Порцелянова сила

Дирижабль летів, витискаючи із себе всю силу, яка ховалася в його нутрощах. Вірніше — не він сам, а юнак, що міцно вчепився руками в кермо. А я сиділа за столом в каюті та писала. Я писала листа про свої пригоди, які врешті призвели до моєї подорожі на дирижаблі. Чи буде вона останньою в моєму житті — це знають лиш Небеса, що випромінювали вселенський спокій, байдуже спостерігаючи за малесенькою цяткою, за дирижаблем, і за двома ще меншими цятками — маленькими літаками, котрі, попри розмір, були швидкими і от-от наздоженуть...

А я сиділа і виливала на папір усе, що побачила і почула, про що дізналася і про що так і не змогла. Зазирнула у маленьке віконце каюти і подумала про море. Як давно я не була на морі. Як давно не чула шепіт його хвиль. Та я лише не надовго відволіклася, бо ж маю дописати. Раніше, ніж нещасного транспортного дирижабля наздоженуть. Капітан уже, певно, разів тридцять прокляв ту мить, коли погодився взяти мене на борт. А ще більше — ту мить, коли погодився не розпитувати про подробиці моєї таємної подорожі. І ось — поліцейські літаки...

Я знову повернула голову до вікна. Встала, підійшла ближче і зазирнула вниз. Не найкраща ідея. Так, головний закон кожного, хто прямує вгору — не дивитися вниз. А я подивилася. І побачила широкі морські простори. Раптом каюту затрусило. Я впала. Нарешті повернулася за стіл і похапцем продовжила. Знову поштовх, але я вже була готова, тож тільки вхопилася міцніше за стіл і зачекала, коли все заспокоїться. Нарешті, я закінчила писати. Я взяла свій саквояж, витягла з нього маленьку зелену торбинку і вже з неї — порцелянову фігурку пташки та малесеньку пляшечку з прозорою безбарвною рідиною. Я згорнула лист два чи три рази, запхала його у порцелянову пташку через дірочку, яка ховалася внизу фігурки. Раптом затрусилося знову і я ледве вхопила пляшечку і пташку, щоб не впали і не зруйнували мій задум. Я покропила пташку рідиною з пляшечки і прошепотіла дещо. Порцелянові крила затріпотіли і я відкрила вікно, щоб випустити ожилу пташку. Вона долетить. Вона знайде, кому передати мій лист. І цей лист допоможе дійти до нашої спільної мети. До перемоги.

Каюту затрусило...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.