Спокій

Пливуть зорі й місяць по небу,

І мої думки за ними...

Та скільки нескінченної краси,

Що обіймає мою душу самотню!

Я лише лежу нерухомо

І ловлю кожен момент,

Щоб зберегти його в собі навіки.

І щоб згадати у складні часи.

Про непорушну тишу,

Що занурювала мене у спокій.

Хто зна, що буде завтра!