Світло старого маяка

Розділ 20

Старе та злегка втомлене відділення пошти було прикрашене притрушеними пилом коробками і конвертами. Поряд із ними красувались різноманітні марки і кілька книг для продажу. Невеличка черга з одних пенсіонерів, які стоять в ній щоб сплатити потрібні рахунки. Тимофій дочекався своєї черги і попросив конверт, для фото! Поштарка протягнула йому конверт і з певною зверхністю промовила:

- Вже давно є інтернет, через який усі надсилають фото!

- Дякую за пораду, я знаю що це таке, але я так само як і людина якій я надсилаю лист, прихильник все ж старого зразка повідомлень!

- Сподіваюсь він доживе до цього листа!

- Вибачте, але грубити не потрібно!

- Так набагато швидше! – знову буркнула поштарка.

- Так цінніше і особливіше!

- Ви й справді з минулого сторіччя!

- Знаєте мені це взагалі не заважає!

- Та я бачу!

- Тоді у вас дуже добрий зір!

- Шикарний, з вас п'ятнадцять гривень шановний!

Тимофій розплатився за послугу і усміхнувся поштарці, побажавши їй гарного дня.

Сьогодні у Тимофія був насичений день, піклування про Аарона, зустріч із лікарем Михайлом Михайловичем і знову Аарон. Сам Тимофій ще більше ожив і наситився силами з приходом Аарона. Одна справа жити тихенько у селі біля моря, займатись своїми старими справами, читати книги, ходити на рибалку і зрідка говорити зі своми рідними через телефонний зв'язок. Але зовсім інша дбати про того кого любиш кожного дня.

Він був наповнений сил і радості, наче переживав ще одну молодість забувши про усі немочі та власні переживання. Нові пригоди разом з радісттю прийшли у його життя із появою Аарона. Людина живе допоки вона служить іншому і може щось дати корисне людям, проте у кожного свій ліміт часу, варто використовувати кожну хвилинку, щоб зробити щось важливе. Дюди говорять: "зробити щось лишній раз", але кожен такий раз, зовсім не лишній, він потрібен саме комусь, саме зараз, саме від тебе бо насправді є важливим.

Ми можемо "лишній раз" комусь посміхнутись, когось полюбити, поспівчувати, вислухати, обійняти, допомогти, нагодувати і це не буде лишнім, а найважливішим за всі попередні "не лишні" рази. Варто жити кожного дня, цінуючи усе що є у твоєму житті, бо життя занадто коротке, і скільки б не жила людина на земі, якого б віку вона не досягла, все одно її життя коротке, а часу у неї замало.

Тимофій був людиною, що дорожив часом свого життя, попри власні скорботи і болі зрозумів, що є важливим у цьому короткочасному періоді, а саме: любити інших і жити для інших. Часом люди лише використовують у своїй лексиці слово любов, бо воно описує гарне почуття, але любов більше ніж слово, це самопожертва себе і всього що в тебе є.

Любов змушує жити заради когось і помирати заради когось, любов дає важливий мотив у житті і знищує усі фальшиві мотиви. Любов ставить надважливу ціль і руйнує неістинні цілі життя, якщо людина керується любов'ю то вона найщасливіша з поміж усіх інших, бо знає справжню її ціну, а ціна її величезна. Саме в цьому і полягає християнство про яке Тимофій усім намагається розповісти, адже він зрозумів це - бо власне цього вчив сам Ісус. Ісус власним прикладом показав, як потрібно любити, як потрібно жити, та як потрібно чинити, що має бути найпершим і найважливішим у житті.

"Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожен дбає не про своє, а про інших. Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі."

(Біблія, Послання до Фиип'ян 2:3-5)

Ісус завжди був поміж тими хто потребував Його, хто потребував Бога і Його любові. Він був Тим хто служив інших, жив для інших і помер заради інших, заради усіх нас!

"А Ісус, покикави їх, каже їм: Ви знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі гноблять їх. Але не так буде між вами: якщо хтось між вами хоче бути великим, нехай буде вам слугою. І якщо хтось між вами хоче бути першим, нехай буде для всіх рабом. Адже й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!"

(Біблія, Євангеліє від Марка 10:42-45)

Ось це і є найбільша любов, яку показав нам Господь саме так ми маємо жити, якщо називаємо себе християнином, це чудово розумів Тимофій, тому намагався робити так, як цього вчив Ісус.

***

Минуло кілька днів, як Тимофій надіслав листа з фото своєму другу Филипу. З останього телефонного дзвінка від Ігоря, Филип вже пережив операцію і проходив реабілітацію, тому Тимофієве занепокоєння вирівналось і він повністтю віддав себе часопроведенню з Аароном.

Вечір був тихим Тимофій і Аарон проводили його удвох насолоджуючись часом, від спілкування, смакували печивом і гарячим какао під зорями. Вони сміялись говорили і знову сміялись, Тимофій розповідав свої історії, які траплялись з ним далеко від дому на морі і по всіх берегах де ступала його нога, а Аарон уважно все слухав попиваючи какао. Йому справді було цікаво і захопливо від розповідей, які щиро лились із вуст його дідуся.

- Де більше всього тобі сподобалось у твоїх рейсах?

- Австралія, Океанія, Мадагаскар, щоб я не назвав усюди надзвичайно красиво, кожна крана і земля особливі!

- Але ж мусить бути місце яке сподобалось тобі більше за інші місця?

- Нова Зеландія!

- А де найкраще всьо дідусю?

- Краще всього Аарончику на небесах! - Тимофій посміхнувся і поглянув на зоряне небо.

- Ти дуже сумуєш за бабусею?

- Я знаю що їй зараз краще ніж нам, вона поруч і Бог утішив її!

- Сподіваюсь, що це так!

Раптом роздався дзвінок, телефонував син Филипа, Тимофій здивувався, адже для звичайних дзвінків вже було запізно.

- Добрий вечір Тимофій Іванович! - роздався сумний голос співрозмовника.

- Добрий вечір Ігоре, сподіваюсь усе добре! - занепокоївся він.

- Ми теж сподіались, але!...

- Що сталося?!

- Батько помер... Хвилин тридцять тому!

Всередині усе перевернулось, настала тиша, але швидко оговтавшись Тимофій промовив:

- Прийми мої співчуття синку!

- Знаючи вас, ви теж прийміть їх від мене!

- То коли можна приїхати?

- Думаю, що завтра!

- Тоді чекайте мене, тримайтесь до зустрічі!

- До зустрічі!..

- Що сталось дідусю?

- Дядько Филип помер!

Аарон помовчав і запитав:

- Дідусю, а хіба це було неочікуваним?

- Не було Аарончику, але в серці завжди живе надія!

- То виходить йому зараз краще за нас?

- Беззаперечно онучку, краще, набагато краще!

***

Вклавши Аарона до ліжка, Тимофій вийшов пройтись до берега моря, ніч хоч і була зоряною, але повівала холодом. Хвилі розійшлися, маяк сигналив у темну далечінь горизонту, щоб бува яке судно не збилося зі свого маршруту. Шум хвиль трохи заспокоював почуття всередині серця, ось і Филип вже там, один я залишився, але ж у мене ще незакінчена справа. Думки Тимофя були націлені на піклування про свою сім'ю, про дочку, онука, зятя і майбутнє дитятко, що мало народитись в найближчі дні.

Тимофій все далі відходив від маяка з будиночком де спав Аарон, переконавши свою свідомість, що він залишився насамоті почав тихенько шепотіти молитву: "Дай Боже сил і мудрості прошу тебе, хоч я і прожив достатньо дякуючи Тобі, але багато чого я не вмію. Дай прожити залишені дні до зустрі з Тобою в служінні для тих кого люблю, дай ще одну можливість виправити помилки минулого, ще одну можливість викупити прогріхи і зробити багато добра.

Дякую за сім'ю, за тих кого ти Мені доручив, дякую, що був зі мною у бурях, які доводилось переживати, як в океанах і морях, так і у власному житті та серці. Дякую, що моя Надійка з Тобою, дякую що вже там є і Филип. Дай ще таких днів, щоб насолодитись зціленням Аарона, щоб цей хлопчина відчув Твою могутню руку і любов, Твою турботу і милість, зціли його Господи, адже ти Єдиний в силах зробити це. Пробач усі провини, усі гріхи, за все що робилося в житті, адже попри коротке життя багато зроблено гріха, багато провин, а вага х тяжка. Прошу Тебе Господи утіш серця дітей Филипа, дай їм зрозуміти Твою любов. Безмежно вдячний тобі за все, амінь!"

Після тихої молитви Тимофій повертався до маяка і згадав один вірш, який часто любив розповідати йому Филип, навіть трохи здивувався, що ще досить добре пам'ятає його.

Старий моряк і берег моря,Стоїть споглянувши у даль,Його все манить синє море,І кличе біла хвилей шаль,

Ось мої хвилі хвилі мої,Він стільки з ними пережив,Секрети всі таємні свої,Він їм назавжди залишив,

Йому би знову в океани І на рідненький берег статьЙому би знову пелікани Від дому в море проганять

Куди ж далекий рідний берегКоли он свій ніяк обнятьКоли нема вже тої силиЩоб навіть мухи відганять

Наблизилася неміч з сумом,Прийшли усі кому не ліньА море знову б'є із шумом Ледь ожививши стару тінь

Стремлінь в житті уже немаєПовисли зморшки на лиціРука штурвал вже не тримаєТростина з дерева в руці

А серце ще горить водоюДуші б останній смертний бійЩоб ще відчутися собою Втонуть в пучині юних мрій

Відчути знову подих вітруЛюбов і шторм відчути зновВідчути молодість і юністьЩоб зажбурляла в жилах кров

Пригод морських зазнати зновуЗнайти маршрути нових вод,Скарби можливо призабутіЯкі колись згубив народ

І перешкоди подолати,Довести свою силу всім Життя по спробі знов пізнатиЗнайти можливо інший дім,

Пожити, ще хоч скілька роківПрожити так, як не вдалосьЛише б без болі і страждання,Так наче зло лише здалось

Усе в минулому зосталосьДо тіла неміч підійшла,І сила вся вже відіграласьТа думка в море все петля

Які б там води не грайливіА старість вже вінець кінця,Які б не були ми сміливі,Зі страхом ждемо всі Творця

Ось так минають дні самотні,Думки шепочуть: нема сил,Кінець вже завтра чи сьогодніПитання йде за небосхил

На зустріч з морем незабутнімЗавжди йдуть ніженьки старіЩоб запалити знову в серці,Минулих згадок ліхтарі,

Кидає море свої хвиліСумує біля них морякМинуле вже не повернутиТа світить світлом ще маяк.

***

Повернувшись до будиночку Тимофій побачив кілька пропущених викликів від Максима. Знову виникло занепокоєння, що у них сталось? Він швидко набрав свого зятя і той одразу ж відповів:

- Ало тату!

- Що таке? Що трапилось Максиме? Чого так пізно?

- Усе доре тату, просто Оленка народжує! - промовив він.

- Що, таж хіба вже? - невторопав Тимофій.

- Та вже, тому і телефоную вам скіки разів, а ви не відповідаєте, моліться за нас, будь ласка!

- Сава Богу, щонароджує, молюсь! - на цій радісній новині закінчився сьогоднішній сумний вечір Тимофія.