З середини

Майже рік я пропрацював в магазині горілчаних напоїв, але настав час рухатися далі, грошей не вистачало.

Тож в сусідньому місті, теж через знайомих знайшлось місце у фірмі яка працювала з фотометаллом та фото пластиком.

На співбесіду я приїхав в штанах, сорочці та значком гербалайфа.

Все пройшло чудово і мене прийняли на роботу. У фірми було 3 відділення. Фотометал, тампографія та комп’ютерного дизайну. Я працював с фотометалом та іноді допомагав с тампографією (тамподрук).

На фірмі я познайомився з хлопцями, з якими ходили на пиво, зустрічалися на свята, разом ходили до спортзалу тощо.

На роботу я їздив на автобусі кожен день мінут 35-40, в друге місто.

Ізраїль по суті, ц е одне велике місто, кордони між містами розмиті. Автобуси, таксі, залізниця. Їдь куди хочеш, якщо не має свого транспорту. Ти можеш жити в одному місті, а працювати на другому кінці країни. Чи працювати в різних куточках країни.

Моє місто можна пройти з кінця в кінець за 2 години. А населення 150 тисяч. Моєму місту понад 100 років та називається у перекладі на українську «Простори»

Фотографії міста можна подивитися за посиланням

https://drive.google.com/drive/folders/1EKGJIdVn_4oByRArZGmqkLTnTfziIjsm?usp=drive_link

Цей період теж запам’ятався кумедними та життєвими ситуаціями.

Про життєві можна почитати в «Автобусних нотатках»

Одного разу сиділи ми вчетверо на тампографії. Було багато друку, двоє друкували, інші двоє працювали на сушарні. Щоб не було нудно, розповідали анекдоти.

Я розповів анекдот про Змія Горинича. « Бабця розповідає казку маленькому онуку. Одного разу вийшли на бій Горинич та Муромець. Вдарив Муромець Змія та відрубав йому голову. Змій голову на місце поставив вона й приросла. Вдарив Змій Іллю та загнав його в землю по коліно. Ілля вибрався та відрубав Змію 2 голови. Змій знову голови приростив та вдарив Муромця, що той увійшов в землю по саму шию. І тут заволав Ілля нелюдським голосом. А онук питає, а як це нелюдським голосом. Бабця подумала з хвилину та закричала:« Е-ге-гей й.б твою мати ».

Після цього ми регочемо.

Заходить начальник й питає в нас, чому ми кричимо нелюдським голосом. Ми ще більше почали реготати. Розповіли йому анекдот. Він посміявся та пішов до свого кабінету. Там достав мобільний телефон й подзвонив сам собі на стаціонарний. Ало, ало, а йому з телефону теж ало, ало. Поки до нього дійшло що він сам з собою розмовляє.

В нас буд день сміху.

Другий випадок був взимку. В одного з хлопців тріскалися губи й він мазав їх спеціальною помадою безколірною. А в цей день він взяв помаду іншого кольору та не подивився.

Прийшов на роботу та намазав губи то коло них. Помада була рожевою й на його обличчі коло рота було все рожеве. Так він проходив декілька годин, а всі робітники помирали зо сміху.

Політ алкаша.

З нашої фірми вікна виходили на стоянку для автівок. На стоянці були лавки де постійно збиралася місцева алкашня. Одного разу, компанія, мабуть, вирішила добрати ще трохи й самого тверезого відправили до магазина. А він п’яний, як чіп. Якось дядько підвівся з лавки та спробував піти у напрямку магазину. Але нічого не вийшло, його різко кинуло вперед, він почав швидко перебирати ногами, а потім…

Якщо ви бачили бійців капоейро, то цей алкаш перевершив їх усіх. Такого перекида вперед з розчепіреними руками та ногами, я ніколи не бачив. Гепнувся він на спину не слабо. Ми думали що з ним покінчено. Але він оговтався, знову піднявся й знову спробував дістатися магазину. Після другої капоейри, він повернувся на бік та мабуть, заснув.

Не знаю чи правда це, але кажуть що алкоголікам в Ізраїлі виплачують гроші від Національного страхування, як хворим людям. А вони всі ці кошти пропивають. І так кожен місяць. Головне встати на облік.

Як ми на озеро Кінерет їздили.

Одного разу хтось запропонував поїхати сім’ями на озеро Кінерет з ночівлею в наметах. Порахували гроші, склали список необхідного. Та на вихідні, на двох машинах вирушили на відпочинок. Пару годин дороги та ми вже на озері. Погода чудова. Зранку ще можна найти вільні міста, що ми й зробили. Нашли собі, як ми думали затишне місце. Поставили намети, вивантажили дрова, які привезли з собою. Розклали багаття, щоб щось там посмажити, перекусити з дороги.

Один з хлопців взяв вудки та пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Він приготував якусь суперсуміш, на яку риба повинна була сама вистрибувати з озера.

Але риба теж була не дурна й не повелася на суміш. Поки ми смажили сосиски та кебаби, він продовжував ловити рибу, але так нічого і не спіймав.

Забув сказати, що озеро має, берег з охороною, туалетами, є магазини тощо. Місце для відпочинку туристів. А є берег «дикий» Там навіть гієни живуть.

Озеро велике. Має три назви Тиверіадське озеро, Генісаретське озеро, чи просто озеро Кінерет. Озеро є головним джерелом прісної води для всієї країни. Дуже стародавнє, навіть у Біблії згадується.

Перекусили ми, чим бог послав. Випили трохи та пішли всі разом рибу ловити. Взяв я кульку хліба, капнув краплею віскі, насадив на гачок й через хвилину тримав у руках невеличку рибу. Народ збудився, всі почали по черзі хлібні кульки на гачок насаджувати й майже всі зловили по рибці. А на суперсуміш риба не йшла. Наловили ми риби на юшку. Розпалили знову багаття, поставили казанок та почали варити.

А наш рибак невдаха, продовжував кидати свою суміш й годувати озерних риб. Юшка вдалася на славу. З димком, запашна, в міру густа, навариста. Казанок з’їли навіть ніхто не вдавився.

Поки всі відпочивали, рибак продовжував чекати свою золоту рибку. Ми вже скупатися встигли, позагоряти. Почали готувати вечерю, жарити шашлики. Вже годин в шість вечора, горе рибак нарешті спіймав сома. Вирішили, що зваримо з нього юшку на сніданок.

На вечерю нажарили м’яса, нарізали овочів, спекли картоплю, відкрили хлопцям віскі, дівчатам вино. А потім до пізньої ночі пили чай з казанка та балакали на різні теми.

Десь в час ночі я зголоднів, пішов до стола та почав їсти, а скоріше жерти. Як я кажу« відкрилася яма шлунку». Їжі наробили багато, та я рішив, що все це треба з’їсти. Насилу відтягнули від стола. А ще через якийсь час, пішли в намети відпочивати.

Щодо «ями шлунку», це в нас, в армії, так називали явище, коли людина з’їдала велику кількість їжі і їй нічого не було.

Не хочу хвалитися, але я був чемпіоном. Мій рекорд в 150 домашніх пельменів та літру пива за 2 години, ніхто не перевершив.

Пельмені були моїм криптонітом.

Зранку заварили юшку з сома, поїли м’яса з овочами, та знову пішли купатися. А я остався біля наметів, тому приїхали араби відпочивати та розташувалися поряд з нами.

Відпочинок вони нам зіпсували. Арабська музика на весь Кінерет, крики, шум, купа сміття. Ми зібралися й годин в 12 поїхали додому, хоча планували відпочивати до вечора.

Потім ще довго згадували наш відпочинок, планували ще раз поїхати. Я навіть купив собі намет на 4 людей та спальник. Але життя бере своє. Намет я розбирав два рази, дітям, вдома для гри.

Фотографії можна подивитися тут

https://drive.google.com/drive/folders/1YllpmF74D_OTdwAlCmV_5VExt1INOHx0?usp=drive_link