Таке життя
І на цьому слові обірвалася соната,
Десь далеко розірвалася граната,
Війна в душі-війна навкруги,
Настали дні невимовної туги.
Втративши починаєш цінувати те єдине
І знання істини дається через біль,
Правило одне в світі є незмінне,
Любов рятує від бід і смерті окутавши як хміль.
Відкриваються нові двері коли закриваються старі,
Батьки завжди наші праві,
Виводять на світло з пітьми, пробачають все приймають нас які ми є,
Будуть поруч коли останній час проб’є,
Нема нічого солодшого материнської ласки і доброти.
Головне пізнати себе і не втратити душі,
Не загубити добро що горить у добрі.
Світ жорстокий але прихисток знайти все ж можна,
Шукати прекрасне й невинне: стати як мати набожна
І високо до небес від насолоди взлітати,
Бути собою не дозволити нікому себе зламати,
Минуле відпустити не тримати: недругам не мстити
Й в усьому знаходити позитив,
Здійснити свій неймовірний прорив.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!