Я живу з чудовиськом

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,

який знову ворожив.

Ви пам’ятаєте несподівану появу моєї Каті з перебинтованою ногою? Так от, після того вечора вона кілька днів поводилася тихо та обережно. Чудовисько майже не кульгала, але я все одно не втрачав пильності. Взявши на себе обов’язки її персонального лікаря не мав права на відпустку. Продовжував контролювати, щоб вона не забувала про ліки і слідкував, щоб не робила зайвих рухів. Особливо різких рухів у напрямку кухні без мене.

І от настав той день, коли я вирішив, що Катя виглядала цілком здоровою. А це означало, що я міг повернутися з лікувального муркотіння на звичайне.

У двері подзвонили. Я напружився. Катя підвела голову:

— О, дівчата прийшли! Сніжок, зустрічай гостей!

Дівчата? Тобто кілька чудовиськ? Моя стратегія заховування була швидко приведена в дію. Наглядаючи з під дивану, почав спостереження. Так і є... До квартири зайшли одразу кілька чудовиськ. Усі гучні, радісні, з різними пакетами, сумками та коробками... А ще вони заполонили нашу квартиру запахами чужих котів і запахом собаки (так, я всіх їх пам’ятаю). Вони сміялися, роззувалися, бажали Каті швидкого одужання, запитували де її лікар. Дізнавшись, що я під диваном намагалися мене погладити. Дозволив. Зовсім трошки. Я ж вихований лікар.

— Ну що, час ворожити! — сказала одна з них.

Ворожити? Якесь знайоме слово. Але що воно означає не міг пригадати. Чудовиська сіли за стіл, запалили свічки. На стіл виклали дзеркало, нитки, папірці, воду... І тут я згадав, що минулого року вони вже таке робили. З розтопленого воску утворилася рибка, у варенику мені дісталася монетка та ще клубок з нитками тоді добряче поганяв. Мені було цікаво, що буде на цей раз. Зайняв стратегічно важливе місце — між Катею і свічкою. Про всяк випадок.

— Кажуть, у цю ніч можна дізнатися майбутнє, — таємничо сказала одна з подруг.

Знову будуть зазирати у майбутнє? А що там гадати? Я й так все знаю. В ньому я та Катя будемо разом. Подивимось наскільки їх ворожіння близькі до дійсності.

А чудовиська змовницьки переглянулись та потягнули папірці з іменами хлопців. Читали, червоніли, сміялися. Потім дотримуючись черги капали віск у воду. Той шипів і приймав дивні форми.

— Катю, дивись, перший згусток схожий на серце!

— А інший на кота?

Кота? Кота! Я гордо випрямився. Гаразд. Схвалюю. Очевидно, ці знаки докладно показували наше майбутнє.

Потім вони вирішили зробити дзеркальне ворожіння з гарним антуражем: таємничою темрявою та магічними свічками... Вам цікаво, як воно пройшло? Мені цікаво. Однак не знаю, тому що мене зачинили в туалеті. Вони теж все пам’ятали. Особливо, що я не дав їм провести цей ритуал минулого року.

Коли мене випустили, то чудовиська вже ворожили на нитці з кільцем. Тільки це побачив так і втрутився. Як захисник стверджую, що нитка виглядала небезпечною. Спіймав її лапою, кільце дзенькнуло, всі зойкнули, а я удав, що це так і було задумано. А і ще... всіх врятував.

— Зрозуміло, — сказала одна з подруг. — Катя це ж твоя нитка і твій кіт втрутився, значить, усе буде добре.

Поважно подивився на дівчину. Вірно. Все під моїм контролем. Під кінець вечора дівчата пили чай, і обговорювали ворожіння. Катя сиділа в пледі, нога була на подушці. Мені дісталось місце у неї на колінах, де я все уважно слухав. Вони прийшли думки, що цей рік буде для всіх особливим. Вирішив підтримати, тож спустився закріпити це смачною їжею.

— Пощастило тобі, — сказала дівчина з сірими шерстинками на одязі, — білий кіт у домі створює щастя.

— А ще на додачу в нього помаранчеві очі, що від будь-чого поганого захищають, як оберіг — додала інша дівчина.

Я саме доїдав святкову вечерю і ледь не подавився куркою. Ще й оберіг? Гаразд. Найгарний, найрозумний, приємно пухнастий... Оберіг!

— Сніжок уособлює в собі подвійний захист! — підбила підсумок Катя

Задумався. Подвійний захист? А що! Звучить солідно. Задоволено замуркотів.

P.S. Не переймайтеся, що у вас не біла шерсть та не помаранчеві очі. То все забобони від Чудовиськ. Ми (коти) всі уособлюємо в собі подвійний захист.