25

Родина Поллі мешкала по сусідству від будинку, в якому знаходилася квартира Теда - потрібно було лише перейти вулицю - і  погляд впирався у новеньку "висотку", що знаходилася на закритій території - тут навіть для того, щоб просто увійти на подвір'я, потрібно було минути своєрідну сторожову будочку, в якій сидів вахтер. Втім, Еріка пропустили без проблем - по-перше, Тед бував у цьому домі не раз, а по-друге, Поллі заздалегідь повідомила охоронця про те, що чекає на гостя.

У холлі будинку стояли  кадуби з розлогими пальмами та фікусами, а по всьому переметру просторого приміщення були розташовані різнокольорові крісла-мішки, де  мешканці могли відпочивати, якщо надворі погана погода.  Ерік піднявся ліфтом на десятий поверх. Тут було всього двоє дерей. Втім, помилитися було важко - над входом у квартиру красувалася табличка з прізвищем власників. Натиснувши на кнопку дзвінка, хлопець крадькома ще раз поглянув на красиво запакований подарунок та три букети квітів ( на їх придбання пішли майже всі гроші з Тедової картки). Виглядало це все досить солідно -  що ж, він сподівався, що і в усьому іншому не вдарить лицем в болото.

Двері відчинила сама іменинниця. Вона радісно посміхнулася.

 - О, який ти гарний!

 - Ти теж, - не знайшов більш вдалого комплімента Ерік, і щоб приховати свою ніяковість, відразу вручив Поллі  коробку з подарунком та адресований їй букет. Тоді обійняв її і поцілував - як завжди, в щічку.

Поллі притьмом розпакувала подаровані парфуми і заходилася бризкати ними на себе.

 - Яка  краса! - вигукнула вона.  - Ірмо, йди сюди швиденько!

Із котроїсь з численних кімнат виглянула дівчина модельної зовнішності - на голову вища за Поллі білявка з великими синіми очима і  пухкенькими губками, вона нагадувала Еріку ляльку Барбі. Це, певно, й була сестра Тедової дівчини.

 - Круто, "Арабеска"! - оцінила вона. - Дай і я  надушуся!

Ерік згадав про букети, які досі залишалися у нього в руках, та простягнув  один із них Ірмі. Це були незвичайного синього кольору хризантеми.

 - Під колір твоїх очей! - знайшовся він.

 - Ой, як мило! Поллі,  твій бойфренд, як завжди, на висоті - знає, що я люблю! Піду поставлю у вазу, - і вона зникла так само швидко, як і з'явилася.

Натомість  подивитися, хто там прийшов, нагодилась мама дівчат. Вона була схожа на Поллі - теж невисока, худорлява, з шапочкою пишного золотаво-каштанового волосся, такого ж кольору, як у молодшої доньки. Хтозна, може і старша мала таку ж шевелюру до того, як перефарбувалася у модну платину.

 - Тед, рада тебе бачити! - вигукнула вона. - Які чудові троянди!

 - Доброго дня, це вам. - він простягнув їй квіти.

 - Все, церемонії завершено, тож можна йти до столу! - посміхнулася Поллі. Вона взяла Еріка за руку і потягла його до вітальні. Там уже сиділи за красиво сервірованим, накритим сніжно-білою скатертиною столом двоє чоловіків. Вони на перший погляд були одного віку - трохи за сорок. Ерік навіть розгубився - котрий же з них батько Поллі?

Втім, недовго думаючи, привітався з обома, потиснувши їм руки.

 - Теде, ми вже тебе зачекалися! - вигукнув темноволосий чоловік у окулярах.  - Знайомся - це друг Ірми,  Марк Лоуренс. Він талановитий режисер. Марку, а це Тед, хлопець Поллі. Можливо, ви знайомі з послом Расселом, то Тед - його син.

 - Дуже приємно, - поважно кивнув головою засмаглий блондин у елегантному світло-сірому костюмі. - Особисто з містером Расселом спілкуватися не доводилось, але багато чув про вашого батька. Він справжній ас у своїй професії! Ви теж пішли його стопами?

 - Майже, - посміхнувся Ерік. - Мені теж дуже приємно познайомитися.

 - То сідайте швидше за стіл, бо все вистигне, - сказав батько Поллі.

Незабаром було відкорковане вино, пролунали перші тости та побажання іменинниці. Та потім Ірма з Марком перебрали усю увагу на себе. Режисер розповідав різні байки зі знімального майданчика, а Ірма продемонструвала всім на великому екрані, який висів у кутку кімнати, їхню дебютну спільну роботу.

 - Це перша, але далеко не остання, - з гордістю сказала вона.

Ерік очікував побачити якийсь фільм, хай навіть короткометражний, але натомість "геніальною картиною" ( за висловом мами дівчат) став рекламний ролик, де Ірма демонструвала нижню білизну. Сюжет був вельми простий - у кріслі сидів привабливий мачо, а дівчина, одягнута у спокусливий корсет, стринги та мереживні панчохи, витанцьовувала під музику, всіляко його спокушаючи.

На місці Ірми Ерік би посоромився показувати  таке "кіно" батькам, але ті почувалися при перегляді невимушено, ще й захоплено коментували певні моменти.

 - У вашої доньки справжній талант, - сказав режисер, коли ролик закінчився. - Ось побачите, через кілька років її ім'я стоятиме у списку претендентів на "Оскар"!

 - Я просто вражена! - сплеснула руками мама Поллі. - Марку, ви створили шедевр! Подивіться, як вдало виставлене світло! А  цей чудовий музичний супровід!

 - Велика заслуга Ірми, що робота вдалася, - Марк легенько вклонився дівчині, що з великим задоволенням слухала компліменти на свою адресу. - От правду кажуть: талановита людина талановита у всьому! Вона надзвичайно пластична, а як гарно співає! А емоційність - це взагалі вище всіляких похвал! Дивлячись цей сюжет, глядачам хочеться водночас плакати і сміятися!

Еріка трохи розважили останні слова. Він уявив людей, що дивляться ролик, регочучи до сліз. Самому йому було тільки незручно від того, що камера занадто часто брала крупним планом спокусливі форми дівчини - чи не частіше, ніж обличчя. Хоча все вірно - рекламувалася ж білизна!

 - Тепер ми зайняті створенням кліпу для одного популярного співака, і Ірма стане його зіркою, - поділився Марк, обнімаючи свою подругу за плечі. Та гордовито повела головою, ніби поправила невидиму корону.

 - Я знала, знала, донечко, що колись моя мрія все ж таки здійсниться - ти станеш всесвітньо відомою! - схвильовано промовила міссіс Міллер. - Якби ви знали, скільки я зусиль приклала до цього! Ірмочці ще й року не було, а вона уже брала участь у конкурсах краси для діток, навіть здобула титул "Віце-місс"... А скільки потім було занять з музики, сценічної майстерності, кастингів, репетицій! Після звичайної школи відразу їхали на уроки до школи моделей. Потім - балет, хореографія, вокал! А як вона грає на фортепіано!

 - Давайте ще вип'ємо за здоров'я іменинниці! - запропонував режисер. - Поллі, ви така чарівна, не хотіли б себе також спробувати у акторстві?

 - Не маю особливого бажання, -  байдуже мовила дівчина, накладаючи собі на тарілку салат.

 - Шкода, я думав, ви теж творчо обдарована особистість...

 - У Поллі змалку був хист до малювання, - вже не таким піднесеним, а більш буденним тоном пояснила міссіс Міллер. - Проте вона трішки походила в художню школу і покинула заняття. Ти. доню, завжди вирізнялася непостійністю!

- Ну, така вже я є. - філософськи сказала Поллі.

 - Так, головне у будь-якій ситуації - лишатися собою! - Марк завжди умів красиво "з'їхати" з незручної теми.

 - А ти, Теде, чого такий сумний? - раптом спитав містер Міллер, який до цього теж в основному мовчав. - Зазвичай у тебе рот не закривається, різні жарти, анекдоти, а це сидиш, як засватаний!

 - Тату, залиш його у спокої, - сказала  Поллі. - І взагалі, ми хочемо піти прогулятися. Ви тут не нудьгуйте без нас!

 - А торт? - сполошилася міссіс Міллер. - А свічки задувати?

 - Мамо, мені не п'ять років, - нетерпляче повела плечем Поллі. - Якось обійдемося без задування свічок і урочистих пісень. А Тед усе одно не любитель солодкого!

Ерік кивнув головою. Це застілля вже втомило його, тому ідея піти погуляти з Поллі замість того, щоб вислуховувати черговий спіч акторським здібностям Ірми та режисерському таланту Марка, дуже сподобалася хлопцю.

Вони швиденько попрощалися та вийшли з дому. Ерік у глибині душі боявся, що Поллі запропонує продовжити святкування у  котромусь із численних ресторанів чи розважальних центрів, а в нього залишалося дуже мало грошей. Проте дівчина повела його до парку.

 - Давно хочу подивитися на вечірнє місто з висоти пташиного польоту, - сказала вона.

Оглядове колесо ще працювало, і вони хутенько залізли в кабінку та сіли, міцно притиснувшись один до одного, бо ставало досить прохолодно. Колесо зрушило з місця і почало повільно підіймати їх все вище й вище над кронами дерев та покрівлями будинків.  Унизу сяяли тисячі різнокольорових вогнів, на автомагістралях бігли у різні боки вогники фар. Свіжий вітерець розтріпав Поллі волосся, її очі сяяли.

 - Це просто класний день народження! - сказала дівчина, коли їхня кабінка піднялася на максимальну висоту і на мить застигла у такому положенні, а потім повільно почала рух донизу. - Давно про такий мріяла! Ой, у мене голова закрутилася, - вона вчепилася за його плече.

 Ерік  обережно обійняв її однією рукою, турбуючись тільки про одне - щоб вона не здогадалася, як сильно калатає його серце.

 - Ну поцілуй вже мене, чи що, - тихенько прошепотіла Поллі.

...Колесо знову пішло догори, але вони вже не помічали нічого, що діється навколо.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.