Я живу з чудовиськом

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  

який вже досвідчений у справах виживання. Особливо коли мова заходить про… ветеринарку.  

Поїздка до ветеринара була не жартом. Катя поводилася занадто мило. Вона тримала та ніжно гладила мене і при цьому бурмотіла приємності. А потім… вона дістала переноску. Яку я назвав «Класична пластикова в’язниця». Тож я миттєво зрозумів, що пора зникати! Та вистрибнув з її обіймів.  

— Сніжок, ти ж мій розумничок, — проспівала вона й підійшла ближче.  

Вибач, Чудовисько, але я не настільки наївний! Залишивши за собою клубок білого хутра, я шмигнув до найкращого місця на планеті — під диван.  

Катя зітхнула.  

— Ну що за кіт! А ну вилазь!  

Ага, зараз… Потім я почув, як відчинилася шафа. Вона шукає мою улюблену іграшку? Я трохи висунув голову. І саме цієї миті Катя хапнула мене, мов справжній хижак!  

— Попався!  

Це зрада… За мить я вже сидів у переносці. А ще за п’ять хвилин в автобусі.  

— Ну ось, все не так страшно! — прошепотіла Катя.  

Для кого не страшно?!  Я почав голосний протест:  

— НЯЯЯЯУУУУ!   

Люди повернули голови.  

— Хтось не любить подорожі, — усміхнулася якась бабуся.  

Я не те що не люблю! Я їх ненавиджу!  

— Сніжок, ми ще навіть не рушили…  

Ну й що? Це треба було пояснити одразу, щоб вона зрозуміла, що я не згоден. Я почав голосно відповідати:  

— НЯЯЯЯУ! Няууу! Няв! — що означало  «Випустіть! Я страждаю! Я знищений кіт!».  

Катя же стискала мою переноску й тільки шепотіла:  

— Сніжок, ну ж бо, тихіше…  

Пффф. Тихіше? Я жертва!  

Через декілька хвилин мук (для мене майже життя) ми приїхали.  

У клініці була черга. Мені довелося слухати історії про собаку, який обожнює огірки та сиру картоплю, і хом’ячка, котрий сховався у взутті господарки.  

Тут Катя несподівано як чхнула, що переноска зі мною впала на хлопця поруч.  

— Ой, вибачте!  

— Все нормально, — посміхнувся він.  

Він мав коротке темне волосся і карі очі. Виглядав цілком симпатично… як для людини, звісно.  

— А хто у вас у переносці? — поцікавився хлопець.  

— Мій кіт, Сніжок, — Катя усміхнулася.  

— А у мене кішка Ляля, — сказав Хлопець. Його чорна кішка, Ляля, теж сиділа в переносці й з цікавістю на мене дивилася. Цікава кицька!  

Я подивився на Катю. Вона аж пожвавішала. Цікаво… Вона що, радіє цій киці більше за мене? Вони заговорились. А я сидів у переносці, склавши лапи й оцінював ситуацію. Так, здається, Чудовисько фліртує. Хммм.  

— Ти часто буваєш тут? — запитала Катя у хлопця.  

Що це таке? Це що, перше побачення?! Катя же продовжувала говорити з цим хлопцем. Вони навіть обмінялися номерами!  

Ого. Це що, у мене тепер буде союзник-чоловік? Чи суперник? Мої роздуми перервали тим, що нас запросили.   

Катя попрощалась із хлопцем та ввійшла до кабінету. Мене в переносці поклала на стіл. Вона зняла верхню частину переноски. Тож, я відчув повну беззахисність та притиснув вуха.  

— Ой, який красунчик! — сказала лікарка.  

Так, я знаю. Але. Дякую, чемна жіночко. Я розправив вуха. Вона мене гладила. Дуже чемно перевірила лапи та хутро. Заглянула до моїх чудових помаранчевих очей. А потім… Вона зробила мені щеплення!  

— Няу! — вирвалось у мене.  

Треба тікати! Не така вже і приємна ця жіночка. До того ж, ще невідомо, що може тут трапитись. Я зробив хитрий маневр, однак моє Чудовисько — Катя притримала мене.  

— Все буде добре, Сніжок!  

За секунду все скінчилося.  

— Молодець! — похвалила ветеринарка і… дала мені смаколика.   

Я його не з’їв. До щеплення може і з’їв би, а після — ні. Моя довіра до цієї жінки впала до нуля. Не можна робити боляче, а потім це забути за смаколика.  

Пізніше ми знову їхали маршруткою. Катя всміхалася та щось писала в телефоні… Здається, тому хлопцю! Я уважно її вивчав. Так, ми сьогодні не просто сходили до ветеринарної клініки. Схоже, Катя знайшла нового друга!  

Коли ми прийшли додому, я гордо розлігся на дивані. Моя величність натякала на заохочення.  

— Сніжок, що це? Тебе треба почухати?  

Я муркнув. Звісно! У мене був дуже тяжкий день. І мені потрібен королівський догляд.  

P.S. Якщо вас ведуть до ветеринара, використовуйте всі методи втечі. Якщо втекти не вдалось, тоді не довіряйте чемним ветеринарам.