Адам
Адам в старості булькоче
І щось собі під ніс хихоче.
Від Валахія він біжить
Від страшного Бабая мчить
Он від того Голіафа ,що і так від страху дрижить.
І що сили він киває п*ятами
Із рваними латами.
Петрович на нього шипить
З усією силою, злістю кричить
І каже «мов так тобі й треба»
Така уже його дилема.
Регоче Адам, що вся слава йому дісталась
Тільки от доля зламалась.
Тепер регоче беззубий, кривий-
Поганий хлопчисько такий.
Робити нічого не вміє,
А кулаками махати –це він уміє.
Личко твоє змарніло
І все тіло від ознобу оніміло.
Навіщо ж довів себе,
Не подивився ти на той знак,
Що врятувати тебе міг
І виходить що нізащо ти поліг.
Адам в кущах густих причаївся
І що з того –хіба ти змінився!
Так і мариш війною,
Що ніхто не хоче бути поряд з тобою.
Ночами сумними ти пиячив
Через те, що ні для кого ти нічого не значив.
В битвах великих ти полягав
Та правди так і не пізнав.
У війнах тебе підрізали
Та від болю і крику тебе не звільняли.
Відьми тебе спалити хотіли-
Все одно не звільнили.
Туга самотності тебе крила
І ніяка сила б тебе не звільнила,
Якби не віра що Бог про тебе піклується
Твоїми вчинками милується.
Знай, що Бог поруч з тобою
Він тут-Він за тобою!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!