З середини

Мої враження.

Їжа смачна, фрукти овочі цілий рік. На весні коли все цвіте, пахощі неймовірні. Вдовж доріг ростуть апельсини, не крізь, але ростуть.

Біля мого дому був величезний пардес. Це цитрусовий сад у приватній власності. Але після збору вражаю, власник завжди залишає лінію дерев з апельсинами чи мандаринами, а буває ще й грейпфрутами для людей. Ти можеш прийти у будь-який час та взяти собі скільки ти хочеш.

Моя дочка ніколи стільки мандаринів не бачила, перший раз коли побачила, очі були величезні. Вона не знала з якого дерева їй зірвати. Ми їли ці цитрусові, робили сік.

Але були такі люди, які теж репатріювалися з країн колишнього срср, вони збирали ці апельсини та продавали на ринку. Робили свій ґешефт.

Але не зважаючи на всі плюси життя, менталітет не давав спокою. І це не правильно, і це не подобається, і це не так. Це лише мої особисті думки, в дружини все по іншому, вона завжди шукає плюси, навіть там де їх не має.

Десь через пів року після приїзду купили ми собі мобільні телефони Нокія 5110. Це було дуже круто. Всі ходили з цими телефонами та не знали що робити. Але було зручно, завжди на зв’язку. Рахунок приходив раз на місяць, гроші знімали прямо з рахунку банка.

Так, після отримання громадянства, ми відкрили рахунок в банку, отримали чекові книжки.

Банківська система цікава. Тут є мінусовий рахунок. Це, якщо в тебе не має грошей на рахунку, то банк дає тобі можливість брати в борг на суму у 2-3 твоєї заробітної плати. В деяких випадках банк давав більше. Кредитну картку теж давали з можливістю мінуса та при покупках на великі суми, розбивати виплати до 36 платежів. Кожен місяць знімали заплановану суму.

Але є одна умова. Твоя заробітна плата повинна заходити в банк офіційно.

Звісно, на той час багато людей в Ізраїлі жили в мінус. А чим ми гірше. Але якщо у людей були мінуси в 100 000 шекелів, в нас було в пару тисяч. Потім провели реформу, щоб витягнути людей з боргової ями, скасували необмежені мінуси, загнали все це в рамки.

На той час в супермаркетах можна було поїсти на халяву. Сухофрукти, різні цукерки, горішки лежали прямо на спеціальних вітринах. Ти заходив, брас собі пакетик, накладав що ти хочеш та йшов на касу. Але громадяни срср та Ефіопії не всі, але були такі екземпляри, заходили, набирали чи в пакетик, чи в кишені й поки обходили весь магазин, все набране з’їдалося. А були такі що відкривали йогурт чи молоко. Брали все де не було продавця. Надкушували та клали назад.

Але це все швидко закінчилось. Маркети поміняли маркетинговий план та забрали відкриті вітрини.

Іноді можна ще зустріти таке.

Що мене ще колись бісило, то це місцева мода. Я знаю що таке шорти, а що таке сімейки. А деякі тубільці не знають, для них це не важливо. «Господарство прикрито» і вже добре. Жінки можуть у піжамі чи нічній сорочці зайти у мінімаркет, який розташований біля дома.

Люди вдягаються так, як їм зручно. Хтось літом у спеку ходить у чоботях і шапці, хтось зимою, ходить у шортах та футболці. Є такі, що вдягнені тепло, навіть рукавички та шарф, але на босу ногу. Не вгадаєш, кожен для себе вибирає свій стиль.

Є люди в костюмах, а є люди в штанях, в яких матня по асфальту треться. А ще є національна біда, це ремені.

Штани є, білизна є, ремінь є, а пів дупи на вулиці. Пам’ятаю картину. Їхав я в автобусі. Колись на центральній вулиці було поряд три магазини з весільними платтями. В одному щось ремонтували у вітрині. Стоять манекени в гарних платтях, а між ними робочий на колінах стоїть, голою дупою до вулиці й щось там копирсається. Реготав весь автобус.

Вихідними брали екскурсії та їздили країною. Біля Єрусалиму було кафе Елвіса Преслі, зараз не знаю. Власник, мабуть, був великим шанувальником Преслі. В кафе музика, на стінах світлини, чашки, футболки тощо з Елвісом. Біля кафе велика скульптура. Цікаве місце.

Був біля стіни плачу, був в Храмі Гробу Господнього, ще десь. Вже не пам’ятаю. В країні є що подивитися. Можна кожні вихідні їздити та дивитися. Історичних пам’яток дуже багато.

А коли Ізраїль цвіте (а це майже весь рік)- це щось неймовірне. Макові поля, мигдаль, квіти, дерева.

Тут є все. Сніг, пустеля, гори, моря, каньйон, заповідники, ліси, водоспади, озера, ставки, річки. Будь-який каприз за ваші гроші.

Люди їздять ловити рибу, збирають гриби та ягоди, катаються на лижах тощо.

Що вражає, всього лише за 60 років, люди збудували таке географічне чудо. Посадили сади, побудували міста та поселення, інфраструктуру. І це все на фоні періодичних війн з сусідами та постійних терактів.

Ми жили, потрохи вливалися в нове життя, мріяли.