Японське ЗСУ

немає світла, спека, дощ, війна.

я ледве втискую ці літери у кабель від старлінка,

я намагаюся достукатись до світу,

кричати хочу...

... не можу - болить лише від того голова...

і не лишень від того біль і шум,

що оселилися у мені в крайні роки,

я падаю у тиші глибину

лише з пігулками, які не знайдеш

на електроних барахолках.

і смикання думок у передсонному забвінні

нагадує завершення дощу:

останні краплі впали і затихли

у глибині спокійних темних плям калюж.

колись я висплюся, колись я відпочину...

аби дожити, щоб відчути цей момент.

можливо біль і шум мене покинуть,

а нині лише мрії транслюю в інтернет...