19

- То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу?

- Спитав у відділку, - зізнався той.

- Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі своїми підлеглими, аби вони не розпатякували конфіденційну інформацію на всі боки, гаразд? – напружено проговорила Вай, озирнувшись назад.

- То… тато, чому ти прийшов? – втрутилася Кейтлін, виходячи наперед та трохи відтісняючи енфорсерку, яка надто захопилася демонстрацією свого обурення.

- Хотів попросити тебе про дещо, - зітхнув чоловік, почухавши потилицю. – Сьогодні твоя мати буде на урочистому заході в міському парку, відкриватиме там пам’ятник загиблим радникам. І я б дуже просив тебе… поговорити з нею.

- Вибач, але з урахуванням її останніх дій та висловленої позиції, нам з нею наразі немає про що говорити, - суворо відказала Кейтлін, сердито блиснувши очима.

- Розумію тебе, - стражденно похитав головою пан Кірамман. – Але… вона любить тебе, Кейт. Просто їй важко змиритися з твоїм рішенням, бо не розуміє його. Що поробиш, вона мріяла, аби ти обрала собі партію, відповідну до становища нашої родини, адже переконана, що лише так в тебе все буде добре. Я й сам, коли чесно, трохи здивований твоїм вибором… проте для мене головне, що ти разом саме з тією людиною, з якою по-справжньому щаслива.

- Тобто, це ви зараз тонко натякаєте, що принаймні хоч самі не будете доводити Кейт до нервового зриву своїми вересками з вимогою «дати копняка тій волоцюжці та знайти когось пристойнішого»? – підозріло протягнула Вай, демонстративно обійнявши дівчину за плечі сильною рукою.

- В жодному разі, - запевнив пан Кірамман, тяжко зітхнувши. – Я, коли чесно, почав про щось здогадуватись, ще коли вперше побачив вас разом, тож для мене воно й не стало сюрпризом. Між вами це… одразу відчувалося, так би мовити. І я вірю, що ти не скривдиш її, - додав він, глянувши на Вай. – Тому зараз… я б просто хотів, аби ви з матір’ю помирилися. Я певен, що вона зможе дослухатись до тебе. Надто зараз, після тієї вашої сварки на прийомі. За час, що минув, вона встигла добре осмислити свої дії та зрозуміти, наскільки була неправа і скільки зайвого наговорила. Повір, Кейт, вона весь цей час сама не знаходить собі місця. Але просто не здатна зробити перший крок. Просто скажи, чи ти справді хочеш більше ніколи з нею не бачитись, бо жодна з вас не наважиться першою почати розмову? Незалежно від того, хто в цій ситуації має рацію, а хто помиляється. Тож… будь ласка, спробуй. Гадаю, невеличкий публічний захід підходить для цього найкраще. Там вона точно посоромиться влаштовувати скандал і принаймні вислухає тебе.

- Я подумаю, дякую.

- Гаразд, тоді я додому. Треба встигнути перевдягнутись в урочистий костюм до події. Сподіваюсь побачити там вас обох, - проговорив чоловік. І кивнувши на прощання, пішов.

- От же на тобі, - закотила очі Вай, зачинивши за ним двері.

- Так, я ж навмисне поставила нам в графіку вихідний саме на сьогодні, аби не йти на чергування в парк під час тієї події та не бачитись з нею, - зітхнула Кейтлін, прихилившись до стіни.

- Навіть так, пундику? А цього ти мені не казала.

- Не хотіла зайвий раз тебе тривожити.

- То як, що ти вирішила? – підморгнула Вай. – Підемо туди сьогодні, чи ну його все та повернемось до ліжка?

- Друга пропозиція занадто заманлива… але гадаю, нам, все ж, варто обрати перший варіант, - сумно зітхнула Кейт.

- В такому разі збираймося, не варто надто сильно запізнюватись. Бо ще прийдемо туди, коли твоя мати вже піде додому, - усміхнулась Вай, грайливо її поцілувавши.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.