Світло старого маяка

Розділ 17

Минуло майже два тижні, як Тимофій взявся за свою справу обіцяну своєму другові Филипу, він старанно вкладав свої сили для відновлення маяка і преображення його виду. Тимофієві допомагали Аарон та Анелія, маленькі помічники теж вкладали усіх себе, адже їхні канікули були наповнені чимось особливим і значущим, що додавало їм величезну мотивацію. Додайте до цього море і все що пов’язано з ним і у вас вийде пречудовий відпочинок. Діти зізнались дідусеві Аарона, що вони навіть не відчувають, що працюють, хоча вони були старанними, але все ж Тимофій їх оберігав і контролював, щоб вони мали час для своїх забав.

За цей час Филипа забрали діти, він вже встиг пережити операцію, за що Тимофій неабияк переймався і молився. Також Тимофієві вдалось провести кілька зустрічей з Михайлом Михайловичем, які були наповненні змістовними розмовами, для більшого розуміння Бога і всього, що лікар потребував знати. Він навіть зустрівся з Лізою дочкою Михайла Михайловича, і пообіцяв їй маленьку подорож до чудового місця де стоїть старий маяк, що вселяє надію в тих хто блукає в морі. Чому маленька Ліза дуже зраділа і надихнулась, побачити веичну споруду про як їй розповів дідусь Тимофій.

Тимофій поєднував і реставрацію маяка, і піклування про Аарона, і плідне служінням для лікаря і його сім’ї. Усе це приносило йому задоволення і насолоду, він знайшов себе і свою місію. Тимофій все більше розумів, що так довго він був віддаленим від світу, хоча й побачив його майже увесь, але так і залишався далеким від людей.

Він стільком людям міг допомогти і по своїй можливості допомагав, але все ж не міг допомогти самому собі позбутись своїх думок і свого минулого. Лише зараз він зрозумів, що його Надія, його кохана дружина, аж ніяк не схвалила б його відчудження від інших людей, вона любила його і робила щасливим то чому ж він став нещасним після її смерті. Він втратив себе на деякий час, втратив контроль на мить над Оленкою і над своїм життям, але все змінилось коли він осоисто зустрівся з Богом. Він знову почав жити, зрозумівши скільки втратив часу на власну образу, що залишився сам, тому зараз він намагався все виправити і вплинути на життя інших, щоб вони були щасливими.

***

- Нумо, хто перший наважиться оцінити результат нашої праці? – запитав Тимофій у дітей, задоволено дивлячись на маяк.

- Чудесно, я б описав це так! – промовив Аарон.

- Неперевершино, так скажу я! – додала усміхнено Анелія.

- Здається ми перевершили самих себе! - утішався дідусь.

- Надзвичайно чудовий вигляд! – знову додала дівчинка.

- Ми постарались, щоб маяк знову помолодів!

- Завдяки вам, один я б нізащо не впорався! – похвалив дітей дідусь.

- Ми дуже раді були вам допомогти! - усміхалась Анелія.

- Але насправді дідусю це  все ти, адже ти взяв на себе відповідальність за маяк зібрав на в єдину команду і ось що із цього вийшло!

- Нічого особливого я просто повинен був втілити бажання свого друга, можливо навіть останнє! – засмучено промовив дідусь.

- Впевнена, що ваш друг поправиться  і проживе ще до глибокої старості, здоровим поряд зі своїми дітьми!

- Дай Боже внучко, я буду щиро вдячний Богу за такий подарунок для Филипа!  - усміхнувся він Анелії!

- Так, справді сподіваємось на краще, потрібно буде вислати йому фото маяка! - Запропонував Аарон.

- Обовязково надішлемо, обов’язково! – погодила ідею Аарона його подруга.

- Завтра потрібно ще трішки підкрасити покрівлю, це стане останнім шрихом для завершення нашої праці!

- Але ж це небезпечно дідусю! – попередив його онук.

- Можливо краще скористатись послугами професіонала? – підтвердила попередження Аарона дівчинка.

- Хороше зауваження і дуже корисне, використовувати для кожної справи свого професіонала, але я повинен зробити це сам, до того ж я краще куплю вам купу морозива за послуги професіонала, тому для мене це кращий варіант! – усміхнувся дідусь дітям.

- Я проти такого дідусю, категорично!

- Я буду максимально обережним і акуратним Аарончику, згадаю молодість! – заспокоював його Тимофій.

- Ти ще той екстремал, я точно не маю цієї якості в собі!

- Ти в цьому схожий на бабусю, але і мого в тобі є, е переймайся так сильно! – продовжував він.

- Дякую за все інше! – усміхнувся Аарон.

- Будь ласка!

- Я думаю залишитись на ніч, щоб прокинутись до перших променів сонця і завершити з покрівлею, як вам така пропозиція?

- Ми точно так рано не прокинемось!

- Але прокинетесь пізніше і зможете насолодитись ранковим морем, я навіть не думав щоб вам так рано прокидатись!

- Але що ми будемо їсти?

- Я думаю Анеліна бабуся подбає про нас!

- Ураа, ми залишаємось на ночівлю! – голосила дівчинка.

- Я заїду до неї і повідомлю її щоб вона не хвилювалась, а ще візьму вам теплий одяг і щось поїсти, так внучата?

- Чудово!

- То я поїду, а ви чекайте мене тут!

- Куди ж нам подітись? – пробурмотів жартівливо Аарон.

- Ну знаєш, це особливе місце!

- Підведусь, встану на свої ноги і піду! – саркастично продовжив хлопчина.

- Ти забув, що можливо усе?

- Ні не забув, я добре пам’ятаю, вибач не втримався! – зніяковів він.

- Гараз, мені час!

- Дідусю!

- Що таке онучку? – повернувся до нього Тимофій.

- Візьми мого телескопа, якщо не важко!

- Засумував за зорями?

- Та наче те, давненько я не спостерігав за ними!

- Візьму, чекай на зустріч зі своїми зірками! - промовив Тимофій і відправився додому.

Перш ніж розвіявся здійнятий порох від шин позашляховика, Анелія почала радіти від усієї душі:

- Ми залишаємось на ночівлю!

- Так, захопливо!

- Ти не радий Аароне?

- Ну радий, але не настільки як ти, мабуть для тебе це вперше?

- Признаюсь що так, я ж виросла в місті ти забув, тому для мене це щось особливе! - говорила із захопленням Анелія.

- Тоді це пояснює чому ти так радієш!

- Авжеж!

- Ну я теж не пілігрим але знаю що відчуваєш в такі моменти, адже виріс поблизу гір, хоч і не часто туди ходив!

- Але ж був!

- Був! - посміхнувся він. - І запам’ятав це на все життя! - додав Аарон.

- Я бачу як ти змінився з моменту нашого знайомства, що так вплинуло на тебе?

- Так помітно? Справді?

- Так, ти став інакшим!

- Цікаво яким?

- Не таким ображеним, більш звичайним, відкритішим!

- Можливо я дорослішаю, може ж бути таке?

- Цілком можливо!

- Ну в мене зявився справжній друг, припинилось існування і почалось життя, що ще потрібно хлопчині мого віку!

Анелія почервоніла і усміхнулась Аарону.

- Ти наче прийняв себе і почав відпускати образу і біль!

- Лише почав, ще не відпустив ні, але крига порушилась, я дещо почав розуміти, але ще далеко не все!

- Це нормально і правильно, дідусь тобі в цьому допомагає!

- Дідусь відкрився мені по-новому, він оживив мене, я вдячний йому за його турботу!

- Він сильно вкладається в тебе, це видно по тобі, ти сьогоднійшній це результат його старань!

- Це правда, думаю цьому є логічне пояснення. Можливо він відчуває, що колись не додав часу моїй мамі не вклав усього себе в неї, то тепер наздоганяє це і старається всім серцем вплинути на мене і моє життя, я розумію це і признаюсь мені надзвичайно приємно від цього, це підбадьорює мене жити і приймати себе таким який я є!

- Таким, яким ти є тимчасово!

- Думаєш я зможу колись стати на ноги?

- Знаєш Аароне, я кожної ночі молюсь про це і прошу в Господа твого зцілення! - поглянула на нього дівчинка своми світлими синіми очима.

- Дякую тобі!

Анелія не відповіла жодного слова, але її очі відповіли: "будь ласка Аароне!"

- Знаєш, щоб я тоді зробив?

- Коли?

- Коли б зміг знову ходити!

- Що?

- Побіг б и до моря з усієї сила на всій можливій швидкості, але з тобою, схопивши тебе за руку!

- Це обов'язково станеться і усе здійсниться! - додала дівчинка.

Вони разом дивились в сторону моря, вдихаючи свіже повітря, що принесено його хвилями з південних країн.

- Чудовий дідусь в тебе Аароне, мені б такого, не поділишся?

-Тоді тобі прийдеться ділитись своєю бабусею, дудусь в обмін на смаколики! – усміхнувся Аарон.

- Ти так дешево його оцінив? Ах ти ж, чекай но, розповім я йому!

- Ти що усе навпаки це найдорожче для мене, тому я оцінив його в дуже високу ціну!

- А це ж ідея Аароне! - видала дівчинка з запленням.

- Яка саме? Обміняти дідуся на смаколики?

- Годі тобі думати про їжу, я серйозно зараз!

- Кажи!

- Це думка, тільки полухай, мені хочеться мати дідуся, хорошого як твій, а тобі бабусю, турботливу як моя! Так?

- Так?

- Так і що з цього? Про що ти?

- Ну ти думай трохи!

- Дуаю, але щось не виходить!

- Ти менше думай про їжу. Потрібно щоб вони одружились, розумієш?

- Неймовірна ідея!

- Ну правда ж тільки подумай, бабусі він подобається, та і він так дивиться на неї, що все може бути вони варті одне одного

- Коли ти все це встигла помітити?

- Ну я ж дівчинка я  розуміюсь в цьому!

- Круто тобі помічати все, от би мені так, хоча ні не круто втомлива справа все бачити. Виходить тоді ми будемо родичами.?

- Виходить що так?

- Справді думка варта уваги!

- А я ж про що!

- Але як це все зробити?

- От тут варто подумати. Їм потрібно говорити щось на кшталт того що інший захоплений ним і все говорити про це щоб зрощувати в них симпаттію яка й так вже є, але вони як діти бояться сказати одене одному це і щиро про все поговорити!

- То ми допоможемо їм, але це не буде обманом?

- Думаю це можна розглядати як допомогу вони ж і правда ласкаво відгукуються одне про одного!

- Ну так це правда!

- Тоді гаразд, домовились! - усміхнулась Анелія.

- Гаразд! - усміхнувся їй згодою Аарон.