З середини

Комусь гроші даються легко, а комусь необхідно важко чи багато працювати.

Я належу до другого типу. Якщо мені потрібні гроші, я йду працювати.

Ізраїль, країна, в якій за все треба платити. За пляшку тут ніхто нічого не робить. Кожен твій крок - це гроші. Діти - гроші, життя - гроші.

Спокуса на кожному кроці. На жаль ніхто нас не вчить користуватися грошима, тому вони, витікають як пісок крізь пальці.

Навіть, якщо жити по мінімуму, то гроші все одне потрібні.

Зустрічав я хитрунів, які накопичували гроші, щоб потім повернутися в Україну. Вони це робили ціною власного життя та зручностей. Воду в туалеті зливали раз вдень. Воду додому носили з вулиці. Телевізор не дивилися, милися не кожен день. Їли саме дешеве, воду пили з крана, а не покупали в пляшках.

Люди економили на всьому. А ще робили різноманітні нечесні комбінації. В кінці робочого дня на базарі вибирали биті та підгнилі овочі та фрукти, які продавці викинули.

Але я приїхав сюди міняти своє життя, а не становитися скнарою, тому й опинялися в незручних обставинах з грошима. Добре що в банку завжди давали можливість взяти позику. Ми були молоді, повні сил й мрій.

Як тільки ми трохи вибиралися з боргів, з’являлося щось, на що треба було знову потратити гроші й так постійно.

Ми важко й багато працювали, гроші зароблялися, але вони постійно розходилися на різні« необхідні речі». Жили від зарплати до зарплати, перші 6 років не могли навіть у відпуску поїхати.

Але з того часу, як я почав працювати на заводі, ситуація періодично покращувалася. Ми потрохи виплачували заборгованості, але теж з перемінним успіхом.

Ціни постійно росли, якщо у 2003 я платив 450 доларів за квартиру, то зараз це вже 1200. І це тільки квартира, а ще є комунальні витрати, продукти та багато іншого.

А ще був податок на телевізор. Якщо в тебе є телевізор, то необхідно було сплачувати податок. Зараз вже такого не має, але в пам’яті залишилося.

Вічна проблема людей, це гроші.

Не скажу за інших, а ми пройшли гарний курс молодого бійця. Ми вчилися на своїх помилках, не раз наступали на граблі. Але Все, що нас не вбиває – робить нас лише сильнішими.

Гроші давалися нелегко, але з ними почуваєшся спокійніше. Вони надавали можливості не тільки купувати речі чи сплачувати рахунки, а й можливість вчитися.

Для мене лопата, якою гребуть гроші, це можливість працювати та отримувати гідну зарплатню. Але, як й крізь, ніхто не хоче платити багато. Люди постійно шукають кращого місця, кращої роботи, вчаться, щоб отримати більшу зарплатню.

Багато людей тримаються свого місця, отримують різні бонуси. Кожен робить щось для покращення свого життя. Чимось жертвує, ризикує.

Щодо відкриття малого бізнесу, то для цього треба мати якусь жилку, та й підводних каменів теж багато. Але люди все ж намагаються пробитися.

Можливостей є багато, але кожному своє.