Вітер і сонце
Вітер і сонце заглянули до мене у віконце
Дві стихії протилежні,
Але Богу вони прилежні.
Вітер тарабанив і буяв,
Бо завжди причину на це мав,
Хотів він очистити все на подвір*ї,
Неначе лютий вихор у повітрі.
Сонце ж посміхалося
Із землею кохалося,
Світило ясно освітлюючи горизонт
І для прогулянки уже не треба зонт.
Вітер і сонце зустрічалися
І про те хто потрібніший сперечалися,
Б*ються довго і чубляться,
А Бог за кожного заступиться.
І скаже що вітер і сонце потрібні,
Що і вітер і сонце по своєму здібні
І кожен від Бога винагороду отримає,
А от за те що сперечаються- може й покарати.
Раді сонце й вітер, що людям обоє потрібні вони
І хай там хоч заметіль чи ураган прийди,
А вони справно працюватимуть
Та ще й один одному допомагатимуть.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!