За кадром. Частина ІІ

...Сьогодні ми з Антоном Фоулі вивчили списки потенційних наречених, я з сумом усвідомив, що навіть в мене в Англії занадто багато чистокровних родичок. Ні і як тут можна розраховувати на здорових нащадків? Тут добре ще, якщо дитина просто сквібом народиться, хоча в магічному світі це вирок, а якщо так. як у Лестрейнджів? Не дай Мерлін!..

...Мені ця ідея не дуже подобається. Взагалі не розумію, чому ми повинні допомагата божевільній Белатрікс в її прагненні виправити шкоду, яку нанесли її доньці генетичні виверти шлюбів між близькими родичами? Але шляху назад немає ні в кого. Якщо я не викраду Енді, не зроблю їй дитину, яку потім принесуть в жертву, цей страшний дух вб'є мою маму. Я вже бачив, на що він здатен, ризикувати життям єдиної рідної людини не хочу. Тим більше потім я зможу обрати нову маглу і вже отримаю спадкоємця...

...Вона була вагітна!!!!! Чорт, чорт... Чорт!!! Якби я знав, то ні за що не дав би Белатрікс "звільнити" племінника від "ганебного" шлюбу. Що в ньому такого? Принаймні Драко не мусив ховатися від усіх, тримати матір власної дитини в неволі. О Мерлін, я вбив одного з Малфоїв,.. Технічно не я, та хіба це щось змінює?..

...Сьогодні я був у Енді, поклав долоню на її величезний живіт і відчув, як під шкірою шевелиться моя дитина. Я не хочу, щоб її приносили в жертву...

Людині властиво помилятися.

Людині властиво приймати рішення, про які вона дуже сильно шкодує в майбутньому, але тут, в теперішньому, вони здаються вірними.

Герміона стомлено протерла очі, відклала щоденни Блейза забіні в сторонку. 

Цей зошит в чорній шкіряній обкладинці їй передав Гаррі невдовзі після битви біля Хоґвартса. Здавалося б, один маленький займенник, але як багато він змінює в змісті - битва за Хоґвартс; битва біля Хоґвартса.

- Останнім, з ким говорим Блейз, окрім свого вбивці, був я, - сказав тоді Поттер, - Він передав мені свій щоденник, попросив віддати тобі, коли все закінчиться.

З тих пір вона шукала на сторінках щоденника відповідть на запитання, що такого важливого хотів їй сказати Забіні, раз ризикнув довірити таку інтимну річ. Правда часу у Герміони було не так багато. Так, після офіційного об'явлення про всиновлення Діани чарівниця отримала довгострокову відпустку, і маглів вона називається декретною, їй не доводиться ходити на роботу, але материнство віднімає 97% її часу. Інші 3% належать громадській діяльності. 

На коліна Герміони стрибнув Живоглот, вона розсіяно погладила руду шорстку

- Ніяк не звикну, що ти повернувся, - пробурчала чарівниця, - От де ти стільки часу шлявся? І тільки не кажи, що всього на два тижні вийшов підженитися! Я, поки ти влаштовував побачення, встигла вийти заміж, між іншим, з нелегкими наслідками. Мені тебе дуже не вистачало! - Герміона стала гладити кота, він з задоволенням підставляв то бік, то голову, сам ластився, врешті решт влігся і підставив живіт под почесушки, - Розбійник ти, а не Живоглот.

Кіт повернувся, коли Діані виповнилося чотири місяці і вона активно намагалася сідати, хоча по віку їй ще не можна було цього робити. Герміона дуже сильно намучилася, адже лежати рівно на спині дівчинка відмовлялася навіть з прив'язаними до ніг різнокольоровими шарами, навіть з найрізноманітнішими дрібними ілюзіями, яка парили перед нею замість музикальної іграшки, так що доводилося майже постійно носити її на руках. А донька ж росла з кожним днем, від постійного носіння її на руках у Герміони стала боліти спина. Ось тут і з'явився Живоглот, став загулювати Діану з таким виглядом, ніби все своє кошаче життя нянчив немовлят.

Розсіяно погладжуючи кота, Герміона відвернулася до вікна і стала дивитися на білосніжного павліна, який прогулювався по садовій доріжці, що виднілася звідси. Птиця виглядала сердитою через непогоду, он як нахохлилася. 

Не віриться, що нашій донечці вже півроку!

З того часу більше ніхто не викрадав маглівських жінок, не викликав темних духів, але, як і попереджала Герміона, як тільки історія, нехай і частково, стала відома загалу, соціальна прірва збільшилася. Ті, хто не був аристократією, стали ненавидіти останніх набагато сильніше, тепер в Косому провулку їх обслуговують далеко не в кожній крамниці. Навіть Малфоїв.

Це засмучувало Герміону, суспільство в своїй ненависті сліпе, через це тому, хто хоче керувати людьми, достатньо змусити одну групу ненавидіти іншу, привід не особливо важливий. Головне в тому, що, поки розколота на два табори громадськість лається і вириває одне одному горлянку, уряд спокійно робить свої темні справи. Місіс Малфой не думала, що міністерству хоча б якимось чином вигідний розкол, коли настрої іскрять не гірше блискавок в ненасну ніч, просто ніяк не вляжеться конфлікт, який одного разу хтось створив.

З вітальні донеслися голоси, почувся вимогливий дитячий плач.

- Наші повернулися, - повідомила вона Живоглоту, обережно поставивши кота на підвіконня, - Вчасно, в мене вже груди напрягло.

Чарівниця порхнула до виходу з бібліотеки, не забувши забрати з собою зошит, який так і не показала Драко. Вона сама не знала, чому приховує щоденник Забіні від його кращого друга, просто відчувала, що так потрібно.

- Ось і мама, - проворкувала Нарциса, звертаючись до онуки, - Ми зголодніли, матусю, - це вже до Герміони, - Почала нестерпно капризувати, довелося повертатися.

Герміона взяла доньку з рук свекрухи, зтягнула з дівчинки тонку шапочку. Легке пушисте волоссячко крихітки встало хохолочком, разом з оченятами-плошками виглядало дуже мило. Нарциса посміхалася, знімаючи перчатки з добре обробленої м'якої шкіри.

- Голодна жінка небезпечна в будь-якому віці, - доброзичливо замітив Люциус, нав'ючений пакетами з покупками.

- Якщо в з такою маніакальною пристрастю продовжите купувати іграшки, на доведеться звільнити під них ще одну кімнату, - Герміона похитала головою, посміхаючись, - Вона ж ще зовсім маленька, а забезпечена іграшками на три дитинства наперед. 

- Ну, - Нарциса витягнула губи трубочкою і стала схожою на хитру лисичку, - Нам просто подобається купувати їх Діані. Навіть якщо вона не буде ними гратися, пізніше роздаримо.

Герміона задумалася. Якщо дивитися на ситуацію не тільки з практичної точки зору, то все встає на свої місця. Врешті решт, яка різниця, буде Діана гратися черговою лялькою у вигляді мініатюрної копії вейли, чи ні, якщо процес покупки настільки радує леді Малфой? Чарівниця перехопила погляд свекра і раптом зрозуміла, що він розділяє її думку, більш того, радіє від того, що радісно її дружині.

Діана почала викручуватися на руках у матері та голосно хникати, привертаючи увагу.

- Все, ходімо, принцеса. Мама теж дуже сильно чекала на тебе.

Герміона піднялася сходами і зайшла в дитячу, царство світло-пастельно-рожево-фіолетових тонів та розкиданих повсюду кубиків з літерами і яскравих пірамідок. Треба визнати, що примхи маленької хазяйки виконувалися беззаперечно, єдине, що вдалося відвоювати матері - ніяких м'яких іграшок. Вона вичитала, що в ворсі збирається багато пилюки, можеть переноситися віруси і не тільки вони, і пухнасті зайці небезпечні для крихітки.

Зправа від входу були двері в спальню Драко, чарівниця за звичкою кинула на неї короткий погляд, але донька не давала можливості поринути в невеселі думки. Місіс Малфой сіла в крісло, встановлене спеціально для годування, приспустила рукав плаття з плеча, вивільнила ліву грудь і приклала до неї доньку. Дівчинка тут же охопила сосок і стала зосереджено пити молоко, поки чарівниця пальцми правої руки затискала сосок на правій груді. Виявилося, що, якщо до годування груди перепрягло, то молоко може підтікату на початку.

Як завжди в такі хвилини, Герміона повністю випала з рельності, навіть кусачі думки вщухли, просто дивилася на доньку та отримувала задоволення від процесу. Діана також дивилася на матір, вільною ручкою тримала ножку і демонструвала розтяжку гімнастки. Коли ліва грудь стала пустою, Герміона переклала дівчинку, віддавщи їй на розтерзання праву.

- Слава Мерліну, сьогодні ти не кусаєшся, - чарівниця посміхалася доньці, та також відповідала на посмішку, не випускаючи соска з трьох зубиків, двох зверху і одного знизу, щось гукала, - Я знаю, що ти любиш матусю, я теж тебе люблю, сонечко.

Наївшись, Діана стала викручуватися з рук, збираючись погратися в свої улюблені кубики. З хвилину тому в кімнату зайшов Живоглот, став ці самі кубики перекочувати по ковру, дівчинка прагнула приєднатися.

- Щось мені підказує, що ти більше не мій улюбленець, - сказала Герміона коту, - Ти будеш оберігати Діану?

Кіт повернув голову до хазяйки і подивився на неї дуже серйозно, а потім... вона могла поклятися, що Живоглот їй підморгнув. Проте, фамільяри не зовсім прості тварини, і розуміють вони набагато більше, ніж навіть найрозумніша звичайна собака.

Через деякий час Діані набридло катати кубики по підлозі, вона повернулася до матері і владно протягнула до неї руку. Герміона посміхнулася і підняла дівчинку. Настав час екскурсії по маєтку. От тільки зазвичай з нею на руках ходив Драко, тому що, навіть через майже рік, місіс Малфой не наважувалася увійти в портретний коридор, впевнена в тому, що пращури чоловіка незадоволені невісткою і будуть засипати її образами.

Здавалося б, що в цьому немає нічого страшного, але Герміона лише нещодавно відновила свою нервову систему, дякуючи лікарю Катерині Крам. Провокувати себе жінці не хотілося.

- Наш татко кудись пішов з самого рання, - говорила вона доньці, - Взагалі не знаю, де його носить, так що доведеться нам пройтися по менору вдвох. Ти ж не проти? - Діана щось лопотала на своїй дитячій і гралась волоссям матері, - Напевне тобі дивно бачити, що такі різні люди, як я і твій тато, одружені та зображають сім'ю, - Герміона повільно йшла галереєю вздовж кімнат, в яких були гостьові спальні другого поверху, внизу була видна вітальня і мала їдальня, - Ти маєш рацію, більш недолугу пару, ніж ми, придумати дуже складно. Красень аристократ, спадкоємець величезного багатства, має бездоганні манери і розумну долю наглості, і я, непоказна маглонароджена. Що ти кажеш? Ох, Діана, твоя двоюрідна бабуся, Ріта Скітер, величезна видумщиця, до того ж, тільки між нами, вредна. Вона не любить твого татка, тому описала його в своїх книгах дуже поганим хлопчиком, тільки знаєш що? Мені здається, що в літературний образ Драко міс Скітер вклала свій характер. Так, той самий, який дуже вредний, - Живоглот наздогнав їх і став крутитися біля ніг хазяйки, - Мене вона зобразила кращою, ніж я є, тому що твоя матуся знає секрет бабусі Ріти, і пригрозила розповісти його всім. Це поганий приклад, Діана, людей ображати не можна. Але і не можна давати ображати себе, так що я діяла з метою самооборони, бачила б ти авторську версію персонажа по імені Герміона Ґрейнджер. На щастя, від нього залишилися тільки великі передні зуби, яких в мене, до речі, ніколи не було, - за розмовами вони спустилися з галереї і пішли до каміна, звідки Діана обожнювала таскати статуетки, буси та всілякі прикраси, які бабуся Нарциса старнно розкладала на полиці кожного ранку, - Знаєш, що найдивніше? Спочатку ми з твоїм татом кохали один одного. В твого татка вже в школі всі дівчата були закохані, і я не виключення, - губ чарівниці торкнулася світла посмішка, згадувати минуле їй було приємно. там вона була щаслива, - Але ми всі добре розуміли, що Драко Малфой не про нашу честь, його нареченою, а потім дружиною, повинна була стати чистокровна чарівниця з гарним приданим бездоганним генеалогічним древом. До того ж, було сильна соціальна нерівність, таких, як я, ставили на одну сходинку з домовиками, вважали, що ми зобов'язані обслуговувати чистокровних чарівників і не мати ніяких прав. Була війна, моя маленька, твої мама і тато воювали по різні сторони, я в загоні Семилуччя проти уряду Лордів, а Драко спонсорував бойовий загін головорізів. Добре, що см не заплямував руки в крові, - зітхнула Герміона, - Революція закінчилася нашою перемогою, в суспільстві встановилося хоча й хитке, але все ж рівноправ'я. Ми, маглонароджені, отримали право займати пости в міністерстві, працювати нарівні з чистокровними, навіть можемо мати свої сейфи в банку Ґрінготтс. Аристократи покаялися, повинилися і запевнили, що стануть поважати маглонароджених та ніколи не порушать нових законів. Запам'ятай, моя дівчинка, просту істину. По-перше, ніколи не вір владі. Довіряй, підтримуй погляди, якщо вони не розходяться з твоїми, роби знижку на те, що керують такі ж чарівники із своїми пристрастями і недоліками, але не зводь уряд в помазаники Божі. По-друге, абсолютно не вір поваленим правителям, які потайки впевнені в тому, що зможуть повернути собі владу, ці найнебезпечніші, - Герміона ненадовго замовчала, про себе переживаючи події п'ятимісячної давності, коли все висіло на волосині, а вона назавжди прощалася із свекром та донькою, відправляючись на битву, - Так, прірва між аристократами та іншими стала меншою, але вона залишилася. А ми з твоїм татком стали тими самими мрійниками, які вирішили, що їм під силу змінити те, що змінити неможливо. Ми подумали, що зможемо подолати цю прірву, але в результаті втратили те, що мали спочатку. Зате з'явилася ти, найдорожча мамина дороцінність.

Крок за кроком Герміона все ж дісталася до портретного коридору, дівчинка владно тягнула туди руку, показуючи, що хоче там пройтися. Чарівниці нічого не залишалося, окрім як зробити крок в напівтемряву. В цьому коридорі чомусь пахло книжковим пилом, старим пергаментом та закляттями для чистки.

Першив висів портрет Абраксаса Малфоя, дідуся Драко. Родинна схожість була занадто очевидною. Те ж платинове волосся, різки риси обличчя і той самий погляд, повний зневаги, який Драко частенько демонстрував в школі. Абраксас уважно слідкував зі свого портрету за жінкою та дитиною, але, на щастя Герміони, мовчав. На відміну від його дружини, Фелоніди Малфой. Статна брюнетка скривила губи і прошипіла тільки одне слово: "Бруднокровка".

Герміона зіщулилася і поспішила пройти портретний коридор якомога швидше, щоб не дати зображеним не портретах Малфоя часу проявити своє ораторське вміння.

За цим коридором був перехід в зимову оранжерею, світлий та просторий. Нарциса любила проводити тут час, це Герміона дізналася нещодавно, та й забрела сюди вперше, коли Драко потягнув її на схожу прогулянку. Він не покидав спроб перетворити їхню чесну домовленість в фарс з брехні та страждань, і це засмучувало чарівницю до сліз.

Діані явно подобалося тут, вона нарешті залишила в спокої волосся матері і стала роздивлятися рослини, багато з яких були отруйні, тому Герміона не ризикнула спустити доньку з рук. Крихітка щось лопотала, вигукувала, а коли якась рослина починала ворушити листям чи довгими вусиками, підскакувала та вигукувала з подвоєним азартом.

В оранжерею залетіла сова, покружляла під стелею і зронила на голову Герміони листа. Перехопивши доньку зручніше, вона вскрила конверт, вийняла звідти коротки записку, одразу впізнавши летючий угловатий почерк Драко.

"Герміона, мені терміново потрібна твоя допомога. На наступному тижні прийом у Ноттів, присвячений отриманню імені їхнім сином, я у мадам Темфрі. Ми розійшлися в думках, потрібна твоя порада.

 Чекаю.

Твій Драко"

Герміона з досадою стисла листа в пальцях. Невже він знову почав свої ігри? Роздратування вимагало від чарівниці нікуди не йти, але здоровий ґлузд підказував, що варто розставити всі точки над "і" раз і назавжди.

- Ну що, принцеса, ощасливимо бабусю з дідусем? - звернулася вона до доньки, - Ти хочеш з ними погратися? А мама ненадовго піде, щоб дати потиличника таткові.

Дівчина залопотала щось радісне, посміхаючись на всі три зуба, в темних очах спалахнуло захоплення. Ще б тут не радіти, Люциус та Нарциса буквально всі примхи онуки виконують, і дитині це подобається.