Зміст
  • Розділ 1 Ой на Йвана, на Купала
  • Розділ 2 Новий вартовий
  • Розділ 3 Нелюд
  • Розділ 4 Перший крок у невідоме
  • Розділ 5 Наставник
  • Розділ 6 Спроба перша
  • Розділ 7 Змиритися не можна відступити
  • Розділ 8 Наставник у дії
  • Розділ 9 Спроба друга
  • Розділ 10 Котик в лісі до Блуду
  • Розділ 11 Лихо не біда
  • Розділ 12 Потонути, згоріти, воскреснути
  • Розділ 13 Знак вартової
  • Розділ 14 Подарунки в дії
  • Розділ 15 Довіряй, але перевіряй
  • Розділ 16 Вирити собі яму і не впасти
  • Розділ 17 Монстр по сусідству
  • Розділ 18 Привідкрити секрети
  • Розділ 19 Пробачити не можна придушити
  • Розділ 20 Нова робота
  • Розділ 21 Незнайомець
  • Розділ 22 Таємниця в річці
  • Розділ 23 Несподівано
  • Розділ 24 Дурна голова
  • Розділ 25 Мир, дружба... до дідька
  • Розділ 26 Хто така Ирка?
  • Розділ 27 Біль для душі, любов для тіла
  • Розділ 28 Секрети із шафи Менея
  • Розділ 29 Викрадення нареченого
  • Розділ 30 Переможець буде один
  • Післямова
  • Розділ 10 Котик в лісі до Блуду

    Я надіялася до останнього, та Боги були невблаганні, тому 30 липня перевезла до бабусі останні свої речі. Тепер точно кінець: ні робота, ні житло в столиці мене більше не тримали. Та й друзів, якщо чесно, не було, так, знайомі. Дідько, це ж треба тільки зараз усвідомити, що я самотня. Крім Леськи, не маю людей, з якими могла б поділитися проблемами чи піти розважитися. Ніхто з дівчат не приїжджав вночі з пляшкою вина, щоб підбадьорити, та й я не вилазила зі своєї квартири. Напружена робота і дім, дім і робота. Мрії про подорожі і щось на кшталт "вах" так і залишилися лиш мріями. Тепер привіт ліс, город, свині, корови… Стосунків довготривалих після Юрка теж не було. Я на стільки заховалася в себе, що просто не дозволяла хлопцям побачити мене справжню, ніжну, романтичну. Всі бачили лиш сильну, сміливу і незалежну дівчину, якій все по цимбалах. Та й не було часу на кохання – будувала кар’єру. Невже Меней правий і Всесвіт вирішив трусонути мене, змусити переосмислити жалюгідне існування середньостатистичної людини? Що ж, спробуємо жити по–новому, тільки без медитації – дурниця з дурниць! Але роботу все одно шукатиму в столиці, а раптом… Зараз розберуся зі своїми повноваженнями, виконаю завдання Лісовика, а тоді й на роботу вийду. Навряд чи тут щодня нечись по городах бігає, хіба зайці та лисиці, але вони не моя парафія. А на необхідні дні, сонцестояння чи Купала, буду брати відгули. Чудово, з цим розібралися, тепер до Менея.

    –То що там із Болотяником? Він дійсно вбив двох людей?

    –Ця істота може губити одну істоту раз на чотири місяці. А він щось розперезався.

    –Так часто? То на хуторі всього п’ятсот чоловік живе, що ж їх там топити! Хто такі дурниці вигадав?

    –Це правила, що були придумані задовго до нас, ще за часів перших вартових. І ти неуважно слухала, я сказав "істот", а не людей. Хоча останніх Болотяник полюбляє більше. – Меней поставив переді мною каву з льодом, але свою руку ледь затримав біля моєї. На обличчі чоловіка з’явилася загадкова посмішка, а я чомусь почала червоніти.

    –Надіюсь напій без отрути і афродизіаку?

    –Любовні зілля підливають повні невдахи, а я абсолютно впевнений в своїх силах.

    Я таки попирхнулася! Ну риба моя, ти скоро дограєшся.

    –Тобі варто зараз менше пити кави і чаю, краще налягай на фрукти, овочі і білкову їжу, пий чисту воду. На пару із фізичними вправами такий раціон покращить твої м’язи. Ти ж бігала сьогодні? Ну хоч руханку робила? Обов'язково проводь медитацію. Ти маєш навчитися відчувати природу.

    Ні, він однозначно мене дратує! Я що на олімпійські ігри готуюся? Ледь відійшла від його перевірки, деякі м'язи ще продовжують боліти. Мізки досі перезавантажують систему і перевіряють чи ті дивні істоти не вірус в організмі, може, мене в психлікарню варто відправити… А він зі своїм спортом! Чи це тонкий натяк на те, що я товста? Так, про це згодом, зроблю вигляд, що не почула.

    –Ну–ну, то що там з істотами? Як мені перевірити чесність Болотяника? Як взагалі його контролювати?

    –Варю, ти така кіпішна і так вдало переводиш теми, ким ти працюєш?

    –Працювала. Логістом. Не кіпішна, а намагаюся якомога швидше вирішити завдання, що переді мною поставили.

    –Швидко, не завжди якісно. У нашій справі потрібно думати не стільки про себе, як про інших. А моє перше правило для тебе звучить так: думай на перспективу. Тобто вирішити проблему треба так, щоб вона не повторювалася або її частота зійшла до одинарних випадків.

    –Слухай, а чого Болотяник командує, так зверхньо розмовляє? Хто йому дав таке право? Я ж не секретарка його, а вартовий, що захищає людей, людей(!) і заспокоює нечисть.

    –Відверто кажучи, люди ще ті монстри і невідомо кого треба рятувати. Нечисть живе за рахунок людини, її енергії, крові, сили. А люди для чого вбивають, для забави? Ви ж могли жити шануючи природу та тих істот, що живуть поруч, а не знищувати все. Хто проголосив людину головною, хто змусив її завойовувати нові землі, вбивати, нищити? Варю, ти повинна зрозуміти одну річ: вартовий не захищає людей, він утримує рівновагу, робить так, щоб у всіх був шанс жити. Розумієш різницю?

    –То я маю виконувати забаганки всіх, хто впізнає в мені вартового?

    –Є певні правила написані богинями, яким ти мусиш підкорятися. Вони однакові для будь–якого вартового. А от як будувати свою роботу і спілкування з істотами – вибір кожного окремо. Можна домовлятися, виставляти умови, хочеш роби обхід щодня, хочеш – раз в тиждень, хоч з дрона слідкуй. Головне – мирне взаємне існування. В твоєму випадку попередня вартова зробила ставку на взаємодопомогу.

    –Все, я остаточно заплуталась, а мізки закипіли.

    –Можу остудити, – Меней забрав у мене горнятко і простягнув руку. В очах стрибали бісики, а я зрозуміла, що страшенно хочу прийняти виклик.

    Я підійшла до чоловіка, відчула тонкий аромат його парфумів, що зводив з розуму, встала навшпиньки, тримаючись за оголені плечі і доки наставник не зрозумів, що відбувається, прошепотіла:

    –Ти не русалка і не інкуб, а кобелик чистої води. Або забув в яке горнятко таки підлив зіллячко і сам його випив. – я розсміялася і хотіла відійти, та чоловік зорієнтувався швидше, обійняв за талію й притис до себе. – Так, з вчителем не сплю, второпав?

    –Тоді пройдемо швидкий курс введення в нечистологію.

    ***

    Думаєте це були просто слова? Ні. Мені коротко розповіли як варто патрулювати, нагадали за зручне взуття і кинджал, і відправили в ліс. Щоправда, не саму, а знаєте чому? Бо своїм розсердженим обличчям та надмірним шумом розлякаю не те що нечисть, тваринок бідних і нещасних. За такі слова пообіцяла сходити до ворожки й закодувати його… його друга… щоб не хотів більше жінок.

    Ліс зустрів нас тишею і прохолодою. Сонячні промінчики ховалися за дерева, запрошували пограти з ними в хованки, птахи щебетали над головою і зовсім не звертали увагу на непроханих гостей.

    –Ой, кошеня, звідки ти тут? – сірий пухнастик обережно визирнув із-за куща, мить повагався і зробив крок мені на зустріч. Звісно, мої руки потягнулися до малечі. – Хтось викинув таку красу. Ех, тому я й не хочу мати тваринку вдома. Це ж не іграшка, а обов’язок на все життя. А я зараз сама, як цей опецьок, гола, боса і навіть без годинника.

    Меней нічого не відповідав, тільки спостерігав за тим, як я намагаюся схопити малечу, тоді не зронивши ні слова рушив за нами далі по стежині.

    –Варю, друге правило вартового – ніколи не втрачай пильності. Тебе не дивує звідки в лісі котик?

    –Викинули, – як ні в чому не бувало відповіла наставнику.

    –Чисте, без бліх, пухнасте кошеня гуляє гущавиною лісу. Його щойно викинули? Одне? Зазвичай вивозять багато, а одне залишають собі.

    –Може, там кішка була неподалік. Але ти правий занадто вже чисте воно. Але що воно встигло нам зробити?

    –А ти озирнися.

    –А щоб тебе муха вбрикнула, де ми? – ні, ми все ще були в лісі, але зовсім не там, де гралися з котиком. – Що це означає?

    –Що тебе, як корову, тягнув на прив’язі Блуд. Так–так, оте маленьке і пухнасте зовсім не таке невинне.

    –Як же так, – я досі не могла повірити, що мить тому була геть в іншому місці, – чекай, то виходить він і тебе затуркав? Чому ти нічого мені не сказав?

    –Для чого? Я не завжди буду поруч, переступаючи межу лісу, та хоч за грибами, ти маєш бути обачною і завжди на поготові. Першу варту ти з неймовірним тріском провалила, – Меней сьогодні точно не в гуморі. – Зараз виберемося, а ще декого покараємо. Роздягайся.

    –Що? Ей, я не підписувалася на таке навчання.

    Наставник сіпнув мене за руку й приліпив до свого тіла:

    –А я здається хочу внести корективи. За провалене завдання учениці покарання: додаткові вправи, позачерговий екзамен, наприклад. Але то згодом, а зараз, щоб Блуд відстав необхідно назвати день свого народження та переодягнути футболку навиворіт.

    Я вагалася, чесно, роздягатися в лісі в обіймах Менея, до того ж злого, не дуже хотілося, вірніше хотілося, але не на стільки. Проте побачивши рішучі дії чоловіка, прислухалась до його поради. А вже через десять хвилин ми вийшли біля болота.

    –Покажись, Болотянику, не змушуй гостей чекати.

    Ага, вже розбігся і в ноги нам кланяється. Замість володаря перед нами почали з’являтися напівпрозорі істоти з тілом людини, чи бак скелетом, кривими рогами на голові, гострими зубами і кігтями на довгих руках. А ще від них неймовірно тхнуло болотом і чимось давно померлим. Я інтуїтивно ступила крок назад і ближче до Менея, а тоді вже згадала, що треба брати зброю до рук.

    –Що, такі кошенята не довподоби? – скосив на мене погляд наставник, та замість того, щоб заступитися, підштовхнув поперед себе. – Ну давай, захищай нас від нечисті.

    –Вони ж прозорі, як же їх вбивати? – я смілива, але не на стільки, щоб щодня милуватися огидними монстрами, тому все одно попхалася назад, доки не вперлася в Менея.

    –Молитися, – пролунало насмішливе над головою.

    Відправити наставника до дідька не встигла, бо раптом болото забурлило й почало зменшуватись, ні, всихати. Блудики кинулись на нас, та долетівши до мого переляканого носа, розтанули. Натомість з’явився Болотяник.

    –Що за жарти? Як ти смієш лізти в мої володіння! – жахливе булькання здавалося проникало в кожну клітинку мого тіла.

    –Маю право, ти знаєш це. Чому Блуд вільно гуляє лісом і шукає жертву? Ти не дотримався умов співіснування, порушив домовленість і за це будеш покараний! Ні ти, ні твої поплічники не зможете принести жертву протягом наступних шести місяців. Та буде так!

    Болотяник прохрипів, схопився за горло й розчинився, ніби його тут не було.

    –І що ти зробив?

    –Посадив його на, як це дівчата називають, а на дієту. Ходімо, на сьогодні з тебе досить. І про молитву я говорив серйозно. Якщо Блуд вчепиться, то найпростіше, що можна зробити, переодягнути якусь річ навиворіт і молитися. Якщо ж цього не зробити, нежить водитиме тебе по лісу доки не помреш.

    Миленьке створіння, а найцікавіше – воно може перевтілюватися в тварину чи птаха, ато й людину. І як зрозуміти, що пухнастий котик не котик? Читати над ним Отче наш?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.