Казковий пейзаж
В парку я гуляла
І чотирьох дивних дів пострічала.
Чула я шепіт їх, який за собою манив
І казковий пейзаж який навколо них вирував- час зупинив.
І кольори переливали в світлі ночі
Й побачили неймовірну красу мої очі,
Ту дивну красу яку тільки казковою назвеш
І кожен раз дух переведеш,
Від зачарованого парку Сот,
Такої краси не бачив за своїх часів навіть Лот.
Відчуття неймовірної свободи і невимовного блаженства
Серед широких безкраїх країв,
Де тільки чути шепіт чотирьох дів
Які одягнені в різні кольори.
Одна в жовтому кольорі жита
Завдяки їй кожна людина сита,
Друга в білому як сніг,
Яка викликає у дітей сміх.
Третя у зеленому рясному вбранні
У неї кажуть постійні клопоти одні,
Четверта у червоному як спіла вишня
І поруч лунає животворяща пісня.
Усі вони корисні, кожен чимось прислужився
І кожного проміжку часу у свої барви вдівся.
Шепіт припинився і дів тих наче не було,
Лиш десь далеко відлуння пішло.
Відтак кожна діва свого часу чекає,
А парк покірно долю неминучу приймає,,
Лиш раз в рік зустрічаються в дівчачому колі,
А потім зникають у дикому полі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!