Збірка перша "Мандрівки серця"

Я навчилася сильно любити,

Навчилася я його душею й тілом кохати,

Кому як не тобі це знати,

Адже ти мене навчив «це» знати.

«Це»- то вища небесами дарована любов,

Що покриває всі мої погані нахили знов.

А ти терпеливо все прощаєш,

Бо мене ти сильно кохаєш.

Пробач Андрій за біль, що тобі принесла,

Я не знала що роблю- пробач що була така,

Тепер вже більше не помилюся,

Заради тебе я змінюся,

Щоб радість нашого єднання нічим не затьмарилась,

Жила вічно а не десь там у солодких снах тільки марилась.

Пробач Андрій, що серце тобі розривала,

Пробач що душу твою ледь не зламала

Адже це я винна, що досконало тебе не любила

І що ледь тебе цим не згубила.

І як би я жила тоді без тебе, якби відпустила,

Хто б тоді утішав мене ласками- палко цілував,

Як я про усе шкодую- якби ти тільки знав!

Пробач за болючі розтавання,

Пробач за мої вбивчі признання,

Була я грішною без волі,

Тепер вже я зцілююсь тобою поволі,

Міняюся щоб тебе не втратити

І щоб любов нашу не розтратити.

Ти пробачив- я щаслива,

Мене твоя вдача змінила,

Прийняв мене до себе в черговий раз,

Що ж сподіваюся Ангели подбають про нас

І дадуть мені розум, щоб так більше не робити

І тоді разом ми зможемо все погане із серця змити!