По тебе прийде Сновида

– Привіт, Роксано! – тепло посміхнувся Юра та обійняв ремонтницю. Вони не бачились більше тижня і жінка по-правді не очікувала, що зустріне його саме сьогодні, саме під цим гіпермаркетом, куди зайшла, аби запастися продуктами.

– Привіт! Як ти? – поцікавилась вона, автоматично поклавши до возика для збору гуманітарної допомоги кілька пар шкарпеток, упаковкурозчинної кави та кілограм печива. Одного погляду на Юру їй було достатньо щоб зрозуміти: його щось зовсім нещодавно роздратувало.

– Дякую, – кивнув чоловік, одразу сортуючи речі по пакетам. – Та щойно от мало не викликав наших людей з міліції, аби перевіряли якихось незрозумілих дівчаток. Не зробив цього лише тому, що по ним було видно: просто дурні.

– Що сталося? Знову підозрілі «благодійні фонди допомозі армії»?

– Вгадала, – кивнув Юра, не припиняючи роздавати перехожим листівки зі списком необхідних солдатам речей. –Бігають тут зі скриньками і мало того, що не здатні сказати, для яких саме батальйонів збирають допомогу… кілька хвилин допитувався, з якої ж вони організації, перш ніж одна з них додумалась розвернути до себе скриньку та прочитати, що на ній написано! Пороли, що передають гроші священику в якійсь церкві, та махали «довіреністю» без мокрих печаток – я таких скільки хочеш можу вдома на лазерному принтері надрукувати. Що саме на ці гроші купляється сказати також не могли… словом, типові мутні збирачки. Врешті виявилось, що стоять вони за відсотки з того, що пожертвують перехожі, а решта йде до організації, яка нібито опікується батальйонами від сусідньої області!

– Дожилися, – розлючено просичала Роксана.

– Кому війна, а кому мати рідна, – гірко зітхнув чоловік. – Прогнав нарешті цих дівуль, так хоч народ почав потроху до возика щось кидати! А то вони, стоячи поряд, своїм мутним видом людей відлякували.

– Як на мене, з такими треба за законом воєнного часу.

– Воєнний час… ти поглянь на цих людей, – проговорив Юра, обводячи поглядом автостоянку. – На кожній другій машині прапорець, кожний третій щонайменше з жовто-блакитною стрічкою, а то й взагалі обвішаний гербами та вишиванками, наче новорічна ялинка. От тільки мені цікаво… скільки з них усвідомлює, щовійна може дійти і до нас? Скільки з них вже морально готові прив’язати ці стрічки до зброї та піти рити окопи? От я дивлюся на цих людей, абсолютно різних: і на гладких бевзів у гумових капцях, і на гламурних краль, і на неформального вигляду молодь… їх так багато, і всі вони перебувають у стані щирої впевненості, що хтось вирішить за них всі проблеми, хтось зробить так, що все в них обов’язково буде добре. Хтось екіпірує та нагодує солдатів, яким треба їсти щодня, а не раз на місяць; хтось стримуватиме вторгнення до їхніх міст; хтось з усіма подомовляється та влаштує все якнайкраще. Ці люди просто не усвідомлюють, що йде війна, справжня війна. За сьогодні, біля цього входу, я вже роздав понад два десятки листівок – це ті люди, які їх просто взяли, а не пройшли так, ніби нічого не чують. І з них лише троє купили щось зі списку! Хто знає, можливо якби ті патетичні урочисті похорони загиблих проводились на центральній міській площі, якби всі ці люди, постійно йдучи кудись головною вулицею, день за днем бачили труни… може тоді б до них нарешті дійшло, трясця їхній матері!

– Якби ж, – сумно прошепотіла Роксана.

– Знаєш… – зітхнув Юра. – Останнім часом у нас чимало клопоту. Але якщо мені вдасться вирватись найближчими днями, ти зможеш виділити для мене трохи часу?

– Ти ще питаєш! – посміхнулась Роксана і, не втримавшись, встала навшпиньки, аби поцілувати вкриту щетиною щоку Юри. – Тоді спишемось у фейсбуці, і мабуть я вже бігтиму, поки курятина не зіпсувалась.

– Давай, до зустрічі, – кивнув чоловік, проводжаючи її поглядом.

До зупинки, на якій можна було сісти на прямий автобус до селища, треба було трохи пройтися центральними вулицями. Із сумками це, звісно, було не надто зручно, але цілком терпимо. От тільки чим далі вона віддалялась від гіпермаркету, біля якого стояв Юра, тим гучніше в її свідомості лунали його слова:

«Скільки з них усвідомлює, що війна може дійти і до нас? Скільки з них вже морально готові прив’язати ці стрічки до зброї та піти рити окопи?»

Старі міські вулиці – тихі й мирні, переповнені модними крамницями, що розташувались на перших поверхах історичних будівель. Варто було Роксані кліпнути, і скло розцяцькованих вітрин, розбите кулями та вибухами, розлетілося в різні боки та впало на залиту кров’ю бруківку. Автівки, припарковані де-не-де, були розтрощені та прокопчені.

Важко дихаючи, Роксана знову кліпнула, і страшне марево пішло. Бажаючи якнайшвидше його прогнати, жінка прискорила крок та вийшла на головну площу. Площу, де дзюрчали фонтани, де на лавочках відпочивали спокійні городяни, а по бруківці, ганяючи голубів, безтурботно бігали дітлахи.

Не зупиняючись, ремонтниця покрокувала до протилежного її кінця. Коли раптом в око їй втрапила принесена вітром пушинка і жінка на мить замружилася… а потім побачила рознесену бомбами міську адміністрацію, розбиті, пересохлі фонтани, обгорілі дерева та гори скривавлених трупів, що валялися, наче розкидані по кімнаті зламані іграшки.

Перелякана жінка знову замружилась, і знову, розплющивши очі, зрозуміла, що все це їй лише привиділось. Але чорт, якими ж правдоподібними були ці видіння, і як же вони лякали!

На щастя, незабаром Роксана дісталася зупинки та присіла, чекаючи свого автобуса. Перед очима все пливло – чи то від сліз, яких вона не помічала, чи то просто від хвилювання. Аж раптом прямо до зупинки під’їхав танк, на якому висів ворожий прапор! Коли він направив на Роксану своє дуло, з люка виліз дужий чоловік і, засміявшись, наказав своєму товаришу з екіпажу палити!

Минуло кілька секунд перед тим, як Роксана зрозуміла, що дивиться всього лиш на свій автобус. І перш ніж його двері зачинились, жінка встигла стрибнути в них, ба навіть більше – зайняти останнє вільне місце.

Тепер їй їхати до кінцевої, тож можна було не хвилюватись. Розплатившись за проїзд, ремонтниця заткнула вуха навушниками та заплющила очі з єдиною метою: не відкривати їх, аж доки не приїде додому.

ЛЮБІ ЧИТАЧІ! Якщо вас зацікавила історія - придбати друковану книгу з автографом можна через гугл-форму! https://forms.gle/ZL62LFsEr9x1iyiS9