7

- Отже, ти з нею ще й спиш, - напружено видихнула пані Кірамман, вийшовши з донькою до сусідньої кімнати, де всіма силами намагалася зберігати спокійний вираз обличчя.

- І це з тих речей, які тебе, мамо, абсолютно точно анітрохи не стосуються, - холоднокровно випалила Кейтлін.

- Ти несповна розуму.

- Думай як знаєш. Але я хочу, аби ти зрозуміла, що я не даю тобі права втручатися в це.

- А я буду втручатися, - суворо заявила жінка, підвищивши голос. – Мене не влаштовувало те, що ти водишся з якоюсь волоцюжкою з нижнього міста, яку не можеш, як начальниця, навіть змусити вдягати на роботу однострій. Коли ж ця волоцюжка ще й використовує тебе, щоб…

- Вай ні для чого мене не використовує! – зірвавшись, скипіла Кейтлін, та стукнула кулаком по столу. – І якби ти знала її так, як знаю я…

- Боронь боже мені знати це дівчисько саме так, як її знаєш ти, - вона гидливо наморщила носа. – Я цього не терпітиму, Кейтлін. Ти негайно підеш до неї, скажеш, що все скінчено, і більше ніколи з нею не бачитимешся…

- Цього не буде, - просичала вона, люто схрестивши з матір’ю погляд. – Кажи та роби що хочеш, але я ніколи та нізащо не відмовлюся від Вай!

- В такому разі я й справді зроблю що хочу, та вкажу тобі на двері, - проскрипіла зубами пані Кірамман. – Повернешся коли покінчиш з нею. А доти щоб ні твоєї, ні тим паче її ноги не було в моєму домі.

- Гаразд, мамо, домовились, - випалила Кейтлін. І різко розвернувшись, кулею вискочила до коридору… де Вай, схрестивши руки на грудях, стояла поряд з паном Кірамманом, що не спускав з неї спантеличеного погляду.

- То… - збентежено протягнула дівчина.

- Ходімо, - коротко скомандувала Кейт, міцно хапаючи її за руку. І не збавляючи кроку, рушила до виходу з будинку.

- А ти точно не пошкодуєш? – обережно запитала Вай, коли за їхніми спинами зачинилася брама розкішного маєтку.

- Я б точно пошкодувала, якби хоч на мить завагалася, приймаючи це рішення, - спокійно проговорила дівчина, стиснувши руку в кулак.

- Ну дивись, не засумуй тоді за своїм ляльковим будиночком, - зітхнула вона.

- Не засумую… До речі, вибач, що питаю про це вже постфактум, але… ти пустиш мене до себе пожити? Бо я, схоже, зараз трохи без даху над головою.

- Якщо моя квартира влаштує тебе, пундику, то це буде наша квартира.

- Я хочу на кухню чашки з вишеньками, а решта мене влаштує, - усміхнулась Кейтлін, і пригорнувшись до Вай, грайливо поцілувала її.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.