Химерні місяці

5 січня 2020 року

Вдруге за цю зиму у місті випав сніг, і випав, курва, як і першого разу, лише на дахи автівок. Про це сповістив дощ, що падав просто за ним. Тиша і мряка у місті. Краплі – крапають, на захеканій липі матюкується і нявчить крук – він хворіє, тому голос в нього через кожні п'ять-шість матюків зривається на щемливе волання кота, якому переїхали лапи всюди розставлені двором машини. Автівкам байдуже - вони сьогодні модні, бо мають трохи снігу, на відміну від нас смертних.

Віруси атакують. Снігодефіцит і аномальне тепло сприяють їх понаднормовому розмноженню на слизових. Найлютіша зима століття, що стала такою не завдяки морозам, а постійним простудам, грипам і іншим ге-ер-ві – триває. Люди – сумують, круки – нявчать, під тополею на проспекті колосяться якісь січневі гриби схожі на скажені шампіньйони.

Чорне опале листя й надалі вбирає в себе тепло, що випромінюють багатоповерхові хати. Все гниє і парує, розсипається на прах і перетворюється на бруд з лап мого пса. Віруси подорожують вітром і дощем, лапами мого пса і поручнями маршруток, і не спиняючись на сентименти, наново понаднормово трахаються і вдало розпліднюються на слизових оболонках носів і гортаней, в клювах круків і в померлих ще восени котах, тим самим знижуючи загальний імунітет всього біогеоценоза в межах Запоріжжя.

У міста – снігодефіцит.

А вчора ще бачив журавлів, що з Харкова без пересадок летіли в бік Херсону клином, написав про це у соцмережах. Так люди кидали в коменти світлин квітучих фіалок і інших рослин, птахів, грибів й сумних дідів морозів.