«Я виходжу —і місто мовчить»

Я виходжу — і місто мовчить,

Як повія, що втратила ім’я.

Світло б’є з холодних вітрин,

А в душі — ні вогню, ні диму.

Її руки — ще тут, на плечах,

Її шепіт — ще в’ється у вусі.

Та я знаю: не ти, не та —

Просто похіть… з чужої долоні.

Я не каявся і не почну,

Бо не зрадив нічого святого.

Те, що жило колись — відмерло,

І не тисне на серце болем.

Я не кликав любов — я втікав,

Не шукав тепла — лише притулку.

І, напевно, себе зламав…

Та учора — лишив на узбіччі.

Бо усе, що не ти — обпікає,

Навіть ніжність — холодна, мов сніг.

Я вже знаю: душа не вмирає,

Але серця немає — на двох.