ЦЕЛЛАРІУМ. Колона перша (Cellarium. Colona promusier)

Допич же не заспокоїв си і вирішив знову володіти Білим Світом. І створив культ свій. І вимагав жертви весь час. І пішов до Темного Привратника, і просив його: дай мені трохи місця в Целларіумі. І зроблю там Пекло, і буду там відступників своїх мучати. І віддам їх на поталу мешканцям Целларіуму, і буде вам розвага. За оренду ж додатково надсилатиму 28 міхів молока від найкращих буйволиць і 28 мішків меленого перцю чорного, і 28 мішків перцю червоного ядучого.

І спитав Темний Привратник Вірного Слову, чи потрібно їм Пекло для розваги, за яке оренду гарну дають? І мовчав Вірний Слову до наступної повні, а потім сказав: нема в тому потреби нагальної, але поставимо Пекло. Як сподобається та розвага мешканцям Целларіуму, то хай буде, а як не сподобається - хай місцем Пекла буде Смітник, той що за стінами нашими і не є Целларіумом.

І відвели майданчик невеликий поміж кварталими житловими і Ареною Кривавого Журі. І зайняло Пекло місця 28 мушель неживих в довжину і 28 мушель неживих вшир. У висоту ж Пекло було в 540 мушель неживих. І огородили його лискучими чорними стінами і наповнили димом. І зробили двері до Пекла з двох протилежних боків, щоб в одні двері потрапляти до середини, а в інші двері - виходити. Для відступників же, щоб провадити їх до Пекла, зробили ляду згори, що відчинялася лише всередину, через яку б падали вони лише до Пекла і не могли вийти з нього, бо це місце їх. І плату поставили на вхід на розвагу в розмірі 14 напів мушель золотого піску чи золота в злитках за вагою 7 живих мушель, що було дорого.

Всередині ж Пекло влаштували на 14 рівнів, висота кожного з яких різнилась. Від самого тісного рівня, при дні, висота була пів зросту людського і було там спекотно і темно, найвищий же рівень був висоти без міри, наповнений світлом і холодний.

І зібрали трохи Часу по всьому Целларіуму, і закинули його до Пекла, щоб там відчувався Час. І взяли крихту Протичасу, щоб сповільнити час у Пеклі.

Завширшки ж зсередини Пекло було 784 днів шляху хорномаку швидким бігом від краю до краю, і таким самим було в довжину, але перейти його було неможливо, бо всі шляхи в Пеклі закручувалися колами, а поверхня його змінювалась повсякчасно і неможливо було впізнати місця з якого починався шлях і де він завершувався.

І почав Допич доправляти відступників своїх до Пекла, де мучилися вони від невизначеності, спеки чи холоду, тісноти чи безмежності, яскравого світла чи повної Пітьми.

Мешканці ж Целларіуму рідко ходили до Пекла, бо ціна на вхід була завелика. А як виходили з Пекла, то були розчаровані, бо люди виявлялися геть мляві і нудні, і не бачили вони в них розваги. І шпиняли окремих, пропонували їм битися, вони ж боялися і не опиралися, і то було нецікаво мешканцям Целларіуму.

І згодом перестали ходити до Пекла на розвагу, бо всі знали, що то дорого і безглуздо як розвага, бо артисти були там ніякі.

І побачив Вірний Слову, що Пекло дарма місце займає в Целларіумі і доходу не приносить, і послухав мушлі свої живі, і ті пророкували йому позбутися Пекла, бо користі з нього немає, лише місце дарма займає. І пожалкував Вірний Слову, і не позбувся Пекла, бо була оренда за нього гарна і спокусився нею, бо вважав то добрим для Целларіуму. Натомість знизив плату за вхід до 14 пів мушель срібного піску чи срібла на вагу 7 мушель живих. І та розвага стала більш доступною, але лишилася безглуздою. І жалілися мешканці Целларіуму, що дарма витрачають цінні метали свої і перестали ходити до Пекла.

І побачив Вірний Слову, що Пекло дарма місце займає в Целларіумі і доходу не приносить, і послухав мушлі свої живі, і ті наказали йому позбутися Пекла, бо користі з нього немає, лише місце дарма займає і обурює мешканців Целларіуму. Але пожалкував Вірний Слову вкладене, пожалкував оренду втрачати і наказав хорномакам розвести вогонь у Пеклі, на вогонь поставити котли і варити там відступників, а інших розтинати на частини, як в Катівні, а з третіх здирати шкіру чи таврувати розпеченим залізом. І знизити плату за вхід до 14 напів мушель мідного концентрату чи міді вагою 7 мушель живих. І пішли всі, хто не мав срібла чи золота подивитися на розвагу. І не здивувала вона їх, лише розлютила, що дарма витратили мідь свою.

І зрозумів Вірний Слову, що Пекло дарма місце займає в Целларіумі і доходу не приносить, а палити багаття в ньому дорого, бо деревину купляли в Білому Світі, а своєї не мали, і дослухався нарешті до мушель своїх живих, що пророкували йому позбутися Пекла, бо користі з нього не буде, лише місце дарма займає.

І гукнув Вірний Слову хорномаків, заплатив їм золотом по мірці кожному і мушлями неживими, і наказав винести Пекло на Смітник. І лишити його там. Плату ж за вхід встановив дві мідні монети.

І викинули хорномаки Пекло спочатку на Смітник, а згодом і геть винесли його в Білий Світ, бо на Смітник ходили лише непотріб скидати, а Пекло багато місця займало. І в Білому Світі кинули його в ущелину, що люди звали Шаб-Бакка, бо спалювали люди там померлих своїх та страчували злочинців своїх.

І так Пекло лишилося в Білому Світі, і Допич скидав до нього відступників своїх і збиткувався з них так. Натомість, людям казав, що то дух Аірідник там мордує їх і лякав їх тим. І обіцяв всім, що Пекло чекає їх, як не слухатимуть його, і вони боялися і вірили.

А сплата за вхід так і лишилася в дві мідні монети. Аірідника ж Допич створив сам і наказав брати йому за вхід з відступників і лишати їх собі. Натомість за першою потребою переливати на кулі ту мідь.

За потреби за ту мідь купувати деревину, смолу, залізо і реманент різний, мотузки і інше начиння для катування відступників. І так було, поки самому не набридло, і побачив Допич, що Пекло то витрати самі, доходу не дає, місце займає впусту. І вирішив спекатися він Пекла. І вирив в Планнеті глибоку нору до самої її середини, і запхав туди Пекло і засипав грунтом його.

Але почало Пекло гріти Планнету зсередини і розпекати надра її. І так гріло, що зібрався дим, зібрався розпечений грунт, що вже був лава, і почало все це вихід собі шукати, але не знаходило, а тиск ставав все більший.

І побачив Допич, що Планнету може розірвати від тиску Пекельного, то кинувся рити канали, щоб стравити тиск. І вирив перший з них, і пішов струмінь гарячого диму і розкрутив Планнету і стала вона обертатися швидко, що день і ніч не встигали мінятися вчасно, а лише мелькали перед очі людей.

І вирив другий лаз, через який пішов сильний струмінь диму і сповільнив Планнету так, що оберталася вона тепер повільно, і з одного боку її був день завжди, а з іншого ніч, бо оберталася зі швидкістю світил своїх.

І впав у відчай і почав рити по всіх напрямках, аби повернути все на круги своя. Але не міг збалансувати все. І валив дим з надр, і надалі то пришвидшував, то гальмував Планнету. А потім лава гаряча хлинула з цих дірок і почала заливати Планнету, але не довго. Місця, де вийшла вона, назвали Сракки. З того часу пішов вислів "ходити в сракку", що люди використовують в люті, коли бажають позбавитися незгодних з ними.

Сракки є діючи і недіючі, є такі що згасають. Одні пускають дим лише, бо тліють, інші лаваю наповнені горять і досі, а ще є Сракки грязьові, які згасли майже, але плюються багнюкою, бо над ними вода гнила і глина збираються і закисають. Перша Сракка виникла в Горах Карпахських, і за вік свій зветься і досі Старуня. А неподалік неї в степах є сракки геть згаслі, межа їх лежить річкою Здох.

Як почав Білий Світ обертатися навколо себе, то Відлунник відчув це і вийшов подивитися на Білий Світ, бо занадто вібрував він.

Тоді відбалансував Відлунник обертання тіл небесних. Помістив до центру Сонце, навколо нього помістив Ворона, потім Планнету і Місяць, який обертався вже тільки навколо Планнети, потім Марс. Але мало того було. Між Вороном і Планнетою помістив планету, що назвав Тишка, на честь своєї сестри-богині. Потім зібрав зайвий дим і створив планету Коложер. А потім ще дим вийшов зі Сракк, і Відлунник зібрав його і створив Юпітем. І за Марсом поставив обертатися їх.

Але не оберталося все як раніше. То зібрав Відлунник з каміння планету Плутон і поставив її обертатися за Марсом. Вискочив в цей час до нього Допич і репетував, навіщо він Білий Світ без дозволу міняє? І скочив на Плутона і почав ламати його. А Плутон був сирий і розвалився на друзки, які і досі поза Марсом літають.

І розлютився Відлунник на поведінку невдячну Допича, розвернувся собі і пішов на край Білого Світу. А Допич плювався йому вслід. І перший плювок не дістав Відлунника і замерз в холоднечі білого світла. Другий же плювок, ще більш лютий і важкий, теж не потрапив в Відлунника, і застиг у холоднечі. Перший звуть люди Неплюй, а другий - Неупав. Вони теж стали планетами і врівноважили систему.

Відлунник взяв тоді Небо з Планнети і огорнув ним всі планети, щоб Допич не плювався більше в нього. І повернувся Відлуннкик до Темного Світу і більше з того часу не змінював Світ Білий. І прикликав Допича Темний Привратник до Брами і казав так. Якщо ти нерадиве, ще хоч раз в Целларіумі проситимеш, то буде тобі гембель на світ твій, бо ти вже передав молоку перця в безумствах твоїх. Заспокой си вже і не чуди, бо виб'ю дух з тебе, і Дух з духу твого, бо не варто існування твоє того клопоту, що спричиняєш нам.

І так Допича лишив на Планнеті, і той більше не говорив до Них. А пекло на Планнеті чадить і досі, бо ніхто ним більше не опікується, лише самі плітки ходять про те місце.

Примітка на полях: “Якщо людина вкусить вампіра - стане він людиною. Такого вампіра треба позбутися - світ людей, то Білий Світ, то відправте його за Браму. Поки він не за Брамою - пильнуйте його, бо перекусає інших вампірів і перетворяться вони на люди. Люди знають Час, а нам Часу не треба.”