Я живу з чудовиськом

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,  

який мужньо терпить дивацтва 

Був вихідний. Я прокинувся, потягнувся, обійшов володіння, перевірив миску — порожньо. Нічого нового. Катя ще лежала в ліжку, щось бурмотіла в подушку. Вона завжди довго прокидається, а у вихідний тим паче. Тож я вмостився на підвіконні та трохи задрімав. Прокинувся від того, що Катя почала голосно сміятися. Мені було дуже цікаво, то я підійшов ближче, і вловив уривки фраз: 

— Кажуть, якщо непомітно покласти огірок позаду кота… 

 — …вони стрибають, як божевільні... 

— …мем, тренд, експеримент! 

— … вам потрібна велика ковдра... тварини кумедно шукають господарів... 

Мене насторожили її очі. Вони блищали як у лисиці, що зібралась красти курей. Це не я придумав. Так казала бабуся, коли я хотів подивитись ближче на маленьких курчат. Я зрозумів, її погляд нічого доброго не дасть. 

Пізніше, коли я неквапливо їв свій обід, вона нишком підкралася й тихцем поклала позаду мене… огірок. Зелений, великий, дурнуватий, холодний огірок. 

Коли я повернув голову й побачив його — я не злякався. Чесно! Просто мій внутрішній інстинкт виживання сказав: ”Це якась зелена змія! Втікай поки ще живий!”. Я підскочив так, що мало не залишив слід на стелі. Потім приземлився, грізно розвернувся й почав повільно наближатися до цього зловісного предмета. Огірок мовчав, але виглядав винуватим. А Катя.. Ні! Чудовисько! Хапалася за живіт від сміху. 

 — Ой, Сніжок, вибач! Це було просто для ТікТоку! 

Просто для ТікТоку?! Я, між іншим, гідний поваги, а не щоб мене знімали в роликах з овочами! Та ще і без попередження! Я образився. Але не сильно. Бо вона дала смачну консерву одразу після стрибка. Та почала чухати за вушком. 

Трохи пізніше. 

— Сніжок, зараз буде магія зникаючої ковдри! 

Гаразд, я візьму участь в твоїх божевільних планах! Вона встала в дверях із пледом, тримала його перед собою й різко кинула вверх… а потім втекла! Я здивовано кліпав очима. І кого вона хоче надурити? Чудовиська такі дивні! Але я ж погодився приєднатись — тож теж швидко утік з кімнати. Потім ми бігали одне за одним, як навіжені. Коли вона мене наздогнала, то посадила на стіл і поставила переді мною маленьку чашечку з молоком. Капнула зверху пінку, а потім прилаштувала мені капелюха з іграшкової кав'ярні. 

— Тепер ти баріста на ім’я Сніжок Латте! 

Я терпів декілька секунд. Потім капелюх полетів у куток. А молоко я все ж таки трохи спробував. Непогано. Але якщо це моя плата за фільмування, то краще це був би лосось. 

Перед сном Катя мені показала, що вона назнімала. У роликах я вийшов неймовірно ефектно. Підстрибнув гідно. І капелюх мені дуже личить. І вподобайок багато назбирали! В цілому день пройшов добре. 

Зрештою, я пробачив всі її сьогоденні експерименти. Після того, як вона дала мені улюблену паштетну консерву та ще й молока. Але надалі, вона так легко не відбудеться. Я, може, пухнастий красунчик, але дурним себе вважати не дозволю. 

P.S. Якщо ваше Чудовисько витягує телефон — то ви головна зірка дня. Тримайте морду велично.