Гринвіцька Амазонка

Отже, підсумуємо. Стася перегорнула одну сторінку, але на іншу ще не потрапила, сидить на ребрі аркуша. Саймон закохався як пацан, але воно і не дивно, українки — це вам не страшні чопорні британки його кола. Вразила його своєю...катастрофічною недооцінкою себе) За скринею можна швидко зганяти, або бусом відправити і взагалі не їхати. Цукерки — така класика, але працює і досьогодні) P.s. Ніяких каре!

Джо реабілітована!

Так, не така вона вже й погана :) Звісно, ще з тими тарганами! 😀 Іноді про людей складається повністю негативне враження, що вони ніби такі потворні, аж вбити хочеться ( в переносному сенсі). Але коли взнати про них більше, виявляється, все геть по-іншому, ніж ми уявляли.

Я тут паралельно рефлексувати буду) Клопотенко?) У мене сирники більш традиційні, ніж у нього, не такі піжонські. А чому саме південно-східних лісів?)) Чому не південних, або східних?) Але я вам вірю. Оце у вас відтінки смаку) Супер!) Саймон, як на мене, поводиться гарно і всіляко намагається вивести "жмут нервів" навпроти з кататонічного стану, та це нешвидкий процес) Нормальний хід — накидатися, пофліртувати, а потім до справ) Опа! Не буде ніяких справ, а може, вони і не передбачались. Нервовий зрив на рівному місці. Здивували. Довбаний десерт, довбаний ресторан, довбаний Саймон. Добре, що "крокодилів" здихалась, вони жахливі.

Бабці скатертину треба хрестами червоними вишити, як у тамплієрів. Приїхати з готовим замовленням, усміхнутись, вгатити молотком по лобі, замотати в скатертину і закопати на бек'ярді під кущем бузку або серед гортензій, щоб краще росли. Сукня мені сподобалась, тільки я уявив вишивку білою, вона б з капучіно теж гарно поєднувалась, наче молочна пінка. Марина якась жостка, пом'якше треба в цих обставинах, пізно до неї доходить, що свідчить про певний егоцентризм. Я вже в очікуванні неймовірних "етикетових" страждань ГГ)

Дякую за відгук! :) Трохи забарилася з відповідями. Емоційно ви про бабцю. :) Таки, мабуть, вдалося прописати її характер, раз так розізлила своїми забаганками :) За сукню - окреме дякую! З білим виглядало б гарно, але їй потрібна була саме однотонна, для цього ж прихованого змісту. А Марина - вже яка є :) От якраз таких зануд в реальному житті вистачає, їм лише б критикувати.

Та нічого, мені сьогодні через три місяці на коментар відповіли, так що вам нема про що переживати) Так, головне зміст приховати, тут ви праві) Бабусю класно розписали, от я і не стримався👍Точно, душнил вистачає)

Як це знайомо, м'якість і власна недооцінка, дурні думки і теорії, висосані з пальця, а вона вже 8 років там живе, людина погано змінюється, майже не змінюється, на жаль. Стасіна невпевненість зрозуміла. Вона не з Челсі, як "бабця Джо", але все одно капець яка зашугана, ніби вона бур'ян, а навкруги одні боги. Сцена на фесті мені здалася якоюсь сумбурною, закриті брити були надто відкритими, відкрита Стася була надто нервовою, діалог з Саймоном був дивним) У мене теж є чашка з тонкої білої порцеляни, може, навіть з Британії, в ній чай тиждень не холоне

Йой, яка вона чутлива, аж десять разів у обличчя водою)) мені подобається ця дівчина) Та ясно, що на ботфорти клюнув, такого у Гринвічі зроду віку не побачиш, а ботфорти, вони ж на ногах, і здебільшого довгих і струнких) Цей Саймон, швидкий хлопець, а ще зір добрий має, ааа, соррі, він же в окулярах)

Ще б не десять разів водою! А ви як би відреагували на такий собі, маленький прихований пранк від селебріті? :) ( якщо ви - селебріті, то питання відпадає 🤩) Ех, ботфорти, ботфорти... Ви часто в Грінвічі буваєте? А шо йому? І так на обідню перерву вискочив, бо на зйомках - суцільна нудьга 😂 Таку можливість втратити? оце вже ні!

Та не бачу я там ніякого пранку) Де він, в чому?) Ну вийшов чувак серед "низів" погуляти, ну і що. Але ж на щось-то він клюнув) Тільки не кажіть, що у Гринвічі всі ходять у ботфортах) Британки чи європейки і ботфорти у повсякденні, я це не уявляю) А от на дівчині з Київської області — аж бігом)

"Океан Ельзи", значить, з "Radiohead"... Різні "Стріляй", "Сосни" і " Рандеву" плюс "Creep", "Fade out" і "Palo Alto")) Гарний наборчик. Хочете антитезу? Мене моя рідня до сьомого коліна не робить мною, принаймні, свідомо я цього не відчуваю. Всі у коментах зачепились за цю тезу, але я так не думаю, мабуть, тому що я переконаний космополіт і глобаліст) А початок книги хороший, актуальний, відгукується багатьом. Стася привертає до себе, Тарас — відвертає, але не поспішатиму робити висновки. Щодо Лорак індиферентний, але з однією її піснею у мене пов'язані дуууже приємні спогади)

Дякую за відгук! :) Стосовно антитези, я розумію вас. Про рід до сьомого коліна - це ж символічно. У всіх різні обставини, в когось взагалі майже немає родичів. Але моя ідея полягає в тому, що важливо пам'ятати про свою культурну ідентичність і бути обізнаними в цьому питанні. Ми, українці боремося за нашу культурну ідентичність. З тих пір, як я опублікувала перші розділи минуло майже два роки. На жаль, війна продовжується досі. Дуже прикро те, що глобально про Україну світ дізнався через війну, а не іншим, "мирним" способом. І попри все, стереотип раші дуже сильний, ну,типу її якийсь там "культурний код" І понині нам складно доказати і показати, хто ми, і що ми дуже сильно відрізняємося від раші. Коли ми знаємо свій культурний бекграунд на належному рівні, то це додає впевненості, і відповідно, з нами тоді рахуються. Це стосується будь-якої національності, не лише українців.

Та плювати на ту рашу, не повинна країна існувати заради мети довести всім, що вона не раша. А іншим країнам плювати на наш бекграунд, але не плювати на економічні і військові можливості, які вони отримають при співпраці. Рахуються з привабливими економічно і сильними. Нічого особистого, тільки бізнес. А про норми моралі і культурні коди на рівні держав можна забути, там це не працює, це суто для внутрішньої політики.

Ви досить категорично висловилися. В тому то й справа, що на рашу ми не плюємо, а боремося з нею. А якби просто плювали, то Україна припинила б своє існування як держава, і нам довелося б прийняти рашку. Були українці - стали русскіє. Ця війна , вона ж екзистенційна. І щоб стати привабливо економічними, теж треба вміти себе подати. Тут потрібна дипломатія. В нас ніхто не вкладав би гроші і не давав би зброю, якби ми як нація не стали в 22-му році на захист країни. В нас ніхто не вірив тоді. Захід побачив, хто ми такі . А якби прийшла рашка, то прийняли б це як факт і змирились би.

Заінтригували ) Буду слідкувати далі

Дякую дуже, що слідкуєте за цим твором! Дякую за підтримку :)

Звернув увагу на психологізм цієї глави. Особливо зачепила фраза прабабусі стосовно пам'яті про пращурів. Дуже глибоко показано різне сприйняття реальності різними поколіннями.

Дуже дякую за коментар :) Якось так спало на думку, залучити увесь рід. Адже на нас змалечку впливають батьки та старші покоління і частково формують наші особистості. Розумію, що у кожного різні обставини, і не всім пощастило мати рідних і близьких. Але в цьому творі я також узагальнено звернулася до теми приналежністі до нації і розуміння своєї культури і походження.

Довго думала після того як прочитала. В мене залишився хороший післясмак. Це як шматочок справжнього життя, який нам, читачам, дозволяють підгледіти. Дякую 🥰

Дуже дякую за Ваш відгук, )) Мене дуже тішить, що цей твір Вам сподобався і у Вас залишилися приємні враження. Для автора це - найбільша радість. ))

Вітаю, сіла за ранковим чаєм почитати щось - не втрималась і дочитала все) Я раніше написала відгук - очікування щодо сюжету. Як автор авторові: я рада, що вони виправдалися лише частково. Тому історія нетрадиційна за побутовою сюжету. Я б сказала, вийшло воздушніше. А я будувала уявлення традиційне в плані сюжету. Тому, гадаю, структурно історія в рази цікавіша + ви даєте простор для інтерпретацій самим читачам. Це як автор авторові. Вийшло цікаво. Чк читач - МЕНІ МАЛО! Я ХОЧУ ЩЕ! (вибачте за емоції - але цікаво читати) Успіхів.

Дуже дякую за відгук. :))Особливо й за те, що Ви подали дві точки зору : читача і автора. Це дуже цінно:) І прям вау! Я дуже рада, що Вам було цікаво читати. Але все ж дозволю читачам розвинути сюжет самостійно. )) Цей твір завершений. Можливо, напишу щось подібне . Ваш коментар надихає))

Вітаю, дуже подобаються ідеї Вашого твору. 1. поступова переоцінка життя - героїня жила з козлом довгий час - бо справжні козли висміюють людей за походження, це прям найяскравіша риса, яка ставить крапку на Тарасі - він паскуда не просто у відношенні до дружини, а у відношенні до всих людей. І здається, він майже нічого не каже в голос - але як голосно про нього каже пам'ять героїні! На мою думку, ви класно підкреслили огидність персонажа. Ще помітила: сама героїня не ненавидить чоловіка, вона якась рівна до нього - наче нічого не відчуває вже і живе з ним у шлюбі за інерцією - бо спільне майно, бо так прийнято, бо документи перероблять. Він наче робота, яку не любиш, на яку ходиш аби "числиться" та на пенсію щоб капало) 2. тема самоцінності - гадаю, що головна ідея твору - визначення самоцінності - героїня була з чоловіком-мудаком, бо не цінувала саму себе. поступово через нового персонажа буде поступово закохуватися сама в себе. саме кохання до себе не вистачає нашим жінкам та чоловікам теж - тому нещасні сім'ї, тому багато терплять аб'юзивні стосунки - бо в думках є таке: я більшего не заслуговую бо я ніхто. І, здається, героїня саме прийде до розуміння: я людина і тому заслуговую на найкраще. 3. особливої глибини додає саме робота вашої героїні - перенесення культурную спадщини у сучасне + рекламація національної культури через творчість - зрозуміло що визерунки її просять вишивати не прям чорно-червоні з символами поля та матері, але вона вишиває саме своїма руками, які навчалися саме на національних вишивках з "хахешованими" символами поля та матері. ще додам: щодо сюжету - ви не вивалюєте експозицію, подаєте дозовано саме те, що потрібно саме в цьому епізоді. тому в мене не було проблем зі сприйняттям: чи біженка, чи ні, ким працює чи свільки живе, чому живе. Ососбисто мен іподобається таке поступове занурення в життя героя -я не хочу знати одразу вс епро нього, кажітьм ені тільки те, що цінно у даний момент часу. з описами - знову особисто мені подобається, коли у автора не витрачається сторінка на опис природи, щоб продемонструвати жонглювання словами - диви, скільки я знаю і тд. у вас стисло, але зрозуміло - образи в голові будуються легко, я розумію атмосферу не через перенавантажені епітети, а через дію -"героїня застібнула весняну куртку" - через дії ви промальовуєте атмосферу - і це круто, і дуже рідко зустрічається, на мою думку. Висновок: це хороша , з крутим підгрунтям історія про зростання особистості через аналіз власних стосунків, через визначення самоцінності, через розвиток творчості. ПС: особиста подяка за відсутність пафосу та трагізму - от історії про сучасість відлякують саме через трагізм та пафос - на мою думку, чим простіше подається історія про війну ,тим вона реалістичніша. і особиста подяка за реалістичність - вам віриш, бо ви пишете про те, що знаєте.

Я вражена, чесно :) Дякую за такий детальний аналіз мого твору, Ви приділили цьому чимало часу і уваги і дуже добре його зрозуміли. Щодо самоцінності - так, моя героїня вірить в себе і свої можливості. Я хотіла донести меседж про національну ідентичність, адже ми почуваємося впевненими і сильними, коли знаємо, ким ми є. А також, важливо робити те, що любиш, це дарує нам внутрішню гармонію. За кордоном, наші люди часто беруться за будь-яку роботу. І от в творі я прагнула показати, що так бути не повинно і що є інші шляхи самореалізації. Коли ми віримо в себе, то й самі будуємо своє майбутнє. Вам ще раз дуже вдячна)))

Мені подобається мова і темп оповіді. Є кілька дрібних помилок, але то не суттєво. Буду читати далі😸

Дякую, дуже рада, що Вас зміг зацікавити мій твір. :)

З приводу Ані Лорак... Вона й не була в нашій епохи ніколи.

Можливо, але вона була популярною в свій час. Дякую за коментар :)

вітаю, трошки забарилася до вас, але я ось нарешті тут;) мені дуже сподобалась атмосфера вашого твору! сам текст насичений гарними українськими словами, приємно читається, і я прям відчувала, як занурююся у все, що ви описуєте. неначе епізод свого життя розповідали, настільки реальними події виглядали😄 на початку деякі описи здавалися дещо довгими, але не скажу, що думала «коли це скінчиться». бо між ними відкривається контекст, на якому переважно будуватиметься сюжет (повномасштабна війна), і показуються думки головної героїні, її характер, минуле, щоб читали зрозуміли, що цей персонаж має свою історію щодо Тараса, то що ж, людина протівна. а Саймон ще таа приваблива фігура🤌🏻. хоча так само, як Стася, думала що може в якийсь не той «бізнес» заманити її хоче🌝. в загалом цікаво розкритий, я прям з насолодою читала їх діалоги до того ж класна деталька з виправленням вимови, одразу видно різницю між Тарасом і Саймоном. перший, коли виправляв її, наполягав, щоб вона правильно говорила, а другий навпаки казав, що йому подобається її не ідеальна вимова;) але відкритий кінець мене зводить з розуму😭. хотілось би побачити, як розвиватимуться їх відносини. а ще цікаво, чому так було акцентовано на книжці про амазонок?) вона має бути якось повʼязаною зі Стасею?😅

Вітаю! Дуже вдячна Вам за такий розгорнутий і теплий відгук! 🌝 З приводу мови, мене тішить, що Ви, як уважний читач, це помітили.! Акценти відіграють роль. Це те, що робить нас привабливими, а не навпаки. їх не варто соромитися. Цей момент я справді взяла з життя , обидва випадки, як негативний так і позитивний, з історій двох різних людей. Ну і, відповідно, і по-своєму презентувала в творі. Відкрита кінцівка... іншою вона не могла бути. В житті головної героїні відкриваються нові горизонти з початком нової роботи. Неможливо передбачити, як розвинулися б їхні стосунки, і чи розвинулися б взагалі. А книгою про амазонок все розпочалося, нею все і закінчилося - вибір за Стасею. Вона несе в собі дух амазонок - "легендарного краю" тобто, нашої України. Вона справляється з труднощами і завдяки сімейному ремеслу здобуває визнання і перспективи в карєрі. Я вірю, що вона обов'язково знайде своє кохання. :)

зрозуміла) дякую вам! і бажаю творчих успіхів✨

Дякую, Вам також! :)

Дуже цікавий твір. Я вже читав його колись, тепер перечитав знову - відчуваю, що цей твір потребує серйозного аналізу. Реалізмом цей твір назвати важко, навіть неореалізмом - теж важко. Тут дуже відчувається постмодернізм з невеликими елементами романтизму (так я бачу). Навіть не метамодернізм, а досить чистий постмодернізм. Хоча елементи романтизму для постмодернових повістей абсолютно не типові, але у творі наявна відкрита форма, що подекуди перетворюється взагалі в антиформу. Повість виглядає як гра, у творі панує випадок, а не закономірність, Текст доволі анархічний, Мовчання в тексті іноді говорить більше, ніж слова і фрази - натяк, алюзія домінує над прямим сенсом. У творі відчувається процес, що не має мети, твір лишається відкритим для подальших подій і домислення. У творі відчувається деструкція - світу літератури, усталених норм реалізму, класичної літературної форми. Вся повість збудована на антитезах, Тут немає пошуку сенсу буття, тут все проголошує, що сенс життя відсутній. Думки, ідеї, події утворюють віяло, розкид. Твір являє собою (по суті) не текст, а інтертекст. У творі відсутня основна парадигма, а другорядні парадигми розмиті. Твір являє собою своєрідну ризому і свідомо не зачіпає глобальних проблем над якими тисячоліттями кращі уми людства не мали спокою - відкритий твір лишає читача перед роздумами про цей світ, в якому ми всі живемо. Успіхів!

Я дуже вдячна Вам за такий змістовний відгук! Ви сильно відчули цей текст і підтексти і правильно сказали про мовчання. Я мала на меті донести до читача оті натяки і змусити до роздумів. Також я подала його в такій формі, місцями в антиформі, як Ви сказали, щоб твір став сприйнятним для сучасного читача. Дуже ціную Вашу критику, дякую. Це надихає.

Трохи важче читати. Суцільні діалоги, особисто для мене, важкі

Так, я підлила дьогтю... Інколи я закидаю важкі некомфортні теми, тому діалоги такі й виходять мабуть. Дякую за чесність. Я не стану втлумачувати, як би ви мали сприймати цей текст. Врахую зауваження.

А скільки дитині? Середня школа, може 11, а може 16. Чи я пропустила?

От не очікувала такого запитання, але в тексті про малого чимало згадок і поведінка його не як в 16. За задумом 12-13. Вона забрала його з собою, коли приїхала по робочій візі. Розмова з Саймоном.

Саме тому й питаю, бо здається маленьким). Тобто вони поїхали,коли йому років 5 максимум.

Приємно, радію за героїню) Текст: я б скоротила трохи, забагато деталей вбивають динаміку. Наприклад: листи в повному об'ємі.

Дякую за пораду.

Скатертина

А що з нею не так? Це слово є в українській мові.

Скатерка всюди, може й таке є, я не знайшла

Перше: читати цікаво й це найголовніше. Але думаю, що головна мета Марафону — допомога один одному зрозуміти помилки, тож спробую критикувати. Не зовсім зрозумілий цей момент з переїздом. З першої глави враження, що вона біженка, а виявляється ні. Вісім років на відстані....тож тепер з цього ракурсах трохи інакше дивишся на відносини. Тобто вона свідомо, не через війну його покинула? Технічні моменти: може чисто моє, але дратує відсутність тире, в одному місці репліка взагалі без знаків починається. Іноді стрибають речення. Як на мене, частину речень треба розділити на дрібніші, бо важко іноді, втрачаєш ритм Є повтори, які нічого не рухають і не пояснюють. Три рази про кількість людей, про мови. Мені здається одного разу достатньо. Трохи затягнуто діалог з Саймоном. Актор так актор, тут я не згодна з попередніми коментарями. У житті буває))). А от про Трампа та.... Ну все це ясно, але якось воно напружує, коли читаєш. Ну наче накритикувала багато. Ще одна глава попереду. До себе запрошую). Будь ласка, якщо бачите недоліки, не соромтеся писати про них. Натхнення)) і радості від роботи.

Дякую за Ваш час і терпіння. Дуже тішить, що Вам легко читалося, бо нема нічого гіршого, ніж підсунути свиню читачеві поганим текстом. В задумі було ознайомити читача з життям головної героїні поступово. Ви подумали, шо вона біженка в першій главі - я на це й розраховувала. Біженка там теж є - але це її подруга. До речі, Стася (героїня) чоловіка не покидала. В цій історії все розкривається поступово, через незначні деталі, дії і вчинки героїв. Мені прикро, що роздратувала Вас відсутністю тире. Візьмуся й за це. Щодо людей і мови, то я прагнула створити атмосферу гамірного міста. Щодо мови окремо - кожен раз інші аспекти. Трамп - ну, знаєте, я тяжію до політичних моментів загалом в своїх творах, але ж це сувора реальність. Рада, що Ви повірили в Саймона, бо з ним веселіше іна їхній зустрічі базується твір. Хоча кажете, що діалоги затягнуті... Перегляну... Обов'язково прочитаю Ваш твір, ще не дісталася поки :) Охоче прокоментую.

Добрий день). Марафон взаємочиттання) Прочитала першу главу. Цікаво почитати про життя жінки у ВБ та відносини на відстані. А ще занурили мене в молодість, на такі саме концерти ходила. Читати доволі легко. Є місця, де речення сплутані, але це технічні моменти. Скоріше за все будете ще перечитувати, то побачите. З того, що запам'ятала: про рушники та фото, там подивіться.

Добрий день, дякую за коментар. Рада, що вдалося в якісь мірі передати вайб нульових :) (так було задумано). Так, варто передивитися, згодна.

Добрий день! Розпочну одразу з того, що мені дуже сподобався ваш стиль. Він живий, небанальний і нагадав мені «Записки українського самашедшого» Костенко. Те ж переплетіння глобальних світових подій та особистих, які відбуваються в житті героїні. Стася жива, приємна, багато її думок можуть знайти відгук у сучасного читача. Щодо самого сюжету, були деякі моменти, у які я не до кінця прониклася. 1) Супер поганий чоловік. (Тут мені здається, чи у вас спочатку в анотації було вказано, що це історія про відносини на відстані? Чи то я собі придумала?). Мені здається, якщо б чоловік не був прям мудаком-козлом-алкашом, сюжету би це було тільки на користь. Якщо б це була історія двох людей, які любили один одного, але війна\ відстань\ зміни в інтересах призводили до постійних сварок і образ на один одного. Але я розумію, що буває по-різному. Тому добре, що героїня усвідомила, що такі відносини не ок. 2) Саймон... Тут не знаю навіть)) Трохи кіношно. Вона залишила книгу, її знайшла зірка, а вона про це навіть не знала. Хоча, у творчості може бути все, що завгодно)) Це просто ті моменти, у які я не до кінця повірила. Але це — ваше бачення, ваша історія. І головне те, що у вас класний стиль написання, живий персонаж і ви вмієте робити так, що сучасний читач вірить і впізнає себе в різних ситуаціях. Читалося дуже легко. Маленька рекомендація: допрацюйте форматування. Замініть, де потрібно, дефіси на тире. Також є місця, де речення починається з одного рядка, а потім переходить на інший. У мене на форматуванні є невеличка "галочка", але, знов таки, це не завадило мені проникнутися твором і з задоволенням його прочитати. Дякую за гарну роботу і бажаю успіхів!

Вітаю! Дякую за розгорнутий і позитивний відгук. Не очікувала порівняння свого стилю із творчістю Ліни Василівни, це велика честь для мене. Анотація в мене доволі стисла, але в творі стосунки між Стасею і її чоловіком змінюються протягом років. Таких, як Тарас вистачає, у мене для його образу були прототипи. Так само про Саймона, вам видалося непереконливо. Але навіть сама Стася теж не дуже йому вірить і майже не розуміє мотивів. Твір не дає відповіді. Читач вирішує сам. Але вас я не змогла переконати, тому врахую це, як моменти які потрібно опрацювати. Критика це - добре. І я щиро вдячна. Скоро й вашу роботу прокоментую, впевнена, що твір не розчарує :)

Черговий привіт з марафону! Мені подобається Ваш твір. Написаний простими словами про непрості речі. І тут не тільки питання війни, яке торкнулося кожного українця, а звичайні буденні речі: життя самотньої мами та мігрантки з чоловіком-козлом. Занадто добре це знайомо( Ви досить добре занурили в побут героїні, її світогляд та життєві нюанси. У вас чудовий і приємний стиль письма. Не знаю як це прозвучить, але читаючи глави, я могла чітко візуалізувати картинку в голові. І таке враження склалося, ніби, це як кіно в якому героїня будує власне щастя. Наступне - герої. Я вже трохи писала, що героїня Стася цікава своєю тягою до родинних традицій і однозначно вона сильна і самодостатня жінка, яка, як бачу, може розрулити абсолютно все. Але, як на мене, найбільш вдалий персонаж це Тарас. Його так мало, але як же він вже бісить. Просто жах! Вам вдоалося на славу) Якісь недоліки мені виділити складно. Ваш твір написаний в жанрі, який мені до вподоби. Немає зайвих деталей та непотрібних описів. Стиль живий, герої викликають палітру емоцій. Щодо технічної складаової тексту не зможу допомогти, бо не філолог. Як звичайний читач скажу: це сучасний приємний твір з вкрапленням буденності, що прекрасним прикладом сучасної української прози в стилі ромкому) Успіхів вам)

Дякую вам, я приємно вражена за такий теплий відгук:) Дуже рада, що твір сподобався. Це надихає. Я працюю для читача, як виявляється , користь є. :) От планую і ваш твір прочитати, впевнена, що там багато цікавого.

Дякую і за ваші слова. Сподіваюся, і в мене щось сподобається П.С. Я пишу теж щось на зразок ромкому, але іншу роботу, не з марафону. Ту побоялася подавати😅

Привіт, вам, з марафону! Я ще напишу більш розгорнутий коментар, але зачепив момент з предками Стасі. І так вчасно з'явилося, бо вчора один мужчинчик мені доводив, що копатися в історії унеможливлює прогрес. А пам'ять про минуле не дає розвиватися. Як же він помиляється. Іноді саме це дає наснагу)

Вітаю! Дякую за коментар:) Рада, що ви звернули увагу на цей аспект. Так, наше походження робить нас сильними, насправді це дуже важлива складова ідентичності. Тому важливо берегти память про рід. Чим більше ми знаємо, тим краще ми себе позиціонуємо на національному і міжнародному рівні.

Дякую за смачну цукерку для мого примхливого внутрішнього естета-гурмана. Саме той стиль написання, який я постійно шукаю, дуже рідко знаходжу і до якого, безумовно, варто прагнути. Якраз той випадок, коли захочеться почитати твір будь-якого жанру, якщо написано так само круто, навіть без круто завернутого сюжету з екшеном нон-стоп

Дуже рада, що змогла здивувати:) Так приємно отримати такий вражаючий позитивний відгук. :) Щодо стилю написання, то я мала на меті зобразити речі реалістично, і в той же час "між рядків". Загалом, я намагаюся слідувати принципу "не розжовувати" для читача - читачі розуміють що і як. Інша справа - знайти баланс між недоговорити і наговорити зайвого.

Але у вас багато експертних деталей. При цьому текст яскравий та поетичний.

Щиро вдячна за ваш коментар. Це мотивує і надихає. :)

Сподобався контраст між невпевненістю Стасі та елегантністю Саймона. А момент із сирниками це щось неймовірне!

Дякую за відгук:) так, обох персонажів я зобразила таким чином, щоб кожен з них поводив себе логічно, відповідно до ситуації. Для Стасі, ситуація не найкомфортніша, але Саймонова я наділила позитивними рисами, щоб зняти напругу між обома. А про сирники - ну, вони ж в тренді :) ну, і ще трішки "хімії" для пікантності. Рада, що вам сподобалося.

Дуже цікаво. Модерново. Яскравий сучасний твір. Успіхів!

Дякую за відгук. Я рада, що вам сподобалася ця моя робота :) Моя мета полягає в створенні чогось якісного, сподіваюся досягти результату. :)

Ой, це ти до чого мам - перехід такий, рядок чомусь збився)

Дякую, відредаговано.

одруківка - учасник гурту, який регулярно ставила дружину на місце

Дякую. Відредаговано.

за одну назву можна ставити лайк) добра зараз так мало. і я люблю вишивку, моя бабця вміла все. гладь, хрестик, я ні( а тканина - то взагалі тригер щастя, оті шматочки нової. гладенькі, ще не вишиті))) Єдине - це програма Аркуша додає такі великі розриви між абзацами? Я прибираю пробіл між абзацами, ніби стає трохи цільніше оповідання, а то розчитаєшся - а воно шматками, треба гортати більше. Можливо, якось можна трохи стиснути абзаци в купку? Чи то таке авторське бачення. тоді соррі)

Я ціную ваш чесний і детальний коментар. Це класно, що ваша бабуся навчила вас любити вишивку , у мене та й у знайомих - схожий досвід, так сказати. Багато чого вже втрачено, але головне - берегти і відроджувати традиції. Вишивка - це наше, безцінне. Щодо абзаців - не принципово. Я бачила коменти у інших авторів: "розділяйте абзаци, щоб легше читалося", то й " намотала на вус". :) а виходить - трохи "не те " :)

понятно) э ті, що читають повільно, вдумливо) а я читаю, як ковтаю, іноді помиляюся і щось не так розумію, перечитаую) просто різний темп читання, звісно, тоді і сприймається інакше