для зими.

Любов роняла пахощі травневі

На потьмянілий у вогні пісок.

Любов безкрила, а літала в небі

І опадала, як для мрій бузок.

Любов терпіла, засмагала, кригла,

Губила, ненавиділа, була...

А потім власні винайшла вітрила

І, підкоривши вітер, розцвіла!

...

Ївга Лютневська

Про автора

Письменниця з Луганщини
Авторка поезії, прози та поезії в прозі))

Філологиня. Редакторка, коректорка. Репетиторка з польської та української мови. До мене можна звернутися, якщо шукаєте редактора/коректора, перекладача чи репетитора)

Мої опубліковані твори можна знайти також під псевдонімами: Євгенія Лютневська, Юна-Лютневська

інст: https://www.instagram.com/yuna_lutnevska/

Приватне повідомлення

Відзнаки