Автобусні нотатки

Дрібний дощик мрячив вже третю годину. Перехожих на вулиці майже не було, ну кому хочеться намокнути, та ще на додачу до всього, бути облаяним холодним вітерцем, що пронизує до кісток.

Темніло. Я йшов на автобусну зупинку. Сьогодні закінчується моя нічна зміна. Завтра вихідний. Посмішка розквітла на моєму обличчі від цієї думки.

Холодна вода гидко падала мені на обличчя і голову, зрадницьки стікала по волоссю, а далі по потилиці, пробираючись за комірець. Потрапивши туди, виробляла ефект гранати, що розірвалася.

Обожнюю холодну воду у себе на спині. "Життя чудове! "- подумав я, й знову отримав нову порцію крапель за комірець.

Ще кілька років тому, я б смачно вилаявся, якби холодна вода стікала б мені по спині, але зараз, я отримував задоволення від цього.

Дощ бадьорив мене, і мої думки впорядковувалися в голові.

Думки були про дітей, які залишилися вдома і чекають з нетерпінням коли я повернуся. Завтра вони будуть поза собою від радості, коли я прийду забирати їх з дитячого садка. Думки про них наповнювали мене енергією. Тепло розливалося по всьому тілу.

Я не помічав негоди, і не відчував холоду, що проникав в душу. Енергія била в мені через край. Ставало спекотно.

«Життя чудове!» - знову подумав я і прийшов на зупинку.

Через 5 хвилин під'їхав мій автобус. Я увійшов, і як завжди швидким, професійним поглядом окинув салон автобуса (в минулому я прикордонник).

Сумні, похмурі обличчя пасажирів дивилися на мене. Не помітивши нічого підозрілого, пройшов всередину автобуса і сів на своє улюблене місце біля вікна, воно якраз було вільне.

«Знову щастить» - проскочила думка, і я зручніше влаштувався в кріслі. Шлях чекав не близький.

Дощ за вікном полив сильніше і вже зовсім не виглядав нешкідливим, дрібним і гидким. Він вже був повним сил зливою. Блиснула блискавка і десь грохнуло. «Буде весело» - пронеслося у мене в голові і я посміхнувся.

На наступній зупинці увійшло кілька пасажирів. Я швидко окинув їх поглядом і помітив прекрасне личко таємничої незнайомки.

«Краса - сильна річ» - подумалося мені, і я знову подивився на незнайомку. Мої думки знову заповнили мене.

«Життя чудове й дивовижне, якщо ти цього пристрасно бажаєш, якщо твоє серце сповнене любові та душа відкрита. Але життя може бути нудним, якщо тобі все байдуже» - це істина, вирішив я подумки. Ось це справжня істина.

Я відірвався від своїх думок і зустрівся очима з незнайомкою. Вона сиділа навпроти мене і розмовляла через мобільний телефон. Зустрівшись поглядом вона посміхнулася.

«Щастить мені сьогодні, на гарне й прекрасне» - думки знову потекли в голові.

За останній рік, зі мною відбулося безліч змін. Я знайшов свої життєві цінності, я виріс в особистісному плані, я виробив в собі позитивне світосприйняття. Моє життя стало набагато краще, з кожним днем я отримую від нього все більше й більше радості та задоволення.

«Жити добре, спасибі мені за моє ставлення до життя» - подякував я собі й глянув у вікно.

А за ним продовжував лити дощ, автобус їхав повільно і я поступово заколисувався.

Мені снився сонячний день і моя сім'я. Ми на дитячому майданчику, граємо в м'яч. Я б'ю по м'ячу, він злітає в верх і раптом з оглушливим гуркотом лопається. Я смикнувся та прокинувся. Грім прогримів ще раз, але вже слабкіше.

Я обвів поглядом пасажирів, багатьох теж налякав грім. Такий гуркіт, прямо над головою, аж дух захоплює.

Я знову зупинив свій погляд на незнайомці. «Безумовно мені сьогодні щастить» - подумалося мені.

"Наші думки - вічні супутники. Завтра у мене вихідний. Завтра я буду відпочивати та насолоджуватися кожною хвилиною свого життя, так само як і зараз. Що може бути прекрасніше, ніж пограти з однорічною донькою або подивитися мультфільми з трирічним сином.

Моє життя чудове! Сповнене дива й радості "- думки знову наповнили моє серце радістю та теплом. Душа рвалася назовні. Я був нескінченно щасливий й навіть зрадницькі думки про роботу не затьмарювали мені мій настрій.

Через 15 хвилин я вийшов з автобуса. Дощу вже не було і тільки вітерець, продовжував розганяти самотніх перехожих по домівках.

«Життя чудове!» - із захопленням подумав я і наступив у калюжу...