ЦЕЛЛАРІУМ. Колона перша (Cellarium. Colona promusier)

І образились Світлі Бохи і зачаїли зло світле на Темних Богів. І порушили Першу угоду вони і перестали торгувати молоко і перець.

І в Целларіумі настали скрутні часи, бо тролятина тхнула гадами, і не бажали мешканці Целларіуму їсти її, і виїли весь Павутинник, а новий не міг наростати швидко, бо було їх 28 разів по 28 числа темені.

І побачив Вірний Слову те і пішов до Темного Привратника і просив його.

І сказав Вірний Слову: от народ наш голодує і скоро дійде до скрутних часів, що почнуть одне одного їсти. Відкривай браму їм, а я навчу їх як здобути молоко і перець. І так порозумілися вони.

І Вірний Слову написав руни для відьом. І взяли вони руни і читали. І промовляли до них мушлі їх, що мають вони піти у Білий Світ як буде повня і вкрасти там корову. І привести її до Целларіуму і доглядати за нею, і брати молоко її, щоб мешканцям Целларіуму було в чому варити тролятину.

І Вірний Слову написав руни для хорномаків окремих. І взяли вони руни і читали. І промовляли до них мушлі їх, що мають вони піти у Білий Світ як буде повня і накосити в полях. І принести накошене до Целларіуму і дати відьмам.

І сказали руни хорномакам і відьмам, що люди і боги Білого Світу бачать добре вдень і не бачать вночі. То було мовлено, щоб робили то вночі.

І пішли відьми і хорномаки, і відьми взяли корову, а хорномаки косили їй.

І привели корову до Целларіуму і брали молоко її, а хорномаки принесли зелене.

І видоїли корову до крові, і пала вона, бо не знали вони Часу і брали молоко від неї без зупину. А зелене що хорномаки нанесли, скисло і перетворилося на Павутинник. І засмутилися вони, бо молока було мало і всім не вистачило його. І почали роптати істоти Темного Світу.

І пішли вони до Вірного Слову і жалілися йому. І наказав він те зробити вдруге. І сказали відьми: ми зрозуміли, що істоти Білого Світу не призначені для Целларіуму. Ми будемо брати від них вночі і приносити до Целларіуму. І вирішили так. І сказали хорномаки, що зелене, що вони косили не призначено для Темного Світу, але на ньому добре зростає Павутинник Благодатний, то будуть вони носити його до Целларіуму з Білого Світу. І постановили вони, що буде так.

І пішли відьми на наступну повню і брали молоко від корів людських. І вибирали з них до крові і несли до Целларіуму. І помітили люди Білого Світу, що корови їх хтось вночі точить. І вирішили пильнувати. І зловили одну відьму, і спалили її вдень. І ім’я їй було Марена. І зловили вони другу відьму і бажали палити її. Але звабила вона їх чарівним голосом і образом своїм, і кохалася з охоронцями своїми і з жінками їхніми. І ім’я їй було Лада. І завагітніли жінки людські від неї і народили. Від Лади пішли всі відьми людські. І зловили третю відьму в лісі біля озера, і мучали її тиждень, і розірвали їй спину, щоб дивитися як вона створена зсередини і кинули у воду тіло її. І ім’я їй було Русалія. Від тіла її постали русалії і мавки лісові, а день той в Білому Світі став початком Русального Тижня. І так серед Білого Світу почали жити відьми і плем’я їх, а Марену, Ладу і Русалію визнали мученками і поставили вівтарі Їм в Целларіумі, і нарікли їх сестрами, хоч такими вони ніколи не були. І легенди про них ходять у Темному Світі і у Білому Світі

Хорномаки ж косили уночі. Але побачили люди вранці, що поля їх викошені. І кинулися пильнувати поля свої. І намагалися вловити хорномаків, але ті були пруткі і не далися. І розбіглися хорномаки Білим Світом і погубилися в ньому. І жити почали по полях і лісах, ховаючись від людей. І ті що ховалися у полях стали польовики, а ті що в лісі - лісовики. І обрали собі лісовики головного хорномака і постав він перед ними і ім’я своє сказав. І то ім’я було Чугайстер. А ті, що ховалися у горах стали гонихмарниками. А ті що попід стріхами людських домівок - домовиками. І легенди про них ходять у Темному Світі і у Білому Світі

І жалілися люди бохам своїм, що істоти Темного Світу коять їм зло, хоча не знали правди, бо зло коїли бохи їх, порушивши угоду про торгівлю молоком і перцем. І казали бохи їх, що помстяться Темному Світу, хоча боялися воювати його насправді.

Ті ж відьми і хорномаки, яких не половили і не загнали по сховках Білого Світу, повернулися до Целларіуму. І сказав Вірний Слову: віднині вороги ми з істотами Білого Світу, але заслабнемо без молока і перця. Хай відьми ходять обережно і беруть молоко там, а хорномаки будуть за пілігримів, панків і вихрі, щоб плем’я наше в світі чужому підтримувати.

І погодилися вони всі.

І прийшли лаборанти і сказали, можемо створити істот сильних і швидких, що буде на звірів чи птахів Білого Світу схожі. І створили вовкулаку що обертався на дужого вовка, перевертня, що вмів обертатися на кота і упира, який перекидатися міг на ворона. І так вовк, ворон і кіт стали очима Темного Світу. А хорномаків навчили перевертатися на цапа.

І побачили то Білі Бохи і попередили людей своїх. І стали люди злими до тварин своїх і забивали вовків, котів, воронів і цапів, бо не вміли розрізняти істот Темного Світу і звірів і птахів своїх. І так люди зробилися жорстокими до тварин свого світу, а хорномаків прозвали чортами.

І шукали люди відьом, упирів, вовкулаків, перевертнів, чортів, а натомість вбивали тварин безневинних, і плем’я окремих винищили до ноги нерозумні.

І зробилися люди Білого Світу злими і почали втрачати глузд від пролитої Крові, бо Кров є солона і гірка, і є невідомо чого вона червона, і не можна її ні мешканцям Білого Світу ні мешканцям Целларіуму. І прийшли Білі Бохи і побачили те безумство і стали людей заспокоювати своїх, але вони розумом схиблені стали і бажали тільки ще крові. І сказали їм бохи їхні, що то їх жертва їм, і стали люди бохам своїм приносити жертву криваву.

А ті люди що не вбивали, то стали вигнанцями і пішли у ліси. І знайшли їх відьми людські, і хорномаки різні що жили поза людськими містами, і відкрили очі їхні і стали вони бачити як Білий Світ влаштовано, і як Темний Світ влаштовано. І назвали людей тих Волхвами.

І обурились Білі Бохи, що люди їх бачать як вони, і знають як вони, і можуть відкрити правду людям, що Угоду порушили вони з Темним Світом і навели на Волхвів хулу велику. І проклинали їх люди, і вбивали.

І був один такий Теодор, що мешкав в Акриці. Він був з людей. І плем’я його жило на берегах стумка Дануб і ловило рибу.

І захворів син Теодорів, якого кликали Іштан. І помирав він. І прийшла відьма з лісів Карпахських, ім’я якої Вія і краси вона була неземної. І сказала, вилікую тебе, то чи візьмеш мене за дружину, бо хочу дітей народити від тебе, щоб вони гуляли Білим Світом і раділи йому, і славу про тебе несли Світом. І сказав той Теодор, щоб лікувала вона, бо сподобалась йому і станом, і образом своїм, і забажав він її. І побачили те дружини його і обурились. Але не чув він, бо відправився рибу ловити з підручними своїми.

Вія вилікувала Іштана за 28 днів. І сказала, тепер я ввійду у дім цей і буду дружиною Теодора. І зговорилися дружини Теодора, бо позаздрили вроді її і вмінням її, і схопили Вію, зв’язали і пеняли їй. І плакала вона і просилася в них, але не послухали і вбили її. А тіло прикопали на березі струмка, що називався Дануб і впадав в море. І почорніло те море від крові Її. А Дануб наповнився сльозами Її і перетворився на річку, що в гирлі своєму багатьма струмками розтікалася. І від того місця розрослися верби світом, які і до нині люди вважають за дерево відьомське, але беруть від нього щоб лікуватися.

Теодор же повернувся і спитав дружин своїх, де невістка його Вія? І сказали вони, що пішла вона до себе в Гори Карпахські. І засумував Теодор за Вією. І пішов до Дануба вмити сльози свої, бо не міг від розпачу втриматися. І побачив вербу і простягнула вона гілку до нього. І повісився Теодор на тій вербі від смутку. Так люди пізнали брехню і самогубство. І тріснула верба, бо суть вона Вія була і кохала Теодорового сина Іштвана, і не витримала самогубства тестя свого.

І сказали Білі Бохи людям, Темні Сили дурять ваш розум гірше за нас, хоча ви наші люди і маєте знатися лише з нами. І кинули блискавку у вербу і тріснула вона від кореня до самого верхів’я і розбита впала на два боки. І гілки її впади до грунту Білого Світу і від них пішли верби ще більші. І були ті дерева дужі і високі. І дратують Білих Бохів і досі, що вони весь час їх блискавками намагаються звести, натомість лише помножують число їх. І так від злісті і ярості, від люті і крику стали помножуватися злість і ярость, лють і крик, бо люди брали приклад з бохів своїх.

Але пеняли на істот із Темного Світу, хоча забули, що суть Білих Бохів є жадібність і заздрість, бо молоко і перець перестали давати вдосталь, як домовлено колись було. А Вія стала мученицею визнаною. І алтар її стоїть поруч з вівтарями Лади, Марени і Русалії, що прийняли смерть від рук людських у Білому Світі.

Примітка на полях: “Кохання і любові в Целларіумі більше, ніж у Білому Світі. Але не знаємо їх так, як Білий Світ, бо в Целларіумі це не є проблемою. Діти хорномаків не з’являються від кохання - вони лише для збільшення поголів’я.”