Збірка перша "Мандрівки серця"

Останні дні хвилин останніх,

Проникають в душу спогадами мрій ранніх,

Як же вони в душу проникають,

Останні хвилини раю спопеляють

І пронизують мене до болю,

Що приходиться круто міняти долю.

З раю в пекло наче з тепла в холод

І пожирає мене духовного спокою голод.

Як же хочеться продовжити незрівнянні ні з чим солодкі миті,

Чарівні мрії й спогади радістю покриті,

Як цього хочеться: та доля диктує нам свої умови

І доводиться надягати на себе трудів тяжких окови.

Останні дні хвилин останніх,

Кудись ідуть щастя забираючи

І притуплюють гарні спогади їх стираючи,

А серце щемить гулко стукаючи,

Мене усю зсередини мучаючи,

Але я надіюся що рай ще до мене вернеться,

В душі спокоєм ляже і в серці приємним трепетом озветься.