З середини

Після звільнення з одної охоронної компанії, я влаштувався в другу фірму, яка охороняла лікарняні каси (це медичні заклади). В Ізраїлі Три лікарняні каси. Кожна має безліч відділень не тільки по всій країні, але й в самому місті.

Я охороняв таке відділення в Єрусалимі, в районі Гіло. Не саме спокійне місце. Населення араби та віряни (як я їх називаю чорні капелюхи, але вони теж поділяються на різні угрупування). Недалеко від цього району арабське поселення, де постійно ховаються терористи. І коли наша армія наводить там шухер, то дуже гарно чути пальбу.

Видали мені чорний костюм, білу сорочку та старий «Узі». Перед цим правда я зробив курс стрільби у спеціальному тирі та отримав документ, що я вмію стріляти. Я 8 років прослужив в армії. Але закон є закон. Мене навчали як поводитися зі зброєю.

Декілька місяців мене та ще хлопців возили в Єрусалим на різні точки, але я майже завжди був у Гіло. Найкумедніше, що в мене був автомат, але не було до нього набоїв.

Потім власник фірми посварився з кимось й ми припинили працювати в лікарняних касах. Мене перевели охороняти улами.(Це приміщення для урочистостей) Повірте, охороняти весілля цікавіше та ще й поїсти можна добре.

Запам’ятайте, національний вид спорту в Ізраїлі, це їжа. Це так жартують тубільці.

Я приїжджав за час до свята та йшов їсти на кухню. Шеф-кухар махав рукою, тобто бери що хочеш та скільки хочеш. Я ніколи не відмовлявся від пропозиції. Халява вона така та і їжа смачна.

Потім спускався до входу і працював до закінчення свята. Іноді давали на чай, а одного разу нам на трьох подарували один із весільних тортів, кілограмів 5-6. Я його потім тиждень їв.

Одного разу святкували бар-міцву. Було понад 1000 людей. Мене поставили не на вхід, а біля зали. Там я і познайомився зі старим євреєм, колишнім рабином, 95 років, але ще дуже бадьорим.

Ця зустріч запам’яталась на все життя. Він підійшов до мене та запитав, якою мовою мені зручніше поговорити з ним. Сказав, що може розмовляти 8 мовами. Ми перейшли на російську. За мову я напишу пізніше.

Побалакали про те, про се, а потім про бога. Він трохи розповів про своє життя, а потім сказав що проживши стільки років він засвоїв одну істину. Що на «небі» є ваги балансу. На одному боці добрі справи, на іншому погані. Але погана справа у два - три рази важче. Яка половина переважить, такій кінець тебе й чекає.

Він сказав що має на рахунку і добрі справи, і не дуже, але сподівається, що добрих більше, а погані не такі вже і погані.

Навіть зараз, якщо я зробив щось не хороше, намагаюся потім перекрити це хорошими справами.

Ми з ним ще довго розмовляли на різні теми, а потім мене змінили.

Але висновки з цієї зустрічі я зробив.

На цій фірмі я пропрацював десь 6-7 місяців, а потім пішов ще в одну фірму, яка охороняла супермаркети.

Але робочих часів було замало, тому прийшлося шукати додаткову роботу.

В Ізраїлі за роботу можна отримувати зарплатню трьома способами.

Готівкою, але це не дуже добре та зарплатню офіційну. Офіційна зарплатня буває погодинною, чи базисною (ставка, коли ти не залежиш від годин.)

Я отримую погодинно. Ще важливо, що є мінімальна погодинна оплата, менш неї не можуть платити. Колись була 17 шекелів, зараз 32 шекелі. Ще є додаткові години. Це коли ти працюєш більше основних годин, що встановлені законом, та вони оплачуються вже по – другому.

Мені пощастило, я випадково натрапив на об’яву з пошуку помічника в маленький магазин. Мене прийняли без проблем. Зранку я працював в магазині до обіду, а потім їхав охороняти супермаркет.

Магазин де я працював, був магазином горілчаних та інших напоїв. Невеличке приміщення. Власник румун, продавчиня і я. Я був помічник, вантажник, консультант, іноді стояв за касою. Отримав неоціненний досвід, почав розбиратися у різних сортах віскі.

В тому році перестав пити горілку та перейшов на шотландський скотч. Через декілька місяців я покінчив з охороною й працював з ранку до вечора в магазині.

За цей період було декілька кумедних випадків.

Коли ще працював в охороні, підходить до мене жіночка з тубільців та каже, що купила не свіжі стейки. Я покликав старшого продавця, щоб він розібрався з проблемою. Я не пам’ятаю, щоб в мережах супермаркетів, якщо вони не «русский магазин», було не свіже м’ясо.

Виявилося, що жіночка принесла декілька обвуглених стейків й сказала що вони не свіжі, тому й згоріли. Навіть розплакалася. Магазин замінив її на нові, але з умовою, що вона при свідках скаже, що отримала свіжу продукцію.

Потім був ще чоловік, який купив не свіжий хумус у коробці, але приніс не цілу коробку, а лише половину.

Такі життєві ситуації траплялися часто.

Як я з віскі познайомився. Це теж кумедна історія. Зайшли ми з батьком одного разу в супермаркет, купити продуктів додому. Й бачимо продають віскі «Олд френд» зі знижкою. Вирішили ми купити та скуштувати цей напій. Прийшли додому, приготували закуски, відкрили пляшку, налили, випили, закрили пляшку і більше не дивилися в бік віскі. На смак, ацетон з часниковим присмаком.

Це вже потім я взнав, що це дешеве пійло, яке ніхто не купує. Але в той час ми купували алкоголь подешевше і щоб не менш 0,7 чи літр.

Була така горілка «Александров», напій олімів.( Олім хадашим- нові репатріанти)

А ще було чудове дешеве вино у картоні в три літри. Місцеве. Червоне, біле та рожеве. Це вино возили з собою на море, на пікніки тощо. Це вино робили в сусідньому місті на стародавньому заводі «Кармель». Але багато років його вже не роблять.

Ще був кумедний случай в Єрусалимі. Їздили ми на джипі. П’ять охоронців та водій, він же власник фірми. Одного разу він десь загубив номерний знак позаду. А в цей день араби викрали такий же джип і їх шукала поліція та прикордонники. Їдемо ми, розмовляємо і раптом машина різко гальмує, нас оточують поліційні, та військові машини, з яких ,як горох посипалися прикордонники зі зброєю. А в нашому джипі скло тоноване .

Уявляєте собі обличчя солдат, коли вони відчинили машину, а там сидять п’ять озброєних хлопців з «Узі» , в чорних костюмах , в білих сорочках та краватках. Посміялися та роз’їхалися після перевірки.

А одного разу познайомилися ми зі «свідками гербалайфу». Це жарт в мене такий.

Я багато чув про цю компанію, але завжди в негативному ключі.

Але так сталося, що я був дистриб’ютором цієї компанії, навіть щось там продавав та і сам споживав продукцію. Їздив на збори, тренінги, навчання, зустрічі. В мене залишилися лише самі гарні спогади.

А ще з цієї компанії почалося моє особисте зростання. В бізнесі мені не пофортунило, не створений я для цього. Але в плані планування життя, постановки цілей, контролю за грошима я виріс.

Я розмовляв зі справжніми мільйонерами( Леон Вайсбейн, Лана Гольденбланк, Олег Нешто та інші). З цих розмов виніс, що треба вірити в себе, треба ставити цілі, планувати, вчитися , рухатися, пробувати, та інше).

Це був дуже цікавий досвід та великий стрибок вперед, особисто для мене. Дружина завжди мене підтримувала.

Мені дуже подобалось брати участь в різних заходах компанії. Дружина навіть їздила в Париж, на святкування дня народження компанії, та була на лекції Джима Рона.

Але ця спроба розбагатіти не вдалася. Тільки наробив боргів у банку.

Але досвід, який я отримав, можливо й коштував цих грошей. Було приємно відчувати себе частиною великої компанії, частиною чогось такого масштабного.

Після служби у прикордонних військах в Україні мені не вистачало чогось такого, коли люди об’єднані єдиною метою, коли все робиться для покращення результату.