ЦЕЛЛАРІУМ. Колона перша (Cellarium. Colona promusier)

І як Допич Темний Світ через око своє побачив, то все що зміг записав, хоч і з помилками. А як око його лаборанти в смолу поклали, коли розібрали Івануїла того, що він відправив шпигувати, то пекло йому те око сильно, і назвав за це Темний Світ він пекельним і записав гарненько, як дуже палило йому око його.

І назвав Темний Світ страшним і небезпечним. І людям своїм те сказав. А щоб боялися його ще більше, то пообіцяв відправляти до Темного Світу людей після смерті. І жах крижаний посіяв в людях своїх.

І так люди Темний Світ почали Пеклом звати, а істот його пекельними.

Коли повернувся Івануїл до Світу білого і став царем в краю Допичевим, то вийняв з нього Допич око своє і собі в задній прохід вставив, бо іншого місця не знайшов на тілі своєму.

Та не був би Темний Світ і Боги Його розумними, якщо б не вирішили дізнатися хто шпигуна їм підіслав. Як око Допича в слоїку зі смолою зберігалося, то підживили у нього прозорого арахніда, щоб непомітний він був у Світлі Білому ока того, бо арахніди геть прозорі були в той час у Целларіумі. Але крапля смоли в нього таки потрапила.

І пішов Допич якось справити потребу посеред ліса і забув, що в проході його око і випало воно на землю. І виповз арахнід з ока і пішли від нього всі арахніди земні. А оскільки в ньому була крапелька смоли з Темного Світу, то арахніди всі стали темними, сірими, а згодом інших кольорів набралися, бо то була смола еволюції в ньому.

І стали всі арахніди восьмиокими, і очима їхніми тепер Темний Світ слідкував за білим Світом.

І побачили люди вперше арахнідів і назвали їх павуками, бо вони ховалися в Павутиннику. І злякалися вигляду їх. І почали вбивати за звичаєм своїм все невідоме їм і дивне.

І відтоді павуки розплодилися ще більше і еволюціонували швидко, бо зрозуміли, що не буде життя їм серед людей і стали отруйні, щоб людям дійсно було чого берегтися. І так вони заполонили Білий Світ.

І побачив Допич, що багато павуків в землі його, в краях інших Богів і зрозумів, що виною тому Івануїл. І прикликав його і мовив до нього, що ти цю заразу приніс в білий Світ. І тобі, і плем’ю твоєму тепер вічно позбавлятися її, бо не може темна істота бути на Білому Світі, та ще з кількістю очей більшою, ніж у Бога Білого Світу. Бо як лишилося Богів Білих 7, то поділили вони очі братів своїх вбитих по три на кожного і кожен мав з них по п’ять очей, а одне око люди заховали для себе і називали його Всевидячим.

І сказав Івануїл, я і народ мій виб’ємо їх до ноги.

І почали вбивати. І Івануїл вловив найбільшого арахніда, якого тільки бачив за життя своє. І вирішив похвалитися ним перед усім народом своїм, призначив страту на неділю, а до того наказав пильнувати потвору у ямі, в якій тримали того арахніда.

І прийшов до нього вночі і дивився на нього, дивуючись розмірам його. І закликав до нього арахнід. Ось я, створіння на вісім очей і я у владі твоїй. Візьми половину моїх очей і будь всевидячим, як Боги ваші. П’ять очей твоїх бачитимуть Білий Світ, а одне око - Світ темний, як я бачу. А мені буде вдосталь і чотири ока. А якщо свої очі мені даш, то обміняю їх на ще два своїх ока і одним будеш бачити помисли людські, а іншим замисли богів своїх, так сказав, натомість відпустиш мене.

І спокусився Івануїл на тії слова і взяв від арахніда шість очей, а йому свої два віддав. І побачив Івануїл все довкола нього як воно є насправді і став розумним і злякався. Бо перше око то суть є було зір. А друге око то суть був запах, до того лише Богам доступний. А третє око було смак. А четверте око було відчуття тепла і холоду, і відчув ним холод Білого Світу Івануїл. А п’яте око - то було передчуття суть інтуїція людська. Шосте ж око то був страх цікавості і відкриттів, людьми взятий від Темного Світу. І тим оком люди тепер бачили Темний Світ як він є, але нічого в ньому не розуміли.

І пішов Івануїл до жінки своєї і жалівся їй, що знає і баче все тепер і скорботи його тільки примножуються від того. І втішити його вирішила жінка, як у людей заведено і лягла з ним. І груба стала від нього, бо зачали вони в ту ніч дванадцять дітей. І народила шість хлопців і шість дівчат, які мали і зір ясний, і відчували запах і смак, і знали що таке тепло і холод, і інтуїцію мали і страх відкриттів і цікавість до всього мали. І перемішалися вони з іншими людьми і пішли від шлюбів їх люди з почуттями по всьому Білому Світу.

І вирішив Івануїл стати богом Білого Світу, бо бачив тепер він як боги і відчував як боги. І замислив вперше серед людей вбити Бога Свого Допича.

І побачив Допич, що люди якісь дивні стали: приглядаються до всього, прислухаються, на смак куштують все, і нишпорять все, і літерам своїм весь час неотступно нашіптують. І прикликав Допич Івануїла, щоб дізнатися як плем’я його арахнідів винищує.

Замотав Івануїл навколо голови своєї багато тканини, лишив тільки щіль вузьку, щоб два ока його було видно. І сказав людям своїм так само зробити, щоб тільки очі їх було видно, наказав взяти мечі довгі і пішли вони разом. І наказав сховатися по кущах їм, як вийде він до Допича на розмову, а як він обнажить клинок свій, то нехай вони виходять і поразять Допича. І так зробили вони.

І вийшов він до Допича Бога свого і говорив з ним. І спитав Допич згори, чому обличчя своє ховаєш від мене, чи ти щось приховуєш від мене. І пав на коліна Івануїл і заплакав гірко очима відкритими, щоб Допич бачив те, а іншими очима сміявся з нього. І сказав, Боже Мій, утіш мене, бо не знаю я спокою і радості в Білому Світі від клятих арахнідів. І вирішив підтримати його Допич і спустився до нього і взяв його за руку.

І тоді Івануїл оголив клинка свого і встромив вістря в Допича. І спільники його вискочили зі сховків своїх і встромили клинки свої в Допича. І вбили його. І забрали п’ять очей його і поклали в амфори.

І змарнів колір один на Веселці і змішався частково з іншим. І побачили це Боги Білого Світу і почали шукати причину того. І узріли мертвого Допича. І не могли бачити очима Його кривдників Його, а люди поховалися і їх не побачили.

І сказали вони, будуть прокляті ті, хто вчинив таке з братом нашим. І пеняли одне одному, що то він убив, аби владу зібрати всю над Білим Світом.

І почали вони нову сварку і стали битися три на три. До Кордону приєднався Блазень і став з ними Сторожа. А Війна, Сонце і Сіль стали з іншого боку. Впав Кордон і відбитком став на тверді. Впас Сонце і відбитком став на Небі. Впав Сторожа і відбитком став в очах людських. Впав Сіль і відбитком став в океані Білого Світу. І лишились тільки Блазень і Війна. І Блазень виколов Війні його очі і впав від сміху заливаючись. А Війна на сміх цей пішов і відрубав Блазню руки і ноги наполовину і розірвав ротяку його.

З тих пір Війна сліпий над білим Світом панує, а Блазень кульгає серед людей і лякає їх своєю розірваною пащекою. І не перетинаються Вони більше.

А люди бачили то все, чули і відчували серцями своїми. І прокляли вони Богів Своїх, бо нерозумні вони були, натомість зло сіяли. По смерті ж їх поставили пам’ятники всім, окрім Війни і Блазня. І тужили за мертвими.

І казилися Блазень і Війна, бо один став каліка, а інший став сліпцем нерадивим, і мстилися людям, що більше не почитають їх. І так люди запанували на Білім Світі, а Боги втратили Сенс свій.

І тоді люди вирішили вигадати собі бога єдиного і прийшли до Івануїла. І сказав він їм, не вигадаю вам бога, бо я вже є бог, бо я вам дав очі щоб бачити, і запах і смак і відчуття. І ви є плем’я моє і маєте мене почитати. Бо я перший серед смертних убив бога свого Допича і тим спричинив бійню і розбрат серед Богів ваших і звільнив вас від іґа Їх. Тож вірте мені і вірте у мою силу, якою я вас звільнив від богів. І коли мовив він це, то виповзли з рота його арахнід чорний і арахнід прозорий і билися на язиці його. І роздвоївся тоді язик його як жало зміїне, і кожен арахнід сидів на своєму кінчику жала і білий плювався прозорою отрутою, а чорний павук шкірив ікла свої. І це був знак людям, що слово його небезпечне, і злякалися вони і поклонилися йому і став він їм за Бога. Вік же Івануїла був 40 років, бо більше тоді люди і не жили. І як те сталося, то вжалив його прозорий арахнід і додав йому 28 років життя, а як вжалив чорний арахнід, то додав йому 280 років життя. І правив по тому він ще 308 років в Білому Світі, а потім помер.

А мешканці Темного Світу дивилися на те все очима павуків земних і опрутнівали з того піхвеця що коївся в Білім Світі.

Примітка на полях: “Світло є лише потік електромагнітних хвиль. Чи фотонів - часток, що ведуть себе як речовина. Чи ще якусь може мати природу. В Білому Світі вважають, що воно має якусь подвійну природу і незрозуміло самим його мешканцям, як і все інше в Білому Світі. Уникай розуміння Білого Світу - він заплутаний, і тебе заплутає. Пітьма не має ніякої природи чи визначення - це колишня пустка, яку ми визначаємо, коли опиняємося у ній.”