Я живу з чудовиськом

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима,

який дізнався, що Новий рік — це одночасно жах і захват.

Новий рік — це щось дуже дивне. Якщо ви, як і я, кіт, ніколи не чули про це свято, ось вам попередження: усе почнеться з ялинки, а закінчиться хаосом, від якого ви будете ховатися під диваном.

Катя, моє Чудовисько, була в якомусь шаленому захваті. Вона мила вікна (навіщо?), прибирала шафи (де я зазвичай сплю) і навіть мене намагалася чистити липучкою. Добре, що не влаштувала мені день SPA.

— Котику, ми маємо підготуватися до свята! — заявила вона.

Підготуватися до чого? Я не розумів. Але коли з’явилися ялинка, гірлянди й коробки з блискучими штуками, я вирішив, що Новий рік — це просто гра для котів.

Коли ялинку прикрасили, я вирушив її досліджувати. Спочатку перевірив гірлянду — її можна гризти. Потім мішуру — ідеально для кігтів. А кульки виявилися просто чудовими іграшками — вони прекрасно котяться по підлозі й приємно шарудять!

— Ні, Сніжок, ти не допомагаєш! — обурювалося Чудовисько, забираючи в мене кульку.

Хм, а я думав, це для мене.

Ялинка простояла вже цілий тиждень. Я вдосталь награвся. Але тут моє Чудовисько почало активно готувати їжу. Такої кількості запахів на цій кухні я ще ніколи не відчував! Риба, м’ясо, щось незнайоме... Я тихенько прокрався на кухню й спробував поцупити шматочок шинки.

— А ну, геть! — Чудовисько помітило мене раніше, ніж я встиг ухопити здобич.

Але я не здався. Вичекав момент, коли вона відвернеться, і знову спробував.

До вечора дім наповнився незнайомцями. Вони шуміли, сміялися, грали в якісь дивні ігри, а я, сховавшись під диваном, спостерігав за цим безумством.

— Сніжок, іди сюди! — кликала мене Катя, але я не довіряв цим людям.

У розпал вечірки всі почали кричати:

— Десять! Дев’ять! Вісім!..

Я не розумів, що відбувається, але шум ставав дедалі гучнішим.

І ось у момент, коли всі закричали: «З Новим роком!», пролунав оглушливий хлопок.

— БАХ! — вибухнула хлопавка, і я кулею рвонув під ліжко.

— Сніжок, це просто феєрверки! — Катя намагалася мене заспокоїти, зазираючи в мою схованку.

Просто феєрверки? Та це ж війна!

Коли гості почали розходитися, Катя нарешті залишилася сама. Вона дістала з кухні щось смачненьке, сіла на диван і покликала мене:

— Ну, йди сюди, мій переляканий.

Я обережно вибрався з-під ліжка. На столі лежав шматочок рибки.

— Це тобі. З Новим роком, Сніжок! — усміхнулася вона.

Я сів поруч, образливо фиркнув, але рибку все ж з’їв.

Новий рік — це шум, світло, гості й вибухи. Але наприкінці залишаються смаколики, затишок і Катя, яка хоч і Чудовисько, але моя.

P.S. Якщо ви бачите, що ваше Чудовисько готується до Нового року, то будьте готові. Вам треба сховатися ще до того, як почнеться божевілля, і вийти тільки на смаколики.