32 [Хейва но-оварі]
Ти наче вічний мандрівник, який жаліється на неможливість обійти весь світ, бо світ — це приклад, як все змінюється, як аксіома про вічну нетотожність, про неможливу ідеальну точність й спокій, до яких усі системи прагнуть. І ти, хоч кажеш, що ти за рамками всього, але ти знаєш — це неправда, бо ти завжди є часткою цього континуму, матерії, тканини Всесвіту, ти створений на цій планеті і за її правилами, як визначено кимось.
Бо навіть там, де зміни не можливі, ти кожен раз по іншому все бачиш: тоді ти влітку вдень блукав тут, вночі узимку ти це місце не впізнаєш без порівняння "до та після", без підказки від місцевих, наявності орієнтирів ошкурених дощами, сонцем, вітром, чи без якихось визначних відомих пам'яток, оригінальних і примітних, оспіваних в усіх путівниках з розмитими водою чи висвічених сонцем на потріпаних погодою і часом сторінках.
Бо навіть кляту мітку гуглмапсу, закидану мільйонами світлин від подорожніх, із часом деформує вплив полів геомагнітних, що виникають, живляться і чахнуть під впливом обертання матінки-Землі. Ці перекинуті згори до низу краплі викривляють всі екрани всіх смартфонів, під тиском пальців і жиру шкірного пливуть деталі в небуття, а під шарами пилюки на маленьких об'єктивах бактерії й грибки пасуться й виїдають останні кольори, відтінки, тіні, перспективу знайти десь спокій й утриматись за наче нерухомий горизонт.
Так не буває, що ти будеш вічно йти. Ти знаєш, що настане час спинитися й померти. Знайти те місце, насправді, просто — воно завжди де ти. Банально,
але правда,
і напевно.
*[Хейва но-оварі] - фінал спокою (вільна транскрипція з яп.)
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!