Розділ 1. З його сторони та з її сторони
Рак чи інший страшний діагноз. Здається, весь сенс нашого життя, вся наша особистість перекреслені цією жахливою хворобою.
Чи це дійсно так? Чи справді невиліковна хвороба є кінцем нашого шляху, кінцем усіх наших зусиль і можливостей бути корисними людям? Чи, можливо, небезпечна хвороба — це ще одне (хай навіть останнє) випробування, послане нам заради чогось важливого, для нашої власної користі?
Він, нічим не примітний учень середнього рівня в 310 класі у військовій Академії Барбургської імперії. У нього немає мети в житті, він не вірить у своє майбутнє. В кращому випадку, за умови успішної здачі останнього іспиту, бачить себе за столом, списуючи папери закарлючками. Там він буде виконувати всю брудну роботу на посаді помічника якогось капітана, тісниться в маленькій кімнатці або, що ще гірше, в гуртожитку, не маючи власного дому. На відміну від свого старшого брата, він невдаха. Таке відчуття ніби старший брат забрав усю удачу, красу і честь собі при народженні, не залишивши нічого молодшому. Хіба це нормально, жити, коли учні в класі тебе зневажають за простоту, слабкість і нікчемність? Ніколи нічим не виділяючись, не маючи успіхів у навчанні, ні в тренувальних боях...
Плече сильно болить, хтось з його кривдників зумів сильно пошкодити його під час чергового побиття. Скільки ще триватиме цей кошмар?
«От би мене не було на цьому світі. Напевно, нікому ще не було так погано, як мені! — думав він, дивлячись на чергові синці, залишені його однокласниками. І підстава в тому, що він не зможе померти раніше часу, бо здоровий як бик! — Наче чув про суїциди, які приховувало керівництво академії. Мабуть, були щасливчики, які уникнули моєї жалюгідної долі...»
***
Тим часом на іншому кінці всесвіту дівчинка відпочивала на лікарняному ліжку. Вона не плакала, хоч лікарі нарешті повідомили їй страшний діагноз. Рак. Навколо стільки жалісливих поглядів, брехуни! Вони брешуть, їм на неї начхати!
— Я розумію, це складно, але ти повинна постаратися, — турботливо каже медсестра.
«Дурниці! Ти ніколи не зрозумієш, як мені! Підбадьорюєш, наче все буде добре, а насправді ховаєш очі, адже навіть при найдорожчому лікуванні шанси на життя практично рівні нулю. Як за таких обставин усе може бути добре?! — думала вона. —Хочу швидше померти!»
Вона більше не хотіла мучитися, не хотіла бути тягарем для рідних. Для мами, яка кожен день бігає по всіх благодійних організаціях, збиваючи пороги у високопосадовців, аби знайти допомогу. Для батька, який день за днем працює на трьох роботах, щоб забезпечити хворій доньці лікування. І для її сестри… у тієї повинні бути свої друзі, проблеми, справи, а замість цього вона цілими днями після школи сидить з нею.
«Школа… я там не була з п’ятого класу, відколи мене поклали в цю прокляту лікарню. Ненавиджу таке існування! Ненавиджу і хочу швидше піти, туди, де зможу жити, не думаючи про хворобу»!
Кожної людини є три бажання, здійснивши їх, душа повертається до Господа. Проте іноді Владика робить винятки. Ці дві душі не пов'язані між собою. Єдине, що їх поєднує це їх останнє бажання. І це смерть. Чи змінять вони своє рішення?
Нехай же розпочнеться історія! До пекла завжди встигнеш, а от шляху назад вже немає...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!