Земля | 9 століття ПП

Взагалі, зірки не тільки були зеленими, але й чимось своїм виглядом нагадували ящірок. Прямоходячі ящірки, з розвиненою мовою і неймовірним інтелектом. Колір їхньої шкіри варіювався від блідо-трав'янистого до темно-оливкового. Вони носили екзоскелети не тому, що соромилися, зневажали чи боялися земних інфекцій, а лише через необхідність.

У той час раса Зіркаацте ще не могла дихати земним повітрям. Так, ви правильно прочитали - у той час. Справа в тому, що основним видом діяльності і талантом, можливо, закладеним природою і Всесвітом в расу зіркаацте, була генна інженерія. Саме в цій галузі інопланетні рятівники розкрили свій потенціал на повну. Ці прибульці досліджували і передосліджували кожну клітину кожного живого організму, який тільки могли знайти в космічному просторі. У їхній базі знань на Сірка можна було знайти незліченну кількість трактатів і докторських дисертацій на кшталт “що потрібно зробити, щоб покращити життя якоїсь раси чи виду менш ніж за двісті років”. Або “як підвищити імунітет за три покоління”, “як навчити правнуків дихати під водою” і багато-багато іншого. Вони повністю хакнули це питання і експериментували на всіх зразках, які могли дістати, включно з собою. Відбирали добровольців, створювали контрольну групу, збирали пакет даних на основі тестів, аналізів, фізичних даних і параметрів, потім все це аналізували і вносили геномні зміни.

Зірки просто звикли довіряти один одному, плюс, за останні більш ніж триста років, судячи з інформації з zirka-wiki, не було жодного летального випадку в таких експериментах. Вони проводилися під найсуворішим контролем і наглядом, з найменшими змінами, які при одноразовому або декількох застосуваннях не могли радикально вплинути на піддослідного.

За найменшого відхилення реакцій організму від норми, робота з цим організмом призупинялася, а потім за ним довго спостерігали і реабілітовували, щоб уникнути негативних наслідків.

Потім писали нові трактати, будували нові гіпотези і продовжували кропітку роботу. Таким чином, сукупно раса зіркаацте еволюціонувала більш ніж на сімдесят відсотків не надто природним, але дуже успішним шляхом. Після початку операції з порятунку Землі, а може, навіть задовго до неї, весь розум зірків був спрямований на вирішення проблеми непереносимості земного повітря. Забігаючи наперед, інформую, що першого успіху їм вдалося досягти лише через 240 років після утворення Біосфери III.

Ще однією відмінною і дуже цікавою особливістю зірків є їхня ієрархія. По суті, у них її взагалі немає. Головний лідер та імператор, Крецке-Плау Аккатль, вважався звичайним представником раси, як і будь-який інший інженер чи вчитель. Так, він був наділений повноваженнями приймати рішення, від яких залежала доля всіх його зірків, брати участь у переговорах і конференціях, вести політичну діяльність, організовувати міністрів і радників. Крім того, він дуже активно брав участь у всіх аспектах життя.

Як вірили деякі земляни, аккатлем обирали лише того, хто вирізнявся видатними знаннями та здібностями. Ходили навіть чутки, що Крецке-Плау був членом групи, яка забурилася всередину планети, щоб переформатувати тектонічну карту. І не раз його бачили, як він прогулюється коридорами "ковчегів", працює в лабораторіях або просто гортає щось на своєму планшеті зі знудженим виразом обличчя. Як би смішно це не звучало, але, можливо, саме в цьому і є суть успішного процвітання раси, нації чи країни, умова розвитку думки, науки і духовної рівноваги... Те, що так і не змогли осягнути предки людей.

Що стосується правлячої верхівки коаліції біженців, то їх і їхні сім'ї розселили в аналогічні каюти, на які мали право всі земляни незалежно від їх соціального статусу і рангу. Вони, як і всі інші, пройшли медичний огляд і тестування. За результатами тестів їх могли розподілити до шкіл або лінгвістичних центрів. Однак колишні президенти, звісно, задираючи носа до неба, погодилися піти у відставку з пенсійним забезпеченням, як компенсацію за шкідливість і тяжкість колишньої роботи. Зірки не наполягали. Здавалося, вони знали, що рано чи пізно життя розплатиться з кожним так, як він того заслуговує.

***

Так от, за всіма цими ліричними кружляннями ми ледь не забули про головне – появу сьомого континенту. Така гучна подія викликала бурю суперечок і обговорень, які не припинялися більше місяця. На цьому історія не закінчилася, і через сорок днів краєвиди з ілюмінатора знову привернули увагу всього людства. Цього разу хвилі піднялися поблизу південного узбережжя Євразії, між Африкою і залишками Океанії, щоб випустити назовні нерівномірні гребені, хребти і кратери; чорні і голі, вони здіймалися все вище і вище над морем, аби за кілька годин застигнути у фантасмагоричній багатокутній фігурі посеред бурхливої синяви.

Після цього і Тихий океан огорнув нове острівне утворення. Всі три були розташовані у відносно комфортних кліматичних зонах. Площа кожного острова не перевищувала розмірів Австралії. Острови мали форму майже рівного кола, ймовірно, тому їх і назвали " Біосферами". У ті часи вони не зовсім виправдовували цю назву. Після створення про Біосфери забули на кілька століть, дозволивши природі зробити свою справу, розфарбувавши ці кам'янисті ущелини, долини та перевали в усі відтінки зеленого.

До зими 2696 року зовнішні свідчення про існування людської цивілізації на Землі практично зникли. Найсуттєвішою зміною у вигляді поверхні планети стало повне знесення всіх наземних споруд. Міста були стерті, зірвані разом з асфальтом, а підземні комунікації – викорчувані. Раніше заселені континенти перетворилися на степи, розмежовані непрохідними тропічними хащами і гірськими кряжами.

Висушені моря подекуди наповнилися завдяки припливу, спровокованому народженням нових островів. Підземних копачів ніде не було видно. Не те, щоб це була секретна інформація, що вони робили весь цей час, але ніхто не хотів запитувати. Всі були досить шоковані побаченим і почутим, тож не мали наміру віднаходити ще одну причину для занепокоєння. Оскільки ніяких нових островів не передбачалося, з часом люди заспокоїлися і повернулися до нормального життя.

Відтоді минуло не одне покоління, і на Землі не відбулося жодних кардинальних змін. Хоча деякі зміни стали помітними – з кожним поколінням людство міцнішало у своїй поміркованість і віру в майбутнє. З хвилюванням і цікавістю всі чекали новин з поверхні блакитної планети, і з певним трепетом люди чекали того дня, коли вимушене вигнання скінчиться.

Повернення додому було призначено на другу половину 2870 року.