36. Ти ніколи не вийдеш із того окопу
По мільйону днів
Опісля цієї війни
Всеодно будеш із нею.
Бо якби ти не хотів —
Вона із тобою навічно.
Шумить в голові,
Сіпають різкі звуки,
І сон раз на рік,
Як ти піднімаєш руки
Щоб прикрити обличчя
Ти не вийдеш ніколи
Із того окопу,
Із бліндажа
Чи згорілого джипа,
Фосфором наживо печений.
Ти ніколи не виспишся,
Не відпочинеш,
Не розрізнятимеш
Літо і зиму,
І день від вечора.
Незмінно придатний,
Універсальний,
Під тиском погонів з булавами,
Ти будеш виходити
В ті окопи,
Навіть якщо,
Ніхто туди
Не посилатиме.
Розірвані люди,
Спалена техніка,
Пошматовані лісосмуги...
Ти ніколи не вийдеш
Із того окопу,
Де лишилися
Мертві люди.
Тобі пощастило,
Бо начебто ти живий.
Але знаєш,
Що то не твоя заслуга:
Бо й за мільйони днів
Опісля війни,
На тебе так само
Дивляться люди...
_______________ люди...
____________________ люди.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!