Острів самотньої душі. У співавторстві з Xonna
Приблизно два дні тому
Я зрозумів, що бажаю від цього життя -
Я обрав для себе мету.
І зараз літак везе мене у невідомі місця.
Мій шлях був довгим.
Серце хотіло тиші, душа - змін.
Я відчув цей поклик,
Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін.
Ось вже поряд - самотність моя,
То царство душі, спокій моїм відчуттям.
Нарешті опинився я сам.
Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран...
Все пронизано тишею.
Незвіданий острів дарує спокій.
Віднайшов себе справжнього,
Зцілив свою душу від полум'яних мрій.
Я сиджу на пірсі, вже сам,
Навіть птахи ті чудові, тропічні
Не відривають мене від загоєння давніх травм.
І тільки хвиля тихенько шепоче мені:
- Поринь у глибини себе, віднайди
Музику серця свого в цій тиші.
Вийди за рамки минулого, залиш сни.
Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.
~3•серпня•2023~
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.