Альфа сузір'я Скорпіона

Вони просиділи над плануванням пів ночі, зважуючи деталі та узгоджуючи спірні питання. Теміну з Йонсаном довелось ділити диван, коли вони вирішили, що сон – теж не найменш важлива деталь їхнього плану. Іден спав погано, той самий дурний стан, коли здається, що не спиш, хоча насправді мозок провалюється в тривожну дрімоту. Сольджін здригався коло нього настільки часто, що Ідену довелося міцно обійняти його, щоб дати його тілу відчуття безпеки. На ранок всі четверо сиділи на кухні за столом з похмурими обличчями та бажанням закінчити це все якомога швидше.

З пошвидше виникли проблеми з самого початку. Виявилось, мати номер Кім Джуйона, голови партії «Рівність та справедливість», замало. Навіть просто, щоб поговорити саме з ним, а не з помічниками.

- На жаль, пан Кім зараз зайнятий, ви можете сказати мені про суть вашого питання, я обов’язково перекажу все пану Кіму в найкоротші строки. Він зв’яжеться з вами, якщо вважатиме за необхідне особисту розмову, - приємний жіночий голос звучав максимально рівно, ввічливо, наче жінка читала з аркуша текст по скрипту.

- Думаю, в моєму питанні пан Кім не хотів би мати посередників, – Іден пів ночі вигадував, якими словами наполягти на зустрічі, але всі вони адресувались політику. Тепер же доводилось імпровізувати.

- Ваш номер визначається як контакти з ресторану Оксамит. Припускаю, ви телефонуєте щодо замовлення пана Кіма на святкування річниці весілля? Так, безумовно, це дуже важливо, проте запевняю, я повністю компетентна, щоб відповісти на ваші запитання. Я подивилась меню, що ви надіслали позавчора. Перепрошую за затримку, підтверджений варіант буде відправлений вам на пошту протягом дня. Особисте побажання пана Кіма – виключити з меню страви з качки та сири. Не ваша провина, але пану Кіму та деяким гостям під час святкування дня народження прийшлися не до смаку… специфічні запахи сирних сетів.

Хай би як недоречно це зараз не було, Іден насилу стримався, щоб не пирхнути прямо в мікрофон. Специфічний запах. М’яко кажучи. А він казав, тільки хто ж його слухав. Позначки «дорого», «елітно», «виготовлено в Європі» не тотожні поняттю «смачно». Тим паче Іден знав це не з переказів, у кожної країни свої поняття смаку, що треба враховувати.

- Справа дійсно якоюсь мірою стосується Оксамиту, тільки мова не про сирні сети, а про сина пана Кіма, його дії та шкоду, котру вони заподіяли. Чим скоріше я зможу поговорити з паном Кімом, тим краще. Для всіх. Перекажіть це, будь ласка.

Якщо помічниця депутата щось і переказала своєму босу, той не поспішав давати відповідь. Іден почав вже шкодувати, що обрав максимально нейтральні, обережні вислови, цього явно не вистачило, щоб змусити підлеглих Кіма віднести його дзвінок до категорії серйозних, вартих того, аби потурбувати ним керівництво.

Він телефонував ще двічі, але нічого, крім клацання, з яким скидали його виклик, не почув. Те, що значилось в телефоні Міна особистим номером політика, виявилось не більше, ніж робочий, на який дзвонили всі бажаючи поспілкуватись з паном Кімом. Таким не шкода поділитись з новими знайомими, все ж це не загальний номер приймальні громадян, нікого таким не образити, а у разі чого, небажаних співрозмовників успішно відсіють помічники.

Темін з цікавості навіть набрав так званий робочий, що теж був записаний під іменем Кіма. Рецепція. Просто дівчинка-секретар, що сиділа при вході в штаб-квартиру партії. Це було смішно. Настільки, що вони четверо кілька секунд мовчки переглядались, а потім одночасно, не зговорюючись, залились сміхом, сповненим нервових веселощів. Шикарний у них план. А головне, він точно вартував, щоб до другої ночі сперечатись, краще зустрітись з депутатом в якомусь ресторані, все ж таки зі статусом Кіма не в лапшичну його вести, або зупинитись на публічному місці на кшталт парку. Але такими темпами до зустрічі їм було ще дуже далеко.

- Ще раз добрий день, пане…

- Ян.

- Пане Ян. Пробачте, я не запитала раніше ваше ім’я. Я На Юджан, помічниця…

- Пані На, давайте ближче до справи. Я чекав, що почую пана Кіма. Ви переказали йому моє повідомлення? – Іден не відчував ані краплини сорому, що перебиває її. Він чекав понад три години, останнє, що йому зараз необхідно – обмін нікому непотрібними люб’язностями.

- Пану Кіму дуже прикро, що пан Ільйон заподіяв шкоду вашому закладу. Надішліть рахунок, вам все компенсують. Додам від себе, наступного разу, якщо щось трапиться, краще одразу зв’язуйтесь з секретарем пана Ільйона, тоді питання вирішуватиметься швидше, і вам не доведеться чекати. Пан Кім дуже зайнятий, щоб приділяти увагу ще й справам пана Ільйона.

- Та чхати мені на зайнятість вашого пана Кіма, - не втримавшись, прошипів Іден. На нього одразу перевели погляди всі присутні. Сольджін нервово сіпнувся та митцем поклав долоню йому на коліно, без слів просячи заспокоїтись. Іден видихнув та продовжив: - У мене є відео з Оксамиту, на яких у високій якості зафільмовано, як проводить своє дозвілля його син, пан Кім точно не зрадіє, якщо їх побачить хтось ще.

- Що ви маєте на увазі? Яке дозвілля?

- Здогадайтесь, пані На. Чим можуть займатися на закритих вечірках з купою алкоголю та наче як заборонених речовин? Щоб ви зараз не подумали, це буде правильно.

- Чекайте, з вами зв’яжуться, - сухо видала Юджан та скинула виклик.

- Та невже? – їдко поцікавився Іден у тиші в динаміку. - Справа зсунулась з мертвої точки?

- Головне, щоб з нами тепер не зв’язався загін спецпризначенців, - Сольджін зітхнув, заплющив очі та притиснувся лобом до плеча Ідена. – Я все ще вважаю це поганою ідеєю.

А Іден і не заперечував, що це погана ідея. Проте єдина, що може вплинути на ситуацію. Тому однозначно варта того, щоб спробувати.

Пан Кім зателефонував через рекордні двадцять хвилин. Те, що це людина при владі чулося в його голосі. Стальному, таким віддають накази, а його володар ні на мить не задумується, що їх можуть не виконати.

- З ким я говорю?

- Ваша помічниця вам не сказала?

- Мені треба конкретика, пане Ян. Хто ви, що за відеозаписи, як ви їх отримали?

- Моє ім’я Ян Іден, не так важливо, як я їх отримав, головне, що на них. Ви знаєте, що відбувалося в Оксамиті тиждень, два місяці тому, в останні два роки? Те, що вчинив ваш син, тягне на кілька кримінальних злочинів, але, на жаль, ми всі розуміємо, як працює система. До речі, якщо ви не знали, на нього кілька днів тому була відкрита справа, тільки її швидко зам’яли, коли він зі своїми людьми почали погрожувати поліції.

- Ви журналіст? – різко та дратівливо відізвався Кім, ледь дослухавши Ідена.

- Ні, не журналіст.

- Тоді хто? Яка в біса справа? Що за маячня?

- Це не маячня, пане Кім. Зв’яжіться з пані Чхве, вдовою засновника найбільшої металургійної компанії Кореї, та спитайте про вечерю в Оксамиті тиждень тому. Думаю, пані Чхве залюбки розкаже, що тоді відбулося та як люди вашого сина погрожували їй та всім гостям. А я можу розповісти, що цьому передувало. Пропоную зустрітись та поговорити.

- Зустрітись? Поки що все, що я почув - пусті балачки, не підтверджені нічим. Якісь записи, поліція, міфічні вечірки. Мій син поважний бізнесмен, майже сім’янин, повністю чистий перед законом. Ми обидва знаємо, що ваші огидні звинувачення безпідставні, але мене більше цікавить, що з’явилися ви саме напередодні завтрашніх дебатів. Скільки мої опоненти заплатили вам за цей цирк? Думаєте, я дам більше, щоб ви не робили з цього скандал? Ви прорахувались, пане Ян Іден, я не заплачу ні вони, а коли вийде ваша брудна статейка, мої юристи засудять вас за наклеп.

Іден заскреготів зубами. Схоже, Сольджін мав рацію з цими дебатами, тільки, на жаль, у них не було в запасі кілька вільних днів, а то й тижнів, поки депутат звільниться та згодиться приділити їм краплину свого дорогоцінного часу.

- Пане Кім, повторюю, я не журналіст, мені байдуже до вас та до ваших опонентів.

- Правильне рішення. Зі своїми намальованими доказами ви втратите набагато більше, ніж могли б заробити на роздуванні скандалу з порожнечі. Подумайте над цим, пане Ян, на все добре.

Іден не запустив телефоном у стіну лише тому, що той міг ще стати у пригоді. На все добре, блять. Оце і все? Які розважливі люди у них керують країною. Ні чорта не зрозумів, але зробив висновок, вигадав собі додаткову проблему та сам же пригрозив розправою у разі її невирішення. Іден знав, що буде складно, але ж не настільки.

Чи є сенс телефонувати знову? Перша спроба через кілька хвилин закінчилася скинутим викликом та болем у зубах від занадто сильно стиснутих щелеп. Отже, слухати його Кім явно не збирається.

- Шановні, хто з вас монтує та викладає едіти в соцмережі? Тебе, Теміні, не питаю, ти там тільки своїх астрологів слухаєш. Нам треба невеличкий трейлер для татусика, хай оцінить лайком та підпискою розваги свого поважного та чистого перед законом.

Ролик з нарізкою на сорок секунд вийшов з об’єктивної точки зору захопливий. Йонсан навіть музику якусь підставив. Дурь повна, але переробляти ніхто бажання не мав. Вони всі ще кілька хвилин після відправлення невідривно дивились на телефон, очікуючи хоч якусь реакцію. Але нічого. Зовсім. Іден бачив розчарування на обличчях друзів та свого хлопця, певно, він і сам виглядав так само. Здається, план Б дійсно ризикував стати основним, якщо найближчим часом вони не вигадають нічого кращого.

Йонсан вчора чи то з цікавості, чи від нудьги, вирішив прошерстити телефон Міна. Нічого цінного там не було, але на пошті серед відправлених листів було кілька з темою «річниця пана Кіма» з тими самими варіантами меню, про які згадувала помічниця Кіма, та іншими організаційними питаннями. Як можна було зрозуміти, Оксамит готувався прийняти ще одне свято. Скількись-то там років шлюбу. Планувалось від п’ятнадцяти до двадцяти запрошених, майже домашні посиденьки.

Вони залишили це як запасний варіант. З плюсів: так точно можна вихопити Кіма, і потрапити в Оксамит Ідену буде неважко, навіть якщо депутат приведе з собою армію охоронців. Можна прийти заздалегідь та змішатись з персоналом чи попросити Мінхьока або Хіджін непомітно провести. Хто як не робітники знають всі можливості заплутаних службових коридорів. Але. До заходу залишалось дванадцять днів. Ідену це не подобалось до темних цяток перед очима. Як їм протриматись? Забарикадуватися у квартирі та сподіватись на краще? Певно, що так. Бо інших можливостей він поки не бачив.

Темін з Йонсаном поїхали по домах, час вже підходив до вечора, і стало зрозуміло, що ніякої відповіді вони сьогодні не дочекаються. Сольджін мав пригнічений вигляд, Ідену теж цей підвішений стан давив на нерви.

Він готував вечерю, перекидаючись з Сольджіном тихими фразами, коли телефон задзвонив.

- Пане Ян, пан Кім згоден на зустріч. Пропоную приїхати в наш офіс, тут буде зручніше для подібних перемовин, - помічниця На трохи зам’ялась на останніх словах.

- Надаю перевагу нейтральній території.

- Тоді напишіть адресу, у пана Кіма завтра буде трохи вільного часу о дванадцятій годині. Вам підійде?

Цілком, якщо це значитиме, що після дванадцятої вони з Сольджіном почнуть спокійно дихати.

*

Якщо вірити анонсу, дебати Кім Джуйона, голови партії «Рівність та справедливість», та двох інших його конкурентів, що, скоріш за все, змагатимуться з ним за більшість в парламенті, мали відбутися сьогодні в прямому ефірі. Стаття на сайті телеканалу обіцяла запеклі словесні баталії, приголомшливі викриття та неординарні пропозиції щодо розв’язання нагальних проблем країни. Тільки чомусь трансляція починалася о четвертій в будній день, коли більшість людей на роботі. Прекрасний приклад того, наскільки політикам байдуже на власний електорат та на можливість залучити для себе нові голоси, адже все вирішувалось задовго до початку виборів.

Ідена не хвилювало, що його голос нічого не вирішував, нервувало те, що депутат призначив зустріч за лічені години до дебатів. Це значило, що від проблеми в його особі планували позбутися якомога скоріше. Хоча це можна застосувати як додатковий інструмент тиску. Мовляв, ви ж не хочете, щоб за чотири години ваші опоненти почали ставити незручні запитання. І саме це вони вирішили використати в якості того, що гарантуватиме Ідену безпеку. Хай би як Сольджін був проти прямих погроз, однак він теж погодився, що без цього обійтись не вдасться. Кім мав знати, якщо Іден безпечно не вийде з ресторану, Сольджін з Йонсаном в ту ж мить забезпечать партії конкурентів компроматом на Кіма, а самого Кіма цікавим шоу на виживання, в якому він буде намагатись залишитись у передвиборчих перегонах.

Загалом план був хитким, з купою факторів, на які вони не могли вплинути, для такого четверо учасників - нікчемно мало, тільки більшого вони дозволити собі не могли. Була б воля Ідена, Сольджін би взагалі ніяк не фігурував у цій справі.

«Або так, або можеш вже зараз іти надувати матрац та гребти в Китай» - все, що почув Іден у відповідь на обережне зауваження, що Йонсан за потреби сам впорається.

Матрацу у Ідена ще не було, тож довелося заткнутись та погодитись з бажанням Сольджіна не сидіти осторонь. Хоча в цьому питанні його думку, здається, ніхто враховувати не збирався. Ще й Темін зверху додав, що Ідену, безперечно, по гороскопу належно бути тим, хто все контролює, але народився він не в рік Дракона, щоб заперти прекрасного принца в фортецю та охороняти від всіх бід. До того ж в їхній команді й так мало гравців, щоб розкидатись зайвими руками. Іден все це знав і без нього, тому ще вчора, перед дзвінком Кіму-старшому зв’язався з Мінхьоком.

Той згодився, пориваючись допомогти ще чимось, але Іден запевнив, що найкраще, що він може зробити – зберігати для нього резервні копії компромату. Але у випадку, якщо знову шукатимуть оператора, Мінхьок підкине флешку Хансолю. Хто зна, можливо, бармен встиг все видалити, ведений страхом та залишками ще не атрофованої сірої речовини, тоді електронний носій в його речах стане приємним бонусом для людей Кіма. Це убезпечить інших робітників Оксамиту, а Хансоль... Іден ще пам’ятав, що відео з Сольджіном було вгорі над десятками інших. За задоволення, як відомо, треба платити. Тож хай цей любитель порно теж молиться, щоб Іден домовився з Кімом-старшим.

За п’ять хвилин до дванадцятої Іден був неподалік ресторану в Новоні. Не мішленівський рівень, до якого звик майбутній депутат, скоріше, заклад середньої ланки, з гарними відгуками та, що відіграло вирішальну роль, там не працював жоден його знайомий, а також знайомі його знайомих. Темін вже був всередині, сидів неподалік від заброньованого на ім’я Ідена столика. Йонсан та Сольджін зараз мали бути неподалік від представницьких офісів партій-опонентів Кіма, готові у разі, якщо ні Іден, ні Темін не віддзвоняться в умовлений час, під виглядом кур’єрів доставити свої посилки з флешками та паперовими копіями всіх документів. Подібний подарунок точно помітять швидше, ніж той, що прийшов на електронну адресу та загубився серед сотень звернень від громадян або взагалі відфільтрувався в спам. А там вже залишаться лічені години до вибуху, і їм за цей час потрібно буде опинитись якомога далі.

З тієї кав’ярні, де він чекав, було видно, як біля ресторану зупинилась велика чорна автівка, з неї хтось вийшов та спішно покрокував до входу. Іден видихнув, зім’яв у руках стаканчик з-під кави, котра була на голову краща за ту, що вони варили в Блек ен Брауні, та глянув на телефон. Свій. Хотілось вірити, що чужий гаджет вже відіграв свою роль.

Рівно дванадцята. Іден порахував до десяти та підвівся. Страху не було, лише нездорове перезбудження, від якого м’язи судомно зводило. Втомившись від хвилювань та перманентної злості, Ідену хотілось простого та банального. Покою. Щоб просто жити, ходити на роботу в кав’ярню, повертатися додому, готувати для Сольджіна щось смачне, водити його на побачення, як це роблять нормальні люди, отримувати від нього поцілунок за чашку солодкого капучино, коли б той забіг на хвилинку в Блек ен Брауні між своїми репетиціями. Хіба це щось захмарне?

Певно, що так.

«Це не він» - надійшло від Теміна одночасно з тим, як Іден тільки-но підійшов до світлофора, щоб перейти на інший бік вулиці.

«Ти впевнений?»

«Так, у мене з зором все нормально. Наш клієнт – сивий мужик за шістдесят, з широким обличчям та прямокутними окулярами, а тут особа молодша років на тридцять та худіша втричі та ще й жіночої статі. Не думаю, що сучасна пластична хірургія здатна аж на такі дива»

Хтось штовхнув його плечем. Іден проігнорував чужі вибачення та відійшов, щоб не заважати людям на доволі жвавому перехресті.

Помічниця. Як же, сука, мило з боку пана Кіма прислати замість себе помічницю. А чого ж не зграю охорони? Вони б краще впорались з «журналістом». Хоча, хто йому сказав, що десь поблизу не чергують якісь силовики?

- Пані На, яка неприємна несподіванка. Хіба пан Кім сам не зголосився зі мною зустрітись? До чого ці ротації? – Іден насилу стримувався, почувши вже знайомий жіночий голос з динаміка. Дуже кортіло вилити на неї все, що він думав про її боса з його викиднем, через якого Ідену доводиться випрошувати зустріч, таке враження, з небожителем. А сам він, певно, дрібна мурашка, що не гідна стояти перед осяяним обранцем народу.

- Пане Ян, я розумію…

- Точно розумієте?

- Пане Ян, - Юджан зітхнула, втомлено та пригнічено, наче їй теж було аніскільки не в задоволення те, що відбувалося. – Давайте поговоримо. Приходьте в ресторан.

- Навіщо? Чим ви мені допоможете?

- Пан Кім готовий викупити у вас статтю та відео. Скільки ви хочете? Запевняю, я зможу домовитись для вас на найвигідніші умови.

- Хай засуне ці гроші собі в дупу, - Іден підняв голову, дивлячись у небо. В кутиках очей неприємно пекло. Він дійсно та мураха, що прилипла до краплинки смоли. Єдиний шанс звільнитись – відірвати загрузлі лапки, тільки питання, чи далеко він зможе без них піти. – Чи гадаєте, я грошима зможу відкупитись від Кіма-молодшого? Так дізнайтесь, який у нього тариф, щоб він припинив переслідувати мого хлопця. Оце для мене найвигідніші умови.

- Що? – прозвучало тихо після невеликої паузи. – Чекайте, я нічого не розумію. Ваш хлопець? До чого тут?.. Так, добре, почнемо спочатку. Ви вчора сказали, що ви журналіст, і на замовлення опонентів пана Кіма шукали на нього компромат. А тепер хочете його продати дорожче самому пану Кіму. Правильно?

Іден розсміявся, це і справді кумедно. Що молодший, що старший чують тільки себе. Цікаво, це спадкове чи від висоти своїх можливостей вуха закладає?

- Це сказав не я, а пан Кім. Я не пишу ніякі статті, ні на кого не працюю. Ще пів року тому я був кухарем Оксамиту, обслуговував банкет на честь дня народження пана Кіма. Можете перевірити, це неважко. На відео, що я вам прислав, якраз той вечір. Коли пан Кім пішов, а його син вирішив, що настав час розважитись. Я тоді встиг вчасно, щоб не дати конченому мудаку зробити те, що він хотів. Лі Сольджін, так звати того хлопця, один з запрошених танцівників. Ваш пресвятий сім’янин Ільйон переслідує його з того моменту, шантажує, погрожує фізичним насиллям йому та його близьким. І все це через те, що хоче зробити з нього власну секс-іграшку. Так скажіть мені, пані На, чи домовитесь ви про те, щоб ця погань назавжди зникла з життя Сольджіна? Якщо ні, я добиватимусь цього всіма доступними мені способами. І хай пан Кім потім не ображається.

- Чекайте! Пане Ян, не кладіть слухавку! Я…не знаю, що сказати. Якщо все, що ви говорите правда… Це ви стоїте біля магазину солодощів навпроти ресторану? У шкіряній куртці та з білою іграшкою на рюкзаку? Почекайте мене, я зараз підійду.

На Юджан, висока, навіть трохи вища за Ідена за рахунок високих підборів, у розстібнутому пальті, з-під якого виглядав строгий діловий костюм, була схожа на викладачку. Як би вона не намагалася використовувати свій «вчительський» погляд, наче він учень, що не розумів складну тему, на Ідена це не справляло враження. Він сам вмів дивитись так, що співрозмовник ніяковів. Юджан це швидко відчула на собі та смикнула плечем.

- Пане Ян, прошу, не приймайте поспішних рішень. Те, що трапилось з вами та вашим, кхм, хлопцем, неприпустимо. Пан Ільйон, безумовно, заслуговує на покарання, однак, якщо щось подібне випливе зараз, за три тижні до виборів, ви покараєте пана Кіма, а не винуватця, - Юджан стисла в руках ремінь сумочки.

Іден не додав багато зверху того, що вже сказав телефоном, тільки відповів на кілька уточнювальних питань та ввімкнув відео, коли вони зійшли з пішохідної алеї в невеликий сквер біля вже знайомої Ідену кав’ярні. Нічого особливого, кілька лавок, поки що голі дерева та, найголовніше, мінімум людей на один квадратний метр. Лише літня бабуся сиділа віддалік, поки біля неї бігав маленький песик.

- Як думаєте, мене зараз цікавить, що стане з вашим паном Кімом та його виборами?

- Вас цікавить ваше з паном Лі благополуччя та безпека. Це нормально. Але ж ви розумний чоловік, не можете не усвідомлювати, що це вдарить і по вас.

Іден усміхнувся. Як красиво його попередили, що пан Кім не залишить це так просто. Наче до цього він підозрював політика в гріху всепрощення та жертовності.

- З задоволенням послухаю вас, які у мене ще є варіанти. Поліція? Вирішити все силою з Кімом-молодшим? Домовитись? Ми все це проходили. Як бачите, я зараз тут та говорю з вами.

- Запевняю, я зроблю все, щоб пан Кім вас вислухав. У нього сьогодні літак ввечері, але я впевнена, він зв’яжеться з вами в найкоротші строки, коли дізнається, що відбувається насправді. Я прошу вас почекати, у нас ще є можливість врегулювати все миром.

- Повірте, я перший, хто зацікавлений в такому результаті.

Але, на жаль, його життєвий досвід доводив, що поняття «мир» кожен трактує по-своєму.

Юджан поїхала, пообіцявши подзвонити, як тільки з’являться новини. І знову вони всі опинилися в підвішеному стані, від них нічого не залежало, залишалося лише чекати. Чи то дзвінка Юджан, чи наступного тижня, щоб заявитись в Оксамит та поставити депутата перед фактом, що мирні перемовини пройдуть прямо тут і зараз. Обидва варіанти Ідену не подобались, проте рішучість в голосі помічниці На давала надію, що, може, дійсно, удача повернеться до них трохи іншим місце, а то дивитись постійно на жирну, велику та глибоку вже набридло.

«Пані Рю Хайон, п’ятдесят два роки, викладачка математики в старшій школі «Чунан». Заміжня, бездоганна репутація серед колег та учнів, приємна у спілкуванні та, на відміну від сина, ввічлива»

«До речі, дуже статна жінка, видно, в молодості була першою красунею. Ти пішов в неї»

Нижче було фото дійсно гарної жінки з трохи строгим виразом обличчя, зроблене здалеку на фоні будівлі, що, скоріш за все, була тією самою школою «Чунан».

Іден прикусив щоки зсередини та вдарив долонею по дверцятах автівки Теміна. Вони майже доїхали до будинку Ідена, і, певно, краще, якщо так можна виразитись, що Кім вирішив написати прямо зараз. Зроби він це на кілька хвилин пізніше, Іден не зміг би втримати обличчя перед Сольджіном. Той вже мав повернутись додому, і останнє, чого Іден хотів, щоб він побачив ці повідомлення.

- Моя зірочка ні в чому не винна, - суворо, але без злості сповістив Темін. – Хто це?

- Вгадай, - огризнувся Іден.

«Ти ж любиш поліцію? Я теж вирішив скористатись їхніми послугами. Сьогодні правоохоронці призведуть арешт підозрюваної у справі про хабарництво, підробку документів та присвоєння державних коштів у старшій школі «Чунан». Кажуть, пані Рю загрожує до п’яти років ув’язнення. Тобі вирішувати, чи варто це твоєї уваги»

«Чекають лише моєї команди. Я думаю, зараз якраз буде ідеально. Повна школа дітей, вчителів, всім сподобається»

І кілька фото документів про відкриття кримінальної справи, датованих ще попереднім місяцем, та постанова про затримання.

«Ти поганий син, Джіні?»

Сука! Спритна сука, що все ж таки встигла обігнати Ідена. Думки судорожно метались, поки він намагався вхопитись бодай за одну, щоб зрозуміти, як йому тепер бути. Проте єдина чітка мисль – він хоче знищити Кіма, зробити так, щоб він дихати боявся в бік Сольджіна, Іден захлинався в цьому бажанні. У вухах бухкав пульс, довелося покліпати, щоб прогнати чорні цятки перед очима. Голос Теміна чувся десь здалеку, Іден дозволив собі ігнорувати його, зосередившись на своєму диханні. Його трохи відпустило, принаймні настільки, щоб зрозуміти, що вони стоять на узбіччі, а Темін з кам’яним обличчям вдивляється в екран його телефону.

- Що будемо робити?

Іден промовчав. На годиннику було двадцять хвилин на другу, вони з пані На розійшлися майже годину тому, вона точно була вже в офісі, він спеціально обирав локацію для зустрічі таким чином, щоб пан депутат не витратив багато часу на дорогу. Мол, бачите, я ціную ваш час, так і ви цінуйте те, що я не стою з пакетом компромату під дверима якогось телеканалу, а хочу цивілізовано про все домовитись. Як видно, Кіму було байдуже не тільки на такі жести, а й на домовленості.

Іден натиснув на останній набраний номер у телефоні Міна. Він надіявся, помічниці депутата вистачило часу приступити робити хоча б щось з того, що вона йому обіцяла.

- Пані На, - почав він першим, коли довгі гудки перервалися.

Проте, замість знайомого вже голосу Юджан, з динаміка прозвучало хрипле та невдоволене:

- Пане Ян, як я розумію.

Чоловічим голосом. І це точно був не Кім Джуйон.

- Зате я не розумію, з ким тепер я маю говорити. Де На Юджан?

- На моє здивування, помічниця На зі всім її багаторічним стажем роботи в політиці виявилась некомпетентною та занадто довірливою для справ подібного роду. Тепер вашим питанням займатимусь я, мене звати...

- Слухайте, мені настільки байдуже, як вас звати, що аж незручно. Просто зараз Кім-молодший погрожує в’язницею матері мого партнера, якщо він не прийде до нього. Тому негайно перекажіть це вашому депутату або з’єднайте мене з ним. Як я розумію, він вже в курсі ситуації, але чогось не поспішає вправити мізки своєму синочці, - підбирати слова та тримати ввічливий тон Іден більше не бачив сенсу.

- На вашому місці я б не грубив, - відізвався чоловік зверхнє. – Так, ми вже почули про вашу так звану ситуацію. Домагання, переслідування, якраз історія для вразливих жінок. Ви справжній профі, помічниця На дуже пройнялась. Я поки не розгадав, для чого вам зустріч з паном Кімом та що вам це дасть, хай там як, вам все одно доведеться домовлятися зі мною. Тому говорімо по-чоловічому, без бабської сльозливою маячні. У вас є два варіанти, пане Ян Іден, кухар-журналіст чи хто ви там. Ви отримуєте гроші, ми - зібраний вами компромат та забуваємо про існування одне одного. В іншому випадку готуйтесь до суду. Ви не перший вирішили шантажувати пана Кіма, тільки запевняю, він вам не по зубах, і в суді теж навряд чи оцінять ваші казочки. Втручання в особисте життя пана Ільйона, незаконна зйомка та використання приватного контенту, наклеп, спаплюження репутації сім’ї Кім. Ось це аргументи, а не якісь повідомлення з незнайомих номерів та відео з підставним хлопчиком.

Іден повільно вдихнув, а видихнути вдалося уривками. Він скинув виклик, не переймаючись, що той помічник продовжував щось говорити зарозумілим тоном, повному зверхності та переваги, наче він і є той суддя.

- Ти бачив, Сольджіні, я намагався по-доброму, - прошепотів Іден, на мить прикривши очі.

- Що? – Темін збоку стурбовано насупив брови.

- Нічого. Кім не збирається нічого робити. Татусик виявився такою ж поганню, як і молодший. Не знаю, чому я дивуюсь.

- І що тепер? Чи є тоді сенс знову намагатись з ним зустрітись? Як варіант, ви з Сольджіном поїдете, а ми вчинимо розголос з пресою та по ситуації, може, теж потім приєднаємось до вас.

- Чекай, Теміні, перш ніж поїхати, ця погань вислухає мене. Вони обидва, - Іден усміхнувся.

Всі м’язи відчувалися натягнутими, нутрощі неприємно скручувало від тих гойдалок, на які перетворилося його життя. Все йшло шкереберть. З самого початку. Але він спробує втримати пісочний бастіон вкупі, щоб той остаточно не розсипався на піщинки. Заради себе, заради Сольджіна, бо тепер той точно нікуди б не погодився поїхати.

- По твоєму обличчю бачу, мені не сподобається те, що я зараз почую.

- Мені теж охрініти як не подобається. Що зробиш, життя останнім часом любить ставити мене в різні цікаві пози, - їдко промовив Іден, постукуючи кінчиками пальців по кнопці відчинення вікна. – Ми зробимо таким чином. Ти зараз до мене додому, твоя задача - слідкувати, щоб Сольджін не зірвався, не кинувся бігти до Кіма. Це його мама, та сука точно знає, на що тиснути, Сольджін погодиться на будь-що, лише б її не чіпали. Я дуже сподіваюсь, що з нею все гаразд, але навіть якщо ні, ви з Йонсаном повинні втримати його. Хай Чон поїде перевірить, вони з Сольджіном зі школи дружать, пані Рю має його знати.

- Сольджіну це не сподобається. Ти ж знаєш?

О, так, Іден здогадувався, але краще хай злиться, плаче, ненавидить його, але не йде сам, добровільно в руки Кіма. Той зайшов занадто далеко. Це вже не просто фізичне бажання, не каприз отримати щось недоступне. Одержимість найсправжнісінька. І не в поетичному сенсі, а в психіатричному. Нормально людина вже б давно плюнула та забула. Не хоче цей, захоче інший, Сольджін, безперечно, вродливий, дуже вродливий, проте не останній в усій країні. У Ідена не вкладалося в голові, навіщо добиватись когось, хто з тобою бути не хоче. Тим паче намагатись втримати коло себе страхом та погрозами. Але Іден не був хворим виблядок, щоб розуміти подібне.

- А ти? – Темін поклав руку йому на плече. – Що ти робитимеш? Сам? Я піду з тобою. Йонсан зможе…

- Ні. Ти потрібен мені вдома, з Сольджіном. Йонсан поїде до його матері, а я… У тебе що то на задньому сидінні лежить? Зіп-худі? Ти в ньому був позавчора? Я візьму?

- Бери, звісно, - спантеличено кивнув Темін.

- І ще одне, ти ж знайомий з адміністраторкою готелю біля нашого кафе? Можеш домовитись про номер для мене? Будь-який, головне, прямо на зараз. У нас обмаль часу.

Під здивованим поглядом Теміна, посмішка Ідена стала ширшою.

Пробач, Сольджіні, без ескалації не вийде.