8

Коли Пітерсони вже вдосталь натішилися успіхами сина та онука і добре роздивилися його результати ТОМу, настав час для справжнього банкету, що його на честь Еріка влаштували мама і бабуся. "На вогник" завітали і родичі - батьків брат із дружиною, що жили в сусідньому під'їзді.

А вже увечері, допомігши бабусі прибрати зі столу, Ерік пішов до вітальні і сів на диван поруч батька, який саме дивився вечірні новини.

-Тату, - сказав він. коли почалася рекламна пауза, - а ти складав ТОМ, коли закінчував школу?

- Звичайно. Правда, у нас були інші тести - не на комп'ютері, ми спеціальні анкети заповняли. А тоді вже в департаменті вводили наші дані в комп'ютер і видавали кожному результат.

- А помилки тоді були... ну, наприклад, могло таке трапитися, щоб комусь чужі результати видали?

- Не чув про таке, - відповів батько. - У наш час порядки щодо профорієнтації були дуже суворі, все перевіряли по кілька разів.

- А ти... - Ерік замислився, як точніше сформулювати свою думку. - Чому тобі випала така професія, ти погано вчився?

- Ха, я дуже добре вчився в школі, задачі лускав, як горішки. Але я завжди був дуже язикатий, огризався до вчителів: мені півслова, а я у відповідь - слово, отож, як дійшло до профорієнтації, то наш наставник сказав, що з моїм характером мені тільки сміття збирати. Я це добре запам'ятав. А потім принесли результати - дивлюся, а там написано "сміттяр"... Ну, воно в принципі ще й непогано обернулося, зовсім скоро відкрили комбінат, все автоматизували, робітникам стали добре платити. Я може, зараз більше заробляю, ніж той придурок-учитель. Так що він хотів мені насолити, а навпаки зробив добро. І таке буває.

- Ти думаєш, він спеціально підтасував результати? - здивувався Ерік. - Адже не можна наперед вгадати, що кому випаде.

- Можна - не можна. яка тепер різниця! - махнув рукою батько. - Зараз, як усе виконується машинами, то, може, й не сфабрикують. А тоді вони самі вводили вручну наші відповіді, що, вчителю було складно додати в мою роботу ще від себе трохи помилок?

- А можна було якось перездати... ну, там, на апеляцію подати?

- Не сміши мене, це ви зараз такі грамотні, а двадцять років тому всі брали те, що їм пропонували, і сиділи тихенько. "Апеляція". - він засміявся. - та ми й слова такого не знали!

- Ну от ми знаємо, а що толку ? - знизав плечима Ерік. - Все одно в класі "Ч" ще ні одну апеляцію не розглянули на користь випускника.

Батько клацнув пультом, вимикаючи телевізор, і уважно подивився на сина, наче вперше його побачив.

-А чого це ти кислий такий? І все про помилки, апеляції? Ти що, незадоволений результатами? Три професії запропонували панові, а йому все не те...

- Я задоволений, - швидко відповів Ерік. Він не хотів сваритися з батьком - добре знав його гарячу вдачу.

- Ну й що ти вибереш?

- Я ще думаю.

- А тут немає чого й думати, йди в автомеханіки, це дуже грошовита робота. Влаштуєшся на якусь СТО, потім можна ще шабашити потихеньку. Знову ж-таки, клас "О". Квартиру дадуть просторішу, ніж у нас, страховка більша...

-Тату, а коли ще тільки поділили всіх на соцкласи, чим тоді керувалися ті, хто їх придумав? Теж усі люди проходили тести?

- Звідки мені знати, то давно було. Та й хто в нас учений - ти чи я? Вам що, в школі того не розповідали, на суспільствознавстві вашому?

- Ні, не розповідали, - тихо сказав Ерік. - Я от сів і подумав - ніде не пишуть і не говорять, з чого все почалося. І як воно було раніше?

- Ну, не говорять, значить не треба тобі того знати, мудрагелю. Іди вже спати, - батько встав і вийшов з вітальні.

А Ерік ще деякий час продовжував дивитися на темний екран телевізора, наче сподіваючись, що він от-от ввімкнеться і дасть відповідь на питання, котрі хвилювали хлопця.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.